21 квітня 1939 р.
Галактіон Чіпка. Любов до небіжчиків.
Відгуки дня — фейлетон.
Замазали шильд крамниці "Маслосоюзу" у Ворохті. Пишуть нам з Ворохти: Дня 7. квітня ц. р. появився у крамниці "Маслосоюзу" у Ворохті капраль граничної сторожі п. Костка та зажадав від управительки крамниці п. О. Сивків замінити двомовний шильд на чисто польський. Речинець для виконання цього "зарядження" подав до 18. год. того самого дня. Вночі з 7. на 8. квітня ц. р. невідомі особи замазали тером українську частину тильду "Маслосоюзу". Подібна доля стрінула також шильд "Союзу Кооператив" у Ворохті та ще одного приватного купця. Деякі підприємства, між ними пансіон "Учительської Оселі", зняли свої шильди самі. — Гуцул.
Військо будує костели на Волині і в Галичині. Як подає КАП, заходом кольоністів та при матеріяльній підтримці полку уланів почали на руїнах давнього костела фундації Чорторийських недалеко Язловецької Осади, пов. Ріпне в Гориньгороді будувати стилевий костел. — В ярославському й турчанському повіті, завдяки ініціятиві та жертвенности старшинського корпусу, підстаршинської кадри та вояків, вибудовано, як подає знову КАП, два нові костели.
Не вільно викидати українського спису льокаторів. В реальности Т-ва "Просвіта" в Тернополі з доручення її адміністратора, проф. Бриковича виготовлено й вивішено спис льокаторів в українській мові, себто прізвища, закінчені в польській мові на: "скі", вписано згідно з українським правописом на: ський. Це не подобалося льокаторам польської національности і вони силою усунули шафку, в якій приміщено згаданий спис. Справа опинилася перед судом і окр. суд у Tepнополі засудив тих льокаторів на 30 зол. кари в користь проф. Бриковича, та Найвищий Суд у Варшаві підвищив цю кару до 100 зол.
Убивство на еротичному тлі. Окружний суд у Лодзі розглядав при замкнених дверях справу 24-літньої Єлізи Штрайхер, яку обвинувачували в убивстві Софії Рибіцької та в намаганім убивстві Олени Влодарчик. Убивство мало еротичний підклад. Штрайхерівна під впливом неприродних заздрощів убила кількома револьверовими вистрілами Софію Рибіцьку і важко ранила Влодарчикову.
Виборчий комунікат.
Окружні Виборчі Комісії доручили багатьом українським виборцям рішення, що вони будуть скреслені з лист виборців.
Це рішення видали Окружні Виборчі Комісії, покликуючись на реклямації внесені якимись невідомими людьми, які зацікавилися піратськими виборцями. Як виходить з тих рішень — ці люди, використовуючи постанови закону, вносять реклямації що до українських виборців, домагаючись скреслення з лист виборців, як неуправнених до голосування.
Це дуже поважна загроза для прав українських виборців, якій мусимо з усіх сил протиставитись.
Тому проти такого рішення Окружної Виборчої Комісії, кожний український виборець, що дістав це рішення, мусить внести сиротив. Спротив треба внести до 2-ох днів від одержання рішення до тієї самої Окружної Комісії, що видала рішення. Однак найкраще внести спротив негайно по одержанні рішення.
Одночасно повідомляємо, що формуляр спротиву можна дістати безплатно в канцелярії Технічного Виборчого Комітету, яка примішується в пасажі Гавсмана 6. II. п. — Крім цього канцелярія Техн. Виб. Комітету виготовляє теж спротиви, в урядових годинах від 9—21-ої.
Українські виборці!
Бороніть своїх виборчих прав, бо це Ваш національний обовязок. Не можуть Вас зразити ніякі перешкоди, ні не вільно Вам жалувати труду і часу для збереження Ваших виборчих прав.
Технічний виборчий комітет.
Ревізія кордонів у користь Болгарії?
В льондонських політичних колах поширена чутка, що члени балканської антанти: Югославія, Румунія, Греція та Туреччина погодилися між собою щодо того, щоб повернути Болгарії деякі території як нагороду за приступлення Болгарії до балканської антанти.
Кажуть, що Югославія хоче віддати Болгарії область, в якій проживає 20.000 болгар, Румунія 7 сіл у Добруджі, Туреччина кілька громад в околиці Адріянополя, Греція вільну смугу в порті Солунь. Головна трудність — це болгарське домагання, щоб ті території в доказ доброї волі негайно повернено, а держави балканської антанти кажуть, що готові здійснити свої концесії аж після того, як Болгарія зголосить офіціяльно свій акцес до тієї антанти.
По останнім чуткам Болгарія чимраз енерґічніше вимагає здійснення своїх домагань. На болгарсько-румунському кордоні появились болгарські комітаджі, таксамо на болгарсько-грецькому кордоні неспокійно.
Польща не піде на уступки Німеччині.
Три найбільші інформаційні пополудневі щоденники підкреслюють катеґоричне становище Польщі. "Парі Міді" в телєґрамі свого варшавського кореспондента згадуючи про здогадні німецькі ревіндикації супроти Польщі пише, що Вapшава зовсім не є схильна приняти становище Німеччини. Можна легко ствердити, пише кореспондент, що Польща не зробить Німеччині найменшої концесії і що всі пробні бальони, що їx пускає з тією метою Берлін, залишаться без успіху.
"Парі Соар" повідомляє з Берліна: У Вapшаві і польські кола в Берліні рішуче дементують всі поголоски на тему здогадних розмов між Польщею і Німеччиною у справі Данціґа.
"Інтарисіжан" пише, що тут іде про пробний бальон, бо Варшава дементує як найрішучіше всі ці інформації і підкреслює, що дуже добре відоме становище Польщі не підлягло ніяким змінам.
Мін. Бонне про французько-еспанські взаємини.
Париж, ПАТ. На засіданні комісії закордонних справ палати послів, що відбулося в середу, мін. Бонне — каже комунікат — склав дуже основне експозе про міжнародне положення. Міністр обговорив передовсім французько-еспанські взаємини, висловлюючи бажання, щоб дійшло до швидкого поладнання всіх справ між обома державами. Міністр згадав теж про кількакратні енерґійні протести французького уряду з приводу справи комуністичного посла Тільона і консуля в Аліканте.
Згідно з вістками, що надійшли до міністерства, обох негайно випустять на волю. Далі міністр повідомив, що в минулу суботу відбув довшу розмову з еспанським амбасадором в Парижі про взаємини між Францією та Еспанією та про задовільні запевнення, які дістав при цій нагоді. Вкінці міністр поділився інформаціями, що їх подав марш. Петен підчас останнього побуту в Парижі, складаючи признання за діяльність маршала в Еспанії.
Які будуть взаємини між Мадярщиною і Югославією.
РИМ, ПАТ. Першу двогодинну розмову у венецькій палаті Мусолінія з прем. Телєкієм і мін. Чакієм у присутности мін. Чино, що відбулася у вівторок, уважає італійська преса доказом солідних основ італійсько-мадярської приязни, що причинилися у великій мірі до трівкости політики на наддунайськім просторі Европи. Преса пригадує тост прем. Телєкія зі заявою вдячности Мадярщини для фашистівської Італії і постійний розвиток взаїмних відносин Будапешту і Бєлгороду. "Месаджеро" стверджує, що відносини між Будапештом і Білгородом повинні бути поладнані на основі спільного пляну.
В середу рано прем. Телекі і мін. Чакі оглянули кольоніяльну виставу. Пополудні відбулася у венецькій палаті друга двогодинна розмова з Мусолінієм у присутности мін. Чяно. В гол. 6-ій мадярські гості були на пописі молоді на стадіоні Мусолінія. Вечором мін. Чяно гостив їx обідом у старшинськім клюбі.
