Интерпеляція

внесена на ХХ-ім засїданю сойму з 16 н. ст. падолиста.

Хотя Русини від самого прилученя Галичини до Австрії непереривно давали докази своєї вірности для династії і держави; хотя неустанно доказували, що свої интереси і ціли уважають за звязані з интересами і цілями монархії; хотя весь их загал в стремленю до свого національного, культурного і економичного розвою завсїгди держався строго границь означених законами, — однакож від довшого часу стрїчаються они з явними ознаками підозрїваня і неприхильности правительственних властей і органів, котрі трактують их як-би якій елемент непевний a их розвій як-би небезпечний для держави. Майже всяка акція Русинів в напрямі до забезпеченя і скрїпленя их національної екзистенції, до их культурного і економичного розвою знаходять у тих-же властей і органів найтяжші і найрозличнїйні перепони, і ті перепони кладуться не тілько в тих широких границях, які наш устав конституційний лишає екзекутивній власти, але дуже часто і по-за тими границями. Заґарантована всїм народам Австрії грудневою конституцією з 1867 р., на котрої основі Русини все стояли і стоять, національна і язикова рівноправність не має для Русинів в практиці приложеня, а в запоручені основними законами державними права особистої свободи, право домове, право згромаджуватися і закладати товариства, свобода праси, свобода віри і совісти супротив Русинів властями і органами правительственними дуже часто нарушуються, взглядно не виконуються. І таке Русинам прямо неприязне поступованє обявляєся не тілько спорадичними фактами: оно, о скілько окриваєся в правні форми, очевидно вимагаєся верховними властями краєвими від властей і органів низших, а о скілько явно переступає границі права, знаходить коли не одобренє то виразне і видимо з гори запевнене толєрованє. З такого на певну систему указуючого поступованя пробиваєся тенденція: з одної сторони здушувати всякій національний, куль турний і економичний розвій Русинів, з другої сторони всїх Русинів, заходячихся коло того розвою, представляти будь яко ґравитуючих до православія і Россії панславистів, будь яко политичних революціонерів, будь яко соціялистичних ворохобників. В тій ціли поодинокі зовсїм дрібні і відорвані факти, не маючі значіня для загального розвою Русинів, вишрубовуються до кольосальної міри і укладаються штучно з собою в звязь, а на тій підставі взбуджуєся і удержуєся недовірє до Русинів у рїшаючих сфер і утверджуєся погубна для Русинів система, даюча одному им найнеприязнїйшому сторонництву в краю панованє над ними.

Поступованє против Русинів і тенденцію того поступованя виказують премногі давнїйші факти, а з фактів в остатних часах межи иншими слїдуючі:

І. Ц. к. правительственні власти і органи нарушають права руского язика. Н. пр:

1) Ц. к. староста долиньскій Цішка взивав кількократно руских душпастирїв свого повіта, щоби ставилася з книгами метрикальними в ц. к. старостві вДолинї за-для констатованя, чи они не ведуть тих книг в рускім язиці.

2) Той-же ц. к. староста звернув руске письмо шкільної ради місцевої в Струтиві з заміткою, що она тілько в польскім язиці яко урядовім з ц. к. шкільною радою окружною має кореспондувати. — Жалоба на поступованє ц. к. старости Цішки до ц. к. намістництва не мала успіху.

3) Ц. к. шкільний инспектор окружний у Львові Керекярто на учительских конференціях не позволяє предкладати тем в рускім язиці, а коли один учитель дня 24 серпня о руску тему упімнувся, той-же инспектор відповів: "Досить, що по руски позволяєся тут говорити, а тем писати не вільно; нехай Русини упоминаються о свій язик через своїх послів в соймі!"

4) Сама ц. в. президія намістництва в маю с. р. на руску реклямацію Кіндрата Захарчука з Ляцкого (в золочівскім повітї) і товаришів против оголошеної в Gazet-ї Lwowsk-ій лісти вирилистів дала відповідь в язиці польскім.

II. Ц. в. уряди і суди не респектують урочистих свят руских і нарушають свободу віри. Н. пр.:

1) Уряд податковий в Сяноці візвав на день Трех Святителїв (11 лютого) всїх начальників громад.

2) Староство в Станиславові візвало на третій день Великодних свят господаря з Острова по поводу, що єгo пес кинувся на жандарма.

3) Суд богородчаньскій візвав на свято Богоявленія Петра Гадзика, Петра Галича, Гаврила Балабана. Суд в Залізцях візвав на свято Честного Креста 13 селян з Батькова.

