Дня 23. н. ст. вересня відбуло ся в caли міщаньского касина в Долинї справозданє посла Юліяна Романчука з єго дїяльности в радї державній. Явило ся около 180 осіб; особливо богато було интеліґенції духовнoї і світскої, не відтягнули ся і "старо-Русини". Було також по кількох Поляків, Нїмцїв-кольоністів і жидів. Яко гостї прибуло кілька пань. Декотрі господарі явили ся і з подальших сторін, хоч збори дуже пізно були оголошені а хлїборобам пильні роботи в поли стояли дуже на перешкодї. Збори зачали ся о 3-ій годинї по полудни.
На предсїдателя зборів прошено ветерана-патріота о. Іосифа Заячківского з Лопянки, але що він з причини своєї глубокої старосги відказав ся, то вибрано предсїдателем д-ра Підлуского з Болехова, а заступником предсїдателя о. Бирчака з Підбережа; презідія покликала відтак на секретаря о. Билинкевича.
Посол Романчук, привитавши згромаджених, сказав передовсїм, що мав намір зараз в рік по розпочатій сесії ради державної станути перед виборцями, але сему перешкодила єго довга і тяжка недуга. Сего ж року хотїв прибути на справозданє з початком лїта, однак виборцї з Калуша, куди посол також вибирає ся, просили єго відложити се на час по жнивах у вересни. Хотїв ще окремо станути в Болехові, але що тимчасом скликано тут згромадженє з цїлого повіта в справі вибору посла до сойму, то сим разом туди вже не поїде, щоби не трудити другій раз виборцїв занятих спізненими роботами господарскими в поли. Складати-ж справозданє уважає не тілько за обовязок посольскій, але і за річ користну як для виборцїв так і для самого посла.
Півтретя року доходить, як маленька горстка руских послів вибрала ся на нову сесію ради державної до Відня. Она постановила не прилучати ся до якого иншого клюбy, н. пр. ліберального центра [Коронінього] або консервативного [Гогенварта], але заложити свій окремий рускій клюб, раз, що тенденції і прямованя сих клюбів нам занадто чужі, а друге, що вже само истнованє pycкoгo клюбу указує безнастанно на руску справу і потребу єї полагодженя. Ситуацію у Відни застали некористну. Парлямент розбитий на девять клюбів, часто межи собою ворогуючих, безсильний супротив правительства, неспосібний до самостійної акції позитивної. Кооперація трох найбільших клюбів, на силу зведених до купи правительством, межи котрими найменшій, "коло" польске, займає найкористнїйше становище, а найчисленнїйшій клюб, нїмецка лївиця, найбільше єсть изольований в цїлім парляментї, давала міністерству величезну, хоть непевну більшість, а ослабляла зовсїм значінє поменших клюбів. Правительство було паном ситуації, але, пхаючи тілько і латаючи з дня на день, приходить таки за-для недостатку сталої і певної більшости нераз в прикре положенє. Тепер дійшло аж до заведеня стану виїмкового в Чехії, хоть і давнїйшій досвід і засудженє подібної акції колишнього ліберального міністерства самим провідником нїмецкої лївицї повинні були остерігати єго від того кроку, несхідного анї з первістними цїлями політики ґр. Таффого, анї з рацією екзистенції єго правлїня. При такім станї дїл оден і другій закон, нераз навіть важний і користний, можуть бути ухвалені, але трівкійша консолідація держави єсть неможлива; а навіть біжучі справи полагоджують ся не раз тілько з трудом і великою стратою часу.
Нова сесія ради державної зачала ся, як звичайно, бесїдою троновою, викладаючою проґраму правительства. Тота програма усувала всякі справи партійні, питаня національні і політичні, а ставила наперед справи спільні, именно соціяльні і економічні, котрих цїлий довгій ряд вичислила. Я зазначив зараз на першім засїданю комісії адресової, що виджу в тій проґрамі за мало увзглядненими потреби селяньскі, а знов народи в національнім і політичнім взглядї так покривджені і упослїджені, як Русини, не можуть зречи ся добиватись своїх національних і політичних прав, а мусять домагати ся увзглядненя их бодай в адміністративній дорозї. Два міністри відповіли прихильно на мої заміти: міністер рільництва указав, що правительство гадає заняти ся такими справами, як заведенєм спілок чи стоваришень селяньских, примусовою асекурацією і и., а міністер-презідент відповів, що правительство і на адміністративній і на законодатній дорозї буде старати ся зараджувати заходячим потребам. Доси однакож нема великої признаки з тих запевнень пп. міністрів! — Дальшій хід справи адресової виказав наглядно розбитє і непорадність парляменту, котрий не потрафив навіть здобути ся на відповідь троновій бесїдї.
