Спалах гарячки Ебола, хвороби, що зараз лютує в Західній Африці, – найсильніший з часів її відкриття. З огляду на те, що досі епідемію не вдається локалізувати, в Ліберії проти вірусу почали лікувати експериментальною вакциною, дотепер її тестували лише на тваринах. Одна з причин, чому вірус Ебола є таким небезпечним, – після враження організму він перериває автогенну реакцію імунітету. Зараз американським медикам вдалося вияснити, яким чином це відбувається.
Зображення вірусу Ебола, отримане з допомогою електронної мікроскопії.
Спеціальні білки вірусу цілеспрямовано блокують механізм транспортування відповідних сигнальних речовин до клітин, де мала би відбуватися імунна реакція на патоген. Як результат організм мусив би активувати свій захист. Але цього не відбувається. Знання про детальну структуру комплексу білків, залучених у цьому процесі, допоможуть у створенні ліків від небезпечної хвороби, – пишуть науковці в «Cell Host & Microbe».
«Нам вже раніше було відомо: інфекція Ебола блокує важливий елемент імунної системи – інтерферон, – пояснює Гая Амаразінгхе зі школи медицини при Університеті Вашингтона, провідний автор дослідження. – І тепер ми знаємо, як це відбувається, що важливо для розроблення нового курсу лікування».
Вирішальну роль у процесі блокування імунної системи відіграє білок вірусу VP24. Він зв’язується з білком, що називається KPNA5 C, а цей необхідний для успішного здійснення фактору транскрипції STAT1 в ядрах клітин. Цей фактор транскрипції – центральна ланка сигнального ланцюжка боротьби з вірусом. Перервавши його, вірус перешкоджає швидкій імунній відповіді, яка полягає в подачі необхідної інформації до ядер клітини. «Блокування – дуже специфічне, – розповідають медики, – адже інші транспортні механізми в клітинах, які, власне, потрібні вірусу для розмноження його клітин, не припиняються і змін не зазнають.
Амаразінгхе та її колеги опублікували статтю, в якій описують комплекс білків, що має 2 елементи: транспортний протеїн KPNA5 C та білок вірусу VP24. Вони й становлять серцевину механізму імунної відповіді. «Зазвичай інтерферон заставляє STAT1 проникнути в ядро клітини, після чого тут активуються гени сотні білків, залучені в антивірусних реакціях», – розповідає колега Амаразінгхе Дейзі Лейонг. – Але коли VP24 з’єднується з STAT1, останній не здатен більше добратися до ядра клітини». З допомогою нових знань про VP24 та наступних досліджень медики сподіваються відкрити шлях до подолання вірусу Ебола.
Спочатку симптоми інфекції подібні до симптомів грипу. З часом з’являється геморагічна гарячка, що супроводжується високою температурою та сильними внутрішніми й зовнішніми кровотечами, зокрема в тканинах шкіри та слизової оболонки, а також у шлунково-кишковому тракті й легенях. Гарячка Ебола – вкрай заразна. Контакт з будь-якими виділеннями чи рідинами організму інфікованого – критичний фактор ризику заразитися. Інкубаційний період – до 21 дня, що ускладнює проведення заходів для ефективної локалізації інфекції.
Залежно від штаму патогенна Ебола помирають до 90 % інфікованих. Нинішня епідемія в Західній Африці забирає життя 56 % тих, хто заразився, тобто більше половини інфікованих помирає. Згідно з даними ВООЗ на 11 серпня 2014 року заразилися 1 848 людей, 1 013 з них померли.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Оригінал за посиланням http://www.wissenschaft-aktuell.de.
21.08.2014