Настрої у Франції.

(Від нашого кореспондента.)

Париж, 5. липня 1939 р.

Французька прилюдна опінія вже призвичаїлась до того пів-воєнного стану, в якому від місяців перебуває европейський суходіл. По величавому та елєґантному паризькому сезоні, що кінчиться щороку в останній тижні місяця червня на льоншанському майдані "великою нагородою Парижа" — "Ґран Прі-де-Парі", про що ми вже згадували в одній із наших кореспонденцій, — Париж завмирає, а товариське життя переноситься на пляжі Довіля, Туке та на французьку Рівієру до Жуан-Ле-Пен. В той сам час, коли французи кидають Париж, французьку столицю заповнюють анґлійські та американські туристи. День 14. липня у Парижі бачить традиційну військову параду, що йде біля Тріюмфального Луку і Елізейськими Полями, та яка цього року буде показом французької та анґлійської воєнної зброї, коли одночасно на вулицях танцюють парижани при звуках орхестр чи тільки акордеонів в усіх кварталах "першого міста".

***

Однак цього року звичайно погідний настрій французів каламутить загальна европейська непевність. Проблєма Ґданська, ця "порохівня Европи", що кожної хвилини може запалити воєнною пожежою ввесь континент, а може і цілий світ, вже сама в собі вистарчає, щоб думки були менш погідні. Ферії можна ще якось почати, але скінчити їx може розліплена на мурах проклямація загальної мобілізації. Міністр закордонних справ Франції п. Бонне запросив до себе німецького амбасадора фон Вельчека та подав йому до відома, що Франція виконає всі свої зобовязання супроти Польщі на випадок, коли Польща заявить, що яканебудь німецька акція нарушує її життєві інтереси. Подібна розмова відбулася одночасно в Льондоні між льордом Галіфаксом та німецьким амбасадором.

При тій нагоді французька преса пригадує історію польського журналіста К. Смоґожевського, що дуже довгий час перебував у Парижі, де видав цілу низку пропаґандивних творів та брошур в обороні Поморя. Опісля по підписанні польсько-німецького пакту, п. Смоґожевський переїхав до Берліна і звідтам почав писати не тільки пеани в честь цієї зміни польської закордонної політики, але і статті зовсім неприязні для Франції. Нині п. Смоґожевський вдаряє знову в акорди німецької небезпеки — підкреслюють французькі орґани зі злобною усмішкою. Паризький кореспондент "Діла" слухав нераз прилюдні політичні відчити п. С. у Парижі. У них він постійно представляв українську проблєму в Польщі як "німецьку інтриґу".

Французько-турецький союзний договір, підписаний дня 23. червня ц. р., ми посередньо вже обговорили в нашій статті про анґльо-турецький пакт. Зворот Санджаку Туреччині розвіває безупинні тертя, що істнували між Францією та Туреччиною. Велика мусулманська республика Малої Азії ввійшла за ту ціну у військову співпрацю з осею Льондон—Париж. Туреччина занепокоїлась німецькою експанзією на Балканському півострові і по зайнятті Австрії, Чехословаччини, по підчиненні Мадярщини, по підчиненні чи пак невтралізації Югославії, по захопленні Італією Альбанії, вважала потрібним приступити до анґльо-французького союзу. Новий статут, що управильнює взаємини між Анґлією, Францією та Туреччиною на Близькому Сході скріплює стратеґічні місця першорядної ваги: Дарданелі та Суез — два найголовніші водні шляхи великобритійської та французької імперіяльної політики. Це порозуміння з Туреччиною приняв з великим вдоволенням широкий французький загал, вихований на романах моряка-письменника Льоті, що писав постійно з такою любовю до турецького народу. Доказ на це, як письменник може своїми творами витворити атмосферу приязні між двома народами.

***

Зате, як досі, московсько-большевицького бублика не можуть розгризти демократичні великодержави. Це вже не переговори, а справжня бюрократія витворилась між Льондоном і Москвою. На ноту СССР чекають в Льондоні кілька тижнів, a коли вона прийде, то знову большевики чекають на льондонську відповідь бодай кілька днів. Якнебудь закінчаться ті переговори, нема вже найменшого сумніву, що істнує якась покищо ще точно неозначена зла воля, що кермує долею тих дипльоматичних розмов. Союз держав не спирається ніколи на паперовому тексті, але на добрій волі, що випливає з почуття спільних інтересів. Чи СССР може мати якісь спільні інтереси з демократичним бльоком великодержав? У теорії може і так: спинити німецький гін. У практиці в Совітах мають далеко більшу погорду до демократичного режіму, ніж до тотального, бо не забуваймо, що тотальним режімом є в першій мірі сам комуністичний устрій. Подруге в Совітах мріють про світову революцію, до якої могла б привести тільки війна між самими західними великодержавами. Потрете: СССР міг дістати такі обіцянки з Берліна, про які покищо ходять ріжні поголоски, що повторюються, додамо, з нечуваною впертістю. Зрештою, не хочемо випереджувати подій, чи давати якінебудь пророцтва в тій справі. Нашим обовязком є тільки подати до відома українського читача, що французька прилюдна опінія є вже знеохочена до того "янгола миру", який раз наближується, то знову втікає — у постаті анґльо-совітського пакту.

[Діло]