Заява Повноважної Комісії Народних Зборів Західної України
Товариші депутати Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки!
На мою долю випала велика і висока честь доповісти вам від імені Повноважної Комісії Українських Народних Зборів Західної України про рішення Народних Зборів. У цих рішеннях виявлені справжня воля, вікові прагнення, вимоги і надії народу Західної України, народу — борця і страдника, віднині і назавжди визволеного від кривавого гніту польських панів героїчною Робітничо-Селянською Червоною Армією. (Бурхливі тривалі оплески).
Товариші депутати! Повноважна Комісія безмежно щаслива, що виступає сьогодні тут, перед соціалістичним парламентом нашої рідної і єдинокровної квітучої, вільної Радянської України, як представник тієї частини трудящих українців, які до історичного 17 вересня і 1939 року були пригнічені, а віднині — рішенням Позачергової П'ятої Сесії Верхової Ради Радянського Союзу, волею народу Західної України, волeю всіх народів СРСР, волею нашого любимого друга і батька великого Сталіна, — є повноправними громадянами Союзу Радянських Соціалістичих Республік. (Всі встають. Бурхливі тривалі оплески).
Повноважна Комісія Народних Зборів Західної України, перебуваючи в Москві і тут — на Сесії Верховної Ради УPСP, і наші виборці в Західній Україні відбувають і переживають зараз те, що переживає і відчуває знедолене і змучене дитя, що знайшло свою любиму матір і відчуло її материнську ласку, її ніжне піклування і теплоту. Ось чому з самим першим словом, що іде від глибини всього вимученого, а тепер радісного серця, з самим гарячим і схвильованим словом синовної вдячності і привіту визволений народ Західної України — громадянин СРСР звертається до свого друга і батька, до натхненника і організатора визволення трудящих Західної України, до палко любимого великого Йосифа Сталіна! (Бурхливі оплески. Всі встають. Вигуки: "Хай живе великий Сталін!", "Ура". Тривала овація).
Висловлюючи волю Народних Зборів і всього народу Західної України, ми звертаємося з гарячих словом вдячності і братського привіту до народів Радянського Союзу, до рідного радянського уряду і його глави тoв. Молотова, до доблесної Робітничо-Селянської Червоної Армії, що в грізний час смертельної для нас небезпеки протягли нам свою братську руку допомоги і раз і назавжди визволили трудящих Західної України під рабства у польських панів — цих віковічних ворогів українського народу.
Товариші депутати Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки! Ми виступаємо тут за повноваженням і за дорученням Українських Народних Зборів Західної України. Депутати Народних Зборів були обранi на основі справжнього вільного народного волевиявлення.
Кращі сини і дочки народу Західної України обрані справді вільними голосами трудящих, на основі найдемократичнішого виборчого Закону в світі, — на основі Сталінської Конституції. Наш народ ішов на вибори з величезною і небаченою організованістю, згуртованістю, єдністю і ентузіазмом. Бо він знав, що це буде його справжнє волевиявлення. У виборах депутатів Народних Зборів, проведених на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні, взяло участь 4.433.997 чоловік з загальної кількості 4.766.275 виборців, тобто 92,83 проц. Ми знаємо, що ніде, крім Радянського Союзу, немислима, неможлива така активність виборців. Такі результати і снитись не могли панській Польщі, де на останніх виборах в сейм брало участь лише 45 проц. виборців.
В складі обраних депутатів Народних Зборів Західної України ми бачимо справжніх представників народу. Немає тут гнобителів і уярмлювачів народу, немає експлуататорів. У складі депутатів — 402 робітники, 819 селян, 234 трудових інтелігенти; в складі депутатів 239 жінок. За них віддали свої голоси 4.032.154 чоловіка, тобто 90,93 проц. всіх, що брали участь у голосуванні.
Підсумки виборів до Народних Зборів тим більш тріумфальні, що вибори відбулися через невеликий проміжок часу після розгрому польських панів: після того, як розгромлені і озвірілі польські пани в предсмертній агонії своєї поганої власті чинили кривавий суд і розправу над трудящими Західної України, піддаючи їх небезпеці фізичного знищення.
