Лента за рентою

Засідання Верховної Ради, що його скликали «під відставку Яценюка», спромоглося догодити всім, вовки злегка наситилися, а вівці залишилися цілими. «Реабілітований» парламентом прем'єр-міністр назвав цей день перемогою: «Я ж казав, що не здамся без бою. Бій відбувся. Ми його виграли».

Уряд дякує депутатам за вотум довіри

Цю «перемогу» можуть зараховувати на своє конто не тільки Прем'єр-міністр, а й олігархи, які примусили Уряд відмовитися від посиленого податкового тиску на власні золоті (а точніше, нафтові та газові) жилки. Отже, бюджет доотримає кілька мільярдів гривень, і більшість цих коштів витратять на потреби війська.

Засідання відбувалося за зачиненими дверима. Прийшов Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, Президент України Петро Порошенко.

Народний депутат від «Батьківщини» Олександр Бригинець розповів у коментарі «Z», що причиною закритості засідання були зовсім не політичні баталії, хоч це найперше спадало на думку, а «військовий» порядок денний. Лише одного разу голосування було відкритим: публічно розглядали рапорт на звільнення Арсенія Яценюка. Прем'єр-міністр отримав належний вотум довіри: за відставку проголосували лише 16 народних депутатів. Власне, доля прем'єра взагалі не була інтриґою засідання. Ще минулого тижня вирішили, що Арсеній Яценюк лишиться на посаді. Питання стояло в тому, в який спосіб уряд перекопає русла для наповнення державного бюджету — так, щоб це задовольнило більшість народних депутатів, а також гравців, які за тими депутатами стоять.

Яценюк з Порошенком по завершенні позачергового засідання

На державу муситимуть «скинутися» всі — і багаті, й бідні. Потреба докомплектувати скарбницю пов'язана не лише з проведенням антитерористичної операції, а й із «дірою», яка утворилася в бюджеті через втрату коштів, що мали надходити з Донбасу. Тож рішенням парламенту збільшено податки для операторів найприбутковіших галузей, а для «посполитих» – запроваджено «воєнний податок» (ставку на дохід фізичних осіб із зарплатні розміром у 1,5%). Також депутати й урядовці погодилися урізати власні зарплати, і це, звісно, популістичний крок, покликаний пом'якшити обурення пересічних платників податків. Скажімо, нардеп від «Свободи» Юрій Сиротюк каже в коментарі «Z», що зменшення зарплатні для депутатів (а йдеться про те, що обранці замість 17 тисяч отримуватимуть на руки 6 тисяч з гаком) і чиновників, навпаки, спонукатиме декого до корупції.

Наведемо кілька показових чисел «бюджетної недостатності». Уряд передбачає, що до кінця року держава недоотримає 7,95 мільярда гривень лише з податку на додану вартість, 2,81 мільярда — з податку на прибуток підприємств. Зате 6,23 мільярда планується наростити завдяки податку на доходи фізичних осіб і 4,78 мільярда — через збільшення податку на користування надрами.

Кабінет Міністрів трохи здав свої позиції перед вирішальним голосуванням. Як вже зазначалося, заплановане оподаткування високоприбуткових галузей було зменшене. Так, ренту на природний газ, що добувається у низьких шарах (до 5 кілометрів), збільшили з 28% до 55%, хоча в попередньому варіанті законопроекту пропонувалося 70%. «Глибший» газ вимагатиме 28% ренти замість 15%, хоча готувалося 70%. Видобування нафти оподатковуватимуть на 45% замість 39%, хоч у первісних пропозиціях передбачали 56%. Оглядач «Української правди» Сергій Лещенко тлумачить, що головний удар в разі ухвалення попередньої редакції припав би на Ігоря Коломойського, який видобуває нафту, газ і торгує «альтернативним паливом» (бензином з додаванням етанолу). Зате Уряд запропонував підвищити ренту на видобування залізної руди із 5% до 8%, зазирнувши в такий спосіб у гаманець і Рінату Ахметову.

А тим часом в зоні АТО: 31 липня. Поранених доправляють лікуватися у Запоріжжя

«Переконаний, що компанії Ріната Ахметова з задоволенням будуть платити збільшений податок, — заявив після успішних голосувань Яценюк. — Також переконаний, що Ігор Валерійович Коломойський буде з задоволенням платити збільшену ренту на нафту з 39 до 45%, і що всі власники енергетичного бізнесу, свердловин, які видобувають газ з дешевою собівартістю видобутку і з надвисокими прибутками по реалізації, також будуть сплачувати до бюджету те, що вони зобов'язані платити».

