виголошена в соймі дня 19 жовтня для умотивованя внесеня в справі основаня рускої гимназії і семинарії учительскої.
Високій Сойме!
Внесеня, з якими я і мої товариші отсе виступаємо, не першій раз приходять перед сесю Вис. палату. Часть их, хоть в инчій формі, я предложив єще перед пятьми роками; другу часть перед двома роками. Коли-б Вис. палата була их вже тогдї увзгляднила, ми всї могли-б нинї дорогій а коротко вимірений нам час обернути на инші пильні і важні справи та працювали б разом в лїпшій гармонії і згодї як тепер. Однакож, що не сталося, годї за тим тепер жалувати; коби бодай на будучність дїялося инакше!
З причини, що внесеня, які ставлю, не суть нові, не потребую их широко мотивувати.
В першім внесеню виходжу з того заложеня, що край наш має за мало гимназій і потреба их більше. Вправдї тепер єсть певна тенденція против збільшуваня учених шкіл, і майже в цілій середущій Европі говориться богато о гиперпродукції интелигенціи і о интелегентнім пролетаріатї.
Я, признаюся, думаю, що интелигенції нїколи не може бути за богато, а интелигентного пролетаріяту не буде, єсли молодїж в школах не буде шукати самого тілько хлїба. Але, будь як будь, навіть тії, що взагалї суть противна побільшуваню числа гимназій, не суть і не можуть бути противні побільшеню гимназій в Галичинї. Наш край має сорозмірно найменше гимназій зі всїх коронних країв австрійских. Коли в Сальцбургу одна гимназія припадає на 81.000 мешканців, в Тироли на 91.000, в долїшній Австрії на 93.000, в Шлеску на 94,000, в Мораві на 97.000, то в Галичинї припадає одна гимназія на 229.000 мешканців. Найбільше до Галичини зближена єсть Стирія, в котрій припадає одна гимназія на 202.000 мешканців, але треба зважити, що Стирія має ще половину тілько реальнихь шкіл, а в нашім краю число реальних шкіл виносить ледви тілько 1/6 часть числа гимназій. З тої причини наші гимназії найбільше суть переповнені, бо у нас на одну гимназію припадає пересїчно 455 учеників, коли в Дальматії припадає 180, в Каринтії 221, в Сальцбургу 223, в Тироли 246, в Мораві 273 і т. д. Нормальне число учеників в одній гимназії повинно виносити 300 до 350, а чим оно менше, тим очевидно лучше для науки. Длятого з признанєм підношу, що Є. Е. пан намістник тепер при отвореню сойму заповів, що ц. к. рада шкільна краєва має робити заходи у министерства просвіти о побільшенє числа гимназій.
Єсли з того оказуєся наглядна потреба заложеня нових гимназій в нашім краю, то заходить питанє, де, в котрій єгo части мали-би заложитися нові гимназії. Отже найвище під тим взглядом упослїджена єсть часть полуднево-всхідна. На вісїм повітів тої части: підгаєцкій, бучацкій, городеньскій, теребовельскій, чортківскій, залїщицкій, гусятиньскій і борщівскій з людностію 611.000 душ, єсть тілько одна і то низша гимназія в Бучачи, удержувана коштом тамошного монастиря оо. Василіян. Але і та одинока гимназія зовсїм не відповідає потребам людности, не тілько тому, що єсть то гимназія низша, але і тому, що не має квалификованих учителїв, а обсаджена самими тілько суплентами.
Центральньм пунктом сих всїх вісьмох повітів єсть Чортків, і заложеня гимназії в Чорткові домагалися дуже численні петиції, вислані сего року до ради державної. Єсли-б однакож ц. к. правительство, замість закладати нову гимназію в Чорткові, рїшилося зреорганизувати і доповнити до вісьмох кляс гимназію в Бучачи, як сего і сойм краєвий резолюцією з 15 жовтня 1888 року домагався, то ми би і тим також вдоволилися.
Яка-ж то повинна бути тая нова, взглядно зреорганизована і доповнена гимназія? Якій би повинен в нїй бути язик викладовий? В сих вісьмох повітах єсть 419.000 Русинів, а тілько 161.000 Поляків. Ясно отже, що язиком викладовим в нїй повинен бути язик рускій.
Але єсть ще инша причина, загальнійшої натури, щоби заложити гимназію руску. Бо Русини именно — і то єсть друге заложенє, з котрого я виходжу — мають взагалї замало гимназій; тілько одну у Львові і дві паралельні кляси в Перемишли. Єсли-б і не зважати вже на відношенє числа людности обох народів нашого краю, тілько на відношенє числа учеників (в округлих цифрах єсть в гимназіях 2.000 руских учеників супротив 8.500 польских), то на 26 гимназій в краю повинно бути 5 гимназій руских.
З тої причини домагаємося ще сталих паралельок руских при гимназії коломийскій, де число учеників Русинів виносить 192, і в Тернополи, де оно доходить до 140. Суть ще і инчі гимназії зі значним числом руских учеників, н. пр. станиславівска, бережаньска, стрийска, але що тії міста положені близько таких, в котрих або суть рускі гимназії взглядно паралельки, або після нашого внесеня мали-би бути, длятого часть учеників руских могла-би з-відтам і до сих руских шкіл перенестися.
