Як нам перемогти

Про установчу роль Майдану і необхідність єдиного кандидата, візії нової країни і нових правил, про Януковича і Путіна з Тарасом Стецьківим розмовляє Антон Борковський.

- Таке враження, що ситуація вже дійшла до критичної точки, після якої має відбутись якесь розв’язання. Як нам перемогти Януковича.

– Зараз протистояння перейшло в затяжну, тривалу фазу. І виходячи з цього і треба будувати тактику. Одним наскоком не взяли, значить треба будувати тактику, яка спрямована на організацію тривалого протистояння: з одного боку суспільства і Майдану, з другого – режиму на чолі з Януковичем. Думаю, що відповідь треба шукати у дуже простому слові –  не я один його вживаю – треба формувати альтернативу. На мою думку, альтернатива складається з трьох важливих частин.

Перше: альтернатива має бути ідеологічна. Я відношуся до тих людей, які вважають, що революція відрізняється від протесту, навіть масштабного, тим, що революція завжди йде установчим шляхом. Революція завжди формує нові правила. Тобто, якщо перекласти на людську мову, Майдан має сформулювати Маніфест, або – якщо хочете – Хартію Майдану.

Я ї мої колеги запропонували нашій опозиції наступний шлях: ми визначаємо єдиного кандидата в президенти, але паралельно ми з певною порядковістю визначаємо його «дублерів». Це робиться для того, що якщо влада надумає не зареєструвати цього кандидата, зняти його з реєстрації, ув’язнити – не кажу далі, то тоді місце єдиного заступає наступний за рейтингом. І потім – третій, четвертий і т.д. Така технологічна річ унеможливлює для влади знаття кандидата. Бо це не вирішить для неї питання.

Але тут постає питання Юлії Тимошенко, і мені здається, що найкращим виходом з цієї ситуації в нинішніх умовах (коли Юлія Тимошенко є в ув’язненні, а Янукович її не випустить, в умовах, коли вона не має можливості балотуватися згідно українського законодавства) має бути зроблена наступна публічна заява. Якщо опозиція попередньо домовляється і висуває єдиного кандидата, то цей кандидат публічно обіцяє – у разі, якщо до старту виборчої кампанії Юлія Тимошенко виходить з ув’язнення, він поступається їй місцем єдиного кандидата. І ця конструкція дає відповідь фактично на всі питання. Вона показує, що опозиція здатна домовлятися, вона дає можливість людям консолідуватися навколо такої кандидатури і такої ідеї і, найголовніше, вона дає нам, польовим командирам, і того Майдану, і цього, побудову реальної загальнонаціональної мобілізаційної структури, яка захистить результати виборів.

– Ось тут такий момент… Єдиний кандидат від опозиції, будемо щирими, передбачає гарантії для діючої влади. У 2004 році диво вдалося завдяки тому, що Ющенко дав чіткі гарантії Януковичу. Я так розумію, що свого часу гарантії отримав  і Кучма. Ну і під час переходу влади до Кучми, я так розумію, що Кравчук також отримав відповідні гарантії. Якщо ж давати гарантії Януковичу, то, з одного боку, це могло би спростити певні моменти, а з другого – кинути величезну тінь на от цього єдиного кандидата.

– Я підтверджую, що у 2004 році Ющенко справді давав гарантії багатьом людям. Скажу більше того – дуже багато представників старого режиму знали, кому здаватися, бо був єдиний кандидат. І якщо ми йдемо тим шляхом про який зараз говоримо, то це передбачає в тому числі і певні гарантії тим людям, які готові з теперішнього правлячого режиму під певні умови перейти в табір повсталих. Тут я не оригінальний, можу послатися на відомого українського мислителя В’ячеслава Липинського, який завжди говорив: «Жодна революція ще не перемагала, якщо частина правлячого класу не переходила на сторону повсталого народу».

Мені відомо, що ведуться розмови і в силових структурах, ведуться розмови з армійськими генералами, з багатьма людьми, які є гвинтиками режиму. Не кажу зараз про перших людей – Янукович, Клюєв, Азаров – з ними, на мою думку, неможливо зараз  говорити. Багато з них для себе задаються питаннями: «А хто дасть мені гарантії, якщо я не виконаю злочинного наказу, якщо я прийму для себе моральне рішення підтримати повсталий Майдан?.. Триголова опозиція? Важко». Тому, якщо опозиція визначається з єдиним кандидатом, то це для величезної кількості гвинтиків режиму створює реальну можливість, що цей кандидат може перемогти, а значить його гарантії мають силу.

Стосовно ж Януковича і оцих інших, то в силу їх непоступливої позиції, в силу того, що Клюєв був реальним організатором всіх цих побоїщ, то на сьогодні діалог з ними є неможливим. В першу чергу – через їхню позицію стояти до кінця і не віддавати владу ні за яких обставин.

