Чим раз більш інтензивна діяльність росийських націоналістичних кругів в напрямі зросийщеня нашого народу через своїх емісарів, на котру так ярке сьвітло кидає теперішний процес у Львові, дає привід нашій суспільности публично зареаґувати. "Народ. комітет", як начальна полїтична управа націон.-демократичної партиї, видав в сїй справі комунїкат, а отсе вчера підняли свій голос широкі круги української людности столиці краю.
Заходом полїтичної орґанїзациї Українців міста Львова відбуло ся вчерашної недїлї шість зборів по всїх дїльницях міста, де численно зібране наше громадянство з усїх cуспільних верств висловив свій протест проти московської інвазиї. Збори відбули ся в салях 1) Руської Бесїди, 2) школї ім. Грінченка, 3) товариства "Сила", 4) Руської Захоронки на Жовківськім, 5) Робітнича "Сїч ім. Дорошенка" і 6) Читальнї "Просьвіти" на Личаківськім.
В сали "Руської Бесїди", де зібрана була переважно верства інтелїґенциї і міщанства, реферував про сю справу голова львівської полїтичної орґанїзациї радник др. Озаркевич. Референт в основній промові перейшов фази нашого національного житя від часів нашого відродженя, представив як зразу наші національні провідники вивісили цілком чистий національний прапор, і як поволи впускано через росийських емісарів московську отрую в наш живий народний орґанїзм. Опісля перейшов фази розвитку москвофільства, представивши їх головних дїячів в Галичинї та Угорщинї (Зубрицький, Головацький Яків і Іван, Гушалевич, Петрушевич, Дїдицький, Наумович, Адольф Добрянський і його рідня і т. д.), та показав як москвофільство в нашім краю, переходячи зразу невинну стадию лїтературну, перейшло на поле релїґійне, опісля полїтичне, аж опинило ся своїм природним ходом в болотї полїтичної й війскової зради і шпіонажи.
Реферат сей вислухали присутні з великим зацікавленєм. Референт предложив до принятя зборам отсї резолюциї:
І. Збори стверджують, що в Австро-Угорщинї нема зовсім росийського народу, та що в Галичинї, Буковинї та Угорщинї живе український нарід, сьвідомий своєї національної окремішности і самостійности.
II. Збори стверджують, що москвофільський рух серед українського населеня Австро-Угорщини насаджують і піддержують штучно росийські національні круги в тій ціли, щоби в межах австро-угорської монархії спинити зріст національної сьвідомости українського населеня і приготовити ґрунт для росийської інвазиї на українські землї Австро-Угорщини.
III. Збори стверджують, що православний рух серед українського населеня в Галичинї і північно-східній Угорщинї викликують росийські націоналістичні круги з росийської держави в цілях полїтичної пропаґанди, а іменно для успішнїйшого насаджуваня і укріплюваня москвофільства серед греко-католицького українського населеня і для приготованя ґрунту для вмішуваня Росиї під видом опіки над православєм у внутрішні справи австро-угорської монархії.
IV. Збори стверджують, що москвофільський рух викликаний і піддержуваний Росиєю є ворожий не тільки українській національній ідеї, а й інтересам австрийсько-угорської монархії, та домагають ся від держави охорони перед протизаконною росийською пропаґандою. Як єдиний успішний спосіб охорони уважають збори відданє національної самоохорони в руки українського народу через признанє йому тої суми національних прав, які можливі є на основі державної конституцих так, щоби український нарід став на своїй земли повноправним господарем, орґанїзатором свого житя і репрезентантом держави.
V. Збори протестують проти вмішуваня ворожих українству росийських елєментів в українські справи в межах Австро-Угорщини, заявляючи, що на дальше вмішуванє ся в українські справі в межах Австро-Угорщини відповідно зареаґує.
VI. Збори протестують проти нечуваного варварського утиску, якого офіцияльні росийські круги допускають ся на українськім народї в Росиї, недопускаючи навіть до публичного сьвяткованя 100-лїтного ювилею Тараса Шевченка. Над рефератом і предложеними резолюциями вивязала ся дискусия, в котрій перший забрав голос о. сов. Стефанович, подякував референтови за його основний реферат, згадав, як то він і його ровесники терпіли на "своїй шкіри" панованє москвофільства головно в наших висших духовних кругах, і як то наш нарід з тої язви згодом отряс ся. — Опісля забирали ще голос д-р Миронович, д-р Франко, а вкінци референт, та принято усї резолюциї без змін.
Подібні збори відбули ще в 5 инших льокалях. Велике число учасників згуртувала городецька орґанїзация в школї ім. Грінченка, а реферував д-р Михайло Волошин. В "Силї" реферував п. А.Пісецький, в "Сїчи" ім. Дорошенка п. Стефан Біляк, в "Захоронцї" на жовківськім п. Коновалець, в читальни на Личакові п. Пшепюрський. Усюди принято з одушевленєм висше подані резолюциї.
Таким способом висказала столиця краю свою думку цілком ясно і недвозначно, як ставить ся вона до росийської пропаґанди в Галичинї. Нашим стремлїнєм буде очистити наш край як найскорше і основно від тої деморалїзуючої роботи. Коли поглянути, як до тепер українство успішно бороло ся з тою інвазиєю, і як все більше добувало собі терену, обмежуючи москвофільство між інтелїґенциєю уже ледви лише до одиниць виховуваних в янїчарських бурсах, а і селянстві є кілька ще темних повітів з найвисшим у Галичинї процентом анальфабетів, то є надїя, що в недовзї і з тими останками упорає ся.
Столиця краю, де бєть ся серце кождого народа, стоїть рішучо і то у всіх своїх проявах нашого житя, усїх орґанїзациях у цілім містї, під українським прапором.
[Дїло]
04.05.1914