Межи справами полагодженими доси радою державною, стоїть на першім місци ухваленє буджетів на роки 1891, 1892 і 1893. Видатки держави ростуть дуже значно з року на рік, н. пр. на сей рік зросли о 25 міліонів зр. Перед 25 роками виносили видатки майже лиш половину теперішних, бо тілько 320 міл. зр. супротив сегорічних 610 міл., з котрих на саму сплату довгів иде 153 міл. а на войско 107 міліонів. Правда, що ростуть і доходи: на сей рік они обраховані на 612 міл. зр., — але се дїє ся не так через зріст майна народного, як через побільшенє числа податків в наслїдок зросту населеня, через побільшенє давних і заведенє нових податків і через притисненє шруби податкової до остатних границь. Однакож видатки значно зменшити годї; яке би небудь міністерство настало, оно би сего не доказало. Мусить отже ходити о те, щоби тягари розложити рівномірнїйше, перекладаючи их з економічно слабших на сильнїйших, і щоби прибільшити майно народу. До першої цїли правительство хоче зробити оден крок, предложивши проєкт реформи податків.
Крім буджетів залагодила рада державна такі важнїйші справи, як побільшенє запомоги для австрійского Лльойда, для пароходства на Дунаю, запомогу для заведень комунікаційних Відня, будову стратеґічної зелїзницї з Станиславова до Вороненки, і инші. Се все стало ся чисто в интересї державному а коштувало многі а многі міліони. Дальше ухвалено договори торговельні з Нїмеччиною, Италією і иншими сусїдними державами [тепер має приготовляти ся договір з Россією] і розпочатє реґуляції валюти, вимагаючої знов величезних видатків на закупно золота. Відтак приготовляє ся новий закон карний, нова процедура цивільна, реформа податків, реформа закона промислового, реформа виборча. Три перші справи вийшли з иніціятиви правительства, дві послїдні з иніціятиви послів. Особливо друга, третя і остатня справа дуже важні. Нова процедура цивільна має завести явне і устне поступованє в справах цивільних і зробити доходженє своїх прав коротшим, дешевшим і певнїйшим. Реформа податків [бесїдник обговорює єї близше] має оподаткувати многих доси зовсїм неоподаткованих лихварів, спекулянтів і т. и., найбіднїйших людей або цїлком увільнити від податку або им податок зменшити, і тягар податковий справедливійше розложити. Новий податок особисто-доходовий має принести чистого доходу 10 до 16 міл. зр., котрі в найбільшій части мають ужити ся на опусти в податках грунтовім, домовім і заробковім. Але треба побоювати ся, що до ухваленя сего податку, дотикаючого богатших на користь біднїйших, в нашім парляментї, зложенім переважно з властителїв більших посїлостій і инших богачів, а до того розбитім і не даючім правительству в кождій справі певної опори, так само не знайде ся потрібна більшість, як не знайшла ся в р. 1877, коли то особливо польске "коло" подібний проєкт податку особисто-доходового поборювало.
Також дуже важною справою єсть реформа виборча, именно заведенє безпосередних виборів в сельских громадах. [Бесїдник обговорює ту справу близше] Однакож тій реформі противне єсть польске "коло", а з ним [а може і за-для него] також правительство. Нїмецка-ж лївиця, що називає себе ліберальною, хоче, за-для догодженя "колу", Галичину виключити від тої реформи, на сором і пониженє цїлому нашому краєви, на найбільшу шкоду рускому та й мазурскому селяньству. Для Русинів именно сеся справа єсть важнїйша як для котрого-небудь иншого народу. Ординація виборча до ради державної дає нам в теорії можність вибрати собі в Галичинї по крайній мірі 15 послів, але через посередність виборів в сельских громадах ми их в дїйстности майже нїколи не можемо стілько вибрати. З заведенєм же виборів безпосередних всякі тепер уживані пресії, підкупства і штучки різного рода стратили би цїлком або дуже значно свою силу. Ми не повинні отже супротив тої жизненної для нас справи поводитись байдужно, але з цїлим натиском, рішучо і однодушно, добивати ся права народу. До сего служать передовсїм петиції, котрі й висилають ся вправдї руским народом, але, на жаль, доси их єще дуже мало. Н. пр. з долиньского повіта надійшли петиції лише з 15 громад, хоть єсть всїх громад 87!
