Десять місяців проіснувала галерея «Єфремова26», відкриття якої свого часу проініціювала галерея «Detenpyla», а саме – троє представників «Відкритої групи»: Юрій Білей, Станіслав Туріна та Павло Ковач (junior). Тоді, навесні, запросивши гостей на першу подію – перформанс молодого українського перформера Ярини Шумської в тракті проекту «360° Циклічний фестиваль перформансу» та першу виставку-презентацію – проект Ярослава Футимського, організатори-куратори поставили перед собою чітку мету: розвиток та популяризація сучасного мистецтва та співпраця із арт-представниками різних поколінь. І стрімко до неї рухаються...
Впродовж 10 місяців існування галереї організаторам вдалося втілити в життя 13 виставкових проектів, авторами яких були художники з різних країн та регіонів України, і, відповідно, різного віку. Тут виставлялись, зокрема, Андрій Бояров, Krzysztof Wojciechowski, Сергій Якунін, Janusz Janusz Bałdygaga, Олексій Коношенко, група «Кружка Есмарха», Атон Саєнко, Наталка Лісова, Zofia Małkowicz, Василь Димид, Олексій Салманов, Анатолій Татаренко, Віталій Кохан, Лада Наконечна... У рамках проекту «360° Циклічний фестиваль перформансу» в стінах галереї реалізовано чотири перформанси: Ярина Шумська (Львів) та Grzegorz Bożek (Польща), Володимир Топій (Львів), Ankа Fugazi Biernarckа (Польща). І як зазначили присутні на закритті: ця галерея створила певний прецедент, бо де ви ще бачили, щоби молода генерація надавала можливість виставлятися старшому поколінню? Зазвичай усе навпаки і зовсім не просто.
Януш Балдига, проект "Рівновага.пл", серпень 2013
«Галерея закрилась, але я навіть радію за хлопців, бо час зараз дуже насичений, а вони б тут зависли на довго, – каже Сергій Якунін, один з тих, кому пощастило в останні дні роботи «Єфремова26» реалізувати проект «Тривання». – Галерея своє відпрацювала, треба сміливо "відрубати хвости”. Якщо нема куди вивезти роботи, які залишились – розпродати, не розпродане – викинути і почати нове світле життя з легкістю».
Так і зробили. На вечорі закриття, де, до слова, можна було переглянути відео документацію «Тривання» Сергія Якуніна, продавалось буквально все за ціною від гривні і вище. Серед арте-фактів: ескізи, керамічні дрібнички, велетенські полотна, бібліотечні поповнення, словом, любе. Покупці були настроєні серйозно, дехто прийшов навіть з «кравчучкою», не щодня ж мистецтво за мізер роздають?
"Єфремова26", остання тусовка
За словами Юрка Білея, на розпродажі була представлена «частина фонду галереї», а саме – частина робіт художників, які співпрацювали з галереєю, роботи невідомих авторів, які були знайдені, старі роботи організаторів та їхніх друзів, книжки, кошик іграшок родом з далекого СРСР, які збирав і продовжує збирати Стас Туріна, та ще багато інших корисних і не дуже речей.
Історик мистецтва Богдан Шумилович довго вагався, чи придбати щось на згадку, але все ж наважився і купив живопис Ярослава Футимського.
«За минулий період стільки втрат, у різних формах, я в житті напевно ще стільки не мав, – каже Богдан Шумилович. – Привіз з Майдану шматочок поваленого Леніна, і то з нього все почалось... Нещодавно розгрібав спалені папери на Мартовича, де колись сидів в якості студента-хулігана. І оце розгрібаєш, думаєш, що за маячня, я ж міліцію не люблю, але сумно з того всього. І отак розбираєш те все, і паралельно думаєш, може то взяти собі щось на пам’ять, зроблю якийсь проект... Там справи, документи, про наркотики, права власності, стільки історій людей згоріло. Я до того веду, що досі вагаюсь, чи щось купувати тут, чи ні, бо воно якось символічно. Суцільні втрати... Але з іншого боку, життя продовжується, і хлопці будуть ідею розвивати. Як на мене, це була в Україні одна з найцікавіших ідей за останні роки. Вважаю, організатори цілком заслуговували і на перше місце на премії PinchukArtCentre. (Йдеться про Премії PinchukArtCentre 2013, де «Відкрита група» представляла свій проект створення просторів, водночас фізичних та психологічних, які мали на меті актуалізувати мистецький дискурс та поставити під сумнів якість галереї як кураторського та/або комерційного простору. Тоді хлопці взяли третє місце – Б.Г.). Хлопці, нетутешні (нельвівські – Б.Г.), які створили щось, що вийшло за межі міста і стало більш значущим. Набуло статусу універсалій, які мають цінність для всіх нас. Цими проектами галерей “Detenpyla” і “Єфремова26” група молодих людей показала, що автономна робота абсолютно можлива, а що найважливіше – найцінніша, а інституції на кшталт міністерства культури не потрібні, тож заслуговують на ліквідацію».
"Єфремова26", розпродаж
Богдан Шумилович також зазначив, що саме у «Єфремова26» він побачив одну з найцікавіших робіт за останній період – проект Сергія Якуніна «Тривання».
«Працювати у цій галереї одне задоволення, – поділився враженнями Сергій Якунін. – Доброзичливі господарі, які дають можливість робити все, що завгодно – це велика рідкість. Бо, наприклад, я не знаю, яка ще галерея погодилась виставити такий проект, як я презентував у «Єфремова, 26». Мені взагалі дуже подобається тенденція виникнення подібних галерейних просторів. От нещодавно повернувся з Ужгорода, там діє подібна неформальна галерея «Коридор», в Одесі є «Вікно», у Харкові і в Сумах теж є щось своє... І це чудово ще тим, що це відбувається на периферії, бо цей Київ, м’яко кажучи, набрид. Там вже давно нічого не відбувається. Все заїжджено, купа плотносидячих художників, які дуже далекі до сучасного мистецтва. Ми теж, зрештою, аматори, бо нас ніхто не вчив, але прокладаємо дорогу працею і потом. Хочеться сподіватись, що у міністерстві таки щось вирішать і нададуть можливість навчати сучасного мистецтва, бо відсутність такого напрямку – це величезний провал в нашій культурі, через який молодь втрачає багато часу...» .
"Єфремова26", розпродаж
Отже, маємо цікавий досвід: впродовж дуже короткого, менше року, терміну «самоорганізована інституція» та організатори зробили оригінальну некомерційну спробу урізноманітнити мистецьке життя у Львові.
«Ми вирішили називати «Єфремова26» саме проектом, а не галереєю, – каже Юрко Білей, – тому що плануємо продовження. Цей виставковий простір закрився, але ми не розчаровуємось, і шукатимемо наступні приміщення, які продовжать цю ідею. Їх назва залежатиме від місця локації. Виставкова площа на вулиці Єфремова нам чудово послужила, на жаль, багато хто не встиг тут виставитися. Але уся черга художників, які вже були записані до вересня, автоматично перейде у галерею Detenpyla, яка відновить старий формат роботи – зміна експозиції відбуватиметься що два тижні».
PS. До речі, розпродаж на честь закриття пройшов досить непогано, організатори вилучили майже тисячу гривень, які підуть на розвиток та підтримку тієї ж таки галереї Detenpyla.