В середу німецький та польський амбасадор склали візиту в мадярськім посольстві прем. Телекієві та мін. Чакі.
(«Діло»)
____________________________
22 квітня 1939 р.
Коли безпосередні зустрічі польських та українських представників щораз рідші, та й теренів такої зустрічі щораз менше, то єдиним посередником у виміні думок залишається — преса. І коли тільки хтось не є у політиці звеличником виголошування монольоґів, мусить радіти з виміни думок, навіть тоді, коли обидві сторони говорять іншими мовами і через те мимохіть діяльоґ перемінюється у дво-монольоґ. Тоді все зусилля повинно йти на те, щоб розмовці бодай зрозуміли хід думок своїх противників, щоб не воювали з вітряками ані не вривалися у відчинені двері, бо це направду зайва витрата енерґії.
Коли це скінчиться? Горішня частина вулиці Потоцького у Львові виглядає ще гірше, як у якихнебудь Печихвостах чи інших Вовчих Долах. Наколесники "помагають" собі в цей спосіб, що їздять по хідниках. До численних випадків переїхань або потовчень долучився ще один 19. ц. м., коли невідомий наколесник наїхав з розгоном ззаду на дітей, що виходили зі школи СС. Василіянок. Одна дівчинка, штовхнена колесом, ударилася сильно головою до телєґрафічного стовпа. Наколесник не дзвонив на пересторогу і чим скорше втік. Коли скінчиться цей ненормальний стан, що загрожує нашим дітям? Може б цим зацікавились компетентні чинники?
Конференція римо-католицьких деканатів у Львові. У днях 13. і 14. ц. м. відбулася у Львові під проводом архиепископа д-ра Б. Твардовського конференція римо-кат. деканатів. З реферату єпископа Базяка виходить, що в 1901. р. було у львівській римо-кат. архидієцезії 756.000 вірних, тепер є 1,079.000; у 1901. р. було 275 римо-кат. парохій, тепер є 416; у 1901. р. було 24 деканатів, тепер 28, але ще творять нових 13, так, що тепер можна вже числити 41 деканатів. Сам Львів буде мати три деканати: середміський, підміський і позаміський.
Фальшивий посередник праці. Серед безробітних у Львові поширювалися від якогось часу вістки, що щоб дістати працю, треба мати протекцію, або звернутися до посередника, який за невеликі гроші зможе вистаратися працю. Такі поголоски зовсім не причинювалися до успокоєння настроїв серед безробітних і тому цією справою почала цікавитися поліція. По кількох днях поліція ycтійнила, що післанець Воєвідського Фонду Праці Владислав Фронтчак подавав себе безробітним за урядовця тієї установи і обіцянками праці виманчував від них ріжні хабарі. Фронтчак, який мав доступ до бюр, забирав відти відповідну кількість блянкетів карт, якими поручувано, чи пак скермовувано безробітних до праці. Фронтчак виповнював такі карти, підписані "ін блянко" директором бюра, здогадними "посадами" і брав за те по 5—10 зол. Прослідивши справу, поліція арештувала дотепного післанця.
Львів дав девять міліонів на П.О.П. Воєвідський комісар для переведення Позички Протилетунської Оборони (ПОП) дав представникові ПАТ-а інтервю. Комісар Ґpocceр заявив, що він прелімінував на льв. воєвідство 25 міліонів зол. З того Львів повинен дати 7 міліонів. До 20. ц. м. львівське воєвідство дало 9 міліонів зол. Найбільшу жертвенність виявляє світ праці. На другому місці стоїть купецтво. Зате слабе зацікавлення виявляють землевласники, вільні професії та власники нерухомостей. Мале зацікавлення виявляє теж українське громадянство.
Посли Василь Мудрий і Вол. Целевич не мають права голосувати у виборах до міської ради! Повідомляють нас, що хтось опротестував виборче право у виборах до міської ради у Львові посла Василя Мудрого, віцемаршала сойму та його дружини, як теж посла Володимира Целевича і його дружини. Зачуваємо, що те саме трапилося цілим сотням українських громадян, яких Окружні Виборчі Комісії у всіх дільницях повідомили, що на чиюсь там реклямацію скреслюють їx зі спису виборців. Скреслюють не тільки видних діячів, що заанґажовані в політиці чи іншій національній роботі, але і громадян, що заняті своєю професійною працею, стоять далеко від політики! Виходить, що поруч із перевіркою, чи українські громадяни вписані на виборчі листи та реклямаціями, мусимо ще масово опрокидувати ті "застереження", що їx висувають якісь людці, які ніколи в житті даних українських громадян не знали і не бачили. Тому, що це явище масове — хтось видно зайнявся орґанізацією такого опротестовування виборчих прав ріжних українських громадян, поминувши вже обставину, що в деяких округах українських виборців — і то масово — взагалі не поміщено у виборчих списах.
Приватне купецтво, кооперація і рівень сіль.-госп. продукції.
В органі офіціяльних польських господарських кругів "Польска Ґосподарча" появилася стаття в обороні приватної торговлі. Стаття розправляється з ріжними закидами і докорами проти купецтва в Польщі, проти нібито зайвого його посередництва, тощо, вважаючи, що ці закиди і докори "занадто спішні та упрощені". Споживач безпосередньо не зустрічаться з виробником, а через те всі його жалі зосереджуються на купцях, хоч у багатьох випадках не він, а продуцент винен, не стоячи на висоті свого завдання.
Звернувши увагу зокрема на хліборобство, "П. Ґ." не вважає, щоб сама перебудова торговлі могла дати рільництву повне вдоволення. В арґументації журнал наводить два приклади: в торговлі штучними навозами кооперація грає дуже велику ролю (1/3 всіх підприємств, у 1938. р. нові фірми належали виключно до кооперації). А всеж селяни нарікають на якість навозів, бо не торговля, а промисл у багатьох випадках шкутильгає. "Другий приклад — пише "П. Ґ." — це українська кооперація. Вважають її зразком для польського села. Кількісно вона величаво розбудована, тішиться великою популярністю, тощо. Але рівець виробництва українського селянина ніяк не підноситься (?!), бо орґанізація збуту не впливає на орґанізацію продукції"...
Як бачимо, то автор статті залишає чомусь без уваги навіть такий загально відомий і признаний корисний та великий вплив Маслосоюзу на продукцію села. А дальше: йому нічого мабуть невідомо про діяльність "Сільського Господаря" і його великі осяги, як теж про як-не-як а поважні ріжниці у праці українського селянина колись і тепер. Невідомо йому теж, що через Т-во "Сільський Господар" кооперативна орґанізація збуту, яка це Т-во підтримує матеріяльно, саме впливає на щораз крашу орґанізацію продукції. Очевидно, авторові теж мабуть невідомо, з якими труднощами мусить "Сільський Господар" боротись у своїй праці над тим, що — як зазначено у статті — таке важне. Факти з останнього часу, а саме замкнення низки кружків "Сільського Господаря", напевно не говорять про ті (як написано в статті) "вимоги особливої опіки на продукційному відтинку села, де всяке зусилля викличе безпосередні і далекосяжні наслідки".
Н.
Щойно тепер спокій у Карпатській Україні.
Мадярська Пресова Служба повідомляє, що посередництво німецьких чинників у Карпатській Україні та вістки про підготову територіяльної автономії для Карпатської України мадярським урядом мали вирішний вплив на те, що більшість членів "Січи", які оперували в горах, в останніх днях зложили зброю. Наслідком цього — таке твердить мадярський звіт — у Карпатській Україні настав уже цілковитий спокій.
Совіти торгуються з Анґлією.
