Поїздка до червоної Москви і квітучого Києва лишиться в пам'яті на довгі роки. Наша поїздка на Сесії Верховних Рад СРСР і УРСР вилилась у палку, хвилюючу зустріч з рідними братами. Ми були оточені любов'ю, піклуванням, високими почуттями дружби. Трудящі Москви і Києва зустрічали нас як рідних, як близьких друзів.
В Москві члени Повноважної Комісії насамперед оглянули фабрики і заводи. Потім разом з секретарем ЦК КП(б)У тов. М. С. Хрущовим відвідали прекрасне метро, яким по-праву пишаються москвичі і всі трудящі Радянського Союзу. Далі ми оглядіти будинки культури, побудовані державою для робітників заводів, ясла, садки, школи, університети, музеї, бібліотеки, лікарні, кіно і театри. Окремі члени Комісії на гостинні запрошення москвичів відвідували квартири трудящих. Нас цікавили не тільки урядові установи, культурно-освітні і наукові заклади. Нас цікавило й те, як живуть трудящі, цікавили їх побутові і культурні умови.
Перше, що кинулось нам у вічі — це надзвичайна працьовитість трудящих Радянського Союзу. Працьовитість, великий творчий запал бачимо на кожному кроці. В Радянському Союзі панує висока культура праці. Та в цьому немає нічого дивного. Тут немає безробітних, кожна людина, яка хоче працювати, знайде працю за своїми здібностями.
Вражає висока загальна культура трудящих. Усі, дослівно, всі читають газети і книги. Газету "Правда", яка виходить тиражом у кілька міліонів просто важко дістати. Як тільки привезуть пачку газет до кіоска, блискавично утворюється черга, в якій стоять двірники, робітники, інтелігенти, селяни, школяри і газета миттю розпродується. З книжками теж діється щось незвичайне. Не встигає книжка вийти в тиражі 50—100 тисяч, як за день-два її вже немає в продажу.
Така глибока духовна культура не може не відбитись на буденній поведенці громадян. Ми бачили всюди веселі, вдоволені обличчя, повнощоку дітвору з рум'янцями на лицях, веселих учнів середніх шкіл і життєрадісних студентів.
Кожного дня після роботи Сесії Верховної Ради ми поспішали до театрів. В Москві ми бачили оперу "Тихий Дон", оперу "Іван Сусанін", а в Києві оперу "Євгений Онегин", та вистави "Ой, не ходи Грицю", "Богдан Хмельницький", "Весілля в Малинівці" і інші. І в Москві і в Києві театри битком набиті. Публіка одягнута дуже гарно і поводиться висококультурно. Деякі члени Комісії просто дивувалися, коли довідувалися що це звичайні робітники і робітниці.
У всіх театрах, в державному цирку артисти і глядачі влаштовували членам Повноважної Комісії теплу, сердечну зустріч. Ми особливо відчули сердечну дружбу, яка панує між багатонаціональними народами Радянського Coюзу. Тільки найрозумніша в світі ленінсько-сталінська національна політика забезпечила повноту прав усім громадянам незалежно від національності. 150 національностей Радянського Союзу живуть у великій дружбі і спільно творять своє багате і щасливе життя.
Ми бачили культурне і заможне життя не тільки в місті. Таке життя ми бачили і на селі, в колгоспах. Сільські діти це не ті злидарі з запалими щоками, худі, босі, обідрані і виснажені, яких ми бачили на землях колишньої Західної України. Колгоспні діти здорові, повнощокі, а їх оченята так і сяють радістю. Малі школярі навіть на складні питання відповідають дуже розумно.
Двори колгоспів чистенькі, а обладнання хат колгоспників заможне. Всюди лад і порядок. В кожному селі є школа, лікарня, ясла. В хатах колгоспників є радіо, фортепіано, шахи, бібліотеки. Всі колгоспники одягнуті і взуті добре. Немає й мови про недоїдання, голод і бруд. Урожай цього року кращий ніж був попереднього. Пересічно колгоспник одержав на трудодень 2—3 кілограми хліба та 10—15 карбованців грішми.
Праця на селі механізована не менше ніж в місті. Трактори оруть широкі колгоспні лани, комбайни збирають, молотять і зсипають готове зерно в мішки. В колгоспах вирощують гарну племену худобу. В колгоспників є багато часу для підвищення своєї агротехнічної освіти. В агротехнічних гуртках колгоспники вчаться як зібрати більші врожаї. А це можливе тільки тоді, коли селянин високо цінить і любить працю, коли вона є не панщизняним обов'язком, а честю і найвищою метою життя людини, коли праця проводиться розумно, коли вона дає задоволення, коли праця є висококультурною.
Велетенську роботу над піднесенням культури міліонів трудящих мас провела велика партія більшовиків. Під її керівництвом народи Радянського Союзу не тільки відбили наступи інтервентів, але в нечувано короткий строк піднесли з занепаду і повної руїни народне господарство, побудували важку промисловість, побудували тисячі велетенських заводів, на яких працюють міліони робітників, побудували безліч шкіл, які дають кадри фахівців для всіх галузей народного господарства.
Коли запитати хто керує цією великою країною, тоді з усіх уст — чи це будуть маленькі жовтенята, чи піонери, чи професори, чи інженери, почуємо одну відповідь — це товариш Сталін. Це та скромна і велична людина є мозком і серцем великого Радянського Союзу. Це він дає ритм героїчній праці, нечуваному зростові багатств і культури широких мас.
П. Франко, член Повноважної Комісії Народних Зборів Західної України.
[Вільна Україна]
22.11.1939