4) Ц. к. староство золочівске засудило кільканацять селян і селянок з Ляцкого на кари грошеві по 30 до 50 зр. за то, що они, після удержавшого-ся від непамятних часів звичаю, пійшли на відпуст за границю до Почаєва без пашпорту на оден день. Той засуд мотивувало староство §-ом 25 патенту з 24-ого марта 1832 р., хотя не перевело поступованя тим патентом приписаного, хотя поворот селян перед оголошенєм едикту після §§. 32 і 36 того-ж патенту повинен був споводувати застановленє цілої справи, і хотя впрочім приписи патенту знесені суть артикулом 4 основних законів з 21 грудня 1867 р. Ц. к. намістництво засуд той що-до вини потвердило (3 серпня 1889 ч. 9407).

ІІІ. Ц. к. власти і органи правительственні нарушають закон о стоваришенях з 15 падолиста 1867 р. і виступають ворожо против закладаня просвітних товариств — читалень. Н. пр.:

1) Одинацять господарїв з Залужа в рогатиньскім повітї внесли поданє з статутами на завязанє читальнї. Ц. к. староста Райхельт приказав начальникови громади спровадити всїх підписаних на статутї до староства, а там віддано их строгій индаґації на тему: хто их намовляв до заснованя читальнї? хто им дав статут? чи власноручно підписали? Притім ц. к. комисар староства Мільнер відраджував селянам закладати читальню, а вконець казав им поодиноко відчитувати статут.

2) Ц. к. староста в Снятині передав потверджений ц. к. намістництвом статут для читальнї в Ганківцях жандармови, а той, явившися в селї, приказав підписавших статут закликати до канцелярії громадскої і запитав их: "Хто властиво закладає читальню: чи ваші дїти, чи може хто з вас?" На відповідь "ми", крикнув жандарм: "Єсли ви, то таким бунтівникам з цілого світа, як ви, не позволиться; вас варто би перше на якійсь час до арешту замкнути". Жандарм відійшов, забравши з собою статут.

IV. Ц. к. власти і органи правительственні зовсїм безпідставними ревизіями і арештованями (і то звичайно не судовими, але администраційними) нарушають самовільно право домове і право особистої свободи і тероризують спокійну людність. Н. пр.:

1) Дня 5 липня явився ненадїйно жандарм з Мостів-великих Єґер в домі Теодора Микилити в Бутинах в жовківскім повітї і почав у него переводити строгу ревизію, при чім трактував в брутальний спосіб як господаря так і єгo родину. На настійчиве домаганє Микилити показав жандарм приказ ц. к. староства в Жовкви, поручаючій перевести строгу ревизію за podburzajacemi ріsmami, котрих небуло, а ревизія скінчилася забранєм "Псалтири" і "Воскресного Канона".

2) Дня 5 падолиста прибули секретар львівского староства Завистовскій і чотири жандарми до Журавник і робили строгу, бо навіть тїлесну ревизію у господаря Дмитра Гладуна, не виказавшися, помимо жаданя господаря, нїяким уповажненєм до переведеня ревизії анї не подавши причини єї, також у Олекси Гладуна і у Федька Меншишиного; при инсультах жандарма забрано Дмитрови Гладунови євангеліє, катихизм і один приватний лист.

3) На безосновний донос приказало ц. к. староство в Збаражи арештувати 4 господарїв в Чернихіцях Якова і Ивана Скалецких, Гринька Когута і Николу Підлїсного в місяци червни. Жандарм виволїк их в ночи з постелї і закованих повів до Збаража, де их вкинено до арештів судових. На другій день по списаню протоколу около полудня випущено их на волю. Староста звинявся, що не казав их заковувати.

4) На дивоглядну денунціяцію обшару двірского о "московских шпігунах" приказав ц. к. староста дрогобицкій Світальскій жандармерії приставити двох академиків, братів Погорецких, з дому их дядька, пароха о. Ильницкого в Заліктю, віддаленого лише 3 милї від місця их приналежности в тім самім повітї. Жандарм забрав их дня 19 вересня о 6 годинї рано, помимо представлень пароха і начальника громади, і відставив в дощ і студїнь на полуднє до Дрогобича, де староства на поясненє ц. к. секретаря повітового, що брати Погорецкі суть знані єму особисто спокійні люде, казав их випустити.

V. При сегорічних виборах до сойму краєвого в найбільшій части руских повітів ц. к. политичні власти і органи не тілько стояли явно і рїшучо по сторонї противних Русинам кандидатів і старалися переверти их вибір всїми средетвами своєї урядової власти, але уживали також пресії і тероризму і нарушали закони і права. Н. пр.:

1) Ц. к. староство рогатиньске нарушило закон о згромадженях з 15 падолиста 1867 р., зажадавши донесеня собі о маючім відбутися згромадженю виборців і виславши на то згромадженє свого відпоручника і жандарма, котрий нотував надходячих виборців.