Сталін проголосить свою заяву?
ЛЬОНДОН, 20. 4. Анґлійсько-совітські переговори, як кажуть, увійшли в зовсім нову стадію. Літвінов домагається, щоб Франція та Анґлія зобовязалися дати Совітам допомогу на Далекому Сході. На випадок японської аґресії і за те Совіти готові були б запевнити Францію й Анґлію щодо своєї допомоги на випадок аґресії держав оси Рим—Берлін.
Покищо переговори станули на мертвій точці, але імовірно вони почнуться знову, коли зложать свої звідомлення совітські представники, які прибули до Москви, а саме амбасадор Майський з Льондону, Суріч із Парижа, Меркулов із Берліна і посолка Колонтай зі Стокгольму.
Деклярація Сталіна?
МОСКВА, 20. 4. Як повідомляють із Москви, Сталін має по нараді на Кремлю проголосити свою деклярацію у звязку з міжнародньою ситуацією та листом Рузвельта до Гітлєра.
Новий чеський уряд?
БЕРЛІН, ПАТ. По закінченні свята в Берліні през. Гаха вернеться до Праги, де в пятницю вечором відбудеться пленарне засіданя комітету чеської національної єдности. На цьому засіданні през. Гаха виголосить промову до чеського громадянства і предложить мабуть листу нового чеського кабінету.
Професор університету засуджений за комуністичну діяльність.
БІЛГОРОД, ПАТ. Трибунал оборони держави засудив адвоката Драґолюба Івановіча, б. професора університету в Білгороді на 14 місяців вязниці. Івановіча притягнули до відповідальности за ширення комуністичної ідеї підчас останніх виборів, в яких він брав участь як провідник сербської селянської партії.
Порозуміння між Анґлією i Туреччиною.
СТАМБУЛ, ПАТ. Щоденник "Вакіт" повідомляє, що переговори між Анґлією і Туреччиною довели до повного порозуміння.
Турецький парлямент в Анкарі признав додатковий кредит у висоті 2.500.000 турецьких фунтів на зміцнення національної оборони держави.
Новий китайський уряд.
ШАНГАЙ. ПАТ. Домеї повідомляє: В Ґанков уконституувався в четвер комітет піл проводом Гопеяна з метою створити новий уряд для середущого Китаю. Влада цього уряду розтягатиметеся на провінції: Гупен, Гунан і Кіянсі.
ТОКІО, ПАТ Домеї повідомляв: Японські війська відобрали Чунчав і тепер ідуть бої у провінції Гонан та в провінції Гопей. По обох боках у боях бере участь невелика кількість вояків.
(«Діло»)
____________________________
23 квітня 1939 р.
Галактіон Чіпка. В добі диктатур.
Відгуки дня — фейлетон.
Трицятьом тисячам львівських громадян заквестіоновано активне виборче право. Як ми згадували, дуже багато українських громадян не поміщено на списах виборців, крім того чимало з тих списів скреслено. "Експрес Ілюстровани" оцінює кількість скреслених з виборчих лист на 20—30.000.
Слухати і працювати!
З правдивою приємністю, з почуттям величезної полекші та вдоволення стверджуємо, що українські настрої у краю опановані настільки, що нормальна праця у зорґанізованих економічних та культурно-освітніх клітинах знову наладнана. Здебільша минулася вже і неоправдана недавнім фактичним станом річей радісна екзальтація і неоправдане пізніше надто велике пригноблення, що грозило заломанням духа, і перебільшене зацікавлення подіями широкого світа. Всі ті настрої, які відривали наших людей, зокрема наше село, від щоденних громадянських обовязків, притуплювали зрозуміння ваги "дрібних" справ, з яких складається життя, всі ті настрої, що ними ще так недавно жили українські маси — минулися вже настільки, що вони не шкодять поступові праці та не зупинюють ритму життя. Ще недавно били ми на алярм, накликували наших інтеліґентів по мicтаx і селах та інтеліґентніших селян протиставитися всіми найбільш переконливими арґументами настроям зневіри та психозі політиканства, яке переступає межі здорового й потрібного зацікавлення політичними подіями. Здавалося, що треба буде довшого часу, щоб перемогти ті неґативні явища, які виринули у нас внаслідок зовнішніх подій. Але нині все триває коротше, все змінюється швидше, все життя пливе рвучкіше. І вже сьогодні ті недавні наші тривожні оклики — анахронічні, вони вже — зайві.
Переміг знову здоровий інстинкт української нації, так як перемагав завжди, коли тільки щось потрясло його нервами та вивело на якийсь час з душевної рівноваги. Зрозуміли повагу хвилини та небезпеку з такого потрясення, якщо воно мало б тривати довше, всі наші провідні громадяни, головно й у першу чергу керманичі наших господарських установ, та повели одностайно кампанію за проломання настрою дефетизму, байдужности інерції, "невтральности" та нервового вичікування — невідомо чого і кого. У цій акції оздоровлення атмосфери неостанню ролю відіграло "Діло": а правдивим задоволенням бачили ми відгуки цієї спільної нашої акції, яка тепер закінчується повним успіхом.
Той успіх видний особливо на загальних зборах, що їx проводять тепер ріжні наші установи. Нема випадку, щоб якісь збори не вдалися через брак кворуму або через відсутність зацікавлення предметом нарад. Образ теперішніх загальних зборів наших установ та орґанізацій безумовно інший, ніж бував раніше. Тямимо ті жалюгідні часи, коли — бувало — загальні збори наших центральних культурно-освітніх установ перетворювалися в терен заїлої кампанії "старих" і „молодих", "лівих" і "правих", коли не було зборів, на яких твереза конструктивна думка не мусіла б зводити гомеричних боїв із крилатою фразою, яка інколи переходила у рознуздану демаґоґію. Тямимо теж ріжні такі загальні збори, на яких не йшла боротьба за ідейний напрямок установи ані за участь у проводі, зате йшли безконечні дебати за сущі дрібниці: люди процесувалися прилюдно з немилими їм людьми, висували всякі подробиці орґанізаційного характеру, справи, які належали до внесків і запитів на кінці нарад, розростались до величини питань, які викликували зайві і непередбачені конфлікти, зречення, образи, перевибори вже вибраних членів управи і т. д. Під цим оглядом прийшла велика і замітна поправа. Цьогорічні весняні статутові загальні збори ріжних наших великих і малих установ та орґанізацій відзначаються найбільшою діловитістю. Скорочені до необхідного мінімум давніші довжелезні дискусії. Люди відчувають, що нема місця ані на надзвичайно подрібну аналізу та критику, ані на особисте амбіціонерство, ані навіть на таку широку демократію, яка проявлялась би у колєктивному вирішуванні всіх, великих і малих, справ. Осередок відповідальности знаменно пересувається в маси на одиниці, чи радше — на відповідальні провідні гурти, які користуються загальним довірям.
Очевидно, що такий стан накладає ще більшу працю і ще більшу відповідальність на тих провідних громадян. Такий стан міг би теж крити в собі зародки небезпеки, коли б тривав довго, бо міг би ослаблювати почуття колєктивної відповідальности в одних та викликувати нахили "диктаторства" в інших. Однак тимчасом, у таких обставинах, в яких сьогодні живемо, у тих нервових часах, коли маса швидше підлягає психозі, ніж зрівноважені окремі громадяни, в яких чинник розуму завжди стоїть понад чинником почування, — нині таке пересування тягару відповідальности — правильне і корисне. Очевидно, життя має свої вимоги і було б зле та непотрібно, коли б ми умовинами надзвичайного часу хотіли оправдувати нехіть розвязувати проблєми, які домагаються розвязки. Таких проблєм чимало і всі вони достаточно важні та поважні, щоб ними займатися та їx вирішувати. І саме нинішній час найкраще сприяє їхній розвязці, бо сьогодні люди не скачуть собі взаємно до очей, вони примирніші, згідливіші. Можна і треба ці настрої використати не на те, щоб приспати ріжні справи, лише, щоб їx ділово для загального добра вирішити.
