Звістний знаток язиків д-р Франц Миклосич видав ще в 1884 р. у Герольда в Відни учену розвідку Die turkischen Elemente іn den sudost- und osteuropaischen Sprachen. Ціль розвідки була: показати, о скілько турецкі елементи (слова) перейшли з часом в язики: грецкій, альбаньскій, румуньскій, болгарскій, сербскій, рускій, московскій і польскій, — взагалї в язики тих народів европейских, котрі від давна і по нинї сусїдують з Турками самими, або народами турского походженя.
Розвідка д-ра Фр. Миклосича має високу наукову вартість як для филолога, так не менше для етнографів і историків. Показуєся, що нїякій нарід, хоч би як дуже хотїв берегти чистоти язика свого, не в силї опертися впливам посторонним і мимо волї приймав множество чужих слів у свій язик. Для нас передо всїм важне показати, о скілько в наш язик рускій увійшли елементи турецкі, чо то безпосередно тим, що ми з яким-небудь турским племенем стикалися, чи посередно, приміром сказавши, через болгарскій aбо старословіньскій язик.
В переднім слові до розвідки допускає д-р Фр. Миклосич, що на Славян взагалї турецкій язик впливав в трех періодах. Першій вплив дасться замітити в перших зараз віках по Христї, заким ще Славяне рушилися зі Всходу Европи на Захід. В тім першім періодї сусїдували Славяне на Всходї безпосередно з турскими народами. Але вплив той не був дуже значний. Другій період починаєся в другій половинї VII. віку з тою хвилею, коли Болгаре, нарід турского походженя, заволодїли над Словінами, поселеними праворуч долїшного Дунаю. Третій період починаєсь остаточно з постійним переселенєм Турків до Европи в половинї ХІV. віку і в тім періодї увійшло в язик полудневих Славян найбільше слів турецких.
Здаючи собі справу з розвідки д-ра Фр. Миклосича, ми подїлимо турецкі слова на категорії, після того, що они означають, чи одїж яку, страву, звіря, збрую, рослину, будову, монету і т. д., а виймемо з неї тілько слова загальнїйше уживані в нашій мові, очевидно не тілько в австрійскій Руси, але і під Россією.
1. Назви турецкі для тканин і одежи.
Габа, здається з виду словом нашим, а показуєся, що оно з турецкого язика війшло в вірменьскій, а посередно прийшло до нас. Там слово abа значить верхну одежу вовняну а таке саме значінє посїдає "габа" і у нас. Бархан єсть вірменьским bаrrакаn, вовняна тканина. Так само атлас (atlas), гладка тканина. (У Велико-русів уживане слово: башмак (bašmak) — рід чобота або сандал.) Чоботи походять від перского čabatan. Чимбір (čenber) — рід ленти на шию, в Галичинї — пояс. Наша димка єсть назвою турецкої тканини (dimi); долман (doluma) єсть світлою одежею яничарів; алмаз (elmas) — назва діяманту; ферезія (feradže) — верхня одїж турецких женщин; хустка або фустка (festan) жіноча турецка одіж. Фота (futa) означає фартух до купелї; халат (chilat) празнична одїж турецка; опанча (japundža) — одїж зимова, від дощу; кафтан (kaftan) — верхна одїж; ґайтан (kajtan) — пояс з калиткою вицвяхованою; колпак (kalpak) — тачка, виложена футром; калита (kalta) торбинка на пояску; кабат (kavat) — рід одежи турецкоїх; ґуґля (kоkоlа) кирея з капузою; кунтуш (kontoš) — турецка і татарска одїж; кутас (kutas); кепеняк (kepenek) — кирея або плащ від дощу; киса (keše) — мошонка на гроші; килим (kilim) — перскій, з вовни вироблений ковер; куртка (kurte) — курта одїж; ґердан (gerdan) — перска бинда на шию; папуч (papuš) — перскій чобот без корків; парча (раrčа) — кавальчик, у нас шовкова матерія; сукман (sukman) — одїж жіноча; шапка (šabka), шаравари (šelvar), серпанок (tarpos) — накривало на голову для дївчат; тасьма (tasma) — ремінь або перевязка; торба (torba) і очкур (učkur).
