Парламент приречених

На урочистому засіданні новообраної Верховної Ради телевізійні камери вихопили обличчя Арсенія Яценюка, що сидів засмучений поміж депутатських рядів і кривив губи. Він щойно оголосив про складення повноважень перед новим парламентом — цю процедуру, за Конституцією, проходить кожен голова уряду. «Місію виконано», — підсумував свою роботу Яценюк. Арсеній Петрович добре знав, що саме йому довірено повторно вступити на пост, за який він боровся протягом виборчої кампанії. Та все ж новий старий прем'єр виглядав доволі понурим.

 

Сумним повертався у ложу депутатів і Олександр Турчинов — антикризовий спікер Верховної Ради VII скликання, виконувач обов'язків президента у перехідний період. Колишній голова парламенту зайняв місце в останньому ряду під саменькою стіною зали; у Раді він буде головою фракції «Народний фронт». Не все подобалося Петру Порошенку. У своїй промові перед нардепами Президент один раз вдався до критики коаліційної угоди, а також виголосив кілька шпильок на адресу союзників.

 

 

Що ж то за коаліція, яка змушує своїх учасників сумувати?..

 

Коаліція радикальних масштабів

 

Загалом беручи, коаліціада була короткою, однак встигла виснажити завсідників переговорних та робочих груп. Нагадаємо, що переможці виборів почали перемовини вранці після завершення парламентських перегонів, 27 листопада, а формальності вдалося залагодити першого-таки дня роботи новообраної Верховної Ради, тобто в найкоротший термін для створення коаліції.

 

До парламентської більшості, що взяла собі назву «Європейська Україна», зголосилися 302 народні депутати. Отже, демократичні сили втілили в життя «ідею-фікс» Віктора Януковича, який прагнув отримати конституційну більшість у ВР і готувався переписати Основний закон під себе. Однак чисельність коаліції не створює презумцій. П'ять партій, які сформували коаліцію, мають доволі розхристану ідеологію і можуть пересваритися у горнилі законотворчості. Понад те, нинішня коаліція є заручницею політичних технологій, а членство п'яти партій у цьому утворі багато в чому є вимушеним.

 

Народні депутати зачитують колективну присягу

 

Скажімо, для Радикальної партії Олега Ляшка та «Батьківщини» Юлії Тимошенко нема великого резону брати на себе відповідальність за політику, проваджену Петром Порошенком та Арсенієм Яценюком. Їхній інтерес — засвідчити свою належність до демократичних сил, спробувати втілити котрісь зі своїх обіцянок, використовуючи інструмент коаліції, але уникати ототожнення з владою. Надалі вони можуть відколотися від коаліції (можливо, з гриманням дверима) і зайняти нішу демократів-опозиціонерів. Не вигідно не йти в коаліцію. Хоча можливо, що дуже вигідно буде з неї вийти.

 

Друге прем'єрство — вже не прем'єра

 

Арсеній Яценюк вже готується до майбутніх коаліційних труднощів. Під час установчих зборів парламентської більшості, що відбулися прямо в сесійній залі під час перерви, він закликав приймати до коаліції лише ті партії, котрі зголосяться делеґувати своїх представників до уряду, «щоб тягнути цього воза разом». Така позиція на зборах лишилася в меншості.

 

«За» призначення Арсенія Яценюка прем'єр-міністром проголосував 341 народний депутат — усі фракції та групи, крім «Опозиційного блоку» та частини позафракційних. Двоє народних депутатів з Блоку Порошенка натиснули кнопки «проти» — колишній міністр охорони здоров'я Олег Мусій, який досі оскаржує своє звільнення в судах, та скандальний депутат Сергій Каплін, що не любить прем'єр-міністрів як явище (принаймні такого висновку можемо дійти, згадавши історію про те, як він зривав засідання уряду Миколи Азарова). Для порівняння, в лютому кандидатуру Яценюка підтримав 371 нардеп.

 

 

Одним з внутрішніх конкурентів Яценюка неминуче буде фракція Блоку Порошенка. Команда Президента обставить Уряд загоном власних міністрів. Окрім того, фракція БПП має визначальний вплив на голосування коаліції: до її складу ввійшли 144 народні депутати — трохи менше, ніж половина всієї коаліції. Урядові ініціативи без підтримки Блоку Порошенка, найімовірніше, потерпатимуть від нестачі голосів.

 

Про людське око Президент висловив підтримку Арсенію Петровичу. Наприкінці урочистого засідання вони міцно трималися за руки і радісно здіймали їх догори. «Ми з Арсенієм Петровичем добре засвоїли уроки нещодавньої історії», — запевнив Петро Порошенко у своєму виступі.

