3 червня 1889 р.
Президент министрів гр. Таффе у Львові. Урядова газета подає деякі точки програми побуту графа Таффого у Львові. Граф Таффе приїде до Львова в середу, дня 5 н. ст. червня о год. 9 мин 8 вечором і заїде до намістника. На другій день, в четвер, буде гр. Таффе заходити до знаменитших институцій львівських, як: до Института Ставропигійского, Осолиньских, музея Дїдушицких, промислового, намістництва і т.п. О год 11-тій будуть представлятися урядники, духовеньство, а опісля відвідає гр. Таффе будинок соймовий і поїде на гору замкову. О год. 6-тій обід у намістника; по обіді о год. 8-мій відїде гр. Таффе до Кракова. В Кракові стане гр. Таффе в пятницю рано о год. 7-ій, через цілий день буде заходити до знаменитших институцій краківских, переночує і в суботу о 8-мій рано вибересь до Відня.
Oгнї. В селї Замосцях, пов. ярославского, погорїло дня 20 н. ст. мая 15 господарїв; шкода неубезпечена на 12.200 зр. — В Кутищах. пов. брідского, погорїло 8 хат і 30 будинків господарских; шкоду обчисляють на 5000 зр.; з погорїльців лиш три були убезпечені. — В селї Кравшові, пов. новоторгского, погорїло 42 загород селяньских; огонь займився з неосторожности дїтей, що бавилися сїрниками; нїхто не був убезпечений. — В Жовкви на передмістю "Винники" згорїла дня 30 мая одна хата. — В Мигoві на Буковинї займився огонь в лїсї п. Богосеївича від незагашеної ватри, розложеної циганами, і згорїло чотири морги лїса.
Гр. Яків Потоцкій і мати єгo Марія з князів Сапіг Потоцка, спадкоємці гр. Станислава Потоцкого, властителя ключів бережаньского і нараївского, приїхали з Парижа до Галичини і першій раз оглядали свої посїлости. Гр. Яків Потоцкій має незадовго оженитися з графиною Замойскою і прибув на довшій побут до краю.
Дрібні вісти. Лат. епископ Пузина відбуває визитацію костелів в повітї каменецкім. — Нa ювилею в честь Кольберга, звістного етнографа польского, промавляли також відпоручники краківскої "Академичної Громади". — В Кракові положився на шини зелїзничі минувшої середи челядник кравецкій Сохон а поїзд курьєрскій відтяв єму голову і руку. — Гр. Таффого повитає на двірци зелїзничім ціла рада міска іn соrроre. — О посаду рабина поступових жидів львівских по Левенштайнї стараєсь рабин россійскій з Лодї д-р Криґер; в середу виголосить він в божници проповідь по польски.
Вчерашна прогулька до Зимної води-Рудна, устроєна товариствами "Руска Бесїда", "Академичне Братство" і "Зоря", удалася знаменито. О год. 4-тій зібралось на зелїзници Кароля-Людвика так велике число осіб, що дирекція зелїзниці мусїла долучити до поїзду, зложеного з кільканацяти возів, з-разу три вози, а відтак ще три вози і окремий віз для музики войскової 95 полку. Взагалї мали розпродати до 700 білетів їзди. В Руднї вижидало гостей гарно прибране хоругвами і зеленею місце прогульки і в одній хвили зароїлось по всїх місцях від Львовян, що так жадні свіжого воздуха сельского. Почали бавитись обруча і инших забав товариских, дїти облягли кілька гойданок, деякі забавились в круглї, а між тим всїм розлягались звуки войскової музики і хору академиків. Нараз вже під вечір роздались громи, почало блискати, а всї гостї мусїли чим скорїйше зайти до павилону. За годину перестав падати дощ і тогдї заграла музика кількома наворотами то коломийки то вальса, а кільканацять пар взялось охочо до танцю в павилонї. Забава почала ставати що раз живійшою, "танцюристі" розгулялись і вже забирались до кадриля під голим небом, в тім на жаль музика заграла марша і всї гостї вибрались до поїзду, що о год. 9-тій вертав до Львова. А як то можна було дешево забавитись! Їзда на місце прогульки, там і назад, та вступ коштували всего 35 кр. Не залишіть таких прогульок і на будуще!
З-під Ланьцута пишуть нам: В Ланьцутї тепер великій рух. Похорони гр. Альфреда Потоцкого заповідаються з незвичайною помпою і з люксусом. Говорять тут, що на похорони прибудуть всї три владики рускі і питомці-співаки зі Львова. Обід приготовляють на тисяч осіб. Гр. Роман Потоцкій казав вставити до буджету 10 тисяч зр. на само прянятє гостей в Ланьцуті в день похоронів. Потверджуєсь вість, що нашого цісаря заступати буде на похоронї охмистр двору гр. Гуніядій (а приватно тут розголошують, що мов-то і цісаря нїмецкого буде репрезентувати кн. Радивил, а царя россійского гр. Браницкій — очевидно, ми уважаємо се за гумбуґ. Граф Роман Потоцкій буде покликаний на місце батька на дожизненного члена палати панів. [Прим. Ред. Се буде для графа Романа дуже добрий вихід, щоби без компромитації уступитись З палати послів ради державної, де чотири вже роки висидїв цілком неправно, бо властиво повинен був засїсти там д-р Савчак, котрий дістав більше голосів, анїж гр. Роман].
Телеграми.
Ню-Йорк 3. червня. Страшна повінь навістила Пенсильванію. Вода залила місто Джонставн. Згинуло звиж 10.000 людей; шкоду числять на 25 миліонів долярів.
Мадрид 3 червня. Праса тутешна доносить знов, що цісар Вильгельм має загостити до Испанії і Португалії. Кортези скликані на день 14 с. м.
Білград 3. червня. "Мали Новини" остерїгають Сербію перед диктатурою кор. Милана і завзивають столицю до утвореня національної гвардії. — Правительство оголосило знесенє угоди з француским товариством зелїзничим і уповажнило министерство розпочати переговори.
Рим 3 червня. Брат папи кардинал Печчи тяжко занедужав. Папа їздив до него инкогнито в критім екипажи.
(«Дѣло»)
____________________________
4 травня 1889 р.
Градова туча навістила дня 1. н. ст. червня місточко Любачів і околицю. Град падав густий і досить великій. Засїви майже цілком вибиті; именно пропало жито, котре град поломив і прибив до землї.
Видїл краєвий удїлив беззворотних підпомог видїлам повітовим: в Надвірній 700 зр. на будову дороги громадскої з Камінної до Цуцилова, в Сяноці 800 зр. на дорогу громадску з Риманова до Королика польского, в Грибові 1200 зр. на дорогу з Нового Санча до Бобови, в Городенці 4000 зр. на повітову дорогу Незвиска-Обертин-Камінка, та видїлови повітовому в Домброві 3000 зр. і в Тарноберегу 5000 зр.
В Криници і Щавници отворено з 1 н. ст. червня стації телеграфичні з обмеженою службою дневною на час сегорічного сезону купелевого.