Загалом беручи, парламентські перипетії останнього тижня (хоч не тільки останнього) свідчать про нагальну потребу переобрання Верховної Ради. Уряд міг би стрибнути вище своєї голови — але вище стелі він не стрибне. У цьому випадку стеля — це парламент. Символічно, що після позачергового засідання Президент України, Прем'єр-міністр, Голова ВР та голови фракцій зібралися для того, щоб поговорити про майбутні парламентські вибори. Мінятимуть виборчий закон. Нібито йшлося навіть про запровадження «відкритих списків». Хоча наразі вилами по воді писані не лише ці списки, а й узагалі перехід до пропорційної виборчої системи. А отже, почнуться ще торги за вибори, такі самі торги, як за свіжі зміни до державного бюджету та Податкового кодексу. Люди, які не хочуть прощатися ні з грішми, ні з посадами, боротимуться за те, щоб лишитися «в дамках»…

КОМЕНТАРІ

Олександр БРИГИНЕЦЬ («Батьківщина»):

Верховна Рада залишається інструментом Януковича

– Чому засідання вирішили проводити у закритому режимі? То було питання національної безпеки чи небажання виносити сміття з хати?

– Ключовою подією було обговорення ситуації в зоні АТО, розмова про потреби армії і голосування за зміни до бюджету та Податкового кодексу. Всі ініціативи, які пропонував уряд, ставили за мету посилення армії. Для того, щоб оцінити злободенність питання, вирішили заслухати міністра оборони, поставити йому питання. Саме тому вирішили зібратися у закритому режимі. Ще минулого тижня я казав, що поговорити щиро про проблеми війська можна лише на закритому засіданні. Відмовилися. Виник певний конфлікт між парламентом і прем'єр-міністром. На щастя, його вдалося загасити, цей конфлікт. Президент включився у процес перемирення…

– …Є думка, що президент був одним з учасників конфлікту.

– Я ще пригадую, що російські ЗМІ минулого тижня почали зловтішатися, мовляв, демократи знову почубилися. Насправді жодного конфлікту між президентом і прем’єр-міністром не було. Але нерозуміння парламентом певних речей, які пропонував Яценюк, і нерозуміння Яценюком підстав, чому парламент не хоче голосувати за зміни до закону, спричинило цей конфлікт. Завдяки зусиллям усіх сторін було ухвалено позитивне рішення.

– Може, на депутатів вплинув сам факт, що Прем'єр-міністр подав у відставку?

– Ні, на депутатський корпус вплинули інші фактори. По-перше, вдосконалено законопроекти, проти яких виступала низка нардепів, бо там містилися певні скандальні норми. Хоча, якби проголосували за них минулого разу, то могли зберегти свою заробітну плату, а сьогодоні вона майже втричі зменшилася… По-друге, чітку позицію зайняв Президент України. Хоча в нього не так багато повноважень, як було у Віктора Ющенка протягом першого року каденції, він зміг збалансувати інтереси всіх сторін. Вкінці з'явився на засіданні, похвалив усіх. На жаль, ситуація складається таким чином, що хоч ми і парламентсько-президентська республіка, та без фіґури президента система не хоче функціонувати. Можливо, це психологічний фактор: люди сподіваються, що саме президент буде все «розрулювати».

– Ви казали про те, що існувала потреба вдосконалити законопроекти і сконсолідувати народних депутатів. В остаточній редакції було зменшено розміри очікуваної ренти, хоча олігархи могли б заплатити більше…

– Уряд провів велику роботу, намагаючись збалансувати законопроекти. Наприклад, я не підтримую зменшення податкового тиску на видобувну галузь. Ренти могли бути вищими. У кожного народного депутата, що сидів у сесійній залі, була купа зауважень: і це можна було зробити краще, і це, і це… І взагалі, коли ти не відповідаєш за бюджет, а дивишся збоку, то дуже легко давати поради і розповідати, що ліпше. Можливо, якби в цих законопроектах «усе було ліпше», то частина народних депутатів не голосувала б, адже це зачіпало б їхні ітереси. А якби було щось зворотнє — не голосували б інші.