 

Прощання з Турчиновим

 

Засідання починалося доволі незвично, якщо порівнювати його з усталеною традицією парламентських церемоній. Народних депутатів приводив до присяги зовсім не найстарший за віком депутат, а Олександр Турчинов. Екс-спікер закликав народних депутатів зачитати клятву хором, але додав для дотримання реґламенту фразу, що читати треба услід за найстаршим народним депутатом.

 

Присягу Надії Савченко було зараховано «заочно»: на електронному моніторі на весь зал продемонстрували фотокопію присяги, яку льотчиця-депутат підписала при своєму адвокатові. Фракція «Батьківщини» планує делеґувати Надію у склад ПАРЄ, щоби привернути увагу до незаконного ув'язнення військовополоненої в Росії.

 

Голова фракції «Самопоміч», психіатр Березюк, вітає Тимошенко з уродинами

 

Що ж до найстаршого депутата, Юхима Звягільського, то його «зоряний час» настав трохи пізніше: після перерви Олександр Турчинов закликав восьмиразового депутата оголосити про початок роботи Верховної Ради VIII скликання. Дід Юхим швидко виконав свій обов'язок, підвівши риску під тривалими дискусіями про те, хто і як мав би присягати в парламенті. Відтак для депутатів ще раз залунав гімн, була ще одна хвилина мовчання за Небесною сотнею та жертвами війни з Росією, ще раз вигуки «Слава Україні!» — цей ритуал депутати повторили двічі, під час урочистого і вже під час робочого засідання парламенту.

 

За приємними клопотами якось забулося про Верховну Раду VII скликання. Востаннє старий парламент збирався за тиждень перед виборами, і на останньому, як виявилося, засіданні Олександр Турчинов не встиг ані закрити сесію, ані подякувати народним депутатам. У порядку денному нинішнього засідання передбачили місце для звіту про роботу ВР-VII.

 

Турчинов залишає місце спікера ВРУ

 

Турчинов зізнався депутатам, що має суперечливі думки з приводу колишнього парламенту: «З одного боку, у 2012–2013 роках він був складовою частиною режиму Януковича, його підтримкою та опорою, з іншого боку — тут змогла викристалізуватись потужна європейська опозиція, яку Майдан уповноважив повернути країну на шлях розвитку та перетворень. Фактично це були два різні парламенти — Верховна Рада до Майдану та після Майдану».

 

Екс-спікер закликав народних депутатів назавжди відмовитися від голосування за інших колеґ, від «нестримного популізму у словах і діях», від факультативного відвідування парламенту. Турчинов також згадав про практику ухвалення законів з реґламентними хитрощами, тобто про речі, що їх закидали йому самому. Виправдовувався, що такою була вимога часу, але закликав, щоб «революційна доцільність у законотворчості залишилася в минулому». Після того політик покинув трибуну і під оплески сесійної зали пішов у звичайне депутатське крісло. А місця у президії зайняли члени робочої депутатської групи.

 

«Саша, президія закінчилася»

 

Фракцію Радикальної партії у президії репрезентував Юрій Шухевич. Була доволі неприємна картина, коли незрячого Шухевича проводжав до трибуни Олег Ляшко — це виглядало аж надто позірно, тим більше, що в сесійній залі пана Юрія супроводжує дружина Леся.

 

Ляшко постійно «світився» біля Шухевича

 

У попередніх скликаннях робоча група виконувала функцію «перехідних спікерів». Кожен з її членів по черзі здійснював керівництво на засіданні парламенту, допоки ВР не обирала повноцінного Голову. В цім скликанні «перезмінок» не знадобилося: депутати за лічені хвилини обрали своїм спікером висуванця Блоку Порошенка Володимира Гройсмана. Він був єдиною кандидатурою, яку взагалі пропонувалося до голосування. «Опозиційний блок» планував вносити кандидатуру Олександра Вілкула, але відмовився від цієї ідеї задля пришвидшення роботи ВР. У принципі, «Опоблок» не полишає планів делеґувати свого представника до президії, на пост віце-спікера. Сам Вілкул теж охочий до таких повноважень. У четвер він став героєм курйозного епізоду, сівши в крісло президії вже після того, як Гройсман став спікером. «Саша, Саша, президія закінчилася», — проганяв Вілкула Голова ВР.

 

«За» кандидатуру Володимира Гройсмана проголосували 359 депутатів — більше, ніж за Арсенія Яценюка яко прем'єра. Від соратників Порошенка трійка депутатів, котрі всілися у сесійній залі на сусідніх кріслах і натиснули кнопки «утримався», — екс-заступник Коломойського Борис Філатов та «правосеки» Дмитро Ярош і Борислав Береза. Філатов у середу ввечері публічно розірвав свої взаємини з Блоком Порошенка. Водночас його товариш Геннадій Корбан пішов на допит у прокуратуру. Отже, протистояння президентської команди з групою Коломойського буде ще однією сюжетною лінією у новій ВР.

