23 серпня на Фабриці повидла, що на Підзамче, відбувся День відкритих дверей – інавгураційний захід-фестиваль, який мав на меті розважити-навчити-познайомити-поговорити з мешканцями району на тему перетворення приміщень колишньої «солодкої індустрії» на культурний центр. Двері були відкритими для всіх. А позаяк культурні проекти не є частим явищем на Підзамче (треба сказати, тенденція змінюється), колишнє приміщення фабрики привернуло увагу дорослих та дітей. Що й не дивно, адже організатор ГО «Асоціація культурних індустрій» наповнила програму цікавими та корисними майстер-класами – як от творення мультиків, плетіння килимків, розфарбовування меблів тощо, а також фільмами від студії «Вавилон 13», музикою і, найголовніше, щирим спілкуванням.
Для чого відкривалися двері фабрики і що саме планує змінити в культурі Львова «Асоціація культурних індустрій», розповідає голова громадського об’єднання, культурна менеджерка Божена Закалюжна.
– Початком чого є День відритих дверей на Фабриці Повидла, і чому обране саме це приміщення?
– Коли ми задумували наш проект – розглядали дуже багато різних об’єктів у Львові. Однак на Фабриці повидла ще з 2009 року відбувалися різні події і ми не перші, які побачили фабрику не як місце виробництва, а як культурний простір. Важливо, що нам вдалося прийти до спільного знаменника в баченні того, що варто було б робити на фабриці. І не лише в форматі фестивалю раз на півроку чи рік, а перетворити це на постійно діючий центр, де мешканці району могли б щодня чи щотижня знаходити якісь якісні, цікаві й потрібні для себе справи.
Днем відкритих дверей ми хотіли повідомити місту про цей простір, дізнатись, як бачать його інші, дослухатися до людей, які проживають в цьому районі, їхніх потреб, думок, сприйняття того проекту,який ми би хотіли створити. Фабрика – це відкритий майданчик творчості, і ми хотіли запросити людей,які мешкають у Львові на Підзамче і мають цікаві ідеї, аби вони долучалися до команди і співтворили культурний простір фабрики.
День відкритих дверей на Фабриці повидла
– Ти створила громадську організацію під назвою «Асоціація культурних індустрій», яка її місія в культурі Львова і України?
– Громадське об’єднання – це поштовх, ініціатива, яка дає можливість реалізовувати наші ідеї розвитку культури, розвитку міста. Організація постала фактично з задуму продовжувати те, що я люблю, те, що є моєю професією. «Асоціація культурних індустрій» виникла з низки причин, бажань чи мрій: по-перше, це зміна міста через культуру. Суть в тому, що все,що ми робимо, як ми живемо, ми можемо робити творчо. Наприклад, якщо ми побудуємо будинок, але не вдихнемо в нього життя, він залишиться просто утилітарним об’єктом простору. Тільки завдяки культурі ми можемо його регенерувати, змінити і наповнити. Я не кажу лише про Фабрику повидла, я говорю про різні речі,які ми можемо змінювати. Культура – це те, що змінює місце, те, що змінює людей. По-друге, культурні індустрії – доволі нове поняття для України. Воно несе за собою певну інноваційність в підході до культури, до відновлення і планування. Я вірю в те, що людина – митець чи менеджер – може змінювати місто і створювати нові цікаві і потрібні проекти саме завдяки культурним індустріям.
– Що ти розумієш під поняттям «культурна індустрія»? І як це працюватиме в Україні?
– Це насамперед професійна культура, яка знає, як правильно працювати в нинішніх умовах і викликах. Сьогодні чекати на те, що хтось прийде і профінансує – не доводиться. Сучасний менеджер, що реалізовує культ проекти чи інституцію, повинен знати: як спланувати, як збудувати якісну структуру заходу й отримати на нього фінансування. Звісно, в усьому повинна бути межа, бо дуже часто воно набуває надмірної комерціалізації, проте стереотип, що митець обов’язково повинен бути бідним, мистецтво – дотаційним, а кіно – неприбутковим, вже не актуально. Так, український споживач ще не навчився платити за культуру, люди ще не готові віддавати дуже великі кошти на культуру, на мистецтво, на освіту, але все до того йде. Є різні джерела і можливості добути кошти на втілення проектів. Культурна індустрія – це спосіб мислення і набір компетенцій, аби якісно реалізувати проект, аби не казати «я не можу цього зробити, бо немає коштів», а натомість – «я знаю як це зробити», і зробити.
– Які завдання поставлені перед «Асоціацією культурних індустрій»?
