"Бандерівці відмовляються воювати", – втішився інформаційний простір заклятого сусіда, коли на екранах з'явилася "картинка" із протесних мітингів, які останніми днями таки масово зорганізувалися на Галичині. Причина мітингів і справді у мобілізації, однак, як з'ясовуємо, не проти неї за суттю, а лише за формою.
Протимобілізаційний мітинг у Богодчанах. Липень 2014 року
Нині з Івано-Франківщини в зоні АТО воюють близько тисячі військових. Вони служать у різних частинах: 421 чоловіків у 5-му територіальному батальйоні оборони області, решта – в «Айдарі», «Азові», 95-й аеромобільній бригаді. До відправлення готуються ще два підрозділи – батальйон Івано-Франківськ та 4-й батальйон Національної Гвардії. Від початку антитерористичної операції Франківщина поховала 17 вояків.
Батальйон "Франківськ" в очікуванні екіпірування
Скільки івано-франківців має поїхати на війну після оголошення «часткової мобілізації» – державна таємниця. Наразі чоловіки тут отримують повістки із військоматів та проходять медкомісію. Вони не відмовляються від свого обов’язку перед державою, однак мобілізаційна паніка все ж охопила область.
Акції протестів майже одночасно (в 20-х числах липня) відбулися одразу в кількох районах Франківщини. Тайбільш масова та тривала – у Богородчанах. Місцеві мешканці, яких зібралося понад тисяча, на три дні перекрили в’їзд та виїзд з містечка, вимагаючи припинити свавілля воєнкоматів. Річ у тім, що тамтешнім чоловікам різного віку ще до затвердження Верховною Радою Указу президента «Про часткову мобілізацію» почали приносити повістки. Робили це (sic!) виключно вночі – з 22.00 до 02.00 – і вимагали у напівсонних «призовників» розписатися за отримання документа. Хлопці, які відгукнулися на ці повіски, потім розповідали, що їх одразу направляли на медкомісію, яка не оглядаючи потенційних вояків, абсолютно всім ставила відмітку про придатність до військової служби.
Так само виглядала ситуація по селах області й інших районів. Сільські голови ніби змовилися – розносили повістки ночами й у вихідні, а медики визнавали усіх, хто з’явився, цілком здоровими. Як наслідок – низка акцій протесту. Консультант керівника Івано-Франківського управління СБУ Василь Івасик, зазначає, що короткострокові акції протестів були у Галичі та Снятині. А учасники організації «Самооборона» Івано-Франківської області стверджують, що акції протестів не обійшли жоден район. На Рогатинщині, до прикладу, обурення громади викликав сільський голова, який навіть не приходив із повісткою в хату, а телефонував і зобов’язував з’явитися у військовий комісаріат.
Богородчани перекривають дорогу
Ситуацію дещо пояснив заступник військового комісара Надвірнянсько-Богородчанського об’єднаного військового комісаріату, майор Юрій Винник:
«До прийняття указу про мобілізацію її не могли проводити. У цей період проводилося уточнення облікових даних військовозобов’язаних, адже попередній облік здійснювався ще 14 років тому. Це пов’язано із тим, що військові комісаріати були скорочені. Оскільки збільшувалася імовірність відкритої агресії, необхідно було у стислі терміни з’ясувати, скільки є придатних до військової служби чоловіків.
Через обмеженість у часі медична комісія теж проводилася поверхнево. Повноцінний медогляд буде проводитися при оголошенні мобілізації. Тоді вже мобілізовані будуть приходити з медичними картками та іншими документами, а призовна комісія, голосуючи, прийматиме рішення. Обсяги та строки виконання зазначені в Указі президента, але окремо буде видано розпорядження Генерального Штабу, де будуть зазначені спеціальності, категорії військовозобов’язаних, які будуть призиватися. Мова йде про тих, хто служив і має відповідну фахову підготовку. Перелік спеціальностей буде надано пізніше. На разі, ніяких нарядів не надходило. Але вже найближчим часом чекаємо розпоряджень від Генерального Штабу Збройних сил України».
Однак, протестуючи, люди вимагали не лише наведення порядку у процедурі мобілізації, а й щоби мобілізованих перед відправкою у зону АТО належно готували та оснащували всім необхідним. Паралельно із тими, хто готується до від’їзду на Схід під стіни Івано-Франківської обласної держадміністрації прийшли матері та дружини вояків з П’ятого територіального батальйону, які вже зараз воюють із терористами. Із телефонних розмов родини вояків знають, що доводиться їм особливо тяжко – немає достатньої кількості захисного оснащення та техніки. «Ніхто не проти, щоб під час мобілізації чоловіки йшли служити. Але невже держава має чим їх забезпечити? Люди їдуть на Схід, щоб там загинути? Це просто йде винищення нації», – і плачуть і зляться матері.