 

Традиція з оберемком квітів у виконанні Порошенка і Гройсмана з нагоди обрання спікера

 

Володимир Гройсман став наймолодшим головою ВР в історії українського парламентаризму. На момент обрання йому виповнилося 36 років, майже вдвічі менше, ніж улюбленому спікеру Януковича Володимиру Рибаку (66 років на момент обрання).

 

У своїй промові Гройсман заявив, що Верховна Рада має стати «не гальмом, а двигуном українських реформ», закликав підтримати Президента. Неозброєним оком було помітно, що політик намагається копіювати жестикуляцію та ораторські манери Петра Порошенка.

 

Дмитро Ярош демонструє текст присяги зі своїм підписом

 

Пізніше Володимир Гройсман також зачитав рішення про створення депутатських фракцій. До Блоку Петра Порошенка ввійшли 144 народні депутати (голова фракції — Юрій Луценко), у «Народний фронт» — 83 (Олександр Турчинов), в «Опозиційний блок» — 40 (Юрій Бойко), у «Самопоміч» — 32 (Олег Березюк), у Радикальну партію — 22 (Олег Ляшко), у «Батьківщину» — 19 (Юлія Тимошенко). У парламенті також створено дві депутатські групи по 19 нардепів: «Воля народу» (Ігор Єремеєв) та «Економічний розвиток» (Віталій Хомутиннік).

 

«Позитивна дискримінація» Порошенка

 

Президент України видав у парламенті ще одну добру промову, з гарними наголосами та чудовими перспективами. Щоправда, оглядачі слушно звертають увагу: чому ж Порошенко говорив лише про майбутній час, але не згадав про те, як за півроку дотримано його власних виборчих обіцянок?..

 

Навздогін коаліції Петро Порошенко заявив, що написав би базову угоду інакше, зокрема реґламент коаліції. «Ну хіба принцип консенсусного ухвалення рішень радою коаліції "лише одноголосно" не нагадує liberum veto в середньовічному сеймі Речі Посполитої, коли одним-єдиним вигуком "Nie pozwaliam!" можна було заблокувати будь-яке рішення?», — критикував Президент. Водночас він закликав учасників коаліції долати суперечки, бути «національною збірною».

 

 

Президент зачепив тему вступу до НАТО, яку розвивають кілька партій у коаліції, заявивши, що ідея відмовитися від позаблокового статусу на законодавчому рівні є слушною. При тім Порошенко закликав не смикати проблемою, адже поспіх може нашкодити. «Політичні спекуляції навколо негайного, "вже сьогодні", приєднання до НАТО не наближають, а, на жаль, навпаки, віддаляють від України час вступу, — прокоментував Порошенко. — Зробили заяву — тут же отримали відповідь про те, що Україна ніколи не буде членом НАТО (натяк на заяву Штайнмаєра. — Ред.)».

 

Порошенко запевнив, що не сприймає вимог федералізації України («Це палкий привіт тим, хто зі Сходу чи Заходу радить нам "федералізуватися"»), а також виступає за зміцнення української мови як єдиної державної (щобільше, Президент ужив термін «позитивна дискримінація»).

 

Голова держави цитував Дмитра Донцова та В'ячеслава Чорновола. При тім слова голови Народного Руху пролунали у доволі цікавому контексті. Спершу Петро Порошенко процитував пам'ятний вислів Чорновола про те, що нам треба любити Україну, «коли вона у нас є, щоб не довелося гірко любити, втративши». А потім згадав іншу фразу: «Нам потрібні сьогодні реформи, а не революції; сила закону, а не закон сили; добробут народу, а не всенародні злидні; суспільна злагода, а не затята ворожнеча; демократія, а не диктатура».

 

Народні депутати міняють текст присяги зі своїми підписами на реєстраційні картки

 

 

У словах про революцію/реформи читалося побоювання влади перед можливими суспільними протестами. Перед новою Верховною Радою і перед новим Урядом справді стоїть виклик — нагальна потреба у докорінних реформах на тлі завищених очікувань суспільства. Новий владущий прошарок приречений робити реформи, аби не приректи себе «на революції».

 

Наступне засідання парламенту відбудеться у вівторок. Заплановано обрати повний склад Кабінету Міністрів, визначити віце-спікерів, створити й наповнити парламентські комітети.

 

Фото — AP, прес-служба Президента, прес-служба Прем'єр-міністра, Українська правда, ТВі, nikvesti

 

28.11.2014