– Зараз можна прочитати багато книжок про культурні індустрії. Передусім тексти англомовні і не дають аналізу українських реалій, ані економічних, ані юридичних. А цілісного уявлення і розуміння, як працюють культурні індустрії в Україні, взагалі, наскільки я знаю, немає. Тому варто починати learning by doing: коли ми плануємо організувати якісь програми, спершу маємо самі осмислити, на якому відрізку шляху ми стоїмо. Стратегічним завданням для нас є змінити сприйняття культури, як інституції, про яку думають по залишковому принципу. Насамперед нам варто почати мислити по іншому і не боятися того. Я неодноразово зустрічала на стратегіях міста чи інших заходах доволі стереотипне сприйняття культурної індустрії: якщо це індустрія, то це відразу означає низьку якість, масовий продукт, який хочуть продати. Культурна індустрія зовсім не про це. Звісно, можуть бути і такі приклади, але насамперед це інший спосіб мислення, інший підхід до питання.
Сьогодні світ настільки швидко змінюється, що залишатись з тим самим способом мислення стосовно культури неправильно. Варто шукати новий підхід. На мою думку, культурна індустрія – це і є той новий підхід, який дає можливість щоразу переосмислити ситуацію і обрати свій спосіб підтримки культури. У світі є доволі багато вдалих прикладів застосування культурних індустрій. Кіно може стати культурною індустрією, чи театр або музей. Наприклад, в одному театрі колись продавали квитки і мали певні вистави, але з часом зменшувалася кількість людей, які відвідували цей театр, і менеджери почали думати,що можна зробити, аби повернути популярність і таким чином відновити фінансову стабільність. В результаті цей простір почали використовувати не лише як театр, але й як освітній заклад для аматорських акторських спроб тих же відвідувачів, почали проводити різні майстер-класи. Фактично, почали залучати людей до творення театрального простору: люди самі вчилися і готові були за це платити. Там же створили невелику студію звукозапису, яка теж фінансово допомагала. Ну і, звісно, почали випускати зовсім інші вистави,які осмислювали актуальні проблеми сьогоднішнього дня. Також у Британії чоловік, який вмів робити якісні авторські меблі, винайняв велике приміщення у непрестижному районі міста і зробив там майстерню. Він постановив, що за невелику плату буде тут же таки навчати людей, які хочуть опанувати його ремесло. Він також облаштував виставкову залу. І це почало працювати, давати прибуток. Таким чином, грубо кажучи, культура сама на себе заробляє.
День відкритих дверей на Фабриці повидла
– Якою буде наступна акція «Асоціації культурних індустрій»?
– Наступною акцією буде масштабний ворк-шоп «Регенерація індустріальних споруд», що триватиме 4 дні – з 24 до 27 вересня. Взагалі задум створення асоціації виник з ідеї цього ворк-шопу. Свого часу я потрапила в Лодзь на програму для молодих менеджерів культури на Фабрику штуки, де зараз вже створено арт-інкубатор. Я була запрошена до участі, коли проект був лише на стадії планування. Їхнє натхнення та віра у справу мене неймовірно запалили. Пізніше я брала участь у ворк-шопі у Києві, на Фрунзе,35, який так само проводився на фабриці. І ми з колегами вирішили, що хочемо щось схоже зробити у Львові. Але насправді практично ми не знаємо, як це зробити. Тому вирішили організувати такий ворк-шоп не тільки для себе, але також для інших. І подали його як проект на кілька грантових програм. Потім він почав обростати додатковими ініціативами і підтримкою від різних людей.
На початку ми планували обрати 16 осіб з України, які планують перетворювати індустріальні будівлі на культурні центри, але станом на сьогодні ми отримали 63 заявки з десяти областей України, з Білорусії, Польщі і навіть Іспанії, хоча ми орієнтувалися тільки на Україну. Ідея проекту в тому, аби практично навчити, як здійснити шлях від ідеї до початку реалізації проекту. За нашими підрахунками у великому українському місті є як мінімум 10 приміщень колишніх фабрик. І ми б хотіли, щоби цей простір використовували не тільки з ціллю прибутку, але також для втілення ідей на межі культури, технології, мистецтва чи освіти тощо. Ми б хотіли, аби люди з подібними до наших ідеями приїхали і осмислили це.
День відкритих дверей на Фабриці повидла
Цей ворк-шоп – не тільки презентації, буде власне моделювання: будемо працювати над моделями, як можна це зробити в Україні. З нами поділяться досвідом міжнародні експерти з двох німецьких, двох польських і двох українських міст: як все починалось, які є можливі джерела фінансування, які були труднощі і як це взагалі працює? Для висвітлення українських реалій ми запросимо людей, які знаються на інвестиціях, добре орієнтуються в юридичних справах. Я дуже вірю, що кожен учасник ворк-шопу втілить набуті знання у своєму місті, таким чином урізноманітнить і наповнить новими цікавими ідеями український культурний простір.
Фото - Наталія Мисак
18.09.2014