В Пенсильванії лучилась страшна повінь; найбільші шкоди поробила рїка Конмаф (Gonemaugh). В повени погибло 8—10.000 людей, а шкоду обчисляють на 25 миліонів долярів. Міста і села положені над згаданою рїкою мов би счезли з землї. Найбільше потерпіло місто Джонсн (Johnston); повінь забрала фабрику зелїза, в котрій було 7.000 робітників.
В заведеню купелевім Trencsin-Teplіtz устроєно велику нову купіль Hammam і віддано з 15 мая до загального ужитку. Будова сеї купели коштувала понад 100.000 зр.
Дрібні вісти. Дня 13 н. ст. червня о год. 12-тій в полуднє відбудеся вінчанє д-ра Ивана Куровця з панною Кикилією Бурачиньскою в Криворівни. — Цісар жертвував для громади Олеши, пов. товмацкого, 100 зр. підпомоги на будову школи. — Вицепрезидент намістництва п. Лідль вернув в недїлю вечером з Залїщик, де переводив люстрацію тамошного староства. — В Римі має відбутись в червни процес о 57 миліонів; був се приватний маєток короля Мурата, а правительство италійске сконфискувало єго. Процес виточують родини: Мурати з Парижа, Пеполі з Болонії і Русполі з Риму; здаесь, що правительство погодиться мировим судом. — 3 Перемишля доносять, що при вправах уланів так розлютився один вахмайстер на одного вояка, що кинувся на него з голою шаблею та пробив на скрізь рамя вояка; вояка відвезли до шпиталю а вахмайстра увязнили.
З Каменецкого пишуть нам: "Nichtswurdig ist die Nation, die nicht ihr Alles einsetzt fur die Ehre" — тоті слова пригадуються і нам, коли роздивитись приходить в акції виборчій деяких руских округів. Ми — одвічний нарід на своїй земли, стара нація в Европі, що колись стояла на чолї народів, націй, в котрій в первий раз повстала назва Славян — до чого ми нинї зійшли? Леда підпанок, доробкевич, що на Руси не мав за собою традиції роду, котрого серце не чує наших болїв — а ми стелимося плазом перед ним, цілуємо руку, що кождої хвилї готова двигнутись на нас!
Каменецкій округ, колись добрий борець за справи народні, стаєсь нинї посміховиском для Руси. Та тілько чи насмішка не буде передвчасною? Не брак у нас патріотів — і межи священиками і межи селяньством — та брак енергичного провідника, брак віри у власні сили. Може бодай послїдна хвиля розбудить і нас до більшого житя, додасть сил заявити перед світом, що ми ще не завмерли, що ще не поцуралися народного достоїньства.
Очи наші звернені в сю пору на о. Мих. Цегельского, пароха Каменки струмилової і теперїшного члена ради повітової. Серед даних обставин, по гадці всего каменецкого повіту, він мав-би найпевнїйші шанси при виборах. О. Цегельскій єсть ревним і примірним патріотом і священиком, він люблений народом і священьством, знаний вже з давнїйших акцій виборчих яко випробований дїятель і борець. Щасливий єго темперамент, незвичайний такт, симпатична личність — все то зєднало єму поважанє (и не лиш у Русинів самих), тож і борба з ним не була-би так легкою — для противного кандидата.
З польскої сторони має виступити яко кандидат гр. Станислав Баденій і він мав навіть висказатися перед Русинами, що для него "дуже милим" був-би одноголосний вибір в посли з повітів Каменка-Радехів-Буск. Єго добра лежать в радехівскім повітї, в бускім администрує він добра свого брата, теперїшного намістника, в каменецкім жде єго богата спадщина. Признати єму треба, що дбає про церкви і що в потребі помагає селянам — але в политичнім житю народу не рїшають єще самі чини гуманитарні. П. Баденій єсть властителем більших посїлостей і длятого не може щиро заступати интересів селяньства; він єсть Поляком, і длятого не може заступати интересів Русинів. В соймі, де тілько лїт послував, чи боронив він тих интересів? Коли відбирали громадам (т. є. радам шкільним місцевим) право презентованя учителїв, він виступав власне за тим відобранєм. П. Баденій нераз, перед Поляками і перед Русинами, висказувався і про руске священьство — він єсть рїшучим прихильником целибату, а весь консистор і семинарію віддати рад-би в руки єзуїтів та Змартвихвстанців. Тоті чини і думки п. графа не суть зовсїм такого рода, щоби священьство капитулювало перед ним, здавалося єму на ласку-неласку.
Кажуть деякі: граф Баденій єсть братом намістника, якже-ж можна виступати против него? Се бесїда дуже раболїпна! Не лиш супротив брата намістника, але і супротив самого намістника, супротив самих министрів дозволена в конституційних державах опозиція і агитація. Покійний намістник гр. Альфред Потоцкій був мужем державним великих впливів, а при послїдних виборах з Підгаєць-Козової станув рїшучо против него професор Анатоль Вахнянин, що і обіхав виборчі округи та — якби не Козова — був-би з славою остаояся на місци бою. Так дїлати повинні всї передові люде, патріоти.
Остаточна думка наша така: скликати як найскорше до Каменки, до Радехова і Буска передвиборчі зібраня, поставити на них кандидатуру о. Цегельского і повідомити о нїй також гр. Баденього з просьбою, щоби не мішався до сельских виборів, бо і так вибір єгo обезпечений чи то з міста Ярославя чи посеред більшої посїлости.
Коли-ж не можна буде діждатися зібрань передвиборчих, то просимо центральний Комитет рускій, щоби поставив як найскорше від себе кандидатуру о. Цегельского — она у нас єдино можлива до переведеня. В повітах Каменецкім і Бускім єще досить патріотів, що доложать всякого стараня добути рускому кандидатови як найбільше голосів. При якій-такій помочи з Радехівщини побіда мусить бути наша.
Телеграми.
Тшебиня 4 червня (А.) Оногди вибухнув страйк гірників в копальнах вугля в Яворжнї повіта хшанівского. Число страйкуючих виносить доси 1100 людей. Зареквировано 45 уланів з Хшанова і около 20 жандармів. Межи страйкуючими панує доси спокій. Нинї розійшлась поголоска, що і в Сьєрши, в копальнях вугля гр. Потоцкого, лагодиться страйк. Доси ще панує спокій.
Париж 4. червня. В палатї послів интерпелював пос. Дрейфи правительство в справі секвестрації зелїзниць сербских. Мин. Спилє відповів, що интереси францускі суть добре загарантовані, а поки що розпочалися доперва переговори.
Прага 4. червня. Страйк робітників в Пильзнї прибирає чим раз більші розміри; доси страйкує вже звиш 5.000 робітників.
Білград 4. червня. Ходить поголоска, що кор. Милан, котрий має сими днями приїхати до Константинополя, перебуде там цілий місяць і лиш на кілька днїв приїде до Білграду.
Берлин 4; червня. Post доносить, що цісар Вильгельм залишив подорож до Англії. Після инших вістей має наступити стрїча з королевою на острові Уайт.
