у міському готелі – в «Брістолі»:
щось від Австрії – щось від Польщі
і достиглі стрючки квасолі
і будинків пусті антресолі
з будяками на Ринковій площі
зачепився в зеленім Сереті
плавником за будинок окунь
поділюся я з ним секретом:
що ріка шарудить як газета
а зима - зашкарубла оком
що ключі від міста в кишені
що зима у порожніх гніздах
і що схудли мої кошелі
і ніхто мене не розкошелить
хіба пам’ять повітря й міста
і що в флейті звучить залізниця
на автобусній – люд і рейси
якби міг – то усе б роздивився:
як з-під штраймле осіннього лиса
колихаються френзі і пейси
Карл-Еміль – письменник Чорткова
у «Брістолі» просто – з Берліна
він заїхав так – до нікого
над Серетом – молочна й медова
хліба білого жовта глина
лейтенант Фердинанд Респалдіза
ловить в танці юну Матильду
у крамницях – товари з Парижу
і цукати з солодкого рижу
вже залиті медом Серету
і ця вдячність за місце народження
за квашену капусту провінції
за повітря що пахне рожами
все що з вулицями порожніми
не розкажеш навіть міліції
все це буде для мене Чортковом
цей одвірок і клямка і окунь
і годинник над рядом торговим
і Серету зелена підкова
і зими зашкарубле око
Листопад, 2014