Слухати і працювати! — кинули гасло деякі наші провідні господарські діячі. Те саме гасло повинно лунати сьогодні в усіх ділянках українського життя. Послух і праця на українському відтинку — нехай будуть українською відповіддю на все, що діється довкола нас.
ік.
Два пoетичні дебюти.
Оксана Лятуринська: ГУСЛА. Вндавництво "Дніпрові Пороги", Прага. 56 ст.
Франко колись сказав про Лесю Українку, що між українськими сучасними письменниками це єдиний мужчина. Ця традиція мужніх жінок в українськім письменстві не переводиться й досі; а Оксана Лятуринська може вважатись одною з найсильніших її представниць. Авторка досі знана як талановита різьбарка з яскраво висловленою індивідуальністю, що лише через недолю еміґраційного життя не спромоглись добитись загального признання та успіху. Її поетичний дебют ще голосніше говорить про її окремий світ і про вміння давати цьому світові окрему мистецьку форму.
У збірці Лятуринської вражає передовсім сила, мужність, часами навіть сувора загостреність поетичних почувань. "У душі — відвага, в жилах — кров гаряча. Сила плечі тяжить, випинає груди, утинає ступні та на пядь у землю". "Мій меч брязчить: таж ти — вояк! Честь лицарська кричить: убий!" Це — основний тон першого розділу, сплетеного з ремінісценцій Слова о полку Ігоревім та нашої останньої визвольної війни. Кінцеві рядки розділу з тризубом і жовто-синім прапором, трохи відганяють УНР-івською реторикою, а проте це в українській поезії нової доби строфи вийнятково ядерні та поривні.
Тут не місце спинятись на другім розділі, де авторка виспівує свою дівочу й матірню тугу, ані на третім, де дана синтеза першого та другого. Скрізь відчувається справжня поетична думка, скрізь видно викінчену, витончену до останньої дрібниці форму. Це не поезія з хотіння, а поезія із внутрішнього примусу. Авторка не тому написала свої вірші, що от, мовляла, люди пишуть, то чомуж і мені не написати? — а тому, що вона їx виносила, виплекала в собі і мов дитину породила.
Особливо треба підкреслити чудову, криштально чисту, суто-народню мову "Гусла". Це просто диво, що авторка зуміла зберегти в своїй душі цей скарб живої народньої мови непорушеним вільним від всякого чужого впливу й стороннього намулу. Вона пише так, як співала б яких трицять чи сорок років тому якась сільська дівчина десь із Полтавщини чи Київщини. При всій складности її поетичного світу і при всій витончености її форми кожне її слово та кожне речення всеж має опертя в народній мові. Тому її коротенькі, на перший погляд безпретенсійні віршики, так і доходять до серця.
Коли ця збірочка й не матиме поширення, то всеж їй слід в українськім письменстві не зарости травою.
Олекса Стефанович: STEPHANOS. I. Видавництво "Дніпрові Пороги", Прага. 80 ст.
Поруч із зрілою збіркою Лятуринської збірка Стефановича здається трохи незрілою й бідною на думки. Коли там форма та зміст творять одну орґанічну цілість, то тут переважає форма над змістом. Дотогож і форма тут часами недбала, непродумана, якась обірвана, наче автор у своїй екстазі, в безмежнім захопленні красою природи життя, кохання та боротьби не лишає собі часу на останню коректу, на вишліфування тої чи іншої подробиці. Але своєю безперечно-щирою екстазою він підкупає, і читач вибачає йому місцями невикінчену форму, ідейну плиткість, подекуди і брак доброго смаку.
Що захоплює Стефановича? Насамперед природа з її безліччю барв і голосів. Вона його пянить, підсказує йому гимни, наповняє його поетичними образами. Під її впливом його вірш стає гнучкий, співучий, наче готовою музикою. Жіноче тіло, цей найкращий твір природи, настроює його ліру на ще вищий, ще більш екстатичний лад. Поезію боротьби він відчуває далеко слабше, його вірші на патріотичні теми написані наче з обовязку, але і тут знайдеться та чи інша строфа, яку читач нелегко забуде.
На збірочках Лятуринської та Стефановича і на давніше виданих збірках Г. Мазуренкової та Ір. Наріжної, подана адреса видавця: "Е. Вировий. Прага XII. Ходска 16 Чехи". Український видавець — це взагалі людина досить ориґінальна, не така, як інші люди, це здебільшого якась мішанина з ідеаліста та варіята або з ідеаліста й маніяка. На прикладі Евгена Вирового можна студіювати цю особливу породу людей як на добрім анатомічнім препараті. Він і сам уміє писати, але його пристрасть — це не ґрафоманія, а едитоманія. Та у протилежність до видавців інших народів він видає не те, що може виплатитись, а те, що добре "для душі". Так він уже повидавав чимало корисних, але з торговельного боку явно пасивних книжок, між іншим анґлійську книжку про Шевченка, яка тепер виходить також по італійськи. Так він видав і ці чотири збірки віршів — для авторів дуже приємні, для громадянства досить корисні, але для його кишені вбивчі. На збірці Стефановича стоїть римська одиниця, отже можливо, що в "Дніпрових Порогах" вийде ще дальша його збірка. Та коли не Стефановича то іншого поетичного дебютанта — у свому запалі видавець не дасть себе спинити.
Яке добродійство для культури такі ідеалісти!
Сіромаха.
15 міліярдів франків на зброєння Франциї.
ПАРИЖ, ПАТ. Кількагодинні наряди міністрів під проводом през. Лебрена закінчилися приняттям кільканацятьох фінансових декретів, що передбачують нові тягарі на зброєння Франції. Нові фінансові декрети, що їx запропонував мін. Рено, мають дати державному скарбові додатково 16 міліярдів франків на дальші зброєння. Декрети спираються на таких трьох засадничих напрямних: 1) збільшенні часу праці до 45 годин тижнево і полекшах при надчисельних годинах; 2) санації публичних фінансів шляхом дальших ощадностей, скресленням численних субвенцій з державного скарбу, редукцією державних урядовців та санацією самоуправних фінансів; 3) введенням нового податку т. зв. зброєневого податку у висоті 1% від усіх платень. По закінченні наради мін. Рено виголосив у радіо промову до французького народу про нові фінансові тягарі. Мін. Рено заявив на вступі, що уряд республики домагається від громадянства нової посвяти наслідком міжнароднього положення. Франція мусить бути сильна. Сила Франції є потрібна не лише самій Франції, але теж цілому світові. Політичні гасла спертися лише на кольоніяльну імперію франції вже не актуальні. Франція відповідальна нині за долю европейського миру, мусить достосувати свої зброєння і свою фінансову політику до перегонів зі зброєннями, що їx накинули їй тотальні держави. Далі міністр зазначив, що не думає покидати політичної лінії, що її накреслив на початку свого урядування як міністер скарбу, бо дотеперішня його політика увінчалася позитивним успіхом. Хоч Европа живе у трівозі, французький франк є тепер найтрівкішою валютою Европи і до Франції далі напливає золото. Ритм зброєнь збільшується з години на годину. Франція та союзна Анґлія рішились на нове зусилля, що буде коштувати французьке громадянство 15 міліярдів франків. Необхідність знайти нові 15 міліярдів франків є новим досвідом, що його накинули обставини французам. Уряд рішився теж продовжити нормальний час праці до 45 годин тижнево. Одночасно рішився признати полекші для надчисельних годин. Крім того уряд рішив звернутися до громадянства у справі нового податку. Від 1. травня — заявив міністр — будуть стягати 1% від кожної продажі, з чого дохід піде на купно літаків і гармат. Міністр закінчив покликом до французького громадянства, щоб подвоїло господарську діяльність в імя національної оборони.