2) Ц. к. староство калуске нарушило закон прасовий, сконфискувавши друковану у Львові і тамошними властями безпеченства зовсїм не квестіоноваву біографію руского кандидата з портретом.

3) Ц. к. староство і жандарми допускалися безправних арештовань руских виборців і правиборців. Староство в Городенці приарештувало начальника громади Стецеви Теодора Курилюка, коли появився в Городенці в день переводженя там правиборів. Курилюк прибув в приватнім интересї, але о нїм говорено, що він хоче кандидувати на посла до сойму; в арештї пересидїв кілька годин. — Староство в Рудках візвало на день вибору виборця-вирилиста Николая Василишиного з Горожани-великої і приарештувало єго під позором, що він допустився шкоди полевої, дїйстно-ж в тій очевидно ціли, щоби викликати переполох межи виборцями, у котрих Василишин мав велике довірє. Того-ж дня вечером, аж по переведеню вибору посла, пущено Василишиного на волю. При виборї в Раві рускій в дверях виборчої салї аґитатори неруского кандидата видирали в очах жандарма руским виборцям карти леґитимаційні. На приказ практиканта староства Вінцковского арештував полицай руского виборця Петра Пизюра. Аж на интервенцію і загроженє випущено арештованого на волю. — При правиборах в Кобаках в косівскім повітї жандарми не тілько аґитували, але оден з них арештував, не подаючи причини, господаря Григорія Семанюка, жалувавшого ся на неправильне переведенє правиборів, і осаду єго в громадскім арештї, де Семанюк пересидїв 24 годин.

4) В Тернополи допустилися жандарми грубого насильства. В ночи перед вибором напали з пяною товпою полиціянтів під проводом постенфарера Яскерского на приватну хату в готели, де зібрані були рускі виборці, вдерлися на підсїнє, і викликавши підступно з комнати Павла Думку з Купчинець, кинулися на него і на инших виборців і били их, а протестуючого против такого насильства правника Гарасимова жандарм кілька разів ударив в лице і в голову. Другі жандарми побили Василя Бутрина з Стегниковець, Антона Калуня з Купчинець, Стефана Гарматїя, потручували і чинно оскорбляли виборців священиків Теодора Стадника і Евстахія Цурковского. Виборці вискакували вікнами, боячись о житє і около 20 поутїкали ще в ночи домів. На другій день 57 руских виборців зложили рукою Стефана Гарматїя 57 карт леґитимаційних на стіл комисії виборчої, відтягнувшися від голосованя. Постенфирер Яскерскій ротмистрови свому на запитанє: Wer hat Sie dorthin geschickt? відповів: Ich habe einen Auftrag gehabt.

5) В часї виборів і по виборах рускі газети не могли нїчого писати, навіть цілком обєктивно нагі факти подавати, о незаконностях ц. к. правительственних властей і органів в цілій акції виборчій, бо улягали сейчас конфискатї. Письменні донесеня виборців о незаконностях до ц. к. намістництва, а навіть устні представленя депутацій не мали успіху.

VI. Ц. к. правительственні власти виводять тенденційні процеси политичні против Русинів.

В місяци серпни арештовано у Львові литератів Ивана Франка і Михайла Павлаика, а відтак виточено ще лїдство против кількох Русинів. Питанє що до вини тих людей лишаємо зовсїм на боці; однак спосіб, в якій ся справа политичними властями була заіниціована а судовими переводжена, безпідставне втяганє до неї людей спокійних і льояльних у Львові і на провинції, ревизії по руских редакціях і товариствах вказують наглядно, що заходить тут або грубе ледви допускаєме незнанє руских відносин і людей, або радше, як се і при давнїйших процесах политичних против Русинів показалося, тенденція, щоби широкі круги Русинів представити щонайменше яко переняті политично- чи соціялистично-революційними идеями і тим cпoсобом поочередно всїх Русинів що-до их успособленя для державного і суспільного ладу і що-до их льояльности здискредитувати.

VII. Ц. к. власти правительственні стараються взагалї всяку органичну працю Русинів, навіть ведену в згодї і спільности з толерантними Поляками, і навіть на економичнім поли утрудняти або і унеможливляти. І так:

1) В містї Коломиї спільними заходами Русинів і Поляків мала заложитися 4-клясова руска школа народна. Потрїбна на то ухвала ради міскої була вже запевнена, коли тамошнє ц. к. староство виступило неприязно против того дѣла, радних міских від ceгo відводило і заложеню школи пере-шкодило, хотя в Коломиї єсть до 5.000 Русинів а нема анї одної рускої школи.