(«Дѣло»)
____________________________
5 червня 1889 р.
Пожари лїсів. В громадскім лїсї в Угнові, пов. равского, згорїло півтретя гектара корчів вартости 60 зр. — В Нївочинї, пов. богородчаньского, згорїли запусти вартости 6000 зр. і дерево на будівлю вартости 1000 зр. — В Майданї граничнім, пов. надвірняньского, згорїло 200 моргів молодого запусту; огонь займився від незагашеної ватри пастухів. — В лїсї двірскім в Прусинові, пов. сокальского, згорїли на 40 моргах зрубу всї насїнники і 20 сягів дерева на опаль, а в лїсї двірскім в Кристинополи, пов. сокальского, згорїли два морги молодого лїса.
Кілько вибили грошей в Австро-Угорщинї в р. 1888. В монетарни віденьскій вибили: а) грошей срїбних дво-реньскових 73.450 штук вартости 146.900 зр., одно-реньскових 6,572.004 штук, талярів левантиньских 1,111.800 штук вартости 2,340.150 зр.; б) грошей золотих 462.245 штук вартости 3,104.532 зр.; в) срїбної монети дрібної 5,081.620 штук десятаків; г) мідяної монети дрібної 21,620.000 штук вартости 200.000 зр. — разом вибили грошей вартости 12,871.790 зр. В угорскій монетарні в Кремници вибили: 1,841,360 штук монет одно-реньскових, 344.829 штук грошей золотих вартости 2,595.952 зр., 357.628 штук десятаків і 10,334.145 крейцарів — разом вибили грошей вартости 4,576.417 зр.
Генеральна дирекція зелїзниць державних повідомляє, що від тепер всї урядники низших кляс, почавши від VI кляси, після свого урядованя одержать відповідні титули, і так будуть називатись: урядники VII кл. з платнею 1600—2000 зр. секретарями І кл., надинжинирами, старшими ревидентами і старшими офиціялами; урядники в VIII кл. з платнею 1300 до 1500 зр. секретарями II кл., инжинирами, ревидентами і офиціялами; урядники IX кл. з платнею 900—1200 зр. конципистами, адюнктами инжинирскими, адюнктами, а вкінци урядники X кл. з платнею 500—800 зр. конципієнтами, асистентами инжинирскими і асистентами.
Дрібні вісти. Цісар жертвував громадї Дудинці, пов. сяніцкого, 50 зр. підпомоги на будову школи. — З заведеня божевільних в Кульпаркові утїк передвчора божевільний Илько Козик, числячій 30 лїт. — Видїл краєвий покликав д-ра медицини Густ. Пйотровского на доцента физіології в школї дубляньскій на місце д-ра Каганого. — При льотерії сторожи огневої в Залїщиках виграли всї льоси, котрих числа кінчаться на одиницю; головні виграні припали на льоси 6781, 4131, 9061; листу виграних розішлють в половинї сего місяця. — Генеральний ипспектор жандармерії бар. Ґісль почав вчера подорож инспекційну по Галичинї і зїхав найперше до Осьвєцима. — У Львові помер Фр. Бедронек, надгеометер в 68 р. житя.
Побільшенє постерунків жандармерії. Министерство оборони краєвої порїшило збільшити в сїм році дотеперїшний стан жандармерії в Галичинї, а то: з днем 1 мая с. р. о 1 штабового официра і 1 официра рахункового, а з днем 1 червня с. р. о 9 висших официрів, 1 вахмайстра, 51 командантів постерунків (Postenfuhrer) і 192 жандармів. Се побільшенє має на ціли утворити новий віддїл команди в Ярославли; придїлити по однім низшім официрї до школи жандармерії у Львові, Кракові, Ряшеві, Перемишли, Тернополи, Станиславові і Сяноці; утворити 48 нових постерунків, а дотеперїшні постерунки побільшити о 37 людей. Нові постерунки заводяться в рускій части Галичини в отсих повітах: в бобрецкім в Вибранівці 4 людей і Бортниках 3 людей, в брідскім в Шнирові 4, Маркополи 5 і Заболотцях 4, в борщівскім в Турильчи 4 і Кудринцях 4, в бучацкім в Вичілках 3, в чешанівскім в Дикові старім 4 і Гутї рожанецкій 4, в долиньскім в Лисовичах 4, і Креховичах 3, в городецкім в Родатичах 3 і Каменобродї 3, в грибівскім в Стружах вижних 4, в коросненьскім в Ивоничи 4, в каменецкім в Добротворї 5, в коломийскім в Турці 3, в львівскім ві Білці шляхотскій 4 і Давидові 4, в мостискім в Ляцкій воли 4 і Твержи 3, в перемишляньскім в Задвірю 4, в равскім в Верхратї 4, в скалатскім в Орїховичах 4 і Калагарівці 4, в сокальскім в Войславичах 4, в снятиньскім в Вовчківцях 4, в тернопільскім в Глубічку 3, в товмацкім в Марківцях 4, в золочівскім в Княжи 3 і Плугові 4. По більшать существуючі постерунки: в Ходорові і Бібрці (пов. бобрецкій) по 1 жандармі більше; в Лопатинї, Пасїках і Залізцях (пов. брідского) по 1 більше; в Бучачи о 1; в Гермаківці і Мельници по 1, в Борщеві о 2 (пов. борщівскій); в Чешанові о 1; в Городку о 1; в Городници і Коцюбинчиках по 2, а в Гусятинї о 1 (пов. гусятиньскій); в Радехові і Стоянові по 1; а в Каменці струм. о 1 (пов. каменецкій); в Глинній-Наварії (пов. львівскій) о 1; в Судовій вишни і Мостисках (пов. мостискій) по 1, в Белзци (повіт равскій) о 2; в Букачівцях (пов. рогатиньскій) о 1; в Підволочисках і Скалатї (пов. скалатскій) по 2; в Галичи о 3, а в Єзуполи о 2 (пов. станиславівскій); в Заболотові і Снятинї по 1 (пов. снятиньскій); в Стрию о 2; в Игровици (пов. тернопільскій) о 3; в Нижневі (пов. товмацкій) о 1; в Новім селї о 1, і в Збаражи о 2 (пов. збараскій); в Николаєві (пов. жидачівскій) о 1. Нові постерунки входять в житє з днем 1 вересня с. р. Галицка коменда жандармерії, щоби привчити нових жандармів, отвирає два курси, кождий по три місяці і покличе на ті курси по 120 нових аспирантів жандармерії. Замітне при тім, що се побільшенє припадає в 3/4 частях на руску часть Галичини, бо в західній Галичині побільшено в загалї лиш о 61 жандармів. Фонд краєвий понесе більші видатки на приміщенє тих нових постерунків.
Телеграми.
Брукселя 5. червня. Всюди в краю проявляєся сильна опозиція і устроюються демонстрації против правительства. Вчера вечером переходило улицями столиці звиш 5000 людей викрикуючи: Проч з Бернертом! Проч з агентами полиційними!
Лондон 5. червня. Палату лордів відрочено до 18 а палату послів до 17 с. м.
