Ніч з понеділка на вівторок була однією з найнапруженіших за останні півстоліття, причому не лише для українців, але й для всього світу, для всіх людей доброї волі. Багато хто висловлював побоювання, що саме цієї ночі може розпочатися Третя світова війна. Побоювання дещо гіперболізовані, але не так вже й позбавлені сенсу. Питання війни і миру вирішувалося в Криму й у Нью-Йорку на засіданні Ради Безпеки.
Засідання Ради Безпеки ООН було скликане на прохання Москви і стосувалося ситуації в Україні, а головно – в Криму. Перед тим вже відбулися два засідання Ради – на прохання Києва. Заходи виявилися цілковито безрезультатними через украй неконструктивну позицію Росії, представник котрої Віталій Чуркін блокував усі можливі ініціативи, спрямовані на врегулювання ситуації в Криму й недопущення війни на півострові. Російська сторона продовжувала ламати дурня, мовляв по-сучасному озброєні й екіпіровані люди без розпізнавальних шевронів, котрі прогулюються вулицями кримських міст, захоплюють стратегічні об’єкти й блокують військові частини – це кримська самооборона, жодні російські військовики.
Та в ніч на вівторок російський постпред в ООН таки вирішив відкрити карти: так, ті озброєні до зубів хлопці – це дійсно російські спецпризначенці. Що більше, Чуркін витягнув з рукава й, як йому здавалося непобивального козиря – датованого першим березня листа Віктора Януковича, якого Москва нібито все ще вважає президентом. Чуркін зачитав послання:
«Як законно обраний президент України заявляю: події на Майдані, незаконне захоплення влади в Києві привели до того, що Україна опинилася на порозі громадянської війни. У країні панують хаос і анархія. Життя і безпека людей, особливо на південному сході і в Криму, під загрозою. Під впливом західних країн здійснюються відкритий терор і насильство. Люди переслідуються за політичною і мовною ознаками. У зв'язку з цим звертаюся до президента Росії Володимира Володимировича Путіна з проханням використовувати збройні сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності, захисту населення України».
На мить перервемо сюжет засідання Радбезу ООН і спробуймо поміркувати про мотиви Кремля його ініціювати. Адже два попередні засідання щодо ситуації в Україні Москва взагалі намагалася зірвати. А зрозумівши,що не вийде, саботувала їх всіма можливими способами, намагалася не допустити жодних рішень, резолюції чи тим більше реальних заходів, спрямованих на умиротворення Криму. Що ж сталося «мєжду третей і втарой»?
А стався, по-перше, Іран! Президента ісламської республіки Хасан Роухані заявив на засіданні Міністерства оборони, що країна відмовляється від виробництва ядерної зброї. За його словами, рішення про відмову створювати атомну бомбу ґрунтується «на моральних принципах». Президент також зазначив, що якби Іран хотів би створити зброю масового ураження, то було б легше зробити хімічну або бактеріологічну зброю.
Для людини далекої від міжнародної політики це питання виглядає ні найменшим чином не зв’язаним з ситуацією в Криму й ініціативи Росії провести засідання РБ ООН. Але насправді зв'язок - більш суттєвий. Що означає миролюбна заява іранського президента в зовнішньополітичній площині? Те, що з Тегерану не сьогодні-завтра знімуть міжнародні санкції на продаж нафти й газу.
У Відні 17 березня відбудеться черговий раунд переговорів між Іраном і так званою «шісткою» (США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Китай і Росія). Якщо «шістка» визнає, що заяви й наміри Тегерану щирі, то до 20 липня буде опрацьована всеосяжна угода, яка передбачатиме повне (!) скасування міжнародних санкцій щодо Ірану.
Що це означає у практичній площині на біржах енергоресурсів? За попередніми оцінками експертів паливної галузі, після зняття ембарго нафта може стрімко подешевшати. Називалися цифри – 80 доларів за барель і навіть нижче. Для Росії таке фатальне падіння цін на енергоносії обернеться щорічними втратами у приблизно 100 млрд. доларів, тобто 5 % російського ВВП. Рубль прискорить своє падіння, падатимуть біржові індекси на російських торгівельних майданчиках. Врешті-решт у російському бюджеті утвориться величезна дірка . Причому вартість зовнішніх запозичень для Росії різко подорожчає, тому, аби заткнути дірку доведеться заплатити недешево.
Але цей процес відбудеться лише через півроку-рік. Росія теоретично має час, щоб підготуватися, хоча практично навряд чи їй вдасться якимось чином реструктуризувати свою зашкарублу господарку. Але – це вже по-друге – є чинник, який вже зараз нищівно б’є по російському добробуту. І зв'язок другого чинника з кримськими подіями є значно безпосереднішим.
