Все почалося з того, що 13 тис. р. тому хтось наповнив зерном свою каструлю. Можливо, це сталося навіть на тисячу років раніше. Відтоді баняк стояв у кутку будинку на східному узбережжі Середземного моря, де сьогодні тягнуться території Ізраїля, Йорданії, Сирії. І в баняку опинився стратегічний запас; його можна було обміняти на мушлі або послуги. Невеликий приватний капітал. Від мисливців-збирачів до відносин обміну першими перейшли представники натуфійської культури, вони й здобули перевагу над іншими племенами. Так, у суспільство почала проникати нерівність, ймовірно, вперше в історії людства, – пишуть археологи в журналі Science.
Представники натуфійської культури, "перші інвестори", довго жили як мисливці-збирачі. Вони оселилися 14, 5 тис. років тому на південь від Середземномор'я.
Донині перехід до сільського господарства вважали початковим моментом в історії накопичення багатства та влади, проте на північному заході Канади археологи знайшли докази тому, що мисливці-збирачі не дотримувалися справедливого розподілу. Соціальна нерівність – стала темою дослідження. Про неї пише француз Томас Пікеті в книзі «Капітал в ХХІ столітті», яка в США стала бестселером. Журнал Science присвятив цілий випуск дебатам між економістами, дослідниками галузі освіти, психологами на тему, як виникла нерівність і який вплив вона здійснює?
Економіст Пікеті підсумував, як розвивався прибуток в Європі та Сполучених Штатах з початку ХХ ст. Книга, що займає 685 сторінок, приводить до висновку: в США нерівність зростає особливо швидко. Але, як вона з’явилася? Коли люди почали накопичуватися майно? Коли інших стали вважати незаможними?
На такі запитання антропологи та археологи в останні роки отримали нові відповіді. Одні мали більше, ніж інші. Більше зерна в баняку, більше грошей на рахунку, більш телевізорів вдома. Завжди існував нерівний розподіл багатства – він властивий людям з самого початку. Так вважають. Але насправді впродовж найдовшої частини своєї історії люди жили як мисливці-збирачі в невеликих групах, порівну ділили впольовану здобич чи зібрані ягоди. На засадах рівності й із застосуванням принципу, який зараз називають плоскою ієрархією, таким є припущення антропологів, що вивчають народи, які донині живуть як мисливці-збирачі. Ці люди наполегливо працюють над тим, щоб зберегти ієрархією плоскою (з найменшою кількість управлінських рівнів), – зазначає Крістофер Бем, антрополог з Університету Південної Каліфорнії. Бем дослідив спосіб життя 56 традиційних суспільств. Він помітив їхнє основне правило: уникати конфліктів і піклуватися про задоволення потреби всіх членів групи в достатній кількості їжі.
Одне з правил, сформульованих Бемом, звучить так: той, хто вбив найбільшу тварину, не бере участі в процесі розрізання жертви й розподілу м'яса між іншими. Для виживання групи важливо, щоб усі були ситими.
Представники натуфійської культури, ймовірно, були першими приватними інвесторами, довго жили як мисливці-збирачі. Вони оселилися 14, 5 тис. р. тому на південь від Середземномор'я. Археолог Т. Дуглас Прайс з університету Вісконсина та Офер Бар-Йосеф з Гарварду вивчили 25 поселень натуфійців та їхніх нащадків; знайшли сліди соціальної нерівності: скелети, обвішані мушлями, які відвозили на відстань 400 км. від стоянки. Ще далі науковці відкопали набагато більше скелетів, похованих без прикрас. Археологи вирахували відсоток супербагатіїв серед народності – 8 %.
Отже, 8 % верхівки жили в великих будинках і мали кам’яний посуд, в якиму подавали на стіл. Трапези були спільними. Натуфійці жили в середовищі, де часто зустрічалися дикі кози, газелі, ягоди, горіхи і зерна. Всі були ситі. А кому вдавалося відкладати мушлі до себе в кошик чи баняк, той надалі міг їх продати як товар або заставити інших працювати на себе.
«Завдяки надлишку люди маніпулювали відносинами, вони могли віддати їжу і встановити відносини домінантності», – говорить Прайс. Коли натуфійці почали вирощувати зернові культури і ручних кіз, деякі будинки стали ще більшими, а скелети – прикрашені ще багатше.
На Кетлі Крік (Канада) 2, 5 тисячі років тому жили сім'ї, які харчувалися здебільшого диким лососем з річки. І поблизу одних помешкань дослідники виявили кістки великих жирних рибин, під іншими – залишки маленького лосося. Отже, одні сім'ї займали кращі місця на річках, а частину природи згодом оголошували своєю приватною власністю.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Оригінал за посиланням http://www.welt.de.
29.05.2014