Білград 5. червня. Ходить поголоска, що митрополит Теодосій рїшився податися на пенсію. Митрополит Михаїл брав вже участь в нарадах над управильненєм справ церковних і згодився на безвзглядне становище правительства.
Ню-Йорк 5. червня. Шкода, яку повінь наробила в Пенсильванії, виносить звиш 40 мил. долярів (100 мил. зр.). Доси похоронено більше як 3000 трупів.
Букарешт 5 червня. Сесію парляментарну продовжено до 13 с. м. В палатї послів заявив Карп, що палата ухвалить тогди доперва буджет, коли перед відбудеся голосованє над законом финансовим. Катарджу пристав на то.
Париж 5 червня. Карно вернув з своєї подорожи по департаментах.
(«Дѣло»)
____________________________
6 червня 1889 р.
Члени филії Руского Товариства Педагогичного в Щирци устроїли дня 2 н. ст. червня, в недїлю, маївку в Щирци, котра мимо непевної погоди удалася добре. Заходився найбільше около устроєня сеї маївки п. Долинка, учитель з Бродок.
Нову школу вибудовано в Конюхах пов. бережаньского, і на ганьбу свою поклали напись на школї великими буквами Szkota ludowa. Погано!
Огнї. В Сороках коло Щирця згорїло дня 3 с. м. дві хати. Огонь мав повстати з того, що необачна ґаздиня висипала попїл, в котрім мусїли бути незагашені искри, на вишку, де було троха соломи і иншого рапутя. Огонь був так сильний, що з хат нїчого не далось виратувати, хоть се дїялось в день, перед полуднем. — В Тартакові займився огонь в полудне дня 31 н. ст. мая в серединї міста серед будинків деревляних, критих соломою; на щастє змогли пригасити огонь. — В повітї хшанівскім вигорїло дня 2 н. ст. червня майже ціле село Либйонж великій; згорїло 86 будинків.
Гр. Таффе приїхав вчера о 1/2 12-тої в ночи з Ланьцута до Львова осібним поїздом зелїзничим. Разом з ним їхали гр. Баденій і президент Львова Мохнацкій. Гр. Баденій представив гр. Таффому президента намістництва п. Лідля а п. Мохнацкій деяких радних, що вийшли повитати министра-президента. Гр. Таффе висказавши надїю, що на другій день буде міг бачитись з радою міста, попращав зібраних, а сївши до повозу, поїхав разом з гр. Баденим до намістництва.
З Комарна пишуть нам: Дня 3 с. м. падав у нас сильний град по полудни через 10 минути грудки були величини навіть голубячого яйця. Що не наробив більшої шкоди маєм лиш тому завдячити, що рівночасно заливав рїсний дощ. Сего понедїлка відбувся у нас послїдний торг на рогату й безрогу худобу; на слїдуючій понедїлок одержала жандармерія наказ не допускати худоби, бо прокинулась пискова зараза в многих громадах нашого повіту, як в Колодрубах, Тершакові і ин.
Похорони гр. Альфреда Потоцкого. Дня 4 червня о год. 4-тій з полудня привезли тїло гр. Альфреда з Відня до Ланьцута. На двірци вижидали родини Потоцких і споріднених кн. Лихтенштайнів та Дитрихштайнів. Похід похоронний зачинали довгі ряди всїляких офиціялистів з дібр Потоцкого, галицких і россійских, а по них 25 руских питомців львівских під проводом ректора о. Бачиньского. О. Бачиньскій розповідав зібраним, що прибув з питомцями, щоби віддати послїдну прислугу тому, котрий головно причинився до будови нової семинарії духовної. Гр. Альфред мав особисто вставлятись у цісаря за потрїбними фондами на будову, бо центральне правительство відмовляло потребу будови з браку фондів. Єсли оно справдї і так було, то добре було-би зазначити, що гр. Альфред був одним з найбільших приклонників гадки, котра удержуєся доси ще упорно, щоби впровадити до духовної семинарії єзуїтів так само як до монастирїв василіяньских. По панахидї о. Бачиньского над домовиною і відправі епископа Солецкого з инфулатами Ґлязером та Шедивим, а при участи архієпископа Моравского і епископів Дунаєвского та Лобоса почався похід похоронний. О год. 6-тій зложено домовину в костелї. В замку Потоцких приспособлено комнати на принятє гостей, котрі почали численно зїздитись кождим поїздом зелїзничим. З руского висшого духовенства приїхали митрополит Сембратович з оо. крил. Сїнгалевичем, Білиньским, Білецким, Павликовим і Яремовичем, епископи Ступницкій І Пелеш з о. крил. Литвиновичем. Відправи похоронні почались вчера о год. 6 рано. О 8-мій годинї рано в середу приїхав осібним поїздом гр. Гунядій, репрезентант цісаря. На двірци, де єго повитали намістник, маршалок і гр. Роман Потоцкій, зложив гр. Гунядій в имені цісаря кондоленцію гр. Романови, а опісля то само заявив вдові по гр. Альфредї. Приїхали також депутації всїх рад повітових з маршалками. О 11-тій годинї почав еп. Дунаєвскій відправляти службу Божу і тогдї виголосив еп. Солецкій проповідь. Над гробовцем першій промовив маршалок гр. Тарновскій, відтак в имени краківскої академій наук д-р Маєр, в имени шляхти директор лендербанку гр. Водзицкій, а в имени селяньства селянин Франц. Похорони скінчились пізно з полудня. В часї похоронів спївали хори: львівскої "Лютнї" і руских питомців львівских.
Від Щирця пишуть нам: Хлїбороби наших околиць не могуть мати виглядів на добрі жнива. Значну бо часть озимини мусїли ми переорати за-для великих шкод, зроблених мишами в осени; вчасна ярина добре посходила, но з причини засухи не росте, лиш пожовкла і знидїла тримаєсь при земли; пізна ярина ще гірша, а гречка і просо навіть в половинї засїяного зерна не посходили. Буде і недостаток паші, бо команиця і трава рїдкі і мало ростуть, бо брак дощу. Єдина наша надїя на бараболю; коли-би, не дай Боже, і тая хибла, то перед нами стоїть тяженькій недостаток, ба навіть голод. До невроди в поли прилучилася зараза пискова, пануюча в сусїднім повітї рудецкім межи рогатою худобою, з чого велику шкоду потерпить і наша околиця, бо вже заряджено замкненє торґів на товар в Щирци, Комарнї, Миколаєві, Наварії і инших місцевостях. А що одночасно сконстатовано таку саму заразу в двацять чотирох громадах львівского повіту від сторони Жовківщини, то будуть торги на рогату худобу замкнені в цілім львівскім повітї. Які з того вийдуть втрати для нас хлїборобів, се може собі лише той уявити, хто з-близька бачить тяженькій наш передновок сегорічний.
Телеграми.
Відень 6. червня. Кардинал Ґанґльбавер дістав вчера в полуднє апоплектичний удар на мозок і лежить тепер без памяти в аґонії.