Прем. Чемберлєн про створення нового міністерства. Промова Черчіля в обороні уряду.
ЛЬОНДОН, ПАТ. Прем. Чемберлєн заявив у четвер пополудні в палаті громад, що бритійський уряд рішив створити окреме міністерство достав. Воно буде поладнувати всі справи засоблення правильної і територіяльної армії. Далі відповідатиме за придбання і збереження резерв металів та інших сирівців, необхідних до здійснення програми оборони і зброень. В найближчих днях зголосять в палаті громад законопроект, що передбачує першенство для урядових замовлень. Контролю над законом матиме міністр достав. Міністром достав буде дотеперішний міністр комунікації д-р Бергін.
На бенкеті "Кенеді Клюб" виголосив промову В. Черчіль, в якій між ін. заявив: Політику бритійського уряду можна критикувати за недостачу енерґії, але ніхто не може запевняти, що уряд не виявив доброї волі у змаганні оминути війну чи брати участь у розгляді проєктів, висунених іншими народами, як не допустити до війни. Черчіль висловив переконання, що на випадок небезпеки обєднаються всі частини бритійської імперії.
Німеччина хоче замкнути Балтійське море?
Коло проливу Скаґерак помічено загадочні маневри німецької фльоти. До Клайпеди причалила ескадра німецьких мінерів. Як припускають у Льондоні, на випадок загострення міжнародньої ситуації Німеччина замкне Скаґерак та переведе бльокаду Балтійського Моря. Концентрація фльоти на Середземному Морі має буцімто на меті лиш відвернути увагу світу від іншого напрямку — мабуть північного.
Інцидент з німецьким літаком.
БЕРЛІН, ПАТ. Літак комунікаційної лінії Париж-Берлін перелетів 19. ц. м. рано над забороненою смугою недалеко твердині Лієж в Бельґії. Ескадра бельґійських мисливських літаків візвала летуна осісти на найближчім летовищі. Летун німецького літака порозумівшись при помочі радія з летовищем у Кельні осів у Брюселі. Літак затримано. Його провірили старшини бельґійського військового летунства. Летун заявив, що на його мапах не була означена заборонена смуга над твердинею Лієж. Бельґійська влада провірила і дозволила літакові відлетіти в 12. год. вполудне до Кельну.
(«Діло»)
____________________________
25 квітня 1939 р.
Іван Герасимович. Як важко добитися радієвих авдицій для української молоді.
Радіо — це могутній сучасний виховний засіб, признаний цілим культурним світом. Тому кожна культурна держава дбає, щоб її радіовисильні попри всілякі інформативні, наукові та мистецькі авдиції для старших громадян надавали також відповідні авдиції для молоді всіх літ, від наймолодших дитинячих аж до пізніших молодечих. Дбають про це очевидно й польські шкільні пласти, самі керманичі польського радія, педаґоґічні чинники, батьки і мистецькі кола.
За зневагу польського народу і ширення фальшивих вісток. Окр. суд у Хойніцах розглядав у середу 19. ц. м. справу німецького громадянина 21-літнього Гайнца Відтке з Берліна, якому акт обвинувачення закидав зневагу польської держави. Відте їдучи німецьким транзитним поїздом до Сх. Прусії образив польського залізничого урядовця підчас зупинки в двірці в Хойніцах і допустився зневаги польської держави. Його негайно арештували. Суд засудив Гайнца Відтке за провину зі ст. 152 кк. на 8 місяців вязниці. Крім того суди в Хойніцах розглянули в середу 19 квітня ц. р. кілька справ німців, польських громадян, яких притягнули до відповідальности за провини зі ст. 152. і 170. кк. Окружний суд засудив шевця Ернста Вайляндта з Хойніц на кару одного року безоглядної вязниці за словну зневагу польського народу. Городський суд засудив Гайнца Верніке на кару 8 місяців арешту за поширювання фальшивих вісток. Дня 20 ц. м. притримано і відставлено до городського суду у Фриштаті 40-літнього німця Едварда Гербера з Орлової за зневагу на публичнім місці польськогo народу.
Пожежі в державних лісах. У державному лісі Табор під Зеленою, надвірнянського повіту, пожежа знищила півтора гектара старого лісу і чверть гектара дволітньої культури. Вогонь, що повстав з невідомої причини, зльокалізовано. У державних лісах надлісництва Суходіл, долинського повіту, пожежа знищила коло 10 гектарів 5-літнього лісу і 5 гектарів зрубу. Одночасно в державному лісі Ілемна, повіт Долина, згоріло 12 гектарів лісу, в цьому 5 гектарів молодняка і 7 гектарів зрубу. Пожежа в лісі Ілемня повстала від іскри вогнища, яке розклали робітники, що прочищували ліс. У Рафайловій, у станиславівському воєвідстві, згоріло 10 гектарів 3-літньої культури в державному лісі. Ліс зайнявся від іскри з льокомотиви лісової залізнички. В державному лісі в Микуличині згоріло коло 300 кубічних метрів опалового дерева.
Чотири особи згинули в автомобілевій катастрофі. В ночі з четверга на пятницю, в год. 12. в Катовицях зударилося приватне авто на перехресті вулиць із трамваїм, який їхав з Катовиць до Семяновиць. Наочні свідки, пасажири трамваю заявляють, що авто їхало зі скорістю 70 км. на год. Моторовий трамваю запримітив розігнане авто щойно у віддалі 10 м. Все таки йому вдалося задержати трамвай. Одначе це не багато помогло, бо авто, яке теж хотіло в останній хвилині виминути трамвай, ударило з цілою силою в перед трамваю. Наслідки зудару були для авта жахливі. Від зудару в автомобільнім акумуляторі витворилася коротка сполука, від того загорілася бензина у збірнику й авто відразу стануло в огні. Пасажири трамваю кинулися на оклик "горить" утікати. Одначе кількох відважніших хотіли рятувати пасажирів та лиш одного, Мошка Гольда з Катовиць, удалося важко попареного витягнути крізь розбите вікно з авта. Інші пасажири разом із шофером згоріли в авті живцем, бо розторощених дверцят авта не можна було негайно ні відчинити, ні розбити. Живцем згоріли: ст. пост. Ян Павельчик, який їхав до служби, Антін Фрайгефер, Франц Ліпок і шофер Білецький. Один із пасажирів трамваю, який намагався рятувати пасажирів авта, сильно попарився. Авто було власністю інж. Андрушкевича з Хожова.
Національне відродження в Галичині.
"Перемискі Епархіяльні Відомости" за лютий ц. р. приносять м. ін. розвідку перемиськoro епископа-помічника о. д-ра Григорія Лакоти п. н.: "Народня мова в проповіді й катехизі в перемиській єрархії на переломі 18/19. столітя". Невеличка стаття має велике значіння для історії українського народу в Галичині, бо на строго науковій основі джерельного матеріялу вона вирішує питання, що перший посів українського національного ренесансу зійшов тут, не у львівській, тільки в перемиській дієцезії і то на кількадесять років перед виступом Маркіяна Шашкевича; що першим заборолом і покровителем того відродженецького руху був таки владичий перемиський Крилос; та що духовим батьком цього руху був багатозаслужений і незабутній автор перших українських книжечок, парох Дроздович під Перемишлем і член перемиської Капітули Іван Могильницький. Одначе ця правда в ніякій мірі не може обнизити значіння, яке для Галицької Землі має муза Маркіяна Шашкевича.