(Дальше буде.)
[Дѣло, 16.09.1889]
(Дальше.)
2. Назви красок.
Назв для красок не богато переняли ми від Турків чи Татарів. Маємо лиш алий (al = червоний); буланий (bulan = жовтий); карий (kara = чорний) і кармазин (kęrmęz = темно-червоний).
3. Назви звірят.
Оґер (ajgęr); лошак (alaša); балик (balek) — рід риби; бугай (buga); більше вел.-рус. обезянa (buzine) — малпа; чабак (čараk) — рід риби; кабан (каban) — вепер; борсук (porsuk); сайґа (sajgak = антильопа); чицвир або тетерев (tedžerev), відтак назви: товар (tovar) і табун (tabun) — стадо коней.
4. Назви рослин і металїв.
Аниж (anisura); бакалія (bakkal) — всякі полудневі овочі; бальсам (balsam) — рід живиці; чічка (čіčеk) — назва для всякої цвітки; васильок (fesleken) — звістний у нас цвіток; фасоля (fisulia), кава (kahve), комиш (kamęš) — очерет, кавун (kavun) — цукровий мельон; гарбуз (arbus), кукурудза (kokoros), камфора (kafur), лимон (limun) — цитрина; цукор (šeker) і тютюн (tutun). З минералив лише: бильше вел.-рус. чугун (čujen) — лите зелїзо, і ртуть (utarid) — живе срїбло.
5. Назви зброї і знамен.
Аркан (argan) — посторонок до ловленя людей і звірят; бандерa (bandira) — хоругов; булава (bulava), бунчук (bundžuk) — мушля, мала кулька, перла скляна; флінтa (filinte) – стрїльба; ганджар (chančer) — великій, кривий ниж; корд (kard) — меч перскій; палаш (pala) — коротка шабля; булат (pulad) — криця, вістрє; і сагайдак (sagdak) — начинє на стрїли.
6. Назви всякого орудя, начиня і приборів.
Алембик (al-ambik) — начинє до дестильованя; аршин (arsęn) — локоть; цибух (čubuk) — кій, цибух у люльки; имбрик (ębręk) — начинє на воду; фарфурка (fagfur) порцеляна; финжа, филижанкa (fildžań); кайди, кайдани (kajd); каюк (kajęk) — човен; канчук (каmčе); кантар (kantar) — узда; казан (kazan) — котел; ковш, ковшин (kupšin) — збанок; кровать (kerevet) — ліжко; кубок (kub), саґан (sahn) миска, начинє; чайка (šajka) — судно козацке; топір (tabar); телїга (talika) — малий, чотироколесний візок; таца (tasa) — піднос.
7. Назви инструментів музичних.
Дуда (duduk) — сопілка, флет; ґайда (gajda) — сопілка чабанів, вівчарїв; кобза (kopuz) — ґитара, арфа однострунна; і талимбаси (talumbaz) — кітли.
8. Назва монет.
Алтин (alten) — монета золота, динар (dinar) — монета золота, гріш (gruš) — турецкій пястер, гріш в загалї.
9. Назви будинків і пристановищ людских.
Амбар (anbar) — стодола, шпихлїр; бaштaн (bostan) — огород з яриною; шатро (čader) — шатро або вельон жіночій, покриваючій ціле тїло; дерга (čerge) тканина вовняна, хата, шатро; більше вел.-рус. кабак (kabak) — шинок; каторга (каdęrga) — ґалера турецка, на котрій вязнено полоненників і злочинців; колиба (каliba) — хата; кіш (koš) — шатро, табор номадів, більше число людей; гамазия (machzan) — маґазин; майдан (mejdan) — відкрите місце, боєвище, місце на перегони; ордa (ordu) — табор; паланка (раlanga) — загорода, обійстє; шалаш (salaš) — шатро, хата; сарай (serai) у Турків палата, у нас стодола; і табор (tabor) — христіяньске воєнне укрїпленє.
10. Назви страв і напоїв.