Білград 6. червня. Ґарашанина випущено вчера на волю, а слїдство против него ведеся дальше. Орган єго "Видело" почав знов виходити. — Справа зелїзниць сербских буде мирно залагоджена. Правительство сплатить их вартість, подвоюючи их доходи і управильнюючи администрацію.
Берлин 6. червня. Після Bors. Ztg. сподїваються тут приїзду цісаря Франц Іосифа на день 11 серпня. — Шах перскій приїде сюди в недїлю, а єго будуть приймати з як найбільшою парадою войсковою.
Рим 6. червня. Войско италійске в Массаві заняло місто Керен і взяло в неволю Барамбассу і 2000 єго людей, котрих зараз роззброєно.
Петербург 6. червня. Північна агентія доносить, що вісти о зброєнях Россії, в наслїдок котрих почав упадати курс россійских паперів, суть неправдиві.
Відень 6. червня, Є. Вел. цісар виїде дня 11 с. м. до Монахіюм в гостину до кн. Леопольда.
(«Дѣло»)
Cmentarze wiejskie przedstawiają częstokroć rażący widok nieposzanowania resztek śmiertelnych zmarłych, i z tego powodu są też źródłem chorób nagminnych dla całej okolicy. Wiadomości o takich przekroczeniach wszelkich obowiązujących przepisów, rzadko się dostają do publiczności, a to ze względu na osoby, które słusznie całkiem powinny być pociągnięte do surowej odpowiedzialności. Skoro jednak nie pomagają żadne kroki mieszkańców interesowanej miejscowości i skargi ich do władz nie odnoszą najmniejszego skutku, rzecz taką należy podnieść otwarcie, tem bardziej, że na utajeniu jej cierpią żywotne interesa społeczeństwa.
Ze wsi Pantałowice (pow. Łańcut) otrzymało namiestnictwo lwowskie doniesienie, iż cmentarz tamtejszy znajduje się w stanie najhaniebniejszego zaniedbania, a to z powodu ciasności miejsca. Kilkakrotnie już zbierano w parafji składki na rozszerzenie cmentarza, pieniądze jednak obrócono na cel inny. Z braku miejsca też manipuluje się tam z trupami w dziwny sposób. Wyrzuca się jednych na brzeg cmentarza, a pakuje się drugich, groby mieszczą po kilka trumien jedną na drugiej i nie są dostatecznie przykryte ziemią. Wskutek tego na cmentarzu w Pantałowicach panuje fetor nie do opisania i łatwo mogą się wywiązać choroby epidemiczne. Doniesienia mieszkańców do władz dotychczas skutku nie odniosły. Starostwo łańcuckie powinno rzecz zbadać natychmiast.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
7 червня 1889 р.
Маневри. Між сегорічними маневрами, які відбудуться в Австро-Угорщинї, найзнатнїйші будуть маневри кавалерії в вересни між Сяном і Вислою. Околиці ті оглянув архикнязь Альбрехт і заповів, що на ті маневри зїде цісар до Галичини та замешкає правдоподібно десь недалеко Краківця в якімсь дворї шляхотскім.
Шануймо своє і себе! В Рогатинщинї їздить по селах хирург, щоби щепити віспу. Уряди парохіяльні видають "Викази дїтей до щепленя віспи". І от що показуєся: На вісїмнацять таких виказів були лиш чотири писані по руски, а всї инші по польски. Викази по руски видали уряди парохіяльні: Черче, Підкамінь, Долиняни і Белківці, а по польски: Рогатин, Дегів, Псари, Підгородє, Потік, Залипє, Заланів, Дички, Виспа, Любша, Мелна, Дулиби, Підбір і Фрага.
Вибух газів в копальни нафти. З Майдану коло Солотвини (в Станиславівскім) доносять: Дня 4 н. ст. червня з полудня, коли підчищували яму "Вандзя" в копальни нафти Ст. Щепановского і Ст. Янишевского, наступив сильний і несподїваний вибух ропи і в тій самій хвили страшна експльозія газів. Ціла яма станула в одній хвили в огни. Співвластителя копальнї, п. Янишевского і наставника ями п. Олеха, котрі стояли кільканацять метрів від ями, кинув вибух на землю і сильно попарив. Техничний управитель копальнї, инжинир п. Цайтлебен, котрий кілька минут перед тим вийшов з ями, щасливо минув катастрофу. Хотяй в копальни заведені всякі можливі осторожности, то не можна було виминути сеї пригоди, бо цілі хмари газів виринувши нагло з ями, досталися до комина машини і там займилися. Опісля ще вдруге наступив вибух в той самій ямі, але вже о много слабшій; поранених одвезли до Станиславова.
Увязненє академиків краківских россійскими властями. В недїлю, 2 н. от. червня, вибралося сорок кілька академиків до Ойцова, за границю, щоби звидїти гарну околицю. Власти россійскі видають участникам т. зв. перепустки. На прогульках стережуть власти пильно, чи не співають австрійскі гостї яких зборонених пісень, або чи не ведуть политичних розговорів. Відтак звичайно при поворотї переводить жандармерія протоколи і пускає до Австрії. Сим разом сталося инакше. Академики гадали в однім місци прогульки, що они самі, і почали співати всїлякі патріотичні пісни, а тимчасом підслухав все те якійсь цивильний агент полиційний і донїс жандармерії. Коли академики вертали, відобрали власти россійскі від них перепустки, списали протоколи і увязнили всїх сорок чотирох. До Галичини вернуло лише щось двох академиків, і зразу не розповідали нїчого о увязненю, щоби родичів увязнених не наполохати, бо гадали, що академиків випустять на волю. Минув і второк, а увязнені не вертали. Тогдї удались академики краківскі до властей университетских і просили о поміч, але ті власти не казали розповідати сеї пригоди, щоби не пошкодити увязненим. Полиція краківска вислала комисаря до жандармерії россійскої о розслїдженє справи, але комисар вернув без академиків. Увязнених пустили вільно в Ойцові, лиш стерегли их, що-би не підходили до австрійскої границі. В середу мали власти россійскі відставити увязнених до Олькуша, а відтак до Кельц і Варшави. Родичі увязнених виїхали за ними, щоби дати им грошей, бо не богато мали они на прогульці з собою. До четверга не випустили ще власти россійскі академиків, а, як кажуть, мали засудити кождого на кару по 20 рублїв.
В заведеню карнім для мужчин у Львові відбудуться піврічні испити, а то 13 червня в II і III клясї а 14 червня в І клясї. Перед испитами дня 13 червня відправиться о год. 8½ в каплици заведеня тиха служба Божа, підчас котрої вязнї будуть пописуватись з музики вокальної і инструментальної.
Гр. Таффе у Львові.
Вертаючи з похорону пок. гр. Альфреда Потоцкого в Ланцутї заїхав гр. Таффе і до нашої столиці оногди станув тут разом з намістником гр. Баденим о 11 год. в ночи. На двірци повитали єго вицепрезидент намістництва Лидль і громадка радних міста Львова, до котрих прилучився і президент міста, що разом з з гр. Таффим вернув був до Львова. Президент министрів подякував за повитанє, а висказавши надїю, що ще буде міг побачитися з радними, поїхав зараз до палати намістника.
