Надзвичайні загальні збори “Наукового Товариства ім. Шевченка” відбули ся вчора о год 5 попол. в музею тов-ва при небувалім доси числї учасників (понад 100). Хід їх був такий: Заступник голови т-ва д-р Томашівський, відкривши збори і повитавши закордонних членів, що прибули особисто, подав ґенезу скликання зборів, згадав про факт резиґнації проф. М. Грушевського з уряду голови т-ва, відчитуючи при тім листи, якими обмінював ся з сього приводу видїл із головою. Потім на внесенє видїлу збори не приймили до відома резиґнациї проф. Грушевського і висловили просьбу, щоб він узяв сю резиґнацию назад. В справі реформи статута, що мала бути головним предметом нарад, сконстатували збори мало не однодушну пекучу необхідність реформи, одначе, з огляду на розбіжність напрямів та подражнений настрій наслідком полємік в останних днях, рішено на внесенє видїлу (реф. д-р Охримович), підперте багатьома бесїдниками, відложити сю справу до спокійнішого часу і візвано видїл, щоб в порозуміню з усїма дійсними членами т-ва виготовив проєкт зміни і предложив його надзвичайним загальним зборам до кінця 1914 р.
[Дїло, 27.12.1913]
Справозданє про надзв. збори Наук. Товариства ім. Шевченка доповняємо дослівним текстом резолюції, ухваленої в справі уступленя проф. Грушевського з проводу в товаристві. Резолюція така: “Загальні збори Наукового Товариства ім. Шевченка, висловлюючи жаль з приводу конфліктів, які попередили резиґнацію проф. М.С. Грушевського з становища голови Н.Т.Ш. й осудивши той факт, що в тих конфліктах були ужиті недостойні способи боротьби й аґітациї, не приймають до відома резиґнацію проф. М.С. Грушевського і, признаючи його великі заслуги для науки і для товариства, просять його, щоби задержав провід у товаристві. Отся резолюція, що осуджує недозволені способи боротьби й аґітациї без огляду та те, звідки вони обернені, була уложена компромісовим способом на довірочній нарадї членів видїлу Н.Т.Ш. з делєґатами рос. України при участи ширшого гурта визначних наших громадян. Що-до реформи статута, то щераз зазначуємо, що проєкт реформи не був взятий назад, лиш на внесенє видїлу відложений до недалекого близше означеного речинця”.
[Дїло і Нове Слово, 29.12.1913]
29.12.1913