Саме тому треба переобирати парламент, бо в цьому складі багато лобістів: у них свої інтереси, і вони не голосують. Це ж ті самі бізнесмени, що їх було обрано у 2012 році; вони складали велику частину парламентської коаліції. Тому Верховна Рада все ще залишається інструментом Януковича. Він його готував, він його обирав. А як було 170 депутатів-демократів, їх так само й залишилось. Ну, може, 1–2, 10 депутатів свідомо змінили свою позицію — а всі інші просто перейшли в інші фракції, зайняли іншу риторику, а по суті лишилися тими самими. Тому щоб президентові чи прем'єр-міністрові не доводилося по кожній позиції проводити переговори зі всіма парламентськими силами, і треба перезавантажити Верховну Раду.

– Якою буде доля законопроекту про реформування газотранспортної системи? Це єдиний проект, який у четвер не набрав достатньої кількості голосів.

– У цьому проекті є одне слабке місце: там нема ґарантій, що ніколи, ніяким способом пакет акцій не перейде під контроль Росії та її підприємств. Треба прописати закон таким чином, щоб оці 49% акцій, які можуть перейти іншим компаніям (у проекті передбачено, що власником можуть стати лише компанії США та країн ЄС. — «Z»), мали запобіжник від передачі російській стороні. Умовно кажучи, з'явиться бельгійська компанія, котра візьме цей пакет акцій; це абсолютно добросовісна, прозора компанія, ніде не видно російських вух — але в якийсь момент ці акції фактично підпадуть під контроль Росії. Залишається небезпека «цивільного шлюбу», коли цей пакет навіть без юридичної передачі західною компанією стане набутком Росії. Тому депутати й вагаються.

Юрій СИРОТЮК («Свобода»):

Ми голосували «за», але з огидою

– Четвергові рішення Верховної Ради довели, що істерія, котра зчинилася минулого тижня (ніби Україна гине без коаліції), була даремною. Вимогою Майдану, всіх політичних сил Майдану були дострокові вибори президента та парламенту. Минулого тижня ми створили передумови, щоб обрати нову Верховну Раду. За той час істерія минула, парламент «піднатужився» і ухвалив потрібні рішення. А розпад коаліції не спричинив паралічу у Верховній Раді. Хочу нагадати, що до тієї коаліції входило близько 160 осіб, які були учасниками Революції гідності, і сотня тих, хто стояв по інший бік барикад, створюючи підтримку для Януковича. Тому це дуже складний парламент для ухвалення рішень, його треба переобирати.

Як бачимо, за цей тиждень танки не спинилися, їх було чим заправляти. В умовах війни терба припинити будь-які істерики, а спокійно, дуже прагматично робити все для ефективного завершення операції на сході України.

Щодо змісту запропонованих проектів, то очевидно, що секвестр був неохідний. АТО затягується, ситуація погіршилася… Заплановані бюджетні показники не відповідають реальному станові в економіці. На закритій частині міністр оборони вимагав і просив підтримати зміни до бюджету — ми це зробили. Але, сказав би, підтримали з огидою. Бо ці зміни не стали втіленням вимог, які пропонувалися народними депутатами, в тому числі від фракції «Свобода». На нашу думку, не доцільно звужувати забезпечення соціально незахищених верств населенння, а потрібно розширювати податкову базу під олігархів. На жаль, унаслідок торгів олігархи відбулися лише легким переляком. Шкода, що уряд не сприйняв ідею нашої фракції про «воєнний податок», котрий мав би накладатися на найбагатші верстви населеня, а переклав його на всіх людей, які й так віддають на фронт усе, що можуть, в тому числі й своїх дітей.

Далі — реформа бюрократичного апарату. У нас була перша зустірч фракції із прем'єром. Я спитав просту річ: у країнах Прибалтики, Східної Європи, Грузії реформи бюрократичного апарату проводилися шляхом зменшення повноважень тих стуруктур, скорочення кількості чиновників при одночасному збільшенні якості держслужбовців, у тому числі через стимулювання зарплатнею. У нас же уряд залишив армію чиновників із велетенськими повноваженнями, але мізерними зарплатами. Це прямий шлях до корупції.

За формою це були правильні рішення, а щодо змісту до нашого «уряду камікадзе» є дуже багато питань. Якщо подивитися на те, як різко мінялися проекти змін до бюджету, то легко дійти висновку, що переважний вплив на уряд має не громадськість, а олігархи. Революція гідності була революцією проти монополізації влади та бізнесу. Це протест середнього класу, креативного класу. А на ділі все інакше. Ми маємо олігархічну контрреволюцію, коли замість всевладдя Януковича, який тримав усю владу та власність, приходить влада олігархічних баронів.