Вчера о 9 год. рано оглядав гр. Таффе в супроводї намістника гр. Баденія, вицепрезидента намістництва Лидля і президента міста музей им. Дїдушицких, де єго повитав гр. Володимир Дїдушицкій. Тут оглянув гр. Таффе всї салї, а вписавши відтак своє имя до пропамятної книги, пішов до магазинів Червоного Хреста на Янівскім. Тут повитав єгo д-р Іосиф Мерунович. Президент министрів, оглянувши все докладно, висказався похвально о сїй институції.
Вернувши з Янівского зайшов гр. Таффе до института им. Оссолинских, де вже раз був в 1879 р. При входї до института повитали єго кн. Андрїй Любомирскій, д-р Малецкій і др. Оглянувши музей, салю образів і библіотеку, пішов гр. Таффе з відси до міского музея промислового, де єго повитали предсїдатель гр. Волод. Дїдушицкій і члени ради управляючої: д-р Цісельскій, Цюхциньскій, Ґетриц і Др. Гп. Таффе оглядаючи тут все докладно — о скілько на то лиш час дозволяв, задержався довше коло величезних рам, що були призначені на ювилейну виставу віденьского музея промислового, а котрі виготовило 17 учеників львівскої школи для промислу артистичного. В рамах тих міститься погрудє цісаря, рїзане в дереві Гр. Таффе дуже хвалив собі ту роботу, а директор школи промислової, Чиршниц, представив єму учителїв і учительки сеї школи та тих учеників, що робили згадані рами.
Опісля вернув гр. Таффе назад до намістництва, оглянув тут деякі бюра, а відтак в великій сали розпочалися представленя. Тут явилися насамперед маршалок краєвий гр. Тарновскій і члени видїлу краєвого. Маршалок повитав єго нїмецкою промовою яко "верховника правительства, котрий стараючись завсїгди о добро і силу держави, уміє берегти историчну индивидуальність поодиноких країв і знає увзглядняти их потреби, за що наш край буде єму завсїгди вдячний". Гр. Таффе подякував маршалкови за ті слова і опісля принимав дальших гостей. Представлялися: Впреосв. митрополит Сембратович, архиеп. Моравскій і Иссакович, совітники і референти намістництва, власти судові, директор полиції, директор почт і телеграфів і т. д. Президентови міста і радним дякував президент министрів за их повитанє на двірци і хвалив Львів, що красно розвиваєся і финансово добре стоїть. Коли відтак президент міста запримітив, що місто має великі тягари з дорученого круга дїланя, сказав гр. Таффе, що знає о тим добре, але годї, щоби правительство давало якусь запомогу, бо і другі міста єї домагались би. Треба буде якось инакше злому зарадити. З жидівскою депутацією розговорював гр. Таффе о антисемитизмі і сказав, що під антисемитизмом криються всїлякі змаганя политичні і кастові. Окремих законів против него не потреба, бо теперїшні вистануть. У Відни, де антисемитизм найсильнїйшій, мусить перелом сам себе прийти; в Чехах він слабий, бо і жиди там розумно поступають, а в Галичинї, о скілько єму звістно, нема (?) антисемитизму зовсїм.
Около 4 год. по полудни був гр. Таффе в музею Ставропигійского института, але перебув тут ледви 10 минут. При входї вручив єму сеніор института д-р Шараневич ювилейне виданє института і фотографичні знимки з вистави ставропигійскої. Відтак зробив гр. Таффе визиту кн. Виртемберскому, Впреосв. митроп. Сембратовичеви і оглянув Церков св. Юра, був у архиеп. Моравского і Иссаковича і їздив на Високій Замок.
Около 6 год. відбувся відтак обід у намістника гр. Баденія на 42 осіб, на котрім були всї епископи, кн. Виртембергскій і другі достойники. З сего обіду замітний тоаст гр. Таффого, в котрім він сказав, що найбільше причинився до того, що гр. Баденія именовано намістником. Вечером о 8.30 год. виїхав гр. Таффе зі Львова, а намістник гр. Бадені поїхав з ним аж до Кракова. На двірци пращали єго маршалок краєвий, президент міста і другі достойники та аристократія.
Телеграми.
Відень 7. червня. Кардиналови Ґанґльбаверови погіршилося і нема надїї, щоби подужав. Є. Вел. цісар виїде дня 11 с. м. до Монахіюм і верне аж 16 с. м.
Рим 7. червня. Сенат постановив не брати участи в торжестві Джордана Бруна. Так само не хоче і династія брати участи в сїм торжестві і длятого постановив король з женою, наслїдником престола і цілим двором виїхати на час торжества до Неаполя.
Білград 7. червня. Віче либералів (партія Ристича) має відбутися дня 11 с. м. Министер просвіти і віроісповідань завізвав митрополита Теодосія Мраовича і архимандритів Никанора і Димитрія, щоби подалися на пенсію.
Берлин 7. червня. Цісар подякував радї громадскій власноручним письмом за украшенє міста в часї гостини короля Гумберта. Шаха перского має повитати на двірци сам цісар і відвезти єго відтак до своєї палати.
Рим 7. червня. Криспи заявив в палатї послів, що занятє Керена Италіянцями єсть правдою. Бонґи заповів интерпеляцію, чи ся окупація не буде вимагати нового висиланя войска і нових кредитів.
(«Дѣло»)
Stan zdrowotny we Lwowie w kwietniu br.
Nagle przejście z zimy do lata (średnia temperatura w marcu była — 2.19°C, w kwietniu +7.89°C) wpłynęło niekorzystnie na miejscowe stosunki zdrowotne skutkiem czego chorobliwość i śmiertelność się zwiększyła. Na zapalenie narządu oddechowego a z chorób zakażnych na ospę i czerwonkę zachorowało więcej osób niż w poprzednich miesiącach br. lub kwietniu r. z. Lekarze miejscy leczyli 1228 chorych (w r. 1888 1183) a z tych odesłali do szpitala pow. 80.