Як гимназій так і семинарій учительских в нашім краю єсть за мало — як се також признав Є. Е. п. намістник, заповідаючи знова, що краєва рада шкільна має удатися до центрального правительства в справі побільшуваня их числа. І справдї, из справозданя краєвої ради шкільної о школах народних за рік 1889 показуєся, що в сїм році було 208 шкіл нечинних, в звачній части з причини браку учителїв. Коли-ж зважити, що в р. 1888 зложило испит зрїлости в учительских семинаріях тілько 149 кандидатів учительских, то се число не вистане навіть до обсадженя нових шкіл, котрих що року маєся закладати 150, а тим менче до заповненя люк по давнїйших учителях. Недостаток семинарій повазуєся именно у всхідній Галичинї, де єсть, рівно як в західній, три мужескі семинарії, мимо того, що і число людности і число шкіл у всхідній Галичинї єсть майже два рази більше, так що супротив трех семинарій в західній Галичинї повинно бути у всхідній пять.
Як гимназія так і семинарія нова придалась-би найбільше в полуднево-всхідній части Галичини, н. пр. в Золочеві, Коломиї, Бучачи, або евентуально вЧорткові, коли-б там нова гимназія мала заложитися.
Що-до питаня: яка повинна бути тая нова семинарія, з яким язиком викладовим, то відповідь на то виходить ясно з отсих даних: На 1755 шкіл народних з руским язиком викладовим нема анї одної рускої семинарії учительскої, — на 1492 шкіл польских єсть 5 польских семанарій, т. є. З мужескі і 2 женьскі.
Крім того суть ще 4 семинарії т. зв. утраквистичні, т. є. нїби на-пів польскі а на-пів рускі, — але фактично суть они ледви в третій части рускі, а одна з них, т. є. женьска семинарія у Львові, єсть майже чисто польска. А що учитель повинен очевидно добре знати язик, в котрім має научати, а при малім числї руских годин науки в семинаріях се не єсть вповнї можливо, — длятого ми домагаємось в нашім внесеню, щоби в мужеских семинаріях учительских у Львові, в Станиславові і Тернополи і в женьскій семинарії у Львові строго був переведений утраквизм язиковий той спосіб, щоб на науку в рускім язиці уживано загалом не менче годин шкільних, як у польскім. Наконець домагаємось єще, щоби женьску семинарію учительску в Перемишли з чисто польскої перемінити на утраквистичну. Таж она лежить в рускій части краю, а кандидатки по укінченю єї заняті суть також в тій-же части!
Компетенція до рїшеня о викладовім язиці в учительских семинаріях належить виключно до правительства. Що до гимназій єсть закон краєвий з 22 грудня 1867. Але поминувши, що цілий той закон в найважнїйших своїх постановах стоїть в яркій суперечности не тілько з законодавством державним, але навіть з основними зако-нами державними, мушу ще замітити: 1) що закладанє нових гимназій належить безперечно до власти екзекутивної; 2) що право рїшати о язиці викладовім не єсть нїгде в статутї краєвім застережене соймови, а ві всїх инчих краях коронних право то виконує правительство. Вправдї згаданий закон краєвий в арт. V. постановляє, що в школах середних, удержуваних з фондів публичних, має бути язик викладовий польскій, однакож з дальших слів того артикулу випливає, що тая постанова відноситься тілько до шкіл уже истнуючих а в арт. VІІ-ім єсть для сойму застережене тілько право рїшати о змінах що до язика викладового, т. є. рїшати в такім разї, коли-б н. пр. рускій язик мав бути заведений в якій гимназії на місце польского. Однакож що-до нових гимназій, де о нїякій змінї не може бути бесїди, той закон соймови нїякого права не застерїгає. Тілько введенє руского язика стало в паралельках, маючих заложитися при истнуючих уже польских гимназіях, належить після згаданого закона до сойму краєвого.
Спитаєте отже, панове, длячого ми удаємося до сойму в справі, котра належить до правительства? Робимо се з двох причин: раз, щоби додати ваги нашим домаганям, коли их підопре і репрезентація краю; а по друге длятого: доси, именно в остатних часах, всї концесії, — єсли то можна назвати концесіями, — які ми для нашого язика або для наших народних интересів взагалї осягнули, виходили від правительства. І так: заложенє руских паралельок в Перемишли правительство не тілько заиниціювало, але і перевело поза ухвалу сойму. Навіть в такій справі, як вибір одного руского посла на члена видїлу краєвого, було, як звістно, мотором правительство. Єсли ж тепер при отвираню і замиканю сойму чуємо з уст маршазка краєвого також і кілька руских слів, то се знова не єсть заслугою сойму, котрий того дотичного внесеня не полагодив, але достойного маршалка. Отже ми хотїли-би, щоби ми і вам, панове, соймови краєвому, мали де-що завдячити. А не домагаємося тут якихсь особливших концесій, якихсь ласк; ми домагаємося в сих внесенях тілько одної і то невеликої частини з того, що нам належиться на підставі наших прав историчних, прав природних і на підставі наших прав конституційних, а що далеко ще не вистає до заспокоєня наших фактичних потреб. Mи подаємо вам отсе нагоду, бодай в малій мірї виконати акт справедливости супротив руского народу, а заразом і акт розумної политики. В вашім добре зрозумілім интересї лежить, не менше як в нашім, з тої нагоди скористати. Поручаю отже сі наші внесеня вашій розвазї і зичливости.
Під взглядом формальним вношу, аби се внесенє відослати до комисії шкільної. (Брава і оплески).
[Дѣло]
21.10.1889