Нині в розвинутих країнах сподівана тривалість життя в момент народження становить близько 80 років. Ця цифра практично подвоїлася за минуле століття. Сподівана тривалість життя в момент народження визначає, скільки житимуть народжені нині, якщо динаміка смертності, яка існувала тоді, коли вони народилися, зберігатиметься протягом їхнього життя. Але вона не зберігатиметься.
Ця динаміка поліпшується, тож більшість людей, які народилися в минулому столітті, прожили набагато довше, ніж чекалося в момент їхнього народження. Діти, які народжуються нині, можуть сподіватись, що проживуть набагато більше, ніж 80 років, навіть якщо твердження Петера Тіля і Обрі ді Ґрея про те, що перша тисячолітня людина вже живе, є оптимістичним.
Сподівана тривалість життя була істотно нижчою століття тому, через те що багато дітей вмирали в ранньому дитинстві, а багатьом дорослим не вдавалося досягти нормальної тривалості життя, тому що їх вбивали інфекційні хвороби, які тепер є виліковними. Смертність через ці причини є такою низькою, що навіть суттєве подальше поліпшення не надто вплине на середню тривалість життя. Найважливішим фактором нині є збільшення сподіваної тривалості життя після усталеного віку виходу на пенсію. Цей показник нещодавно збільшився на 1–2 місяці на рік.
Успіхи в збереженні життя є найбільшим позитивним наслідком технологічних змін. І навіть коли учені мужі обговорюють майбутнє, ажіотаж довкола безпілотних автомобілів і нанотехнологій змінюється кислими мінами, коли заходиться про тривалість людського життя. Можливо, довше жити – це добре, але як це відіб'ється на економіці? Питання є абсурдним. Економічне зростання відкриває перед людьми більше можливостей, і жодної можливості не прагнуть так настійливо, як шансу на довше життя. Об'єктивним економічним свідченням є кількість людей, які готові заплатити, аби продовжити своє життя бодай на короткий період.
Демографічна «криза» має кілька компонентів. Є витрати на пенсії. Народжений нині, який вийде на пенсію у 60 років і житиме до 100, матиме однаковий робочий і пенсійний стаж. Суспільство рухається до очевидного рішення – концепції гнучких правил виходу на пенсію, за яких люди можуть вибирати бажаний для них компроміс між роботою і відпочинком.
Збільшення тривалості життя коштуватиме грошей. Не обов'язково великих, тому що здоровий спосіб життя є важливішим сприятливим фактором для довголіття, ніж медичне обслуговування. Але ми всі вмираємо – чи то від хвороб, які ми й досі не навчились лікувати, чи то від накопичених ефектів саме похилого віку. Тож витрати на медицину та охорону здоров'я неминуче становитимуть щораз більшу частку національного доходу. Але це є кошти, які громадяни справді хочуть витрачати. І це вони чинять опір спробам контролювати фантастичні витрати на приватну медицину в США. «Більше коштів для Державної служби охорони здоров'я» – це завжди є основним пріоритетом витрат британського електорату.
Наступним є навантаження старіючої популяції на молодше зайняте населення. Тут ми опиняємося в лещатах між щораз більшою кількістю людей похилого віку і нижчим коефіцієнтом народжуваності. Сьогодні в Європі середній вік, коли жінки народжують свою першу дитину, становить понад 30 років. Та ми не знаємо, чи ці жінки, які більше цікавляться кар'єрою, ніж родиною, врешті-решт матимуть менше дітей чи лише пізніших дітей: розмір родини, в якій неможливе народження нової дитини, є ключовою змінною.
Прогнози – непроста річ, а надто коли йдеться про майбутнє. Похмурі передчуття – часом про стрімке зростання людності, відтак про тривалий застій – часто спростовувалися. Та безсумнівним фактом є те, що всі суперечливі питання є наслідком змін, які дають нам більше варіантів вибору – між вищими матеріальними життєвими стандартами і більшим дозвіллям, привілеєм витрачати більше, доглядаючи за собою, і можливістю для жінок робити кар'єру заодно з родинним життям чи в додаток до нього.
Що поганого в цих змінах? Чому ми маємо хвилюватись через нижчий валовий внутрішній продукт на душу населення чи вищі видатки на суспільні потреби як частку національного доходу, якщо це є наслідком того, що робить нас забезпеченішими?
John Kay
Live longer – and thank economics
The Financial Times,15.10.2014
Зреферувала Галина Грабовська