Революція гідності, зміна влади та війна з Росією стали найпотужнішими каталізаторами змін у житті львівської громади за всю історію незалежності України. Суспільні струси активізували простих львів'ян — люди почали об'єднуватися і створювати осередки громадянського суспільства, які впливають на розвиток окремих сфер місцевого життя та місцевих спільнот.
«Z» зустрівся з активістами, щоб дізнатися про ці зміни в місті.
«Візьми і зроби»
У Львівському національному університеті ім. Франка на факультеті прикладної математики і інформатики працює викладачем один з очільників львівської IT-компанії Abto Software Development і відомий громадський діяч Святослав Літинський. Він оце щойно повернувся з полігону — під егідою Нацґвардії, у Львівській області, декілька представників Міністерства внутрішніх справ України, організовують групи людей на військові навчання.
«Сьогодні в Україні є безліч запустілих полігонів, які можна було б використовувати для повномасштабних військових навчань. Є люди, які через останні події в Україні придбали зброю. Ефективно було б зробити тренування, щоб підвищувати загальну обороноздатність. Для цього я зініціював збір підписів для тиску на Міністерство оборони. Вони повинні прийняти це до уваги», — розповідає Святослав.
З допомогою львів'ян йому вдалось зібрати кошти на шість чеських панцерожилетів, один з яких вже вберіг життя українського військовика у зоні АТО, і чотири тепловізори для української армії: «Коли розпочинав збір грошей на тепловізори, не вірив, що зберу бодай на один. Але, на превеликий подив, люди іноді перераховували до 10 тисяч гривень».
Святослав вважає, що одним з переломних моментів, після якого мешканці міста почали активізувалися, був прихід до влади Януковича чотири роки тому: «Це був сиґнал, що застаріла державна система працюватиме менш ефективно, ніж до нього. Так і сталося. Люди почали гуртуватись, створювати громадські організації і фактично взяли на себе функції держави».
«Візьми і зроби» — гасло, з якого Святослав пропонує почати кожному і з якого починав сам, ставши одним із засновників організації з саркастичною російською назвою «І так поймут», створеної для боротьби за права україномовних споживачів.
«Я розумію англійську, голландську, німецьку, білоруську, польську, російську — як іноземні мови. А рідною є українська. У нас трохи більше 20 % назвали російську рідною, а товари в Україну поставляються ніби тільки для них. Просто елементарно хочу, щоб мене поважали. Згідно з законодавством, я маю право отримувати інформацію українською мовою, цього я й добиваюсь», — пояснює активіст.
Протягом останніх кількох місяців через суд йому вдалось змусити такі великі компанії, як «Самсунґ» та «Розетка», перевести офіційні сторінки у соціальній мережі Facebook на державну мову, «переконати» один з львівських ресторанів друкувати чеки українською, а «ПриватБанк» — після позову Літинського — визнав, що надання виписок російською є порушенням закону.
«Центральний офіс "Самсунґу" в Україні розташований у Києві, й, підозрюю, підпорядковується Москві. Вважаю, що Україна й надалі продовжує бути колонією Москви. Треба звільнятись від цієї залежності», — каже громадський діяч.
Зародки громадянського суспільства
Революція гідності й російсько-український конфлікт, на думку Святослава Літинського, каталізували зміни у свідомості львів'ян.
«Люди зробилися ввічливішими. Раніше, коли я телефонував до суду і просив консультацій, мені грубо відмовляли і вимагали прийти особисто. Після Майдану, коли я телефоную, мене з'єднують з помічником, який дистанційно відповідає на всі мої запитання. Це вже якийсь певний успіх», — підкреслює Святослав.
Літинський також є учасником структури «Дорожній контроль» — організації, що контролює дотримання закону працівниками ДПС.
«Чотири роки тому ДАІвці бризкали мені в обличчя сльозогінним газом через те, що я визнав своє порушення й просив скласти протокол. Ви уявляєте, що хтось з них тепер би бризнув в когось газом? Тобто є реальний проґрес впливу низів на владні органи. І ми врешті-решт змінимо тут усе. Це можна зробити революційно або еволюційно. Але після революції ще років 10 нічого хорошого не буде. Все ж думаю, що ми еволюціонуємо до кращого життя. І сьогодні вже є люди, котрі на питання "А вам найбільше потрібно?" відповідають: "Так!". Це і є зародки громадянського суспільства європейського зразка», — переконаний Святослав.
Літинський ділиться успіхами: за останніх півроку вдалося домогтися звільнення двох представників державтоінспекції через зловживання службовим становищем, а ще трьох притягнули до дисциплінарної відповідальності чи зробили їм усні догани. Для порівняння: у 2013 році до відповідальності не притягнули жодного працівника ДПС.
«Дуже багато людей скаржаться на проблеми в місті, країні, але що вони зробили для вирішення якоїсь із них? Чи вони написали хоча б одну скаргу, зібрали хоч одну громаду? Люди не мають морального права говорити про проблему, якщо вони нічого не зробили для її вирішення. Три–чотири заяви про сміття в парку, потім — заява про бездіяльність, і — робота робиться!», — натхненно й переконливо підсумовує бесіду Святослав Літинський.
«Дайте пройти»
Перед розмовою з іншим знаним у Львові громадським діячем, Мирославом Голяком, проїжджаємо вулицю Городоцьку — одну з головних маґістралей Львова. Нещодавно це місце багатьом львів'янам асоціювалося з брудним повітрям та скупченням неправильно запаркованих автомобілів. Після багатомісячної арґументації у бік влади і фінансових внесків небайдужих людей, авторам проекту — Михайлові Закопецю та Олександрові Шутюку — все ж вдалося провести акцію «Озеленення вулиці Городоцької». Тепер уздовж вулиці виструнчилися одинадцять саджанців сакури. Незабаром тут висадять кущі, обгородять їх стовпчиками проти паркування.
