Ефект метелика

Брязкіт зброї в Криму може спровокувати лавину звільнень

Під безмежною технологічною мережею глобалізації пульсує чітко виражена непередбачуваність, яка робить її механізми надзвичайно вразливими. Фінансовий капіталізм підвішений на надчутливих нитках, на які впливає ефект метелика. Зведені дугою брови Маріо Брагі [глава Європейського центрального банку - Z] у Франкфурті можуть викликати землетрус на Сицилії чи цунамі в Ірландії. Миготіння екрану банківського службовця в Шанхаї здатне спровокувати звільнення тисяч телеоператорів у колл-центрі Фуенлабради. Брязкіт затвору Калашнікова в Криму загрожує коротким замиканням усієї Лондонської біржі. Планетарна стабільність є міфом ХХ ст.; люта рецесія, яка спустошила половину світу, почалася тоді, коли під час роздування бульбашки благополуччя якийсь невідомий брокер з Манхеттену поцікавився, а скільки насправді коштують  іпотечні пакети, які він продавав на ринках Токіо. Спекулятивна лихоманка базувалася на розумінні того, що заборонено ставити запитання, на які немає зручних відповідей.

Багатьох людей дратує, що мова політиків та мас-медіа переповнена макроекономічними шифрами, у витіюватості яких пересічні громадяни не бачать відображення своїх проблем щоденного виживання. Та вони помиляються. Від надбавки за ризик чи малоймовірних відсотків по боргу залежить, буде чи ні і далі працювати амбулаторія на розі. Рівновага цієї взаємопов’язаної економіки є настільки хиткою, що робоче місце офіціанта в Торремолінос чи рецепціоніста в Аліканте залежить від того, чи введе ЄУ візові обмеження для росіян; якщо перестануть приїздити туристи із Санкт-Петербурга, закриється бар на Каріуеля. Конфлікт на Чорному морі є передостанньою тривогою відновлення, яке прикріплене настільки залежними від випадку шпильками, що його може зупинити підняття ціни на газ чи крах тієї збанкрутілої української держави, через який злетять в повітря її німецькі банкові кредитори.

Через це оптимізм офіційних прогнозів слід взяти в дужки обачності. Єдиною відомою величиною є сьогодення, і краще би воно – як трудова статистика за лютий – давало позитивне сальдо. Прогнози на майбутнє просякнуті духом волюнтаризму; як мінімум до них варто було б додати в якості примітки оту латинську фразу «sic rebus stantibus»: поки все залишається таки, як було досі. Негативна тенденція пішла на спад і йде до кращого, хто б там у цьому не сумнівався, але для того, аби створити півмільйона нових контрактів, потрібна тривала стабільність, яка саме зараз є виключно гарними побажанням. З огляду на прецеденти і на самі нинішні обставини самовпевненість повинна бути заборонена конституцією. Іспанія і далі залишається канатохідцем, який іде по линві сумнівів, натяг якої він не контролює; будь-який метелик, що пурхає довкола еквілібриста, може скинути його з канату.

Ignacio Camacho
Efecto mariposa
АВС, 05.03.2014
Зреферувала Галина  Грабовська