Так, товариші депутати! Червона Армія врятувала нас від повного розорення і фізичного знищення і дала нам можливість вільно розпоряджатись своєю долею, дала можливість на повний голос заявити про свою волю, про свої завітні прагнення.
Червона Армія — наймогутніша і непереможна, найкультурніша і єдина народна армія в світі. Армія, створена Леніним і Сталіним на чолі з найближчим сталінським соратником, маршалом Радянського Союзу тов. Ворошиловим, принесла з собою не пожарища і руїни, не голод і приниження, а справжній мир, повний порядок, щасливе братерство звільнених народів, гарантію спокійної, вільної і радісної творчої праці. (Бурхливі тривалі оплески).
Закінчилась довга, сповнена мук, безпросвітна чорна ніч. Над нами, над нашим вимученим краєм зійшла яскрава зоря справжнього щастя, настав світлий день, засяяло сонце, сонце Сталінської Конституції. Ось чому народ Західної України славить Червону Армію, сповнену духом людинолюбства, гуманності, великих і мудрих ідей Леніна і Сталіна. Ось чому героїчні частини Українського фронту, безпосередньо керовані бойовим командармом тов. Тимошенком (бурхливі тривалі оплески), були зустрінуті всенародною радістю, квітами, дзвінкою і гордою радісною піснею.
Ось звідки така одностайність, така згуртованість, така організованість і висока політична активність народу Західної України. Своїм голосуванням наш народ одностайно заявив про своє бажання, щоб на наших землях утвердилась єдина народна влада — радянська влада, щоб Західна Україна була влючена до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік і з'єднана з рідною Радянською Україною, щоб і на землях Західної України був покладений кінець експлуатації людини людиною. Своїм голосуванням народ Західної України заявив, що він ніколи нікому не віддасть своєї волі і щастя. Своїм голосуванням народ Західної України дав нещадну відсіч всім провокаторам, всім панським недобиткам, всім презренним покидькам польської, української і єврейської буржуазії, що намагались заважати вільному народному волевиявленню.
Товариші депутати Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки! Вже до моменту виборів народ Західної України відчув перші плоди свого визволення від панської Польщі. За один тільки місяць були створені тисячі нових шкіл. 18 тисяч з загальної кількості 35 тисяч без робітних Львова після довгого і важкого безробіття дістали роботу. Голосно залунала рідна наша українська мова, переслідувана і заборонена при жорстокому пануванні польської шляхти. Почали працювати сотні українських шкіл. Львівський університет перетворюється в український. Почали виходити десятки українських газет. Почав працювати український театр. Радісно і вільно залунали мелодичні українські пісні.
15 жовтня у Львові, вперше у великій історії цього стародавнього українського міста, сталася подія, яка стала можливою тільки з перемогою Червоної Армії і звільненням народу Західної України. Цю подію, що схвилювала усіх чесних людей, важко забути. Біля могили видатного українського письменника і поета-революціонера Івана Франка і біля памятника видатного польського поета
Адама Міцкевича в один день, в обстановці дружби і згоди трудящих всіх націй, відбулися багатолюдні мітинги. На могилу Івана
Франка і на пам’ятник Адама Міцкевича були покладені квіти. Так перед усім світом знову підкреслено, що тільки звільнені радянські народи, керовані великим Сталіним, цінять всі завоювання людської культури. Народам СРСР чужий і ворожий людиноненависний шовінізм. Тільки Радянський Союз є справжнім захисником, охоронцем і благородним продовжувачем всієї справи людської культури. (Бурхливі тривалі оплески).
Так здійснюються кращі мрії кращих людей українського народу. Так перетворились в життя мрії Тараса Шевченка і Івана Франка. Так ми здобули своє щастя, справжню людську правду, свою справжню волю. Так ми відразу відчули плоди великої організаторської, культурної і політичної роботи, яку розгорнули українські більшовики, керовані вір ним сталінським соратником, палко любимим всім народом Західної України — дорогим Микитою Сергійовичем Хрущовим. (Бурхливі тривалі оплески. Всі встають).