Вулиця Городоцька перед озелененням і після нього
До встановлення таких захисних стовбців безпосередньо залучений Мирослав Голяк — 26-річний програміст, один з учасників руху «Дайте пройти». На офіційній сторінці руху (www.trotuar.lviv.ua) задекларовано: «"Дайте пройти" — це громадський рух, що об'єднує активних громадян, які хочуть жити у безпечних та комфортних містах. Нас дістало, що тротуари перегороджені автомобілями. Ми вважаємо неприпустимою ту якісь громадського транспорту, яку нам пропонують перевізники та міські адміністрації. Ми не задоволені владою, яка хибно розставляє пріоритети, звертаючи недостатньо уваги на розвиток пішохідної інфраструктури. Учасники громадського руху "Дайте пройти" контролюють роботу органів влади, займаються просвітницькою та інформаційною діяльністю, а також пропонують та втілюють власні інфраструктурні рішення».
Перехід на проспекті Чорновола, який планують «підсвітити»
Структура існує вже понад два роки. «Ми займаємось захистом інтересів пішоходів. Переважно від автомобілів (бо це найболючіше). Вносимо поправки у плани реконструкції вулиць, аби вони були більш зручними для пішоходів. Також маємо досвід встановлення пішохідних переходів», — розповідає Мирослав Голяк. Активіст віддає свій час справі пошуку, застосування й адаптації цікавого закордонного досвіду у Львові, керує збором коштів на конкретні проекти, залучає нових людей і стимулює їх до втілення власних проектів. «Спочатку для мене це було хобі, а коли почало вдаватись щось реалізовувати, коли люди на Facebook писали коментарі з подяками — відчув азарт. Поставив багато стовпчиків (зібравши гроші з людей). Зараз співпрацюю з комунальним автобусним перевізником — роблю показ їх автобусів прямо на сайті. Завершую пілотний проект з освітлення пішохідного переходу. Популяризую електронний квиток для громадського транспорту та платне паркування».
Україна — ще не Європа
Проте Мирослав Голяк не квапиться говорити про якісь серйозні позитивні «мутації» у суспільній свідомості, пов'язані з останніми подіями в країні. «Хто хотів — долучався до громадської роботи раніше, — каже він. — Для цього не обов'язково було чекати крові у столиці. Були спалахи активності від "Самооборони Львова" у сфері паркування, але це не стане "на конвеєр" без реформ з Києва. Абсурд — коли мер не може керувати міським ДАІ. Абсурд — коли Київ каже, де на вузьких львівських вулицях можна і не можна садити дерева».
На думку активіста, Україна ще не скоро стане європейською державою: «Європа в мене асоціюється з неухильністю покарання за порушення. Смітиш, погано паркуєшся — штраф. І посвідчення чи дорогий автомобіль не допоможуть. А в Україні і зараз розкрадають комунальне майно, обманюють власне начальство, викидають тварин на вулицю, роблять фальшиві посвідчення пільговиків тощо. Не варто сподіватись, що всі раптом почнуть чесно жити за офіційні доходи». Громадський діяч певен, що середньостатистичний європеєць дуже швидко почне поводитися як українець, якщо його припинити бити за таке по пальцях штрафами.
Стовпці захищають пішохідний простір від несумлінних водіїв
Водночас Мирослав визнає, що навіть попри малоефективний державний апарат радянського зразка і масу пасивних людей, до європейських змін в державі докладається чимраз більше вмотивованої і енергійної молоді. «Здебільшого до громадських ініціатив долучаються представники молодого покоління, все ж таки зараз соціальна мережа Facebook — основне місце обговорення ідей. Найчастіше долучаються грішми. Також ідеями чи важливими контактами. Добрий приклад: завдяки особистим контактам учасника нашої групи на Facebook ми мали зустріч з представниками ОБСЄ, яким розповіли про проблеми з безкарністю порушників паркування», — розповідає активіст. Наприкінці інтерв'ю Мирослав Голяк висловлює сподівання, що нова влада виявить політичну волю до реформ і дослухається грузинських радників.
Що думають пересічні львів'яни
Спілкування з громадськими активістами дає надію на світле майбутнє, в короткій чи довгій перспективі. Але як «низову активність» сприймають пересічні мешканці, чи справді можна досягти помітного поступу вперед, опікуючись облаштуванням чи модернізацією транспортних комунікацій, чи виправдані зусилля активістів, які намагаються «витягнути» місто й докластися до зміни державного апарату? Виходимо на вулицю і зупиняємо незнайомих пішоходів.
Пан Андрій стверджує, що львів'янам треба діяти активніше і що європейський історичний центр міста зовсім не є ознакою європейського типу мислення. «Держава, для прикладу, не "відсуне" автівку з тротуару. Це можемо зробити ми — мешканці. Ми кожного ранку ходимо на роботу і бачимо свавілля недобросовісних водіїв. І так скрізь, на кожну проблему ми повинні перші зреагувати і вирішити її. Тоді ми зможемо називати себе європейцями. А зараз це виглядає як звичайнісінький снобізм».
Пані Оксана якийсь час очолювала Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) і вважає недоречним порівнювати Європу і Україну. «В європейських країнах лад наводить держава. А скільки років ми, українці, чекаємо допомоги від держави? Лише ми можемо навести порядок на своїй території. Зараз ми отримали дуже сильну мотивацію змінити місто і країну. І те, що ми в таких складних соціально-політичних умовах намагаємося ці зміни робити, свідчить про те, що ми сильніші за європейців».
Далі буде…
07.08.2014