Верховна Рада України має визначитися щодо того як проводити позачергові вибори. Багато говориться, що найоптимальнішим варіантом повинні стати відкриті партійні списки. Але мало хто знає про конкретний механізм такого волевиявлення. Громадян лякають величезними плахтами по 450 кандидатів від щонайменше 30 партій, багатогодинними чергами та неможливістю більшості громадян зробити свій вибір. Громадянам пропонуються схеми відкритих списків, які цей принцип мають лише в назві.
Яким мав би бути реальний механізм голосування до парламенту за відкритими партійними списками можемо переконатися на прикладі сусідньої Польщі, де така процедура доводить свою ефективність вже понад двадцять років.
Спробую наочно переказати основні положення польського "Виборчого кодексу" (Kodeks wyborczy), прийнятого у 2011 р. і який стосується виборів до Сейму. Буду посилатися на окремі статті та параграфи цього кодексу, який регулює питання проведення виборів до Сейму та Сенату Речі Посполитої, до Європарламенту, до органів місцевого самоврядування, Президента Польщі, президентів міст та війтів самоврядних громад (ґмін).
Сейм – нижня палата парламенту налічує 460 послів (депутатів). За цими параметрами подібна до нашої Верховної Ради. З кількістю виборців – 30,7 мільйонів, Польща також співмірна з Україною. Подібними виглядають також адміністративні одиниці: області – воєводства; райони – повіти; міста обласного значення – міста на правах повітів...
Віковий ценз для кандидатів до Сейму становить в Польщі 21 рік, для виборців – 18 років.
Для виборів Сейму територія Польщі поділена на 41 виборчий округ, у кожному з яких обирається певна кількість депутатів (від 7 до 16) відповідно до кількості виборців, які там проживають. "Виборчий округ охоплює територію воєводства або його частину. Межі виборчого округу не можуть порушувати меж повітів та міст на правах повітів, які до нього входять" (С. 201. § 3).
"Право висування кандидатів у виборах належить виборчим комітетам" (Ст. 84. § 1). Ці комітети утворюються політичними партіями та їх коаліціями, а також виборцями. Вони займаються також проведенням виборчих кампаній.
Виборчі комітети партій створюють їх керівні органи. Виборчі комітети коаліцій – органи партій, які їх утворюють. Громадяни можуть створювати виборчі комітети виборців. Для утворення такого комітету треба зібрати щонайменше 1000 підписів громадян.
Виборчі комітети повинні повідомити Державну виборчу комісію (Państwową Komisję Wyborczą) про своє утворення не пізніше, ніж за 50 днів перед днем виборів. Виборчі комітети мають право висувати свої списки кандидатів у кожному виборчому окрузі. Кількість кандидатів в окружному списку не моне бути меншою, ніж кількість мандатів, але не може перевищувати подвійного числа мандатів в окрузі. Як правило виборчі комітети не подають максимальних квот, щоб не розпорошувати голоси виборців.
Кожний кандидат отримує порядковий номер у списку. Кандидат не має права бути внесеним більше, ніж до одного такого окружного списку, та не може одночасно брати участь у виборах до Сейму та Сенату. Окружні списки потрібно здати до окружних виборчих комісій не пізніше ніж за 40 днів перед днем виборів.
У виборах до Сейму в 2011 р. брало участь 11 виборчих комітетів. Таким чином кількість депутатів в бюлетені в найбільшому окрузі мали би становити щонайменше 11х16=171. На практиці їх значно менше, бо не всі виборчі комітети висувають свої х кандидатів в усіх округах. Порядок списків у бюлетені встановлюється шляхом жеребкування і є єдиним для всіх округів.
Для гендерної рівності кількість чоловіків чи жінок в кожному окружному списку не повинна бути меншою ніж 35 %. Якщо окружна комісія не зареєструвала якогось кандидата, то виборчі комітети мають право його замінити до 15 днів перед виборами.
Для підтримки окружного списку кандидатів виборчий комітет повинен зібрати щонайменше 5000 підписів виборців, які живуть в цьому окрузі. Причому виборець має право ставити свій підпис на підтримку лише однієї партії. Кожен, хто підписується, повинен подати свої прізвище, ім’я, адресу постійного проживання та реєстраційний номер (numer ewidencyjnу PESEL). Власне за цими номерами можна доволі швидко вирахувати продубльовані підписи.
У день виборів виборець має право голосувати (поставити знак "х") лише за один список виборчого комітету і за лише одного кандидата з цього списку (Див. зразок виборчого бюлетеня). Якщо ж виборець поставить знак "х" біля прізвищ двох і більше кандидатів з одного списку, то голос зараховується на користь того, хто стоїть вище в окружному списку. Якщо відзначені кандидати з різних списків, то такий бюлетень вважається недійсним (Ст. 227).
Після завершення голосування дільничні виборчі комісії підраховують та записують у протоколи кількість виборців, виданих бюлетенів, дійсних та недійсних бюлетенів, і що найголовніше – голоси віддані за окремі виборчі списки та за окремих кандидатів з цих окружних списків. Всі ці дані посилаються до окружних виборчих комісій, яка їх узагальнює та висилає до Державної виборчої комісії, до вже здійснюються підрахунки всіх голосів та оголошуються результати виборів.
Для отримання мандатів виборчі комітети партій повинні набрати щонайменше 5 % дійсних голосів в усій країні, коаліційні комітети – 8 %. Лише виборчі комітети виборців створені з членів зареєстрованих організацій національних меншин не мають таких обмежень. Ці виборчі списки мають право на отримання депутатських місць у Сеймі. За результатами голосування у 2011 р. подолали цей бар’єр 5 партійних виборчих комітетів. також право на один мандат отримала німецька меншина, за кандидатів якої голосували в Опольському воєводстві. (Табл. 1)
табл. 1
Виборчі комітети, які отримали мандати на виборах 2011 р.
Відповідно серед окружних списків цих виборчих комітетів розподіляться мандати у кожному виборчому окрузі пропорційно від числа набраних голосів. А вже з кожного окружного списку депутатами стають кандидати, які набрали найбільше голосів, незалежно від їх порядкового номеру.
Розглянемо для прикладу розподіл мандатів в результаті виборів до Сейму у 2011 р. у виборчому окрузі № 22, що розташований на історичних землях Галичини. До нього належали міста Перемишль та Кросно і повіти Бєщади, Бжозув, Ярослав, Ясло, Кросно, Лісько, Любачів, Перемишль, Преворськ, Сянок. Всього 710 тис. виборців і 11 мандатів. (Табл. 2).
табл. 2
Депутати Сейму з округу № 22 у Підкарпатському воєводстві
В цьому окрузі найбільше голосів здобула опозиційна партія "Право і Справедливість" (PiS: 44,7 % – 6 мандатів). До поділу мандатів були також допущені партії "Громадянська платформа" (PO: 25,3 % – 3 мандати), Польська народна партія (PSL: 12,7 % – 1 мандат), "Рух Палікота" (RP: 7,1% – 1 мандат).
З таблиці бачимо, що кандидат з "кінця списку" PiS – № 14 зібрав понад 4 % голосів і став депутатом. Тоді як №№ 2, 5, 6 з цього списку не отримали достатньої підтримки виборців, не пройшли люстрацію.
Щоб запровадити подібну виборчу систему в Україні потрібно не лише прийняти відповідні закони, але повести інтенсивну просвітницьку роботу серед виборці, політиків та працівників виборчих комісій усіх рівнів.
07.08.2014