Культурний мегаполіс на Сході Європи не завжди був мегаполісом саме культурним. Спочатку Львів очевидно був таки торговельним перехрестям, бо як інакше пояснити таку кількість народів та общин, що його населяли із дуже віддалених земель. Греки, вірмени, італійці, австрійці, німці, євреї, караїми... — усі залишили по собі вагомий слід та пласт культури. Ніхто не пам’ятає виду їхнього промислу, зате всі бачать собори їхнього стилю.
Англійський бізнесмен Гері Боумен напевно був першим, котрий приїхав до Львова з Туманного Альбіону, але не перший із поміж бізнесменів, що ставився до нашого міста не по-споживацьки.
Сьогодні минуло 10 років його галерейної ініціативи у нашому місті, 10 років насиченої виставками праці галереї Гері Боумена на вулиці Наливайка у Львові.
Зараз галерея вже не працює, але її десятирічна історія — це унікальна сторінка новітнього галерейного руху. Мабуть через те, що куратором була Анна Сидоренко, художниця із західним досвідом кураторської справи — галерея не мала місцевих стереотипів пост-тоталітарного соціуму. Тут визначальними були актуальність мистецького продукту та високий смак. Тут вперше прозвучав «інший Львів» — місто камерних професійних середовищ, не залежних від ідеології і політики.
У галереї Гері Боумена найкраще чулися міжнародні проекти: щорічний конкурс графіки Маріуша Казани, дні французької весни у Львові.....Тут гостили знані художники з Мюнхена, Єрусалима, Парижа та Торонто. Позбавлені довгих «проповідей» на вернісажах, відвідувачі галереї мали час на спілкування про мистецтво. Тільки тут можна було відчути температуру сучасності, бо в галереї Боумена на коротко зупинялися експонати, що поверталися із міжнародного бієнале у Венеції чи Берліні.
Галерея Гері Боумена не була комерційним проектом, тому не залежала від попиту «мас». Натомість ціновий потенціал її експонатів врятував чимало благодійних аукціонів. Ця «некомерційність» галереї берегла від вихолощення місцеві приватні збірки, бо саме тут вони були завжди добре представлені після довгого періоду «закритості».
Середовище галереї творили «гарні люди». Чимало років відкриття виставок тут проводила мистецтвознавець Наталка Космолінська. Тут були дискусії і «круглі столи», серйозні нагородження та сентиментальні святкування.
Кожна галерея — як організм. Галерея Гері Боумена дихала повітрям давнього Львова, ногами стояла на нашій бруківці, але очі мала повернені на Захід, звідки приїхали свого часу до нас Піллер, Лянге та сам Гері Боумен.
21.05.2020