Чир (čiriš) — страва з муки і води; харч (chardž) — видаток грошевий, кошти; арак (rake) — рід горївки.
11. Назви частей тїла чоловічого.
Башка (bаš) — голова, именно горїшна часть голови; бурбеги (bubrek) — нирки; кулак (kuladž) — пригорщ, кулак.
(Конець буде.)
[Дѣло, 18.09.1889]
(Конец.)
12. Назви людей, місцевостей і абстрактів.
Яр (arg) — скиба, рів, малий потік; бариш (bаrіš) — договір, мир, зиск; батяр (bekar) — дармоїд молодий у Персів; бірбант (berbad) — знищений, пропащій; бельмез (bilmez) — дурний; чагар (čajęr) — лука, левада покрита корчами; чума (čuma) — зараза; див (div) — у Персив демон, дух; туман (duman, tuman) — мрака, дим; душман (dušman) — деспот, ворог; ясір (esir) — полонений; гайдамака (hajdamak — гнати стадо товару); гайдук (hajdud) — розбишака, слуга; каган (chakan) — цісар, таким именем називає лїтопись Володимира Великого; хан (chan) — хата, гостинниця; гapaч (charadž) — поголовний податок, дань; казна (chazine) — скарб; харциз, харцизяка (chęrzęc) — злодїй, драб; вюки (juk) — тягар, ладунок; каравул (каrayul) — сторожа; козак (kazak) — легко узброєний жовнїр; курган (kurhane) — могила нагробна; джавр (kafir) — невіра, христіянин; леґин (levend) — охотник турецкій на ґалерї, волокита, левантинець; лиман (liman) — пристань; машкара (maschara) — поганець; бусурман (musulman) — исповідник исламу; неня (nеnе) — мати; нанашко; артїль (ortak) — товариш; пай (paj) — часть, доля, щастє; пайташ (padaš) — товариш подорожи; шайтан (šejtan) — чорт; талан (talan) — добич, грабіж; тара (tara) — убуток при вазї; упир (ubęr) — дух, демон; улус (ulus) — табор номадів; ватаг, ватажко (vattas) — пастух.
13. Приименники, глаголи і таке друге.
Богатир (bahader) — хоробрий; фудульний (fodul) — гордий; кусий (kesa) — короткій; буяти (bujumak) — вирости, великим стати; кочувати (goč) y Перcів — переходити з місця на місце; гайда (hajdę)— вперед; гич, а, гич! (hidz) — неґація в значеню: не дістанешь нїчого, а зась; карман (karman) — кишеня; кирпич (kerpic) — непалена цегла; рахман, рахманьскій великдень (rahmani) — божі люде, divini; шабаш (šabaš) — добре, хорошо, доcить! (Он убив єго і — шабаш!); могорич (macharidž) — видаток, кошти, напиток при продажи.
Всїх слів турецких оригинальних, чи то перских або вірменьских, які Миклосич наводить в своїй розвідці, єсть в язиці рускім 201. Можна допускати, що при більшім слїдженю число се зросло-би до яких 250 або 300. На кождий случай число поважне, але в порівнаню з язиками полудневих Славян, именно Сербів та Болгар, а відтак з язиками грецким, румуньским і альбаньским, вплив Туреччини на нас був досить слабий. З розвідки Миклосича показуєся, що Греки і Румуни страшно улягли згаданому впливови. Число турецких слів в кождім з тих язиків дійде до 2000 і 3000. Також язик московскій посїдає більше слів турецких, бо на него впливали і впливають доси безпосередно народи під-уральскі, турского походженя.
Нарід рускій переняв найбільше назв турецких на означенє тканин і одежи (59), відтак на означенє людей та місцевостей (34), менше вже для других понять. Деякі мусїв приняти з простої конечности, бо для нових обставин житя, нових всхідних продуктів природи та виробів промислу татарско-турецкого не мав своїх слів. Замітне і се, що слова ті приймав він в свій язик з невеликими змінами і лише з легонька уподобляв до свого виговору.
[Дѣло, 23.09.1889]
23.09.1889