Z chorób zakaźnych doniesiono do fizykatu o 34 chorych na ospę. Z pozostalemi z marca było 37 w leczeniu; z tych umarło 13, ozdrowiało 15, a 9 pozostało w leczeniu. Najwięcej chorych na ospę stwierdzono w okręgach san. V., VI, i VII. zaś z I. i III. nie doniesiono ani o jednym chorym. Z końcem miesiąca rozpoczęli lekarze m. ogólne szczepienie ochronne wyłącznie tylko krowianką skutkiem czego wykluczoną została możliwość przeszczepienia jakiejkolwiek choroby 7. ludzi na ludzi. Każdy przeto z mieszkańców dbały o zdrowie własno i swoich dzieci powinien się szczepić powtórnie i szczepić własne dzieci, w przeciwnym bowiem razie skoro zachoruje na ospę sam lub dzieci winę nieszczęścia sam sobie przypisać musi. Chorych na dyfterją i dławice zgłoszono 9, a z pozostałemi z marca było w leczeniu 11. Z tych 6 umarło, a 5 ozdrowiało. Chorych na płonicę było 6, a z tych 1 dziecko umarło, reszta wyzdrowiała. Chorych na czerwonkę zgłoszono 19, z pozostałemi z marca było w leczeniu 21 osób. Z tych 19 ozdrowiało a 2 umarło. Czerwonkę stwierdzono wyłącznie tylko w ul. Bema skutkiem miejscowego zaniczyszczenia gruntu i zakażenia wody w studniach kopanych. Chorych na dur brzuszuy przybyło 13. a z pozostałemi z marca było w leczeniu 20. Z tych 15 osób wyzdrowiało, 4 osoby zmarło, a 1 pozostała w leczeniu. Chorych na dur plamistym przybyło 9, a z pozostałemi z marca było 10. Z tych 5 osób wyzdrowiało, 1 osoba umarła, a 4 pozostały w leczeniu. Chorych na krztusiec zgłoszono 14, a z pozostałemi z marca było 24. Z tych 2 dzieci umarło, 16 wyzdrowiało, reszta pozostała w leczeniu. Chorych z goraczką połogową zgłoszono 2, z tych 1 osoba umarła, a 1 pozostała w leczeniu.
Śmiertelność. W kwietniu umarło 337 osób, między temi było 72 osób obcych. W szpitalach umarło 153 osób a w domach prywatnych 184. Na rok i tysiąc mieszkańców umarło z obcemi 33.04 (w r. 1888 29.4 pret), a bez obcych 25.98.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
8 червня 1889 р.
О похоронах гр. Альфреда Потоцкого пишуть нам з Ланьцута: Читаючи польскі ґазети, находжу в описї похорону досить пересади; тут зазначу тілько, що найбільше враженє на Поляків зробили наша відправа і пречудний хор львівских питомців. Підчас служби Божої відправленої Впреосв. митрополитом, можна було почути голосні оклики зачудованя, а латиньскі ксендзи і Єзуїти, засївши в лавках, подивляли наш обряд. Мазурів дуже дивувало, по що питомці на початку служби Божої співали "Многая лїта", коли се відправа похоронна. По відправах винесли тїло перед костел і там з вивисшеного місця почались промови. На послїдок промовив по руски селянин Франц з під львівских дібр Потоцких. Зміст єго бесїди такій: Вислано єго тут, щоби попращати свого пана в имени селян, бо се був пан добрий, що підпомагав селян в нещастю — дай Боже, щоби і єго наслїдник так робив як покійний. Відтак обнесено домовину в супроводї наших владик, лат. епископів і священьства довкола костела і зложено до гробівця по правій сторонї костела. Обряд похоронний скінчився о 4-тій годинї з полудня.
Огнї. Сезон пожарів розпочався у нас по давному, то-ж газетї не остаєсь нїчого, як лиш отворити для них сталу рубрику: Дня 5 с. м. по полудни погорїв Любачів. Oгонь займився в части званій "за Перекопом", а причиною огню була неосторожність женщини, що прала білє. Згорїло 10 домів і около 40 будинків господарских найбогатших міщан любачівских. Огонь прибрав-би був може ще більші розміри, коли-б не скора поміч сторожей огневих з Олешич, Дахнова, Залужа, Олешич старих і других. Шкода ще не звістна, але єсть мабуть значна, бо згорїли всї запаси збіжа, паші, богато худоби а навіть готівка. Погорївші господарї були всї асекуровані. — Вчера в полудне погорїли Ляшки муровані під Львовом за Знесїнєм. Вигорїло майже ціле село. Церков і двір уратовано. Причина огню ще не звістна, а шкода ще не обчислена, але також велика. В огни згорів кількалїтний хлопець Юрко Тимчак. На поміч горючому селу наспіла сторожа пожарна зі Львова, з Дублян, але огонь вже так був розширився, що треба було лиш на тім обмежитися, щоби єго дальше не пустити.
З Надвірняньского пишуть нам: В селї Гвоздї ударив грім дня 29 мая в дім недавно зайшовших сюди Чехів, людей бідних, і убив жінку Іосифа Голюбца. Дім був-би згорїв до тла, коли-б не помогли сикавки, що их надвіз завідатель фабрики. Дім вартував 8—9000 зр. і не був забезпечений. Дуже щиро заходилися коло ратунку учитель п. Kpaсножон і п. Мудрак бувшій постенфірер жандармерії. Ратували і деякі люде, но многі держались забобонів, — що "такій огонь" дасться лиш угасити "козячим молоком" — і самі не гасили та ще другим перешкаджали. В сих сторонах вірять люде в градівників, а в селї Старуни виступає один градівник навіть цілком явно і за се дає єму громада платню. І у нас є двох таких градівників і давнїйше платили одному, но від коли більше просвіти, то люде трохи отямились, хотяй ще не всї.
Ученики школи народної в Звенигородї, пов. львівского, відвідали 4 червня під проводом свого учителя п. Мекелити менажерію, а при тій і нагодї проваджені вільно парами оглядали і подивляли церкви і важнїйші будинки львівскі. Дбалі о просвіту народу о. Билинкевич і учитель п. Мекелита заохотили родичів-селян, що радо вислали своих дїтей на ту наукову прогульку, а селяне Андр. Мох, Стеф. Лесїв, Ив. де Ярмолович Лозиньскій, Стеф. Себеньків, Дан. Медвідь, Ив. Ґудз, Ив. Закалик і Петро Кіс дали підводи для дїтей до Львова.
Віче львівских робітників відбулося недавно у Львові. Найперше здавали справу робітницкі депутати до Відня. Маньковскій і Табачковскій про наради, які велися в комисії ради державної над проводом робітницких палат. Після того говорив Маньковскій про те, як то у Відни навіть урядові газети признали, що робітники вже достойні политичних прав, а в колї польскім нема нї-одного заступника робітної людности в Галичинї; далї заявив Маньковскій, що за робітників треба мати всїх, котрі працюють, особливо-ж коло рілї, таких у Галичинї найбільше. Потім віче приняло ухвали: щоби робітники всїх народностей спільно боронили робітницкі интереси від визискуваня, котре також дїєся межи всїми народностями; щоби йти до того, аби на всяких послів голосували всї безпосередно; щоби старатися завести повну і справедливу уставу про охорону робітників від визискуваня, котре чим раз більше змагаєся; щоби конче старатися завести безплатну науку ві всїх школах народних і доповняючих а також безплатну науку ві всїх висших закладах наукових; скасувати стале війско, що є причиною раз-уразного небезпеченства війни і віддалює народи від великих просвітних змагань; щоби люде з громадскої демократичної партії боронили робітників у всяких справах, господарских і политичних. Нарештї ухвалили львівскі робітники зорганизуватися в партію робітників польских, руских і жидівских, котра би висилала депутатів на всесвітні робітницкі віча. На тепер ухвалено вислати депутата на всесвітне робітницке віче, котре відбудеся в Парижи дня 14 н. ст. липня, яко в 100-лїтні роковини побіди француского народу над панщиняним ладом. Ухвалено також скликати до Львова на віче всїх робітних людей з цілої Галичини.