Видавнича діяльність Ставропигійського Інституту була в цьому році — пише "Русскій Голос" з 20. IV. — скромна тому, бо треба було оплатити податки, позички і знизити, згідно з постановою закону, чинші за мешкання. За минулий рік Ставропигійський інститут видав тільки дві книжки: "Временник" під редакцією В. Р. Ваврика і "Церковний Устав", зіставлений пок. проф. о. д-ром Титом Мишковським. Цей більше як скромний цілорічний білянс видавничої діяльности Ставропигійського Інституту не спинив ендецьке "Слово Народове" написати в числі з 18. IV. в честь культурницької та видавничої діяльности Ставроп. Інституту теплий панеґірик. Хоча у книгарні Інституту назбиралися — як пише "Русскій Голос" — великі запаси книжок церковного та світського змісту, то попит на ці книжки у звітовому році був дуже малий. За цілий рік продано з цих книжок товару всього на 5.351.04 зол. Отже видано народні інститутські гроші на всяку москвофільську мертвеччину на те, щоб цією духовою поживою годувалися по магазинах миші та щурі!
Хто почувається загрожений Німеччиною?
Німецька реакція на заклик Рузвельта.
Німецькі запити.
ГАҐА. ПАТ. У відповідь на заклик Рузвельта Німецький уряд звернувся до держав, про які Рузвельт згадав як про загрожені німецьким імперіялізмом, з такими запитами:
1. Чи ви спричинили появу заклику Рузвельта?
2. Чи ви були наперед поінформовані про той заклик?
3. Чи ви почуваєтеся загроженими?
До тепер деякі уряди дали відповіди:
Голяндія.
ГАҐА. ПАТ. Голяндська преса заперечує закордонні поголоски про голяндську відповідь на Гітлєрові запити та стверджує, що голяндський уряд відповів на 1. і 2. питання запереченням, а на трете заявив, що на випадок війни Голяндія мусить бути приготована на всякі можливости.
Бельґія.
Бельґійський уряд заявив, що незалежність і інтеґральність Бельґії заґарантували Анґлія, Франція та Німеччина 1937 р. Бельґійський уряд не має причини висловлювати сумніву що до заяви одної з цих держав.
Швайцарія.
БЕРН, ПАТ. У відповідь на запити Гітлєра швайцарська федеральна рада заявила:
1. Їй не було відомо, що Рузвельт хоче звернутися зі закликом до Німеччини й Італії.
2. Вона вірить, що невтральність Швайцаpiї, яку швайцарці боронитимуть всіми силами та які Німеччина заґарантувала — не буде загрожена.
Литва.
КОВНО. Райтер. Литовський уряд у відповіди на німецькі питання покликався на 4. точку договору у справі відступлення Клайпеди, згідно з яким Німеччина зобовязалася не вживати сили проти Литви.
Фінляндія.
ГЕЛЬЗІНКІ, ПАТ. Офіційно повідомляють, що фінляндський уряд відповів німецькому таке: Німечина не загрожує Фінляндії, якої Америка не попередила про заклик Рузвельта.
(«Діло»)
____________________________
26 квітня 1939 р.
Промова голови УНДО, посла Василя Мудрого, на засіданні ЦК УНДО.
Важка міжнародна ситуація. — Справа Карпатської України та її загальні рефлєкси. — Напрямні української політики в Польщі. — Незалежність української політики. — Політичний реалізм. — Сумна дійсність. — Боротьба за правовість.
Карають далі священників. На виїздній сесії в Борині дня 30. III. ц. р. окружний самбірський суд засудив за "пшекшталценє назвіск": 1) о. Бадана Йосифа із Завадки на 10 місяців із припиненням на 5 літ; 2) о. Очабрука Омеляна з Росохача на 6 місяців із припиненням на 2 р.; 3) о. Дуцька Юліяна з Яблонова на 6 місяців із припиненням на 2 р.; 4) о. Гомзу Омеляна з Бахноватого на 6 міс. із припиненням на 2 р.; 5) о. Кабаровського Евстахія з Борині на 6 місяців із припиненням на 2 р. — Окружний суд у Самборі засудив о. Василя Стефанишина, упр. сотрудника Гуменця, самбірського повіту, на 6 місяців вязниці з припиненням на 3 роки за те, що видав витяг з метрики для поліції зі "статус анімарум", отже "зрущил назвіско", хоча той "статус анімарум" зладжений ще 1820. р. — Окружний суд з Бережан на виїздній сесії в Рогатині дня 28. грудня 1938. р. увільнив о. Ю. Білинського, пароха з Псар, від закиду "українізування" прізвищ. На відклик віцепрокуратора апеляційний суд у Львові засудив о. Ю. Білинського дня 29. березня ц. р. на 6 місяців вязниці з припиненням на 5 років.
Новий похід на "креси". На зборах представників польських академічних товариств, що відбулися в університеті у Вильні, рішили взяти участь у тзв. військово-суспільних таборах академічних лєґій на "кресах". Зголосилося 2.000 польських академиків до 48 таборів, що їх уладять цього року на східніх "кресах".
Польським товариствам дарують площі. Міська управа Комарна під проводом бурмістра Мигулки рішила дарувати будівельні площі "Звйонзкові Стшелецкому" і Чительні Польскій у Комарні під будову домів.
Далі виселюють з прикордонної смуги. Калуське староство виселило 20. ц. м. Петра Тягура з Довжки, п. Калуш, та заборонило йому перебувати у прикордонній смузі 3 роки. Як причину подало староство присуд львівського апеляційного суду з 1935 р., на основі якого Петра Тягура покарали за переховування зброї. Слід додати, що Тягура виселило калуське староство ще в 1936 р. і тоді заборонило йому перебувати в Калущині один рік.
Німецькі автобуси з ґазовим паливом. На основі розпорядку німецького уряду всі німецькі автобуси в цілій Німеччині обовязані перейти з днем 1. жовтня на ґазове паливо, щоб заощадити на бензині. Кошти відповідної перерібки моторів покриють з податкових полекш. У містах з числом населення понад 20 000 збудують спеціяльні стації, що будуть засоблювати мотори в ґазове паливо.
Передвиборчі містерії у Львові.
Акція скреслювання львівських громадян зі спису виборців до Міської Ради у Львові прибрала жахливі розміри. Дістаємо кожного дня сотки повідомлень від наших громадян про те, що невідомі їм особи заквестіонували їх виборче право. Але ця акція охопила також жидів і поляків. У жидівській та польській львівській пресі знаходимо вістки про скреслення зі спису виборців навіть людей, що займають високі становища. Напр. хтось зареклямував виборче право президента львівського Окружного Суду п. Ганінчака, ґен. Лянґнера й ін. Оці нечувані випадки — коли вже й не повторювати про скреслення з листи виборців визначних українських діячів — насувають питання: хто це робить і з якою метою? Тимбільше, що це виглядає на якусь зорґанізовану акцію.
Ендецьке "Слово Народове" пише про це: "Справою зайнявся городський староста д-р Клімуф. Слідство певно вияснить справжнє підложжя реклямацій і викриє, хто то висилає групи контрольорів і на якій підставі вони домагалися, щоб скреслити таке велике число громадян.
Коли йде про засаду, то "Слово Народове" займає у цій справі таке становище: "На цьому місці застерігаємося проти якихнебудь виборчих махінацій якихнебудь ґруп. У підставі виборчого акту лежить довіря в чистоту виборів. Було б злочином сьогодні те довіря підважувати. А коли акція спрямована проти українців, то польський Львів таких штучок і такого самообману не потребує. Таксамо не можна таким чином підважувати польських лист, бо це могло би покінчитися катастрофально для виборчої фреквенції, а тільки масовою участю виборці підтвердять польський характер нашого міста".
