Системі безпеки в Європі загрожує знищення. Зрив діалогу з Росією в момент, коли на Україні росте напруга, було б нечуваною помилкою. Ми приречені на дипломатію – говорить Франк-Вальтер Штейнмайєр
– Польський прем'єр Дональд Туск, а також шеф польської дипломатії Радослав Сікорський говорять, що на Україні йде війна. Ви погоджується з такою оцінкою?
– Вісті, які до нас доходять, жахливі. Погіршення вже кілька днів ситуації на східній Україні і криваві інциденти в Одесі [у п'ятницю під час сутичок між прихильниками єдності України та сепаратистами загинуло там понад 40 осіб] дають нам свідомість того, що лише кілька кроків віддділяють нас від відкритої збройної конфронтації.
– Те, що робиться тепер на Україні, нагадує літо 1914 року. Тоді також усім здавалося, що маємо справу з локальним конфліктом. Вибухнула світова війна.
– Між 1914 роком а нині дійшло до двох світових воєн і конфронтації Сходу зі Заходом. Саме тому ми мусимо бути обережні, щоби не привести до повторення історії. Хоча не бачу, щоби держави сьогоднішньої Європи були готові висилати своїх синів з піснею в устах на фронт – як тоді.
– Конфлікт не мусить бути гарячий. Може дійти до повторення холодної війни...
– Конфлікт навколо України приймає таку гостру форму, яка здавалася в Європі вже неможливою. Погроза нового поділу Європи знов є реальною. Нема чого себе обманювати, ця загроза стосується не лише України. Випрацюваній протягом років системі безпеки в Європі загрожує знищення. Тому потрібно зробити все, щоби до цього не дійшло. Ми мусимо шукати всіляких способів, щоби не допустити до вибуху в Україні регулярної громадянської війни.
Є OБСЄ. Це організація, яка має інструменти, завдяки яким опановано багато конфліктів. Нема ґарантії, але я вірю, що є шанси і у випадку України. Хоч триватиме це довго.
– Які інструменти маєте на увазі?
– Нема їх надто багато. Жодна країна ЄС не хоче втручатися в Україні збройно. Такої ж думки є і німецький ряд. Тому ми приречені на поєднання політичного тиску і дипломатії. Так ми можемо створити підґрунтя для політичних домовленостей. Ніхто не сумнівається, що останніми днями це стало важче. Але трагедія в Одесі має бути для всіх сторін конфлікту алярмовим сигналом, що так далі бути не може.
Легко засуджувати в офіційних заявах те, що діється в Україні, що очевидно є доконечним після того, як Росія порушила міжнародне право, анексуючи Крим. Однак пошук вирішення цієї кризи вимагає нескінченної сили. На Україні мусить бути місія OБСЄ, яка принаймні матиме розуміння ситуації. Мусимо добитися того, щоб сторони конфлікту знову сіли за стіл переговорів в Женеві. Мусимо між собою розмовляти. Зрив діалогу в момент, коли в Україні росте напруга, було би нечуваною помилкою.
– Чи лагідні санкції, які до цього накладено часу на Росію, приносять наслідок?
– Важко відрізнити наслідки санкції від ефектів неспокою світового бізнесу. Але фактом є те, що через конфлікт з Росії щомісяця відпливають десятки мільярдів доларів. Отже солоно платить. Я, однак, не в силі передбачити, чи цього досить, щоби разом з Європою схилити Росію до стабілізації України.
– Німеччина з самого початку була проти покарання Росії за анексію Криму і дестабілізацію України.
– Це неправда. Ціла Європа прореагувала швидко і спільно. Дебати про те, хто в Європі є лагідним щодо Росії, а хто ні, я вважаю нерозумними. Числиться, щоби діяти розумно. Політики, з якими я зустрічаюся у Брюсселі, є такої ж самої думки. Рішення про ті, а не інші кроки щодо Росії ми прийняли одноголосно.
– Ви знову хочете скликати політиків в Женеву. Але під час попередніх розмов в цьому місті Росія погодилася на поступки і пообіцяла допомогти в заспокоєнні ситуації – і ці декларації виявилися пустими. Чому?
- Помилкою не була сама конференція, а те, що ми не визначили, як впроваджувати в життя ухвалені рішення. Не вписано жодних механізмів. Тому ми потребуємо наступної конференції в Женеві.
– Головним відповідальним за те, що робиться на східній Україні, є Владимир Путін. Чи погоджуєтесь з тезою, що він хоче відбудувати давню радянську імперію?
– В російській зарубіжній політиці домінує мислення категоріями геополітичних зон впливів. А це веде тільки до непорозумінь і конфліктів з цими країнами, які після 1989 року відкинули такий погляд на світ. Те, що ЄС хоче укріплювати політичні та господарські взаємини зі своїми сусідами, ніколи не було для Росії загрозою. Ми мусимо переконати росіян, що і в їхньому інтересі є, щоби країни між східним кордоном ЄС а їх західним кордоном були стабільними.
– А Путін це ворог чи партнер?
- Не можна допустити до того, щоби став ворогом.
– Балтійці з огляду на російську меншість, що живе в їх країнах, бояться повторення східної України...
– Розуміємо ці побоювання. Ми солідарні з Балтією; я сам про це говорив, будучи там з візитом. А у відповідь на можливі військові загрози НАТО на якийсь час збільшило своє заанґажування в пильнуванні повітряного простору над Балтією.
– Чи, на Вашу думку, заплановані на 25 травня президентські вибори відбудуться?
- Ситуація недобра, і ми не знаємо, чи виправиться до того часу. Але не може бути так, що реалізовується стратегію недопущення до виборів у цей термін. Росія, яка вибори оспорює, сама собі заперечує. Бо, з одного боку, не визнає леґальності нинішніх властей України, а з другої, не хоче, щоби шляхом голосування леґітимізувати нового президента. Тому на наступній конференції в Женеві й у цій справі ми мусимо домовитися.
– У 2008 році Ви запропонували Росії "партнерство для модернізації", вірячи, що Європа може цю країну змінювати. Чи з сьогоднішньої перспективи не було це наївним?
– Не знаю, чому наївними називають тих, які пробують щось змінити. Навіть ті, які стверджують, що Росія – це країна, якої не вдасться змінити, не повинні говорити, що не варто пробувати.
– Чи бачите Ви колись Україну в НАТО і Європейському Союзі?
- України на шляху до НАТО я не бачу. А якщо йдеться про розширення ЄС, то поки що ми концентруємось на західних Балканах. Це досить важкий виклик. Що буде пізніше? Не знаю.
Розмовляв Бартош Т. Вєлінський [Bartosz T. Wieliński]
У розмові брали участь також кореспонденти щоденників "Le Monde", "La Repubblica" і "El Pais"
Frank-Walter Steinmeier
Rosja słono płaci za Ukrainę
Gazeta Wyborcza, 06.05.2014
Переклад О.Д.