Я хотїв сесю справу піднести в комісії для реформи виборчої, але польске "коло" не допустило. Коли в тій комісії раджено над заведенєм безпосередних виборів, польскі члени єї тому супротивились, промовляючи будьто би в имени цїлої Галичини. Я хотїв отже промовити в имени руского і селяньского народу, а що комісія сеся зложена тілько з 24 членів а рускі посли за-для свого малого числа мають місце лише в більших комісіях, я домагав ся збільшеня єї на 30 членів. Всї посли признавали справедливість сего жаданя, але що два найбільші клюби мали умову з польским "колом" а "коло" сему противилось, то мене переголосували слабою більшостію, хотя всї инші посли стояли за моїм внесенєм.
Я уложив відтак внесенє на побільшенє числа послів з громад в Галичинї, бо наш край взагалї а сельскі громади і Русини особливо вибирають за мало послів в порівнаню до инших країв і народів. [У нас припадає 1 посол на 105.000, в инших краях пересїчно 1 на 60.000 мешканцїв. Поляки мають 1 посла на 61.000, Румуни на 52.000, а Русини на 390.000 душ!] Того внесеня, після котрого рускі громади зискали би 7 а мазурскі 3 послів, польске "коло" не хотїло підперти, аж Чехи і Нїмцї за ним станули.
По причинї торічної громадної еміґрації руских селян до Россії я поставив интерпеляцію до правительства, щоби оно вислїдило причини того сумного зявища та зарадило нуждї руского селяньства і давало єму більше опіки. І сеї интерпеляції польске "коло" не хотїло підперти, а коли єї помимо того підписали посли зі всїх инших клюбів, то члени "кола" робили им за те гіркі докори... Незадовго по сїй интерпеляції мій товариш п. Підляшецкій поставив интерпеляцію в справі звістного рескрипту, в котрім були тяжкі докори для руского народу і духовеньства; сю интерпеляцію, розумієсь, і я підписав. Впрочім я чи в палатї самій чи в комісії виступав і промовляв за рускими школами, в справі реґуляції рік, особливо Лімницї, в справі екзекуцій за податки, в справі шкід від ліснон звірини, в справі соли і т. п.
Для сего повіта суть именно важні отсі справи: 1) Шкоди від лїсної звірини. Я говорив в комісії буджетовій, що в камеральних лїсах виводить ся богато диків, котрі нищать плоди господарскі, а господарі не дістають за те відшкодованя. П. міністер рільництва відповів, що лїсничі мають припорученє не давати дикам занадто розмножувати ся; сли би де дїяла ся яка кривда, то міністер просить дати єму о тім знати, а він зарадить сему. 2) Побір сировицї. Се справа трудна. На моє домаганє в комісії буджетовій відповіло правительство, що в остатних часах значне число громад дістало сировицю, через що скарб державний поносить страту. В краєвій дирекції скарбу і в міністерстві, куди я ходив за поодинокими громадами, говорено менї, що з сировицї користає не тілько худоба але і люде, і то навіть такі, що зовсїм не тримають худоби, особливо по містах. Як тяжко рішає ся тепер міністерство позволити брати сировицю, показує отсей приклад. По сегорічній першій повени я був в презідії краєвої дирекції скарбу і намістництва, щоби громади діткнені повенію, дістали на сей рік сировицю. П. віцепрезідент і п. намізетник обіцяли о тоє постарати ся. Потім прийшло ще подібне представленє від видїлу краєвого, і намістництво написало в тій справі до міністерства вже в липни. Однак доси нема нїякої відповіди, хотя потім ще пару разів телєґрамами урґовано міністерство. Я помимо того маю повну надїю, що прихильна відповідь міністерства ще прийде і що пошкодовані повенію громади від листопада сировицю дістануть. Зрештою громади, де сировиця особливо потрібна, не повинні зражувати ся трудностями або і відмовою, але просити і подавати дальше. Досить значною помочію для господарів повинно бути то, що рада державна ухвалила вироблюванє соли для худоби, 500.000 сотнарів для цїлої держави, котрої соли сотнар буде продавати ся по 5 зр. 3) Реґуляція рік. На моє домаганє в комісії буджетовій, щоби призначені були більші суми на роботи коло Днїстра і єго притоків в тій мірі, як се призначає ся на ріку Вислу, відповів п. міністер рільництва, що Висла мусить скорше уреґулювати ся задля договору межи Австрією і Россією; коли-ж роботи коло неї скінчать ся, можна буде ті більші суми призначити на Днїстер. Що до Лімницї дав міністер запевненє, що єї реґуляція зараз наступить; аж сего року я довідав ся, що межи видїлом краєвим а міністерством повстав спір о висоту суми, котрою край а котрою держава має причинити ся до реґуляції, і через той спір справа в остатній хвили застрягла. Розуміє ся, що тут згода наступити мусить, і то скоро, бо на тім спорі терплять невинні господарі над рікою.
