У Львові дня 7 (19) падолиста 1889.
Интерпеляція послів руских до правительства, поставлена на 20-ім засїданю сойму, діждалась скоршої, як загально думано, відповіди із сторони правительства краєвого. Комисар правительственний, совітник намістництва п. Бронислав Лозиньскій відповів на тую интерпеляцію зараз на слїдуючім засїданю сойму. Интерпелянти, навівши кількадесять фактів, доказуючих наглядно, що поодинокі органи правительственні нарушують національні і политичні права Русинів, запоручені им конституцією австрійскою, поставили правительству три питаня, именно: І) Чим правительство оправдає неприязну против Русинів систему? 2) Чи положить оно конець такій системі? і 3) В якій спосіб постараєсь, щоби належні Русинам на рівни з всїми иншими народами держави права були им не тілько в теорії признавані, але і в практиці переводжені?
На ті три питаня відповів совітник Брон. Лозиньскій так:
"Позаяк відложенє відповіди аж до урядового справдженя всїх в интерпеляції наведених фактів, чого впрочім в питанях висше поданих интерпелянти не домагаються, рівналось-би в виду близького замкненя сесії соймової занедбаню відповіди, а тої евентуальности за-для самого змісту интерпеляції ц. к. правительство допустити не може, — длятого, примічаючи передовсїм, що наведені факти навіть на случай провіреня нїяким світом не могли-би почтенних интерпелянтів управнити нї до заміток на вступі интерпеляції висказаних, нї до заключень при кінці интерпеляції виснуваних, — именем ц. к. правительства перечу рішучо і безусловно, мов-би то истнувала якась система неприязна Русинам. В наслїдок того відпадає зовсїм відповідь на друге питанє интерпелянтів. А що-до третьої точки, то правительство відсилає почт. интерпелянтів до основних законів державних, в котрих рівноуправненє не лиш єсть запоручене кождій a тим самим і рускій народности, але крім того і указані правні средства, служачи до успішної оборони того рівноуправненя супротив всяких властей і посеред всяких обставин."
Відповідь тую позволимо собі пояснити бодай кількома словами по причинї, що она звернена до всего народу руского в Галичинї, а вийшла з уст представителя правительства краєвого. Нам ціле дїло представляєся ось як:
Правительство краєве приспішило відповідь на интерпеляцію руских послів, не провіривши наведених в интерпеляції фактів надужить, длятого, бо не хотїло дати собі позору якого-небудь легковаженя справи. Правительство не перечить на разї, що права народу руского оскорбляються. Оно заявляє навіть охоту, наведені факти провірити, наколи факти ті аж в сей прикрий спосіб прийшли до прилюдної відомости. І здаєсь, правительство буде навіть готове виновників потягнути до строгої відвічальности, хоч интерпелянти сего навіть не домагались. Конечність та випливає уже з самого становища найвисшої управи краєвої, котра з обовязку свого і без чужої принуки мусить стояти на сторожи тих прав народу руского, котрі запоручає им конституція австрійска, а головно основні закони державні. Правительство не солидаризуєся з наведеними надужитями, усуне их на будуще але застерїгаєсь рїшучо і безуслівно против того, мов-би то в Австрії або Галичинї истнувала якась система, неприязна Русинам, т. є. мов-би то органи надуживаючі всїх сил, щоби Русинам не дїялась нїяка кривда в их рівноуправненю, щоби підвластні органи правительствинні не тілько не оскорбляли прав Русинів, запоручених им основними державними законами, але щоби ще тим Русинам приходили в поміч і не перечили им средств до их розвою, запорученого им знов тими самими законами державними. Правительство не стерпить, щоби органи єгo нарушали права руского народу чи то на поли язиковім, чи в пошанованю свят руских, чи на поли свободи стоваришень, свободи личної і т. д. Кождого виновника покарає як найстрогше, бо оно не може стерпіти, щоби підвластні єго органи робили що-небудь на свою руку, та ще з оскорбою прав народу руского. Правительство неначе радуєся, що рускі посли подали єму нагоду вглянути в самовільну роботу деяких органів.
Рускій нарід аж тепер буде вдоволений положенєм своїм! Правительство відпирає заміт, мов-би то оно дивилось на Русинів яко панславистів або елемент революційний, як то піднесли посли рускі в интерпеляції. Противно, оно пересвідчене, що нарід рускій в Галичинї єсть льояльний. Оно не хоче і не буде здушувати національного, культурного і економичного розвою Русинів. Оно прийде Русинам всюди в поміч, поможе им ширити просвіту межи людом, засновувати читальнї і всякі институції, маючі на ціли двигненє матеріяльне. Той святий свій обовязок розуміє краєве правительство дуже добре і длятого, як з одної сторони нема у правительства нї тїни гадки душити систематично Русинів, так з другої сторони, консеквентно, не чує оно потреби, робити кінця якійсь системі давленя Русинів, бо такої системи, каже, нема.
Взагалї взявши, комисар правительственний дав в відповіди своїй поруку, що власти краєві розслїдять всякі наведені в интерпеляції надужитя і виновників покарають, — хоть того навіть самі интерпелянти не домагаються, — і що правительство далеке єсть від того, щоби систематично перечити Русинам ті права, котрих им нїяка сила відняти не може. Най лише Русини дбають о себе, най лише добирають всяких средств до оборови рівноуправненя свого, най витревають посеред всяких хоч би найнеприязнїйших обставин, а правительство всїми тими леґальними змаганями народу руского буде лиш радуватись, бо єму дуже а дуже лежить на серци добро і сила руского народу, добро і сила Австрії...
Руси, будь спокійна і вір в справедливість тих, що тобою управляють! — Таку науку можемо витягнути з відповіди п. Бронислава Лозиньского на впрочім оправдану і фактами підперту интерпеляцію послів руских о невідраднім положеню народу руского в Галичинї.
[Дѣло]
19.11.1889