Російський бізнес наслідки військового конфлікту з Україною Росія відчув уже в понеділок. Російський ринок акцій 3 березня, відкрився обвалом біржових індексів. Так РТС впав на 4,8 відсотків, ММВБ – на 5 %. Рублеві ціни більшості «блакитних фішок» впали в середньому на 10 %. Зокрема, акції ВТБ подешевшали на 9,5 %, Газпрому – на 6,4 %, «Газпром нафти» – на 5,3%, ЛУКОЙЛу – на 4,7%, НОВАТЕК – на 2,7%, Норнікеля – на 3,5%, «Роснефти» – на 4,1 %, Ростелекому – на 9%, Сургутнафтогазу – на 3,8 %. Курс рубля обвалився до нових мінімумів і продемонстрував найгіршу динаміку поміж усіх світових валют. Курс долара в подорожчав на 86 копійок до 36,75 рублів, перевищивши історичний максимум. Євро виріс на 1,24 рубля до 50,82. Рублеві не допомогла навіть інтервенція Центробанку на суму 12 мільярдів доларів.
Рясними слізьми заплакали найбагатші люди Росії. Через падіння біржових котирувань статки російських олігархів, за попередніми підрахунками, зменшилися на 44 мільярди доларів. Найбільших втрат зазнали відомі «любі друзі» Путіна Геннадій Тимченко і Леонід Міхельсон. Внаслідок падіння ціни акцій корпорації «Новатек» на 18 % їхні сукупні втрати оцінюються у 3,2 мільярди доларів. Маєток Володимира Лісіна, власника Новолипецького металургійного комбінату схуд на 1,2 млрд. доларів. Глава «Лукойлу» Вагіт Алєкперов втратив 960 мільйонів доларів…
Тут вже час Росії кричати: «Караул!» І це при тому, що «гарячі» військові дії ще не починалися, що США ще не встигли запровадити санкцій, а Європейська Унія тільки радиться щодо них. У такій ситуації Москва вирішила, що треба негайно пояснити світовому співтовариству свої «благі» наміри в Криму.
Аргументів, аби переконати світ, а передовсім Захід було обмаль. Саме тому й виник Янукович зі своїм нібито листом. Москва хотіла видати цю карту за козир, «взути лохів» – котрими вона вважала інших членів Ради безпеки ООН. Але фінт цілковито провалився.
Уже давно світ не був таким єдиним у засудженні російської агресії. Британський представник Лаєл Ґрант назвав лист Януковича безглуздим. «Мова йде про колишнього лідера, котрий покинув свій кабінет, столицю і країну, про лідера, чиє корумповане правління привело країну на межу економічного розвалу, про лідера, який придушував протести проти свого уряду, що призвело до 80 з гаком жертв», - заявив Ґрант.
«Якщо послухати російського представника, то можна подумати, що московська влада є бригадою швидкого реагування для ради з прав людини і її втручання не ґрунтується на фактах реальності… Немає жодних доказів утисків російських національних меншин в Україні загалом та в Криму зокрема. Все, про що говорять представники Росії – це вигадані загрози», - заявила представниця США в РБ ООН Саманта Пауер.
Французький постпред Жерар Аро, зі свого боку, порівняв російську інтервенцію в Україні з вторгненням країн Варшавського договору до Чехословаччини в 1968 році. «Ми чуємо голос минулого», - зауважив Аро.
Навіть Китай, котрий дуже часто грає на Радбезі ООН з Росією одну гру, цього разу заступився за Україну. Китайський представник Лю Дзеі, на відміну від своїх західних колег, утримався від різких висловлювань щодо Росії, проте підкреслив, що Кремль повинен дотримуватися принципу невтручання у внутрішні справи інших держав.
Йорданія, Руанда, Нігерія теж висловили своє незадоволення російською агресією. Та й взагалі складно собі уявити, які аргументи мав би вжити Чуркін, щоб виправдати нахабну інвазію на чужу територію. Як мав би пояснити намір розпочати війну проти сусіднього народу, яку багато хто назвав ймовірним прологом до Третьої світової.
Тому то засідання Радбезу стало цілковитою поразкою політики Кремля, путінським Ватерлоо. Хоча це ще жодним чином не означає, що Кремль таки відмовиться від своїх агресивних намірів. Але принаймні від штурму українських військових частин, які мали б відбутися упродовж цієї ж ночі, російські військовики утрималися. Надто дорогу ціну за це довелося б платити Росії, Кремлю й самому Путіну. Для останнього у кращому випадку це була б Пірова перемога, у гіршому – цілковите політичне фіаско.
04.03.2014