Британський археолог Еллері Фрам (Ellery Frahm) з Шеффілдського університету провів історичну паралель між падінням Аккадської імперії більш як 4.000 років тому та громадянською війною в сучасній Сирії. На його думку, археологічні знахідки шумеро-аккадського періоду показують загальні моделі економічної поведінки жителів міст в умовах політичної кризи та колапсу центральної влади.
Аккадська імперія, що існувала на території сучасного Іраку, утворилася у 2316 р. до н.е., коли цар Саргон об’єднав розрізнені шумерські міста в єдину державу. Вона була першою деспотичною імперією Давнього Межиріччя та однією з перших в історії централізованих держав. Основу її економічного та політичного устрою становили укріплені міста, населення яких займалося іригаційним землеробством та торгівлею. Близько 2.200 р. до н.е. настали події, відомі як «месопотамська міська криза». Внаслідок зміни клімату іригаційні канали запустіли, люди почали покидати міста, а центральна влада виявилась неспроможною захищати країну від ворогів. Постання бідноти, палацові перевороти та сепаратистські війни зрештою покінчили з імперією Саргона.
Досі наші знання про «месопотамську міську кризу» опиралися виключно на археологічні розкопки. Еллері Фрам пішов далі, проаналізувавши тогочасні артефакти за допомогою методів геохімії та магнітного аналізу порід. За допомогою електронного мікроскопа Фрам дослідив 97 обсидіанових знарядь праці з пагорба Тель-Мозан у північній Сирії, на якому колись розташовувалося багате та густонаселене місто Уркеш. Частина з них передувала кризі, а частина була виготовлена пізніше. Створені до 2.200 р. до н. е. були виготовлені із обсидіану, який видобули із шести різних кар’єрів на території сучасної Туреччини. Матеріал ж для знарядь праці, датованих пізніше 2.200 р. до н.е., видобули лише з місцевих кар’єрів. Вчений дійшов до висновку, що напередодні кризи Уркеш був космополітичним містом, який підтримував жваві торгівельні зв’язки з іншими тогочасними культурними центрами. Криза обірвала ці зв’язки та замкнула економіку міста лише на внутрішніх потребах.
«Коли Аккадська імперія була в розквіті, центральна влада регулювала її економіку, і окремі міста виготовляли товари передусім на експорт. Колапс центрального уряду та зміна клімату змусила населення Уркешу відмовитись від торгівлі та виготовляти лише найнеобхідніші товари», - стверджує Фрамм.
Загибель держави Саргона більш ніж 4.000 років тому та поведінка мешканців Уркеша містять паралелі з ситуацією в сучасній Сирії. Як і останній аккадський цар Шу-турул (2.152-2.137 до н.е.), сирійський лідер Башар аль-Асад зіткнувся з громадянською війною, яка обірвала економічні зв’язки між містами та регіонами. Крім того, як і 4.000 років тому, сирійське сільське господарство залежить від дощів, а зміна клімату все частіше нагадує про себе руйнівними посухами.
«Археологи, які досліджують минуле, - вважає Еллері Фрамм, - можуть відповісти на чимало болючих питань сьогодення. Що відбувається з економікою, коли минає гострий етап кризи? Як поводять себе мешканці міст, коли перестає існувати центральний уряд? Як вони забезпечують себе, коли настає колапс інфраструктури? Відомо, що посухи сприяють війнам. Чи може контроль над дефіцитними запасами води відновити бойові дії? Відповідаючи на ці запитання, археологія покращує наше розуміння не лише минулого, але й майбутнього».
25.02.2013