Коли розібрати цїле наше теперішне положенє, то оно в многих взглядах показує ся невідрадним. Длятого зачинає межи Русинами ширити ся певне знеохоченє, апатія, невіра в успішність якої роботи. Се згубні появи, котрі всею силою поборювати треба, а до котрих і нема достаточних причин. Кождий чоловік, отже і нарід, кує собі сам свою долю, а наша приповідка каже: не вважай на врожай; сїй жито, хлїб буде. Нам треба лїпше і кріпше орґанізувати ся, голоснїйше на свої кривди жалувати ся, енерґічнійше о свої права упоминати ся. Обовязком посла єсть заступати справу народа, але нарід повинен єму в тім допомагати. Отже всї свої кривди, хоть би на пр. такі, як неправні екзекуції за податки, повинен нарід подавати вірно і докладно до відомости своїм послам, а чим більше збере ся таких фактів, тим успішнїйше буде можна им зарадити. Потреби-ж свої треба висказувати через петиції; особливо повинні тепер подавати ся петиції в справі реформи виборчої, т. є. о заведенє безпосередних виборів в сельских громадах і побільшенє числа послів з громад в Галичинї, до чого посол ще раз взиває всї громади того повіта.
По тій бесїдї, котра тревала півтора години, наступили интерпеляції і висказуванє потреб та бажань.
Кілька господарів з різних сїл жалують ся на шкоди від лїсної звірини, именно диків. — Посол відповідає, що справа та належить лише о стілько до ради державної, що там можна натискати на правительство, аби пильнувало виконуваня обовязуючих законів, що посол і робив тай дальше робити буде, коли єму подавати будуть спеціяльні факти. Але ухваленє нового закона ловецкого належить до сойму, котрий і приготовляє такій закон. Нехай отже громади постарають ся вибрати собі тепер такого посла до сойму, котрий би ceї справи добре пильнував і их интересів боронив. (Поодинокі виборцї відзивають ся з наріканями, що польованє громадске арендують все пани, що господарі не дістають пашпорту на стрільби і т. и. Взагалї видко межи селяньскими виборцями велике огірченє.)
Виборець Поснер, нїмець-кольоніст з Рожнїтова, интерпелює в справі реґуляції рік Лімницї і Чечви. — Посол покликує ся на то, що сказав, і обіцює і в радї державній і в соймі, взглядно в міністерстві і в видїлї краєвім, підпирати сю справу.
Виб. Калинїй зі Сваричева нарікає на аґітації радикалів, на ширенє ними ґазет, котрими баламутять нерозумних тай старають ся нарід відчужити від церкви, і просить посла, щоби старав ся сему зарадити. — Посол відповідає, що після наших конституційних прав кождому вільно видавати ґазети і книжки. Вільність друку єсть дуже цїнне право, котрого не треба ограничати, бо можна би заборонити нераз дуже пожиточну книжочку; противно треба як найбільшої вільности праси. Против шкідливих яких письм може нарід сам, може интеліґенція остерігати менше розумних.
Виборцї Дикун з Підсухова і Попадинець з Погорілець просять о заложенє в их селах окремих шкіл, бо через ріку годї их дїтям ходити до школи в сусїднім селї. Посол відповідає, що тота справа належить до шкільної ради краєвої, взглядно до сойму, і обіцює заняти ся петицією ними поданою.