Олії у вогонь підлила історія Юрія і Тараса – двох хлопців, які напередодні самовільно залишили зону АТО (служили власне у 5-му територіальному батальйоні) й повернулися домів. Івано-Франківське військове командування в особі підполковника Тараса Греня, назвало втікачів «дезертирами й боягузами, які здійснили сплановану й проплачену акцію для дестабілізації ситуації на заході країни». А прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Віталій Вдовиченко назвав одразу дві статті КК (407 та 408), які передбачають покарання за такий вчинок. Втім, порушенням кримінальної справи щодо Тараса і Юрія займатиметься прокуратура не Івано-Франківщини, а Донецької області.
Але справа не в тому. Бійці-дезиртири пояснюють свій вчинок скрутністю ситуації, в якій опинився батальйон. Вони кажуть, що хлопці там постійно перебувають під обстрілом, командування практично відсутнє, військової техніки нема. Перераховували багато недоліків української армії, розповідаючи, що солдати деморалізовані, налякані і їхній бойовий дух практично на нулі.
От і не дивно, що матері наполохалися й зібралися на протести.
Село Вороненко. Похорон Павла Ільчука, загиблого у зоні АТО
Допомогти військовим 5-го батальйону родичам пообіцяв голова тутешньої ОДА Андрій Троценко. Казав, що зробить все можливе, щоб бійців доукомплектувати спецтехнікою, забезпечили їжею й рештою необхідних речей. «Якщо зробити буде неможливо, то клопотатиму про переведення ваших дідей у більш безпечне місце», – сказав Троценко і додав, що ще перевірять діяльність керівника батальйону, кандидатуру якого переглянуть (тобто звільнять), якщо виявлять порушення.
Схожим чином зняли напругу й у Богородчанах. Там на позачергове засідання сесії зібралася районна рада й постановила скасували повістки, видані з 23 червня до 24 липня, а також результати діяльності медичних комісій за цей період. Вирішили місцеві депутати звернутися й до командирів військових частин із клопотанням відправляти мобілізованих жителів Богородчанського району в зону АТО лише у випадку повного забезпечення військовою амуніцією. Врешті-решт, створити слідчу комісію щодо розслідування обставин, які спричинили масові протести в районі.
Щоправда рішення райради не одразу зупинило обурених людей. Вони подалися до військомату, де вимагали надати списки всіх, кому надійшли повістки, а також списки із підписами тих, хто отримав «запрошення на війну». Чоловіки, які бачили свої прізвища у вилучених документах переконують, що не відмовляються служити, а хочуть лише, щоби все відбувалося «згідно законної процедури».
В Івано-Франківську продовжують розносити повістки
Свою думку щодо спротиву івано-франківської громади для «Z» виклав політолог, керівник регіонального відділення Інституту політичної освіти в Івано-Франківській області Тарас СЛУЧИК:
«Ситуація з протестами матерів та жінок чоловіків, яких мобілізують до армії, не є загрозливою. Проте, влада мала всі можливості, щоб попередити такі настрої в суспільстві.
По-перше, люди виступають проти мобілізації, бо їм не розповіли, навіщо мобілізують людей і якими будуть їхні завдання. Потрібно було провести окрему медійну кампанію, щоб побороти страх перед мобілізацію, адже нікому не зрозуміло кого і куди відправляють.
Друге – матері не хочуть відправляти своїх синів на війну в основному через розуміння того, що жодного забезпечення збройні сили не можуть їм надати. Часто мобілізовані навіть касок та сучасних бронижилетів не мають, зброя застаріла. Тому поки армія не буде забезпечена, доти матері та дружини будуть проти того, щоб їхні чоловіки та сини йшли «голі» на війну.
І третя причина в тому, що в нас є майже півмільйона громадян які працюють в СБУ, МВС та є військовослужбовцями, а бере участь у військових діях лише невелика частина. Тому громадяни ставлять абсолютно логічне питання: «Чому мирні, не підготовлені люди, мають йти воювати, а ті хто формально підготовлені та професійно мають володіти зброєю, не йдуть».
Влада зараз повинна пояснити громадянам через телеканали та інші засоби масової інформації, навіщо, куди і кого мобілізують, забезпечити мобілізованих всім необхідних, дати відповідь, що робить СБУ, МВС та величезна військова машина. Лише після цього буде менше мітингів та пікетів. Люди природньо бояться невідомого та незрозумілого».
Знимки з ресурсів "Галицький кореспондент", ZIK, "Вікна", "Галка"
30.07.2014