Громада Хотїнь в повітї калускім обходила дня 26 цвітня торжество посвященя нової церкви. Невеличке село Хотїнь, хотяй майже найбіднїйше в повітї калускім, побудувало деревляну, хорошу і велику церков з пяти верхами, котру сміло можна поручити на взорець для инших сел. Будівничим (майстром) тої церкви був Иван Данилків з Перегиньска, чоловік простий, неписьменний. На Юрія мин. року були закладини, а сего року перед Юрієм стала вже готова церков, побудована за 12.000 зр. Громада ще минувшого року не мала нї крейцаря на будову церкви і не хотїла чути нїчого про сю будову. Тогдї то взявся до дїла начальник громади, а разом і старшій брат Юрко Драган, чоловік простий, уміючій ледве підписатися друком, але твердого характеру, а хотяй нераз зазнав всїляких перешкод від злобних людей, то все таки поставив на своїм. Порадившись місцевого пароха і учителя, удався наперед до дїдички панї Билиньскої, і она зложила зараз 500 зр. на будову церкви. Тими грішми розпочав Юрко Драган будову церкви. Щоби будова не переставала, порадився з комитетом і затягнув довг 1000 зр. в касї задатковій, а за той час удався до намістництва о дозвіл збирати жертви і з того впливло 920 зр. Юрко Драган умів при збираню жертв намовити неодного маючого чоловіка до більших датків на нову церковь і так зложили: Кіндр. Стремих 50 зр., Дребот 50 зр., Долинка вдова 50 зр. і т. д. Кажуть, що початок тяжкій а ту противно було: конець будови церкви був найприкрїйшій, бо не стало вже нї відки брати грошей а люде збунтовані перестали складати належитости. На той час переслав цісар 100 зр., дирекція зелїзниць признала 200 зр., а дїдичка зложила решту 500 зр. Юрко Драган, яко начальник громади, остро припер громадян і в короткім часї більше як половина села зложила гроші, а що не стало, визичив приватно у людей без проценту і так доконав свого дїла. За ті заходи около церкви одержав від Впреосв. митрополита Сембратовича похвальну грамоту. Треба додати, що Юрко Драган не забуває і за школу, бо при змінї пляцу на нову церков розширив город шкільний, щоби дїти мали де учитися садівництва.
Телеграми.
Пешт 8. червня. Гр. Телекій має бути именований министром дїл внутрїшних а Тисса задержить лиш президентуру.
Відень 8. червня. В міродайних кругах говорять, що незадовго має відбутися зїзд гр. Кальнокого з Криспим в однім з купелевихь місць в Чехах.
Білград 8. червня. Межи митрополитами Теодосієм а Михаїлом прийшло вже до згоди. Теодосій подався на пенсію а на єгo місце має бути именований Михаїл. — О королю Миланї розійшлась якась непокояча поголоска. Він мав ще в четвер приїхати з Байрута до Константинополя а тимчасом і доси єго там нема; догадуються, чи не приключилась єму яка пригода.
Відень 8 червня. Кардиналови Ґанґльбаверови трохи получшало, але стан все таки грізний.
Лондон 8 червня. До Бюра Райтера телеграфують, що на Кретї вибухли розрухи. Близших вістей ще нема.
Занзибар 8 червня. Капитан Висман заняв і спалив осади Стаадані і Увінджі. З сторони нїмецкої згинув один вояк, а 8 ранених. Страти противника ще не знані.
(«Дѣло»)
Wycieczka Koła literackiego.
Wczorajsza wycieczka do Brzuchowic zdaje się przemawiać za tem, że lwowskie "Kolo literacko-artystyczne" jest niestety antyrządowo usposobione. Boć przecie wydział "Kola" jak i komitet wycieczkowy wiedzieli dobrze, że z dniem 1. lipca kolej czerniowiecka wraz z wszystkiemi odnogami brzuchowickiemi i kolomyjskiemi przejdzie na własność rządu.
Nie byloż to lojalniej i piękniej, poczekać tych kilka dni i pojechać do Brzuchowic ck. koleją państwową, a nie jakąś tam prywatną?
Niedelikatne to postąpienie z rządem miało swe następstwa, bo wczoraj wyjechała do Brzuchowic zale
dwie polowa tyle osób, ile roku zeszłego do Zimnej-Wody, fakt ten jakkolwiek na pozór wiele znaczący, nie przeszkodził wcale, by wycieczkowcy bardzo przyjemnie w uroczym lasku i na rzeczywiście bardzo pięknej werandzie stacji kolejowej w Brzuchowicach czas przepędzili.
Pociąg złożony wyłącznie z wagonów drugiej klasy a ciągniony bardzo gustownie udekorowaną maszyną, zawiózł wycieczkowców ze Lwowa na miejsce przeznaczenia. W Brzuchowicach przywitały nas salwy z moździerzy, poczem p. Nanowski odczytał okolicznościowy wiersz p. Dziubińskiego. Pierwszy punkt programu: wyścigi szybkonogich panów do mety był najmniej zajmujący. Natomiast bardzo ubawiło towarzystwo zadanie następujące: Na rozdanych między obecnych karteczkach wypisane były jeden pod drugim następujące wyrazy: wyjaśń, szpilki, przyjaźń, wilki, ostrowidz, zamień, Brzuchowice, kamień, szyk, bzik i magnifique. Do tych słów dorobić wiersze.
Najudatniejsze cztery odczytano, a pierwszą nagrodę otrzymał pan Leon Dziubiński, za następujące rozwiązanie:
Jeżeliś mądry bracie, to mi wyjaśń
Choć zato panie wezmą cię na szpilki
Czemu wśród niewiast, tak jest rzadka przyjaźń,
Czemu na siebie patrzą tak, jak wilki.
Tyś w sprawach kobiet bystry jak ostrowidz,
Więc twoje zdanie z publicznością zamień,
A wzniesiemy taki okrzyk ci z Brzuchowic
Że aż we Lwowie zadrzy w bruku kamień.
Milczysz? Darujże, tak to nie jest szyk,
Tak o kobietach mówi chyba bzik,
Kobieta bowiem, to twór — magnifique!
Drugą nagrodę otrzymała pani Krogulska. Homerycznym śmiechem przyjęli zgromadzeni rezultat głosowania pań w konkursie piękności męzkich. Przez wzgląd na znaną nam skromność premjowanych panów nie wymieniamy ich nazwisk. Resztę czasu przepędzili wycieczkowcy na tańcach, a wreszcie o godzinie 10tej przy świetle sztucznych ogni wsiedliśmy do oczekującego pociągu, by wrócić do ukochanego grodu nadpełtwiańskiego.
Ażeby nas nie posądzono o stronniczość musimy, zanotować, że komitet po części naprawił błąd popełniony wobec rządu i zamiast Harmonji zaangażował wyborną kapelę wojskową 95go pułku. To jedno komitet ratuje.
(«Kurjer Lwowski»)
09.06.2014