Неандертальці у Європі вимерли близько 40 тисяч років тому, а перед цим впродовж тисячоліть співіснували зі сучасними людьми – неоантропами. Так стверджують автори нового дослідження, що має на меті назвати точну дату зникнення неандертальців. Співіснування двох видів гомінідів полягало в культурній і генетичній взаємодії. Тобто, всупереч думці деяких науковців, прихід Homo sapiens до Європи не призвів до фізичного винищення неандертальців.
Упродовж 2,6 – 5,4 тисяч років ареали розселення неандертальців і предків сучасних людей у Європі збігалася.
Неандертальці – найближчий до неоантропів вид гомінідів, що колись населяв простори Європи й Азії. Недавні розвідки засвідчили: ці палеоантропи схрещувалися з предками сучасних людей. Приблизно 1,5–2,1% ДНК сучасної людини (крім африканців) успадковані від неандертальців.
Упродовж тривалого часу сумнівалися щодо дати, коли точно неандертальці відійшли в небуття. Запеклі дебати точилися й довкола того, чи до їхнього зникнення причетні неоантропи.
Відомо, що неандертальці прийшли до Європи значно раніше за предків сучасних людей. Попередні дослідження вказували на те, що останні представники цього людського підвиду проживали на Іберійському півострові близько 30 тис. років тому (згідно зі знахідкою Жана-Жака Ублена 1995 року, зробленою в одній із печер біля іспанської Малаґи). З цього датування випливає, що палеоантропи впродовж тривалого часу були сусідами сучасних людей.
Але сучасні дослідження скоректували цю періодизацію. Викопні рештки неандертальців на території Європи – насправді на тисячоліття старіші. Тобто, неандертальці могли зникнути з території континенту ще до того, як близько 42 тис. років тому сюди почали прибувати сучасні люди.
Розібратися в таємниці, коли ж таки вимерли неандертальці, вирішив великий колектив науковців на чолі з Томасом Гаємом, археологом із Оксфордського університету (Сполучене Королівство), фахівцем з радіовуглецевого датування.
Вчені проаналізували кістки, деревне вугілля, кам'яні знаряддя та інші залишки (загалом близько 200 зразків), знайдені в 40 різних локаціях археологічних розкопок, розкиданих від Іспанії до Росії. У роботі науковці застосували найсучасніші методи датування викопних решток, вдалися до математичного моделювання. Особливу увагу дослідники присвятили процесу фільтрації, що полягав у відділенні органічних забруднень з предметів аналізу, адже через ці домішки артефакти можуть здаватися молодшими, ніж насправді. Так, лише 1% вуглецю, що проник у скам'янілість, якій 50 тисяч років, може зробити її на 7–8 тис. років молодшою.
Виявилося, що останні сліди неандертальців у Європі пропадають у період 41 030 – 39 260 років тому. Отже, цей вид гомінідів зник значно раніше, ніж припускали деякі науковці. Вимирання неандертальців не відбулося одночасно на території всього континенту – від Чорноморського регіону до Атлантичного узбережжя, – воно було розтягнутим у часі.
Томас Гаєм похвалився отриманими результатами: «Гадаю, вперше ми отримали надійні дати зникнення неандертальців із Європи. Десятиліттями вони від нас вислизали».
З огляду на те, що неоантропи прийшли до Європи десь 45–43 тис. років тому, то впродовж 2,600 – 5,400 років географія розселення неандертальців і предків сучасних людей на нашому континенті збігалася. Це означає, що тисячоліттями між двома популяціями відбувався культурний і генетичний обмін. (На території Західної Азії схрещування двох видів могло відбуватися близько 50–60 тисяч років тому.)
Підтверджують цю гіпотезу різні свідчення культурного впливу, який здійснювали сучасні люди на пізніх неандертальців. Для прикладу, на місцях неандертальських стоянок знаходять предмети, винайдені неоантропами.
Тобто, гіпотеза про стрімке насильницьке витіснення неандертальців сучасними людьми не відповідає дійсності. «Вимирання пізніх палеоантропів було значно складнішим і тривалішим процесом, ніж досі припускали», – зазначив Гаєм. Імовірно, вони просто зазнали поразки в конкурентній боротьбі, – припустив науковець.
Вчений додав: генетика засвідчує, що на території Західної Європи неандертальці зіткнулися з проблемою зникнення генетичного різноманіття приблизно в той час, коли неоантропи прийшли на континент. «Це може означати, що вже тоді неандертальці почали вимирати. Проте, звичайно, був ще довгий період, упродовж якого популяції співіснували», – розповів Гаєм.
Неандертальці могли зникнути не повністю, був можливим і шлях поступової асиміляції зі сучасними людьми. «Генетичний спадок від неандертальців у геномі сучасної людини дорівнює 1–2 %. Тобто, види схрещувалися», – додав науковець.
У майбутньому Гаєм з командою планують провести своє дослідження на теренах Східної Європи та Сибіру, щоб отримати детальнішу картину процесу вимирання неандертальців і розселення сучасних людей. Можливо, східніше неандертальцям вдалося прожити довше, ніж у Західній Європі, - припускають вчені на сторінках «Nature».
Зреферував Олег КАЧАН
Оригінал за посиланням: http://www.livescience.com.
22.08.2014