"Вєк Нови", що теж протестує проти таких виборчих махінацій, пише: "Тому хочемо й домагаємося, щоб львівські вибори були чисті, щоб не викликали з ніякого боку протестів і застережень, щоб у кожній подробиці були прозорі й чесні. Інтерес львівської самоуправи вимагає того, щоб майбутня Міська Рада була здібна до праці і мала польську та конструктивну більшість. Але це завдання треба розвязати засобами, що не псують морального клімату, явною і ретельною боротьбою, запопадливою і жертвенною працею, арґументацією, що переконає людність і перемогою, перед якою і переможений мусітиме схилити голову."
Наприкінці "Вєк Нови" стверджує, що чинники, які переводять вибори, не мають нічого спільного з тією реклямаційною акцією.
Між українськими громадянами, яких виборче право заквестіоновано, є і б. голова УНДО д-р Дмитро Левицький разом з дружиною, що більше як 20 літ живуть у Львові, при чому пані Левицька є власничкою реяльности. Особа, що квестіонує їх виборче право, подала, що п-во Левицькі мешкають у Львові коротше, як рік.
Виборча комісія не має також доказу, що вже рік мешкає у Львові д-р Іван Німчук, що вже майже 15 літ є редактором "Діла", бо його виборче право заквестіонував якийсь невідомий йому Вейда Еміль.
Таких прикладів, як сказано, можна б наводити тисячами...
Зміна карти Европи мирним шляхом?
Новий сензаційний виступ Чемберлєна — чому вернувся амбасадор Гендерсон?
Поворот бритійського амбасадора Гендерсона до Берліна став для анґлійських політичних кол великою сензацією, бо це рішення прийшло зовсім несподівано. В політичних колах сподівалися, що Гендерсон виїде до Берліна щойно по промові Гітлєра та що бритійський уряд узалежнить його поворот від тону Гітлєрової промови. Нагле рішення прийшло несподівано, за останніх 48 годин, по довгих нарадах Чемберлєна з Галіфаксом.
Амбасадор Гендерсон має ще сьогоднішнього дня зголоситися до мін. Рібентропа на авдієнцію, щоб зложити йому від бритійського уряду важну заяву, про яку Гітлєр має бути повідомлений ще перед виголошенням промови в райхстагу.
"Дейлі Експрес" здогадується, що Гендерсон заявить Рібентропові, що Анґлія бажає миру та що готова навіть згодитися на зміну карти Европи, одначе все те мусить відбутися мирним шляхом.
Анґлія не реалізує ніякого бльоку окруження Німеччини, одначе на випадок потреби змобілізує всі свої сили, якщо Німеччина не зійде зі шляху насильства.
Якщо розмови з мін. Рібентропом дали б нєгативний вислід, тоді Гендерсон, на підставі певних інформацій льондонських політичних кол, вернеться до Анґлії. В кожному разі Гендерсон буде мабуть присутній підчас промови Гітлєра і негайно подасть телєфонічне звідомлення Чемберлєнові.
Анґлійська преса сподіється, що небавом вернеться теж до Льондону німецький амбасадор фон Дірксен. Одначе німецький уряд хоче виждати, чи Анґлія залишить свого амбасадора в Берліні. Щодо повороту французького амбасадора Кульондра ще нема рішення.
Словацько-мадярський конфлікт загострюється.
Мадярське радіо подало вістку, що в декількох місцевостях Східної Словаччини "населення повстало проти Глінкової Гвардії, бо не могло вже довше стерпіти над собою знущань". Гвардисти покинули згадані місцевости та примістилися в селі Убреш.
Міністр Андор Ярош виголосив промову, звернену проти словацького уряду, "пожонських (братиславських), як він казав, — панів". У цій промові мін. Андор Ярош повторював відомі вже закиди про непорозуміння між населенням і словацьким урядом, заявляючи, що дальша поведінка словацького уряду, який переслідує мадярську меншину, може витворити прірву між словацьким народом і його урядом. Промову закінчив Андор Ярош погрозою, що Мадярщина не буде терпіти поведінки словаків, бo Мадярщина тепер не є тою державою з тріяновського договору, але має свою сильну армію, якою може у відповідній хвилині покористуватися.
Льондон не визнає анексії Альбанії.
"Сандей Діспеч" повідомляє, що бритійський амбасадор у Римі Персі Льорен буде акредитований тільки при королеві Італії й цісареві Етіопії. Анексії Альбанії Анґлія не визнає, поширюючи повновласні листи на альбанське королівство.
Німеччина покликала під зброю міліон двіста тисяч резервістів.
Проголошене в суботу покликання під зброю в Німеччині 6 річників, торкається мужчин у віці 33-39 літ. Вправи тих річників триватимуть 4 місяці. Всі ті річники з передвоєнних часів, підчас війни вони були малими хлопцями. По війні вони не відбули правильного військового вишколу. Тому теж їх тепер покликали, щоб заповнити прогалину у вишколі тих річників. Кількість покликаних на скорочену військову службу дає 1,200.000 мужчин. Чотиримісячний час зовсім вистане, зваживши, що всі мужчини тих річників перейшли систематичний вишкіл в орґанізаціях військової підготови та у спортових товариствах.
Зокрема підкреслюють те, що 1.200.000 людей опиниться у військових рядах саме в той день, коли Ґітлєр буде відповідати на відозву президента Рузвельта.
(«Діло»)
____________________________
27 квітня 1939 р.
Галактіон Чіпка. Львів — мале місто.
Відгуки дня — фейлетон.
Число нешлюбних дітей зростає. В роках 1931. і 1932. було в Польщі 950.000 дітей, з того 57.000 нешлюбних, себто аж 6%. В останніх роках число нешлюбних дітей значно зросло мабуть тому, що число подруж у Польщі постійно зменшується. Крім того пізніший вік молодих подруж каже теж здогадуватися, що відсоток нешлюбних дітей зростає з року на рік.
Не вільно виставляти ґазетних афішок. Пишуть нам з Тернополя: Дня 15. ц. м. орґани державної поліції заборонили книгарні "Будучности" і всім бюрам часописів у Tеpнополі виставляти вивіски (афішки) українських часописів з поданням змісту даного числа. На інтервенцію управителя книгарні референт безпеки тернопільського староства заборону потвердив, однак відмовився дати її на письмі. Ця заборона спиняє поширювання часописий, бо люди, призвичаєні вже до афішок, не бачучи їх, переконані, що часопису нема і навіть за ним до крамниці не заходять.
У Стрию забороняють вивішувати українські афіші. Як нас повідомляють зі Стрия, від якогось часу не вільно там чомусь ліпити українських афішів. Підприємства ліпленя афішів пояснюють це тим, мовляв, вони дістали заборону ліпити українські афіші в середмісті. Сподіємося, що цю справу відповідні чинники вияснять якслід.
В Косові не буде виборів. В Косові мабуть не буде самоврядних виборів, бо зголошено вже компромісову листу і мабуть уже ніякої листи не зголосять. На підставі компромісової листи поляки мають 8 мандатів, українці 4 і жиди 4. Поляки мали давніше 5, українці 6, жиди 5.
Не вільно опускати рук! На марґінесі виборчих практик.
Впродовж останніх днів ми є свідками нечуваних виборчих практик. Мало є українських виборців, які не одержали б від окружних виборчих комісій рішення, що внаслідок реклямації, які вжили якісь людці, їх зчеркнуть зі спису виборців, і тим самим втратять свої виборчі права. Зновуж тих українських виборців, які не дістали таких рішень, окружні виборчі комісії взивають виказати свої виборчі права, бо ці права їм заквестіонували. Хто — в письмі не подано.