Я гадаю, товариші депутати, що ви уявляєте собі, який гомеричний регіт викликало у нас наскрізь брехливе повідомлення агентства Рейтер від 7 листопада з неіснуючим "польсько-румунським кордоном" про те, що у виборах депутатів Народних Зборів Західної України по селах взяло участь 25 проц. виборців, а в містах —50 проц.
Ви, звісно, читали оголошену в радянській пресі відповідь депутатів Народних Зборів Західної України агентству Рейтер. Я можу і тут повторити, що ми не бачимо ніякої потреби дискутувати з брехливими "інформаторами" з агентства Рейтер. Брешуть вони не від хорошого життя.
Але ми вважаємо за потрібне сказати декілька "теплих" слів натхненникам і хазяїнам агентства Рейтер, деяким лондонським покровителям розгромлених польських панів. Не важко викрити провокаційний характер повідомлення агентства Рейтер. Воно, це повідомлення, переслідує брудну, провокаційну мету — підкреслити, що встановлений на Західній Україні тепер лад зовсім нібито не виражає волі народу Західної України. Послухати провокаторів з агентства Рейтер, то виходить так, що народ Західної України, бачите, спить і мріє про повернення влади насильників і інквізиторів — польських панів. Ми можемо нагадати, що під час звірячих, жахливих пацифікацій, що проводились польськими панами на Західній Україні, під час численних розстрілів трудящих Західної України польськими панами, агентство Рейтер мов у рот води набрало. А тепер, коли восторжествувала справжня народна влада в Західній Україні, агентство Рейтер і хазяїни відчули себе ніяково. Що ж, ні агентству Рейтер, ні його натхненникам ми нічим допомогти не можемо.
Ну, а якщо запах дрогобичської нафти вже дуже роздратує деяких лондонських аматорів збирати горіхи в чужому саду? Ну, а якщо в Лондоні знайдуться вже дуже ретиві натхненники польських панів? Що ми тоді робимо? Ми тоді спокійно, в свідомості своєї непереможності, скажемо їм: "Не суньтесь, панове, тому що дуже опечетесь! Ошпаритесь так, що потім не зможете привести себе до ладу! Це вам, пaнoвe, не 1919-1923 роки, коли англійські і французькі імперіалісти насміливсь безкарно розпоряджатися долею народу Західної України. Тоді лондонські і парижські імперіалісти віддали своїм цепним псам — польським панам Західну Україну на поталу і грабування. Тепер цього де станеться! Не станеться ніколи!". (Бурхливі тривалі оплески).
Народ Західної України і народи Радянського Союзу злились віднині в єдине, нерозривне, монолітне ціле. З цієї високої трибуни ми гордо заявляємо:
"Навіки злився народ Західної України з народом рідної і єдинокровної Радянської України, з щасливими народами могутнього Радянською Союзу. Ми тепер єдині і одна у нас непереможна воля і одне у нас велике серце — це наш мудрий вождь, геній людства — товариш Сталін!'» (Бурхливі оплески, що переходять в овацію. Всі встають).
Товариші депутати соціалістичного парламенту Української Радянської Соціалістичної Республіки! Виборці Західної України, одностайно посилаючи своїх кращих синів і дочок в Народні Збори, дали їм наказ: створити на звільненій землі Західної України такий порядок, який би забезпечив справжній економічний і культурний розквіт, розквіт народного добробуту.
Відомо, що західноукраїнські землі — ці одвічно українські землі — до злодійського, грабіжницького захоплення їх кілька сот років тому польськими панами стояли рівнем своєї культури, розвитком продуктивних сил аж ніяк не нижче західноєвропейських країн. І якщо до моменту звільнення нас Червоною Армією Західна Україна була в економічному і культурному відношенні одним з найбільш відсталих районів не тільки в порівнянні з квітучим Радянським Союзом, але навіть з капіталістичною Європою, то в цьому винні зарозумілі паразити — польські пани. Вони по-хижацькому грабували нашу землю і її багатства. Вони нещадно експлуатували наш народ.
Тепер цьому покладено кінець. Яким же шляхом іти далі?