Один виборець селянин нарікає на екзекуторів податкових, що забирають одежу, постїль і т. и. — Посол відповідає, що на кождий такій факт нарушаючій новелю екзекуційну з 10 червня 1887 р., треба жалувати ся в урядї податковім, старостві, дирекції скарбу; а як-би не помогло, подати єго докладно і вірно до відомости послови.
Кандидат нотаріяльний Щепіньскій з Долини (по польски): 1) интерпелює як стоїть справа з підвисшенєм платнї низших урядників? 2) просить, щоби посол постарав ся, аби урядники, що провадять книги ґрунтові в Галичинї, зрівнані були що-до ранґи зтакими-ж урядниками в инших краях; 3) питає, як стоїть справа з правом виборчим кандидатів нотаріяльних і адвокатских? — Посол відповів на 1), що тою справою займає ся підкомітет комісії буджетової в радї державній, що міністер скарбу єсть їй прихильний, але вимагає на той значнїйшій видаток відповідного покритя в доходах, що найлекше дасть ся зробити через реформу податків; на всякій спосіб тота справа мусить залагодити ся, а тимчасом буде і дальше призначати ся 1 міл. зр. річно на запомоги. 2) Посол обіцює тою справою, взглядно поданою в тій справі петицію, заняти ся. 3) Посол указує, що сойм ще перед 3 роками ухвалив тоє право, і обіцює дальше заняти ся тою справою.
Виб. Котурбас з Рожнїтова питає, чи буде винагороджена шкода, що наробила повінь друга? Посол відповідає, що після урядового обрахунку, котрий він видобув в намістництві, перша повінь в долиньскім повітї наробила шкоди на 253.000 зр., а друга на 43.000 зр. Окрім грошій, що дістав видїл повітовий з видїлу краєвого, прийшло з намістництва на-разї 4.000 зр. запомоги. Нехай отже пошкодовані удають ся о запомогу до староства. Старанєм посла буде виєднати ще більші суми на запомогу та безпроцентові позички.
Виб. Редіш з Долини (жид, по польски) интерпелює о петиції в справі каси хорих. — Посол обіцює заняти ся тою справою.
Д-ранд Целевич взиває посла: 1) щоби злучити оба рускі клюби в соймі, 2) щоби рускій клюб в радї державній виступив против виємкового стану в Чехах. — Посол відповідає: 1) Я тут стаю яко посол ради державної, а ся справа належить до дїяльности в соймі, отже не можу над нею розводити ся; скажу тілько, що приймаю се завізванє до відомости. 2) Я не можу давати нинї нїяких запевнень в имени клюбу; від себе же покличу ся на то, що я вже сказав, і додам, що я прінціпіяльно всяким того рода ограниченям свободи і конституційних прав противний, а судячи після оголошених дотепер мотивів, не можу сего кроку правительства признати анї правним анї політичним.
Коли нїхто вже не зголошував ся до мови, предсїдатель д-р Підлускій, внїс, щоби через повстанє висказати послови признанє за єго дїяльність. Всї встають. Пізнїйше, коли виборцї мали вже розходити ся, відспівано послови єще Многая лїта, а в пізний вечер, коли посол вже відїзджав до Львова, многі виборцї, священики, світска интеліґенція і міщане, відпровадили посла на далекій дворець і там пращали ся з ним сердечно.
По сих зборах відбули ся другі збори, під предсїдательством о. Лопатиньского з Долини, в справі поставленя кандидата на посла до сойму. Одні виборцї предкладали п. Василя Нагірного зі Львова, другі начальника суду повітового в Долинї п. Адама Грабовеньского, треті селянина. Що-до п. Нагірного однакож замічено, що він в тім повітї не знаний а помимо запрошеня на сі збори не приїхав, щоби виборцям представити ся; за селянином, не потягали самі селяне. Отже рішено вкінци дуже значною більшостію голосів поставити кандидатуру п. Грабовеньского, в повітї знаного і поважаного а особливо селянами за справедливе і людяне поступованє дуже любленого. П. Грабовеньскій на запрошенє явив ся і освідчив, що вибір прийме. На п. Грабовеньского згодили ся і присутні польскі та й нїмецкі виборцї, причім сконстатовано, що аґенти п. Витославского пускають межи нарід ложні вісти, будьто би п. Грабовеньскій зрік ся кандидатури і п. Витославскій був тілько одиноким кандидатом.
[Дѣло]
25.09.1893