Німеччина має звичку здобувати Кубок світу в символічні моменти. Перемога 1954 р., що стала фабулою фільму «The Miracle of Bern», подарувала німцям рідкісний момент гордості і звільнення після поразки і ганьби 1945-го. Друга перемога дісталась Західній Німеччині в 1974 р., коли її "економічне диво" вже дозволило повернути собі статус однієї з найбільш просунутих націй світу. Перемога 1990-го, всього за кілька місяців після падіння Берлінської стіни, співпала з радістю і можливостями незабаром возз'єднуваної Німеччини.
Тепер, в 2014 році, Німеччина в черговий раз виграла Кубок світу – і знов у символічний момент. За останні п'ять років бачимо підйом Німеччини як провідної політичної сили в Європі. Британія і Франція можуть мати ядерну зброю і бути постійними членами Ради Безпеки ООН, але криза євро вивела Німеччину на роль безперечного лідера Європи.
Ще кілька років тому навіть назвати Німеччину "домінуючою силою" в Європі було б тривожно. Але сучасна Німеччина примудрилася стати одночасно і сильною, і популярною. За минулорічним опитування BBC Німеччина стала найшанованішою країною із запропонованих 21.
Париж сприймається як прекрасний музей, Рим валиться, Лондон задорогий і переповнений, а Берлін на цьому тлі став модним містом, повним мистецьких галерей, клубів і захоплюючою сучасною архітектурою від Рейхстагу до Потсдамської площі. До того ж це місто, де молодь все ще може дозволити собі жити.
І знову, німецька футбольна команда перехоплює модус моменту. 1954-го і 1974-го деякі фани обурювались перемогою над стильнішими супротивниками – в особі Угорщини та Нідерландів. Перемоги німецьких команд 1974 і 1990 хвалили за "ефективність" та "працьовитість" – і висміювали їх за смішні фризури. Тепер навпаки, німцям аплодують за їх талант і спортивну майстерність. Це, також, наймультикультурніша команда, репрезентована у фіналі Кубка світу, відображаюча зростаючу відкритість німецького суспільства. При цьому деякі зі старих чеснот лишаються. У своїх кращих матчах німецька команда створює відчуття добре сконструйованої машини, всі частини якої разом працюють в гармонії. Видається дуже доречним, що Маріо Гьотце, автор переможного голу у Ріо, є сином професора технічних наук – і одним з двох гравців в команді, народжених в об'єднаній Німеччині.
Але цілком ймовірно, що все це звучить занадто добре, щоб бути правдою. Німеччина, безсумнівно, переживає золотий момент – на і поза футбольним полем – але є підстави побоюватися, що це виявиться надто швидкоплинним. Політичне лідерство в Європі включає в себе вибір – і цей вибір неминуче буде непопулярним у багатьох колах. Перефразовуючи Троцького про війну, якщо сучасні німці можуть не цікавитися владою, то влада цікавиться ними. Німеччина зберігає позитивний імідж у світі в цілому – там, де її влада не відчувається, але в зоні євро вже почали огризатися. Наполегливість уряду Меркель щодо політики жорсткої економії в південній Європі відродила образ зарозумілих байдужих німців. На питання, кого ви найменше хотіли б бачити переможцем чемпіонату світу, респонденти в Греції, Іспанії, Португалії, Голландії та Британії назвали Німеччину серед двох найнелюбиміших країн.
Коли справа доходить до глобальної ролі Німеччини, сама країна залишається глибоко розділеною. Нинішній шпигунський скандал з США відродив в Німеччині латентний антиамериканізм, який був дуже видимий в часи президентства Джорджа Буша. Обурення з приводу стеження зрозуміле, але воно, здається, переросло в небажання робити вибір між Росією і Заходом. Опитування, проведене до шпигунського скандалу, показало, що німців, які вважають, що їх країна повинна триматися на рівній дистанції від Росії і західного альянсу, більше, ніж тих, які вважають, що вона повинна вибрати однозначно прозахідну стратегію. Такі настрої тривожать пронатівський зовнішньополітичний істеблішмент Німеччини, а також східних сусідів Німеччини. Німецькі дипломати стурбовані тим, що погляди їх урядів не гармоніюють з громадськістю, яку вони мають репрезентувати.
Поки економіка Німеччини гудить так само ефективно як її футбольна команда, її євроунійні сусіди, швидше за все, будуть обережними і ввічливими у своїх можливих застереженнях щодо зовнішньої політики Берліна. Однак вдумливі спостерігачі всередині самої Німеччини стурбовані тим, що успіх економіки залежить від ряду переваг, які з часом вивітрюються.
Німеччина має паршиву демографію. Коефіцієнт фертильності трохи більше 1,3 дитини на жінку означає, що населення країни і старіє, і спадає. Останні кроки щодо скорочення пенсійного віку для деяких працівників робить цю проблему ще гіршою.
Після років стримування зростання заробітної плати, німецькі робітники, зрозуміло, вимагають підвищень. Але це може підірвати з тяжко здобуту конкурентоспроможність Німеччини. Крім того, важливі для Німеччини ринки якраз є тими, що вражені політикою жорсткої економії.
Канцлер Ангела Меркель, чиє тихе, але видатне лідерство допомогло у формуванні позитивного образу сучасної Німеччини, звичайно, знає про ці виклики. Перемога в Ріо дозволила лише – як і решті нації – відволіктися від проблем, взяти паузу і насолодитися золотим моментом.
Gideon Rachman
A golden moment for Germany that may not last
The Financial Times, 14.07.2014
Зреферував О.Д.