550-350 тисяч років тому в Європі було майже вдесятеро більше давніх людей, ніж досі припускали. Ельстерське зледеніння та інші сходження льодовика хоч й обмежували життєвий простір для неандертальців та інших видів, проте залишили придатними для життя значні частини Центральної та Південної Європи. Тож навіть під час зледеніння харчів і простору було достатньо для 13-25 тисяч давніх людей, повідомили науковці.
Зображення: Jesús Rodríguez.
Середній плейстоцен － визначальний етап ранньої історії Європи. Саме тоді, 550-350 тисяч років тому, перші неандертальці заселяли захід континенту й заклали підґрунтя пізнішого технологічного поступу в створенні знарядь праці. Заведено вважати, що тоді, в період між льодовиковими періодами, густина населення не перевищувала 2 000 ранніх людей. Під час зледеніння популяції гомініні в Європі могла зменшитися навіть до кількох сотень. Люди виживали лише в кількох придатних для життя рефугіумах (прихистках) на Середземному морі, де впродовж тисяч років залишалися ізольованими одне від одного. Принаймні таким є поширений нині сценарій.
Проте нове дослідження накреслило іншу картину. Німецько-іспанська команда вчених на чолі з Хесусом Родріґесом (Jesus Rodriguez) з Національного науково-дослідного центру людської еволюції (CENIEH) відтворили кліматичні умови та середовище середнього плейстоцену, взявши за основу кліматичні дані та вегетаційні моделі.
“Техніка нішевого моделювання зазвичай використовують, щоб передбачити розподіл сучасних тварин і рослин, － пояснив Розріґес. － Його застосовували й до викопних організмів. Але ми першими застосували його до цього періоду та в такому географічному масштабі”. На підставі отриманої карти, завдяки розумінню потреб сучасних культур мисливців-збирачів, команда визначила, де ранні люди могли вижити, попри кліматичні коливання.
Несподіваний результат: навіть на піку крижаних періодів, зокрема під час Ельстерського зледеніння, придатними для життя в Європі залишалося більше територій, ніж припускали досі. Не тільки маленькі рефугіуми на Середземному морі, а й значні частини Центральної та Західної Європи не були покриті кригою, тож тут можна було поселитися. “Нішеве моделювання виявило придатні для життя території, котрі через Францію та Західну Німеччину з’єднували південні півострови Європи з Британським островом”, － написали науковці.
Розрахована густина населення в Західній Європі приблизно з 560 000 до 37 000 років (представлено як стадії морських ізотопів 14-11). Зображення: Rodriguez et al./ Scientific Reports, CC-by 4.0.
Впродовж льодовикових періодів холодний, сухий клімат зробив непридатним для життя більшість території на північ від 50 паралелі. Надто холодними були також високогірні регіони, зокрема Альпи, Піренеї, Арденни й частина Центральної Франції. Решта Західної та Центральної Європи навіть тоді були придатними для життя, з’ясували вчені.
Тобто, давні люди в Європі мали в своєму розпорядженні більше ресурсів і територій, ніж досі припускали － і генетично вони не були ізольованими одне від одного. Адже навіть на піку зледеніння існував придатний для життя коридор, через який групи могли переміщатися з Півночі Іспанії через південь Франції до Центральної Європи. Лише в Італії ранні люди залишалися тимчасово ізольованими від решти популяцій.
На підставі цих даних можна по-новому оцінити, скільки людей було в Європі 550-350 тисяч років тому. “Беручи за основу консервативний підхід, населення Західної Європи в цей час могло коливатися від 13 до 25 тисяч”, － повідомили Родріґес та його колеги. Ці ранні люди мали б ділитися на 500-1000 окремих груп мисливців-збирачів.
Отже, густина популяції в час середнього плейстоцену могла бути у понад 10 разів вища, ніж стверджує прийнята теорія. “Отримані результати пропонують новий теоретичний сценарій і можуть пояснити культурну та біологічну еволюцію, котра відбувалася в Західній Європі в середньому плейстоцені”, － написали вчені.
Nadja Podbregar
Scientific Reports, 2022; doi: 10.1038/s41598-022-10642-w,
Зреферувала С. К.
30.06.2022