Виявляючи волю народу Західної України, ідучи за світлим прикладом народів CPСP, ідучи за мудрим вченням Леніна і Сталіна, Народні Збори Західної України прийняли 27 і 28 жовтня в м. Львові чотири історичні декларації. За дорученням Повноважної Комісії доповідаю вам, товариші депутати, про зміст цих декларацій.
В декларації про державну владу на Західній Україні говориться: "Виражаючи одностайну волю визволеного народу Західної України, наслідуючи приклад народів Радянського Союзу, Українські Народні Збори проголошують встановлення радянської влади на всій території Західної України. (Тривалі оплески). Віднині вся влада в Західній Україні належить трудящим міста і села в особі Рад депутатів трудящих".
Товариші депутати! Хай живе Радянська влада на землях звільненої Західної України! (Бурхливі оплески. Всі встають).
В декларації про конфіскацію поміщицьких земель Українські Народні Збори проголосили: "У цілковитій відповідності до одностайної волі і прагнень трудящих Західної України, захищаючи їх кровні і життєві інтереси, йдучи за прикладом народів Радянського Союзу, Українські Народні Збори проголошують на території Західної України конфіскацію земель поміщицьких, манастирських і великих державних урядовців з усій їх живим і мертвим інвентарем та їх садибними будівлями.
Народні Збори затверджують відібрання поміщицьких земель без викупу через селянські комітети, під керівництвом тимчасових управлінь, і передачу їх у користування трудовому селянству; питання про землі "осадників" вирішують селянські комітети".
Товариші депутати! Хай живе передача землі тим, хто обробляє її своїм чесним трудом! (Оплески). Хай живе конфіскація поміщицьких земель! (Бурхливі оплески).
В декларації про націоналізацію банків і великої промисловості Українські Народні Збори проголосили: "З метою нещадного подавлення експлуататорів і знищення всякої експлуатації людини людиною, виявляючи одностайну волю всього народу Західної України, йдучи за прикладом Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Українські Народні Збори проголошують націоналізацію банків і великої промисловості на Західній Україні".
Товариші депутати! Хай живе націоналізація банків і великої промисловості на Західній Україні! (Бурхливі оплески).
На заключення, товариші депутати, за дорученням Повноважної Комісії я зачитаю вам текст декларації Українських Народних Зборів про входження Західної України в склад Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Прийнято одноголосно на за сіданні 27 жовтня 1939 року.
Український народ в колишній польській державі був приречений на вимирання. Його долею було пригноблення, знищення і грабіж. Польські пани зробили все, щоб ополячити українське населення, заборонили навіть слово українець, замінивши його словом "бидло" і "хлоп".
Українських селян позбавляли землі. Робітникам і службовцям — українцям не давали працювати на фабриках, заводах і в установах. Українців не приймали в навчальні заклади. Викорінювали рідну українську мову. Прагнули знищити українську культуру. Все це не раз викликало бурю протесту, селянські повстання проти колоніального режиму правлячих кіл панської Польщі.
Але скінчився час пригноблення і безправ'я. Волею всього багатонаціонального радянського народу, за указом радянського уряду, Червона Армія визволила навіки народ Західної України від влади польських поміщиків і капіталістів.
На вічах, зборах, мітингах народ одностайно висловлює непохитну волю влитися в братську сім'ю народів великого Радянського Союзу і ввійти до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Бо тільки в Радянському Союзі, де при владі стоять робітники і селяни, знищена експлуатація людини людиною, здійснена взаємна допомога народів в усіх областях господарського і громадського життя. Бо тільки в Радянському Союзі можливий для кожного народу повний розквіт національної культури — в повному розумінні народної культури. Бо тільки в Радянському Союзі зникло почуття взаємного недовір'я між народами і замість національного розбрату, культивованого буржуазією, зросла і зміцніла дружба народів.
В Радянському Союзі розквітає Українська Радянська Соціалістична Республіка. Збудовано сотні потужних заводів і ті, на яких працює робітничий клас, який не знає експлуатації. Виросло і економічно зміцніло українське селянство, яке володіє всією землею і обробляє її новішою технікою. Радянська влада і комуністична партія створили всі умови для розквіту справжньо-народної української радянської культури.