Приступаючи до виборчої акції у Львові, ми не були оптимістами. Ні на один мент ми не припускали, що цю акцію легко і без труднощів переведемо. Ми добре зясовували собі, з ким і з чим мусітимемо у нашій акції боротися. Але важко буде передбачити, що у цій виборчій акції будемо мати до діла з нашим порушенням закону. А останні масові реклямації це є ніщо інше, як явне нарушення виборчого закона і надужиття того закона.
Знаємо, як вплинув на українські виборчі сили спосіб поділу міста на виборчі округи. Поминення великого числа українських виборців у списах виборців, а то і не принимання реклямацій українських виборців, а вкінці це масове квестіонування прав українських виборців і вичерпування їх зі списів — це новий удар в українські виборчі сили у Львові.
Але того рода "виборчі методи" — це обосічний меч. Вдаряючи в українських виборців, аранжери тих "метод" виявили вже без ніяких обиняків, якими способами думають перевести вибори до міської ради у Львові. Виявили, що не вагаються і не вагатисьмуть уживати всяких способів, хоч би вони навіть колідували зі законом, щоб тільки позбавити тисячі українських виборців права голосування і тим самим недопустити до того, щоб українці м. Львова побули належне їм представництво в міській залі у Львові. І саме завдяки масовому вичерпуванню українських виборців зі списів та позбавлювянню їх права голосування, вже сьогодні можемо з цілою рішучістю ствердити, що ані скількість відданих в дні голосування українських голосів ані вислід виборів не відповідатиме дійсному станові ані не буде доказом спільности українського населення у Львові.
А можливість такого твердження вже сьогодні напевно не лежала в інтересі аранжерів тих "виборчих практик", яких ми є свідками. Та цього вони не передбачили. Не рахувалися вони також і з тим, що така "виборча акція" не може пройти незамітно. І не пройшла. Стала вона така голосна, що з того приводу заговорила й польська преса, домагаючись, щоб відложити вибори.
Та не зважаючи на всі перепони, українські виборці мусять дальше боронити свої виборчі права. Не вільно нам опускати рук, нікому не вільно знеохочуватися ані давати за виграну. Кожний український виборець мусить і дальше точно сповняти доручення, які буде давати Технічний Виборчий Комітет. Бо тільки витревалість і послідовність доводять до ціли.
І тому треба з усіх сил протиставитися всьому, що могло б ослабити активність українського громадянства Львова у виборчій акції. Зокрема треба протиставитися голосам — мовляв: зогляду на того роду виборчі практики не йдім до виборів. Загал українських виборців мусить памятати, що у всіх виборчих справах рішає Український Виборчий Комітет, а виборці мусять виконувати доручення Комітету. Від цього залежить успіх української виборчої акції у Львові.
Тільки Обєднаний Український Виборчий Комітет є у праві рішати про дальшу долю української виборчої акції у Львові і тільки цей Комітет міг би рішити, що українці Львова не будуть брати дальшої участи у виборах у Львові. Як довго нема такої постанови Обєднаного Українського Виборчого Комітету, так довго ніодин український виборець не може на власну руку відтягатися від виборчих обовязків, які на ньому тяжать.
Бо цього вимагає загальне добро.
Прес. реф. Техн. Виб. Комітету.
Бритійський уряд ухвалив проєкт закону про обовязок військової служби.
ЛЬОНДОН, ПАТ. Бритійський уряд відбув у вівторок перед вечором 2-годинне засідання, присвячене справі примусового військового вишколу молоді. Обговорено подрібно законопроєкт, що його уряд внесе в середу до парляменту.
Уряд зясовує собі, що під цю пору важко було би ввести звичайну військову службу — він уважає, що обовязковий вишкіл молоді становить максімум того, що тепер є необхідне для оборони краю.
Пізно вечором зібрався окремий комітет, щоб зредаґувати заяву, яку Чемберлєн виголосять в середу в цій справі у палаті послів. Деклярація подасть мотиви обовязкової служби та згадає для заспокоєння лейбурівської опозиції, що разом з обовязком вишколу молоді — отже тягарем для широких мас — введуть тягарі для багатих верств, у першу чергу обмежать надмірні зиски з продукції зброї.
О. през Волошин повернеться до Ужгороду?
Варшава, 24. квітня.
За інформаціями визначних польських політиків, що приїхали саме з Ужгороду до Варшави, панує на Закарпатті загальне переконання про швидкий поворот о. Волошина до Ужгороду.
Перші — як нас інформують — поширили на Закарпатті цю вістку тамошні німці... КТВ.
Заява мін. де Козми у справі повороту о. през. Волошина.
ВАРШАВА, АТЕ. Кореспондентові АТЕ мадярський мін. де Козма заявив: "Поголоски, що їх поширює частина закордонної преси про переговори між мадярським урядом і б. прем. Волошином, не відповідають правді настільки, що мадярський уряд рішився не дозволити на поворот утікачів з Підкарпатської Руси, яких там "спровадив" (?) український уряд як напливовий елємент. О. Волошин є тепер мадярським громадянином і не виключене, що уряд дозволить на його поворот, але це не має ніякого політичного значіння. Щож торкається української справи на Підкарпатській Руси, де Козма ствердив, що мадярський уряд не признавав ніколи істнування України чи пак українського народу і знає лиш русинів та Русь".
Цю заяву подаємо з журналістичного обовязку і на відповідальність джерела.
"Карпатороси" не хочуть автономії.
БУДАПЕШТ, ПАТ. Посол до мадярського парляменту Вазарі заявляє на шпальтах мадярського щоденника "Аз Ешляко", який виходить на Закарпатті, що "карпаторусске" населення зовсім не хоче автономії, бо воно переконане, що без автономії буде мати в межах малярської держави запевнений добробут і культурну свободу.
Німеччина не закинула проєкту будови автостради через Карпатську Україну.
Льондонський кореспондент І.К.Ц., обговорюючи у своїй кореспонденції наглий виїзд Гендерсона до Берліна, при кінці тієї кореспонденції подає, що непровірені вісти кружляють, що Німеччина не закинула проєкту будови автостради через Словаччину, Карпатську Україну та Румунію до Чорного Моря та що небавом Берлін натисне на Будапешт, щоб він погодився на будову такої екстериторіяльної автостради через Карпатську Україну.
Нічого не змінилося у становищі Югославії.
БІЛГОРОД, ПАТ. Урядові кола заявляють, що вони не мають нічого додати до проголошеного по венецьких розмовах комунікату. Ті кола підкреслюють, що становище Югославії зовсім не змінилося. Завдяки свому ґеоґрафічному положенню Югославія займає супроти держав осі своєрідну ключеву позицію на Балкані. Невтральність Югославії у конфліктах між великодержавами, а співпраця з великими сусідами та льояльність до своїх балканських союзників є ґарантією миру для Балкану та й самої Европи. У тих умовинах мало імовірно приступлення Югославії до протикомінтернівського пакту. Перш усього італійський уряд зовсім певно не поставив справи в таких рямках, автім завдяки своїй внутрішній політиці та її потребам Югославія вже від довшого часу опинилася на лінії держав такого пакту, як-що йде про те, щоб протиставитися комуністичній пропаґанді. Вкінці таке рішення, приступити до пакту, який обіймає бльок держав, не можна прийняти без попередньої глибшої призадуми та нарад з іншими балканськими державами. В Югославії кладуть сильніш натиск на повну солідарність Югославії з іншими балканськими державами. Якщо йде про підготову до розвязки югославянсько-мадярських справ, які стратили багато зі своєї гостроти, обі сторони виявляють тепер добру волю в тих справах.
(«Діло»)
27.04.2014