2) В тім-же містї добре мислячі люде, Русини і Поляки, котрі згідною і спільною акцією перед чотирма роками місто від руїни через лиху господарку урятували і до ладу привели, хотїли переводити спільно і настаючі тепер вибори до нової ради. Однакож в місяци жовтни одного з таких Поляків, висшого урядника, і одного з Русинів, професора гимназіяльного Грушкевича нагло перенесено. Перенесенє проф. Грушкевича мотивоване було "взглядами службовими", хотя він в коломийскій гимназії, яко єдиний до руского язика квалификований учитель, конче був потрїбний, а в ІV-ій гимназії польскій у Львові, куди єгo придїлено, зовсїм єсть непотрїбний. Вправдї на него був донос, що він мав участь в якійсь демонстрації при гощеню россійского консуля з Черновець в Коломиї, однакож фактично нїякої такої демонстрації не було, а єго і не переслухувано. Се перенесенє вийшло на шкоду шкільництва, тим більше, що на місце Грушкевича дано заступника, котрий руского язика навіть добре не знає; оно вийшло дальше на шкоду доповняючої школи промислової в Коломиї, котрої Грушкевич був управителем, на шкоду міста і Русинів коломийских, котрих интереси Грушкевич заступав в радї міскій, а впрочім і на діткливу шкоду матеріяльну Грушкевича, чого він анї своїм поведенєм яко обиватель держави анї яко учитель зовсїм не заслужив.

3) За-для економичного розвою Русинів, именно за-для піддвигненя домашного промислу спеціяльно гуцульского, завязалося в Коломиї торговельне товариство під назвою "Гуцульска Спілка". Сему пожиточному і від добре мислячих обивателїв краю без різниці народности підпираному дїлу, коломийске ц. к. староство ставить всїлякі перепони. Доси ще не видало Спілці промислової карти, хотя о ню подала ще 1 сїчня, а від єї директора Иларіона Герасимовича зажадала доказу квалификаційного до веденя торговлї, хотя закон промисловий від купців того не вимагає, жадало виказаня, що має право власновільно управляти своїм маєтком, жадало навіть пашпорту, хотя знало, що Гарасимович єсть австрійским обивателем і властителем реальности в Старуни в повітї богородчаньскім.

VІІІ. Урядова праса виступає сторонничо і тенденційно против Русинів, даючи тим новий доказ, що всякі поодинокі факти неприязного і незаконного поступованя ц. к. правительственних властей і органів против Русинів не суть тілько фактами відорваними, але обявом системи.

І так Gazeta Lwowska в справах обох народностей нашого краю стоїть завсїгди на становищи одностороннім; тілько польскі справи, а именно справи одного сторонництва польского, представляє яко справи краєві, а о Русинах і руских справах або зовсїм не згадує або представляє ті справи яко партикулярні. Особливо при сегорічних виборах до сойму писала о польскій акції виборчій мов-би о єдино управненій, а о кандидатурах посольских відзивалася сторонничо і тенденційно (н. пр. в Калущинї, в Жовківщинї). В н-рї 246 з 25 жовтня помістила статью під надписом Lwów 24 października, в котрій навязуючи до бесїди в соймі д-ра Окуневского о виборах посла в косівскім повітї, згадує, що в тім-же повітї ведеся якась акція, маюча cele zdrożne під взглядом суспільного ладу, а згадує в такій спосіб, мов-би, чи то против д-ра Окуневского, чи против якої части Русинів, чи против Русинів взагалї, хотїла взбудити підозрїнє о якусь таку акцію.

Зваживши, що таке поступованє ц. к. правительственних властій і органів кривдить Русинів і шкодить их управненим интересам, признаним і заґварантованим конституцією;

зваживши, що оно стоїть в яркій суперечности з загальними основами правними, як і нарушає обовязуючі закони;

зваживши, що оно в Русинах ослабляє одну з найсильнїйших і найпевнїйшихь підпор держави, пІдриває взаїмне довірє межи Русинами а державою, і Русинів навіть провокує, —

підписані, ведені не менше интересами держави як і интересами руского народу, запитують ц. к. правительство:

1) Чим оно оправдає таку неприязну против Русинів систему?

2) Чи положить оно конець такій системі?

3) В якій спосіб оно постараєся, щоби належачі-ся Русинам на рівни з всїми иншими народами держави права були їм не тілько в теорії признавані але і в практиці переводжені?

Романчук. Сїчиньскій. Кулачковскій. Рожанковскій. Савчак. Сїрко. Телишевскій. Окуневскій. Король. Гурик. Барабаш. Герасимович. Гаморак. Антоневич. Ольпиньскій.

[Дѣло]