Українська мова — державна мова. Сини і дочки народів радянської країни займають керівні пости в усіх областях політичного, господарського, культурного і громадського життя. Молоді Радянської України забезпечена повна можливість вчитись, оволодівати висотами науки своєю рідною мовою.
Народ Західної України знає це.
Українські Народні Збори, будучи виразником непохитної волі і сподівань народу Західної У країни, постановляють:
ПРОСИТИ ВЕРХОВНУ РАДУ СОЮЗУ РСР ПРИЙНЯТИ ЗАХІДНУ УКРАЇНУ ДО СКЛАДУ СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК, ВКЛЮЧИТИ ЗАХІДНУ УКРАЇНУ ДО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ З ТИМ, ЩОБ З'ЄДНАТИ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД В ЄДИНІЙ ДЕРЖАВІ, ПОКЛАСТИ КРАЙ ВІКОВОМУ РОЗ'ЄДНАННЮ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ (бурхливі, тривалі оплески).
Народні Збори виражають тверду впевненість в тому, що Верховна Рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік задовольнить цю просьбу народу Західної України щоб він в єдиній і дружній сім'ї народів Союзу Радянських Соціалістичних Республік під керівництвом комуністичної партії більшовиків, ішов шляхом нового і щасливого життя.
Хай живе вільна Радянська Україна! (Бурхливі, тривалі оплески).
Хай живе братство народів! (Оплески).
Хай живе Союз Радянських Соціалістичних Республік, вітчизна трудящих всього світу!" (Бурхлива овація).
Товариші депутати! Дозвольте передати Голові Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки рішення Українських Народних Зборів. (В Президію передається рішення Українських Народних Зборів. Бурхливі, тривалі сплески, що переходять в овацію. Всі встають).
Товариші депутати Верховної Ради УРСР! Повноважна Комісія доповіла вже про рішення Народних Зборів Західної України Позачерговій П'ятій Сесії Верховної Ради СРСР. З невимовною радістю доповідаємо Вам про рішення Позачергової П'ятої Сесії Верховної Ради СРСР, за яким задоволена просьба Народних Зборів Західної України і Західна Україна включена в склад Союзу Радянських Соціалістичних Республік з з'єднанням її з Українського Радянською Соціалістичною Республікою. (Бурхливі, тривалі сплески).
Ми безмежно щасливі! Наш вимучений народ, що віками боровся — прийнятий в єдину дружню, братську і непереможну сім'ю народів СРСР! Ми — громадяни СРСР! Мрія нашого народу здійснилась, стала найщасливішою дійсністю.
З цієї високої трибуни Повноважна Комісія від імені Народних Зборів Західної України, від імені всього нашого народу звертаються і до Позачергової Третьої Сесії Верховної Ради УРСР з клопотанням: ми просимо прийняти Західну Україну в склад квітучої Радянської України. (Гучні, тривалі оплески).
Так буде завершена велика, найблагородніша історична справа з'єднання героічного і трудолюбивого українського народу. Кордон на Збручі перестав існувати і ніколи він не буде відновлений.
Дорогі брати і сестри! Дванадцять днів перебувала Повноважна Комісія Народних Зборів Західної України в чудовій, зореносній столиці Радянського Союзу — в Москві. Неможливо без радісного хвилювання говорити про те, що ми бачили і відчували в ці дванадцять незабутніх днів, як нас зустрічали. Наші схвильовані почуття ми виклали в листі до товаришів Сталіна і Молотова. (Бурхливі оплески. Всі встають).
Сталінська Москва — це чудове втілення непереможної могутності, економічного і культурного розквіту Радянського Союзу. Сталінська Москва та її чудові безмежно люди — це втілення безмежно щасливого творчого, культурного і матеріального забезпечення життя радянських громадян, їх палкого радянського патріотизму, їх безмежної любові до рідного радянського уряду і великого товариша Сталіна. (Бурхлива, довгонестихаюча овація. Всі встають).
