В сїй хвилї між державами культурного сьвіта ведеть ся 12 війн; в які втягнена не тільки ціла Европа, але також чи то безпосередно (як війна японсько-нїмецька) чи посередно (через залежність від европейських держав) всї инші части сьвіта.
Хроніка сих 12 війн представляєть ся так:
1) Дня 28 липня Австро-Угорщина виповіла війну Сербії.
2) Дня 1 серпня Нїмеччина — Росиї.
3) Дня 3 серпня Нїмеччина — Франциї.
4) Дня 4 серпня Нїмеччина — Бельґії.
5) Дня 4 серпня Анґлїя — Нїмеччинї.
6) Дня 5 серпня Австрия — Росиї.
7) Дня 5 серпня Чорногора — Австриї.
8) Дня 6 серпня Сербія — Нїмеччинї.
7) Дня 11 серпня Чорногора — Нїмеччинї.
8) Дня 13 серпня Франция — Австриї.
9) Дня 13 серпня Анґлїя — Австриї.
10) Дня 23 серпня Нїмеччина — Японїї.
По всякій правдоподібности ряд війн сим не скінчить ся. Міждержавне положенє таке, що держави, втягнені як-небудь в круг інтересів війни, не можуть остати тільки спокійними видцями, тільки мусять рішити ся в одну або другу сторону. До таких держав належить третїй член тридержавного союза, Італїя, а також балканські держави Греция, Болгария, Румунія і Туреччина. З тих держав одна Греция звязана Сербією, так, що про напрям її евентуальної участи в війнї не може бути сумнїву. Всї инші — коли візьмуть участь у війнї, то в користь тридержавного союза. Італїя може в користь тридержавного союза покинути свою теперішну невтральність, а на Балканї може повстати союз Болгариї, Румунїї і Туреччини, звернений проти Сербії і Росиї.
Словом, найблизші днї можуть побільшити ряд дотеперішних війн.
Та скільки тих війн не було би, вони нічого не зміняють анї в основнім уґрупованю воюючих сторін, анї в тім, де рішить ся доля теперішної сьвітової війни. Центром її є й остане війна Австро-Угорщини й Нїмеччини проти Росиї і Франциї. Між сими двома уґрупованями ведуть ся і вести-муть ся головні бої, які рішать про побіду, про закінченє війни і про будуче полїтичне положенєв Европі.
Очевидно, говорити вже тепер про оконечну побіду було би перед часом. Але те, що стало ся на полях війни доси, наповняє нас як найбільшими надїями, що та оконечна побіда буде по стороні союза Австро-Угорщини й Нїмеччини.
Особливо побіда нїмецького оружя над француським між Мецем а Воґезами, побіда, якої результатів у цілій їх повнотї ще не знаємо, бо ще доси йде погоня за француським війском, яке відворот мусїло перемінити в утечу, — ся побіда являєть ся одним з головних етапів, якими поступати-ме розвязка сьвітового воєнного конфлікту.
Був се до найдрібнїйших подробиць вироблений плян францусько-росийської кампанії проти Нїмеччини, щоби Росия спаралїжувала своєю офензивою як найбільшу часть нїмецької армії, а тимчасом Франция мала зібрати всї свої сили, щоби через Альзацию й Льотаринґію вдерти ся на нїмецьку територию. Тепер сей плян обернув ся в нїщо. Росия так "додержала" слова, даного Франциї, що без бою втїкла з своїх позиций, так, що нїмецьке війско побідною офензивою посуваєть ся в глибину росийської імпериї, а француська армія, яка в силї 8 корпусів мала вдерти ся до Нїмеччини, розбита.
Можна сьміло сказати, що сею битвою францусько-нїмецька кампанїя вже рішена. Франция понесла таке пораженє, що вже з нього не піднесеть ся. Може ставити коротший або довший опір, що вплине на загальне темпо війни, але не може й думати про те, з чим виступила до війни: про реванж за 1870—71 р. воюючих теперішної.
Одним словом, Франция вже побита, і дальша війна між Нїмеччиною і Франциєю буде лиш довершуванєм побіди нїмецького оружя над француським.
Як Франция через Альзацию й Льотаринґію мала впасти до Нїмеччини, так Росия мала через Галичину вдерти ся до Австриї. Як їй вдало ся виконати сей плян, се найліпше знає Львів, який щодня бачить росийських бранців разом з воєнною добичею. А ґен. Ванновський, росийський націоналіст, якого мрією було вдерти ся до Львова, дістав ся до Львова, — на вічний супочинок...
Витаючи з одушевленєм нїмецькі побіди над Франциєю, можемо бути певні, що росийський плян скінчить ся так само, як скінчив ся французький. По німецькій побідї між Мецом і Воґезами можемо спокійно ждати на анальоґічну що-до вартости для дальшого ходу війни побіду на австрийсько-росийськім пограничу. Коли нїмецький жовнір так блискуче справив ся з француським, то австрийський жовнїр так само справить ся з росийським, який стоїть без порівнаня низше від француського.
Дотеперішні побіди Австро-Угорщини й Нїмеччини дають нам повну і певну підставу вірити в щасливу зьвізду наших союзних армій і ждати дальших побід.
[Дїло]
25.08.1914