– Тобто Клюєв, Янукович, по суті не готові ані вступати в якісь переговори, ані йти на якісь компроміси…

– Так, можу сказати, що станом на початок 2014 року такої готовності немає. Янукович чітко і ясно здався Москві, він вважає, що Путін його прикриє. Янукович прекрасно розуміє, що він вже не є Президентом України, а, фактично, – губернатором Малоросії. Але питання особистого виживання для нього зараз номер один. А з Клюєвим, на мою думку, домовлятися є в принципі неможливим, бо ця людина має бути покарана за три спроби силового розгону Майдану.

Важливо розбалансовувати режим на рівні тих людей, які є в другому, третьому четвертому ешелонах влади.

– У мене таке враження, що Янукович готовий плодити нових мучеників, нових лідерів, нових героїв. Маємо ситуацію з Тетяною Чорновіл, маємо ситуацію з побиттям Іллєнка. Таке враження, що бракує клепки в голові. Навіщо?

– Думаю, з одного боку у нього є стан афекту. Тобто це людина, яка крайньо нервує від того, що постав Майдан, а він з цим Майданом не може нічого зробити. Дуже багато речей робиться за спиною Януковича.

– Тобто він не все контролює?

– Дуже багато речей Клюєв і його компанія робить за сценарієм Росії для того, аби унеможливити будь-яких рух України в Європу – криваві сценарії, побиття і т.д.

Ще хтось може сподівається, що в такий спосіб виховані лідери створять конкуренцію існуючим лідерам і ще більше заплутає ситуацію в опозиції. На мою думку, Майдан настільки є дорослим, настільки зрілим, і люди настільки помудрішали, що вони завжди інтуїтивно відчують ту людину, яка найбільше прислужиться українській справі у цій революції. Тому я і стверджую, що всі зараз проходять випробовування Майданом. Якщо це випробування пройдуть існуючі лідери, серед них буде перша особа, яка нас поведе до перемоги.  Якщо своїм чином, своєю дією, я наголошую – не словами, а дією, себе проявлять новопосталі лідери, цілком можливо, що ситуація може змінитися і суспільство поставить на цю кандидатуру, яка, на точку зору суспільства, склала іспит перед Майданом.

– А чому би Януковичу так як Кучмі, не було делікатно зістрибнути з тої каруселі, на якій він сидить, і яка крутиться, і обороти  швидшають. Чому було не поговорити з Путіним і, як сказав один із класиків,: «Я устал, я ухожу»…

– Скажу те, що я казав у 2004 році. На відміну від Кучми, який має межі і гальма, Янукович не має ні меж, ні гальм. Це було відомо ще в 2004 році, і воно зараз проявляється. Я впевнений, що якби Кучма був зараз, якби він бачив таку ненависть по відношенню до себе, то пішов би сам. Янукович є не з тих людей. Кримінальне минуле, специфічне донецьке виховання, специфічні методи ведення бізнесу означають, що він на цій каруселі буде розкручуватися настільки довго, допоки або не злетить, або не зламається карусель. Янукович є з тих людей, які будуть впиратися до кінця. І в цьому небезпека. Суспільство мусить розуміти, що можливість для компромісу є мінімальна. В силу того, що Янукович є такий характерологічно, в силу того, що за спиною стоїть Путін, який не хоче компромісу, бо компроміс – це вирішення питання всередині України, наприклад, між владою і опозицією. А відсутність компромісу означає, що питання буде вирішувати Путін руками Януковича, Клюєва, Сходу України і т.д. Мені видається, що тут питання стоїть настільки гостро, що воно може визначитись формулою «або вони нас, або ми їх».

– Тобто це вже навіть не 2001 чи 2002-й роки, а значно гірше?

– Значно гірше. І навіть можливість європейського посередництва звужується дуже суттєво. Бо в таких умовах, коли влада, керуючись специфічним розумінням, не здає жодного свого (бо вони вважають, що якщо здадуть будь-яку фігуру, то це ознака слабкості і це підсилить революційний рух), в умовах, коли Майдан чітко і ясно вважає, що злити Майдан не можна і люди нас хапають за руки і кажуть : «цього разу не здуйтеся, цього разу не підіть на гнилі компроміси», то це означає, що рівень поляризації є настільки високим, що в нас немає іншого виходу як нарощувати масовий протест, робити його загальнонаціональним і видавлювати їх з України.

– Чи готовий народ? Будьмо реалістами. Люди звикли, що є електрика, є вода, платяться пенсії, платяться зарплати, працюють кнайпи. Якось все функціонує. Може і не зовсім правильно і система не дає адекватних пропозицій, але загалом якось воно функціонує. Люди готові вийти, долучитися до масових акцій протесту, але наші люди не готові сісти  в тюрму.

– І це нормально. В основній свої масі люди хочу жити на свободі, в спокою і без усіляких потрясінь. Готовність людей залежить від двох факторів: наскільки політична опозиція і Майдан достукаються до Сходу і Півдня України. Там це добре поле, там є запит, але туди треба достукатись. Туди треба їхати, туди треба посилати похідні групи.