Сталінська Москва — це втілення непорушної дружби народів СРСР, кровної братської дружби і нерозривного союзу великого російського і українського народів. Ми щогодини, на кожному кроці бачили виявлення братського ставлення великого російського народу до українського народу і ми це високо, дуже високо цілимо. Народ Західної України, як і весь український народ, ніколи не забуде великої самовідданої допомоги, наданої йому у йoгo визвольній боротьбі великим російським народом. Російський робітничий клас, піднявши червоний, всеперемагаючий прапор Великої Жовтневої соціалістичної революції, вказав шлях всім народам СРСР і допоміг їм. І небачений розквіт Радянської України, розквіт її економіки, добробуту її народу, розквіт народної української культури є результат також допомоги всіх народів СРСР і насамперед великого російського народу. Гігантські успіхи Радянської України — це тріумф керівництва більшовицької партії, великого Сталіна.
Mи це ясно усвідомлюємо. Усвідомлюють і ніколи не забудуть цього і всі трудящі Західної України.
Ми знаємо також і ніколи не забудемо, що підлі і презренні зрадники українського народу — українські буржуазні націоналіста, всі ці левицькі, шептицькі, донцови, василії мудрі й інша буржуазно-націоналістична петлюрівська наволоч — всіма способами перешкоджали росту і зміцненню Радянської України. Коноводи з УНДО, ОУН'у, українського католицького союзу, верховоди українських соціал-демократів і есерів, всі вони за гроші запродались і вірою і правдою служили польському імперіалізму, служили польській дефензиві. Вони всяко гальмували і зраджували національно-визвольний і революційний рух народу Західної України, доносили охранці про кращих людей українського народу, підло і ганебно цькували Радянську Україну і Радянський Союз, намагалися відірвати Радянську Україну від Радянського Союзу, засилали шпіонів і диверсантів в Радянську Україну. Ми раді і щасливі, що радянський український народ, керований мудрими вказівками товариша Сталіна (гучні довгонестихаючі оплески), повсякденно керований ЦК КП(б)У і тов. М. С. Хрущовим (гучні оплески), швидко виловив шпіонів і диверсантів і знищив їх, як отруйну гадюку, як скажених собак.
Ніколи не простить український народ договора, укладеного обер-зрадником Петлюрою з кривавою собакою Пілсудським, договір, за яким Західна Україна відходила до панської Польщі, а Радянська Україна віддавалась панській Польщі на розграбування.
Я згадую, як в 1918 році герой українського народу Микола Щорс писав зрадникові українського народу, холую польської шляхти Петлюрі: "Так! — писав тов. Щорс, — ми — брати російським робітникам і селянам, як і брати всім, хто бореться за визволення трудящих. Твої ж брати — польські шляхтичі, українські живоглоти — куркулі, царські генерали, французькі буржуї.
І сам ти брехливий і блудливий, як польські шляхтичі...
Руки ограбованих панами селян Польщі, Галичини тягнуться до твого горла, Іудо!"
Сьогодні ми можемо сказати, що народ Західної України, з допомогою доблесної Червоної Армії, схопив за горло польських панів і їх холуїв — петлюрівців, УНДовців, ендеківців, сіоністів і всю іншу наволоч і викинув їх геть назавжди за межі Західної України. Хай будуть навіки прокляті презренні каїни і іуди — зрадники українського, польського, єврейського народів — буржуазні націоналісти всіх мастей. Народ Західної України не дасть їм життя на своїй землі.
Так, товариші депутати! Ми — брати всім трудящим. Народ Західної України ніколи не забуде завіту нашого великого учителя, батька Радянського Союзу — незабутнього Володимира Ільїча Леніна про те, що тільки в союзі вільних робітників і селян Росії і України можлива вільна Україна.
Ми ніколи не забудемо, що в 1923 році, коли англійські і французькі імперіалісти офіціально заявили про свій підлий, зрадницький заговір і віддали Західну Україну в кабалу польським панам, тільки уряд Радянського Союзу заявив рішучий протест, заявив, що ніколи не погодиться з пригнобленням своїх єдинокровних братів. Цей виступ Радянського уряду ще більше підбадьорив народ Західної України і дав йому нові сили для ще сміливішої і самовідданішої боротьби проти польських панів.
Великий Сталін ніколи не забував про пригноблені народи Західної України і Західної Білорусії. Він знову про них згадав у своєму виступі на XVI з'їзді ВКН(б). І це ще більш помножило сили народу Західної України в боротьбі за своє визволення.
У нас одна дорога, один шлях із великим російським народом, з усіма народами СРСР. І з цієї трибуни мені хочеться проголосити:
Хай живе великій братський російський народ! (Оплески).
Хай живе сталінська дружба народів! (Оплески).
Товариші депутати Верховної Ради УРСР! Ми просимо Позачергову ІІІ Сесію Верховної Ради УРСР завершити велику справу, здійснену Позачерговою V Сесією Верховної Ради СРСР в Москві. Від імені народу Західної України ми просимо включити Західну Україну в Склад квітучої Радянської України, назавжди з'єднавши український народ, покінчивши з нашим роз'єднанням, що принесло нам стільки горя. (Довгонестихаючі оплески). Бо ми добре знаємо, на вашому багатому досвіді перевірили, що тільки вашим шляхом трудящі Західної України зможуть прийти до вільного, яскравого, культурного, матеріально забезпеченого життя, що б'є джерелом.
Включення Західної Україна в склад Радянської Україні — невід'ємної частини Радянського Союзу — відкриває перед нами світлі і радісні обрії, шлях дo швидкого будівництва нового життя, життя без експлуататорів і експлуатованих. Ми хочемо жити так, як живуть щасливі громадяни СРСР. Ми хочеш працювати на себе, на свою любиму соціалістичну батьківщину, на славу і радість народу. Ми хочемо жити і працювати під червоним, непереможним прапором Леніна — Сталіна, під сонцем Сталінської Конституції. Ми хочемо, щоб і наші діти жили таким же світлим і чарівним життям, як і діти Радянської України і всієї країни Рад. Ми хочемо, щоб на нашій землі дзвінко і вільно лунали пісні радості, пісні животворчої розкріпаченої праці.
Ми запевняємо вас, товариші депутати Верховної Ради УРСР, що скрізь і в усьому будемо вірними синами і дочками великої і любимої соціалістичної вітчизни, полум'яними радянськими патріотами! Ми будемо пильно стояти на сторожі, будемо охороняти священні кордони країни соціалізму! Не щадячи сил, і якщо потрібно буде, — і життя, ми кріпитимемо міць нашої рідної любимої Робітничо-Селянської Червоної Армії! Невтомно і незламно кріпитимемо сталінську дружбу народів! Голосом народу Західної України ми проголошуємо цю клятву з цієї високої і почесної трибуни. (Гучні довгонестихаючі оплески).
Товариші депутата! Народ Західної України ясно усвідомлює, що справа економічного і культурного піднесення і розквіту Західної України потребує напруженої праці. Але ця праця нам буде солодка і радісна. Бо це буде праця на себе, на своїх дітей, на своє майбутнє, на свою соціалістичну державу.
Народ Західної Україні жде перед собою світлий приклад робітників і селян Радянської країни, які побудували вільне соціалістичне життя в нещадній боротьбі з усякими ворогами, ціною пережитих труднощів. Ми знаємо, що перемога в будівництві соціалізму далась радянському народові не одразу, а в настійний героїчній, доблесній стахановській праці. Трудові подвиги радянських патріотів золотими літерами записані в історію будівництва соціалізму в СРСР.
Робітники і селяни Західної України прикладуть всіх зусиль, щоб чесно, по-стахановському працювати, щоб швидко двинути вперед свій визволений край по шляху господарсько-культурного розквіту, щоб помножити багатства і кріпити могутність нашої батьківщини — Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Ми будемо гідними синами народу — творця, народу — героя — переможця, народу — богатиря. (Оплески).
Хай же живе і процвітає єдина могутня Українська Радянська Соціалістична Республіка — невід'ємна частина Радянського Союзу. (Тривалі оплески).
Хай живе і міцніє на радість трудящим всього світу богатирська непереможна вітчизна всесвітнього пролетаріату — Союз Радянських Соціалістичних Республік (Тривалі оплески).
Хай живе і множить свої сили Сталінська дружба народів Радянського Союзу! (Тривалі оплески).
[Вільна Україна]
17.11.1939