– А з чим їхати? Зі смолоскиповими маршами ми навряд чи доб’ємося чогось…

– Чому я так наполягаю на прийнятті Маніфесту чи Хартії Майдану. Треба їхати з новими правилами, треба їхати з образом нової країни, в яку повірять. Це я говорю як галичанин – їхати не з питанням мови чи історії, а з дорожньою картою нової країни і з новими правилами, по яких зобов’язуємося жити самі і кличемо жити їх. І друге, від чого це залежиться – від здатності цього режиму утримувати соціальні стандарти. Адже Росія дала тільки 3 мільярди доларів. Ці гроші пішли на виплати пенсій, зарплат бюджетникам, студентам у грудні. А тепер стоїть питання другого траншу. Росія дасть його чи не дасть? Можу сказати, що Росія дасть другий транш в обмін на ще одну поступку Януковича. Яку? Це Путін йому скаже. Десь приблизно на Йордан, а може – пізніше. І так вони Януковича кожен місць будуть пригинати, доїти, ставити на коліна.

– Але ж він незламний. Він впертий, він «батя». Перед народом він неготовий видаватися слабший як є, а перед Росією якось здається. Немає тут подвійної ідентичності Януковича?

– Янукович з одного блоку сильний, а з другого боку – падав від яйця. І це означає, що він може злетіти з каруселі під тиском народу. І так само він в якийсь момент може запертись перед Путіним. В якийсь момент – це може бути афективна дія. Путін може догратися і з Януковичем. Коли Путін поставить якісь такі умови, які будуть неприйнятні для Януковича, Ахметова чи інших безпосередніх стовпів режиму, Янукович може просто запертися. Як запирається бик на іспанській кориді. Все це дуже непевно. Так само як непевною є ціна на газ. Вона кожного кварталу буде переглядатися і зрозуміло, під які умови вона буде переглядатися в сторону зниження.

Я передбачаю, що вся ця гра у вирішальні степені залежить від здатності українського народу утримувати протест. Це залежить від здатності опозиції організувати протест. А це, своєю чергою, залежить від здатності опозиції організувати альтернативу.

– Ми ж розуміємо, що режим у нас далеко не гегельянський. Тобто, прослідковуються тенденції, написані ще Булгаковим: «А может взять всьо і поделить…». Прийде таке в голову йому – взяти всіх і посадити. Взяти посадити трьох лідерів опозиції. Віктор Федорович, звісно, стане персоною нон-грата в усьому світі, але він має підмонтовану систему, яка своїх фактично не здає. Маємо ж Кадирова, безліч інших…

– Не будемо виключати такого  механізму щодо трьох чи навіть більше лідерів опозиції, які весь час є на сцені Майдану. Таке може бути, але це не вирішить питання. Їхнє місце заступлять нові. Буде певний період хаосу і розброду, але дуже швидко серед лідерів другого і третього ешелону вималюються ті, хто візьме в свої руки або публічну боротьбу, або непублічну. Український Майдан вже є тим феноменом, який загасити є неможливо. Блискуче сказав Патріарх Філарет: «Якщо розженете цей Майдан, збереться інший, розженете інший – зберуться десятки інших». Тому це не вирішення питання.

– А чому б опозиції не сісти напряму домовлятися з Путіним? Хай би троє лідерів поїхали і поговорили з Путіним. Це би виглядало не дуже «кошерно» з т.з. риторики, але суті справи, можливо, це би придалося значно більше.

– Путін не піде зараз на домовленості з опозицією, оскільки він не вважає опозицію реальною владою. Путін цілий час змушував Януковича «рєшить вопрос» так, як він вирішував його в Росії. Тобто, розігнати Майдан. І Путін насправді дратується, що Янукович ще цього не зробив. Я не знаю, чи ставить Путін Януковичу умову, про яку пишуть зараз, що наступний транш і ціна на газ залежатиме від того, чи буде розігнаний Майдан, але Янукович живе все-таки в Україні і розуміє, що силовий розгін Майдану може дати криваву революцію. Чого найбільше перелякались олігархи? Коли автомайдан поїхав до їхніх помешкань. А чому так сталось? Бо замайоріла примара Коліївщини. Коли ти сидиш в кабінеті на Банковій, то ще так, але коли приходять до твоєї хати і малюють тобі на паркані «КАТ», то завтра через той паркан може хтось перелізти. І мені видається, що на Клюєва, Пшонку, Медведчука це справило дуже серйозне враження. Я ще раз кажу – ніхто не закликає до жодних насильницьких дій! Але якщо влада вдасться до силових сценаріїв – чи то арешту, чи то розгону, то, думаю, зупинити радикально налаштовану частину суспільства буде попросту неможливо. Вона розправиться з владою у відомий всім спосіб. Чи то Коліївщина, чи махновщина. Я просто закликаю владу добре прочитати деякі сторінки української історії.

"Студія Захід з Антоном Борковським" за 8 січня 2014 року