Український спротив почав структуруватися. За місяць протестів зародилися і зміцніли декілька груп у громадському та студентському насамперед середовищах, однодумці отримали нагоду запізнати й перевірити одне одного, учасникам поволі стає зрозуміло, «хто є хто» і хто що важить. 22 грудня на акції в Києві оголошено про створення широкого позапартійного (а точніше, понадпартійного) громадського руху — Народного об'єднання «Майдан».
Декотрі активісти сприйняли оголошену зі сцени ініціативу як «зливання» Майдану (потрактувавши заклик за законом сполучених посудин: якщо ми йдемо «в поля», отже, ми покидаємо барикади). Однак структурування протесту — правильний і навіть сподіваний від перших тижнів протесту крок.
Формування НОМ виявило ще раз ту саму проблему, яка оголилася на початках, – поділ на політичний (а точніше сказати, партійний) і неполітичний майдани. Зокрема, поділ на вже класичних «тих-хто-з-мандатами» і «сопляків».
Критикована опозиція запропонувала формувати народне об'єднання адміністративними методами. На мітинґу в Києві було озвучено склад ради НО «Майдан» та її, ради, співголів. Як виявилося, частина удостоєних активістів навіть не підозрювала про те, що їх вводять до керівних органів (Руслана Лижичко, Ірена Карпа та інші). Цей процес передався в «адміністративному» вимірі й до реґіонів. Так, у понеділок на зборах у Львівській обласній раді народний депутат Ірина Сех заявила, що в Києві ПОГОДИЛИ десять кандидатур, які мають стати співголовами ради на Львівщині…
Непартійний сектор і в Києві, і у Львові — а це громадські рухи та студентські середовища — відмовився приймати гру саме в такому форматі. І хоч уперті голови називають відступництво активістів «грою Банкової» та недалекоглядністю, все ж політичні середовища погодилися на поступки. Зокрема, центральну раду поповнили прізвищами людей, які є важливими для неполітичного майдану, постфактум туди зарахували коменданта табору Андрія Парубія та бунтівну журналістку Тетяну Чорновол, жорстоко побиту вночі проти 25 грудня (до речі, список розширювали «вручну»). А щодо Львова, то початкову, «погоджену», версію ради «Майдану» теж вдається змінювати: на засіданні у вівторок було домовлено, що керівництво складатиметься на паритетних частинах з політиків, громадських організацій і студентства.
Наразі опозиція збивається на шлях, яким вона йшла останніми роками. Тяжіння до форми протесту, а не до його змісту — рекрутовані учасники для акцій, засилля партійних прапорів тощо. Та сама пісня — гігантські плакати Юлії Тимошенко на сцені Майдану Незалежності («бо люди підтримали»)… Але ці методи не діють. Це якраз методи того, що називають «антимайданом».
Парламентська опозиція мала би зробити висновки з цьогорічного Майдану. Бо він є і вотумом недовіри владі, і частково «жовтою карткою» для формальної опозиції, якій теж часами вартувало би витирати, перепрошую, соплі з-під носа…
Очевидно, що за певних умов поділ на політичний і неполітичний майдани може виявитися міною сповільненої дії, яка травмує і тих, і тих. Бо як не крути, а парламентська опозиція має свою роль на Печерських пагорбах (парламентська діяльність, робота з органами влади, депутатська, зрештою, недоторканність), а за рік нам ще й доведеться когось з-поміж них обирати у президенти. Одне слово, важливо, аби понад цими тріщинами з'явилися надійні містки — але не розросталися прірви.
І нарешті, всім учасникам рад, об'єднань і майданів треба зважати на те, що головне — не форма Народного об'єднання «Майдан», а місія. Кого не влаштовує структурована «офіційна» опозиція, можна знайти собі місце в колі однодумців, у «кущах» і в «роях» підпільників, як це робила «Пора» 2004 року (а «Пора» діяла у горизонтальній структурі, до того ж їх було дві — «жовта» і «чорна»). Так само важливо пам'ятати, хто насправді є ворогом. І «своє робить».
«Z» звернувся по коментар щодо зародження Народного об'єднання «Майдан» до Олексія Гараня — політолога, професора Києво-Могилянської академії, учасника ради НО «Майдан»; і до Романа Брезіцького — одного з лідерів студентства Львівщини.
Олексій ГАРАНЬ:
НЕ ТРЕБА ЧЕКАТИ ВКАЗІВОК ЗГОРИ
– Чи справедливо казати, що перехід Майдану у формат організації — це згортання вуличної акції в Києві?
– Цю тезу наполегливо запускає Банкова, використовуючи свої джерела й кишенькових експертів, що працюють на неї. Навпаки, вуличні акції продовжуватимуться у різних формах, зокрема й вуличних. Є дві складові рішення, прийнятого в Києві. Перша: Майдан у Києві стоятиме; друга: створюється масова організація, яка діятиме по всій Україні. Зберігатимуться форми, які застосувалися раніше (пікетування, демонстрації), але це також доповнять інші форми.
Мене дивує, що це було чітко сказано, але після того почалися коментарі: «згортання», «зливання»… Запустили темник із Банкової. Але чому на нього клюють — я не знаю.
– Якими будуть перші кроки НО «Майдан»?
– Перші кроки вже відбулися. Організацію будемо реєструвати. Затверджено емблему, форму заяви — починається збір заяв. Потім готуватиметься план дій: що саме треба зробити, якою ми хочемо бачити країну, шляхи до цього. Паралельно з цим — створення осередків. Українці мають масово записуватися в цю організацію і створювати осередки. Звісно, у Західній Україні це буде простіше зробити, ніж на сході чи на півдні…
– Тобто НО «Майдан» матиме статус юридичної особи?
– Організація буде реєструватися шляхом повідомлення. Є така формула. Це означає, що формально вона не матиме свого майна та рахунку. Є шлях реєстрації через подання документів для реєстрації, а є через повідомлення.
– На Вашу думку, політики перетягують на себе ковдру під час формування НОМ?
– Судячи з того, що відбувається в Києві, можу сказати, що процес супроводжується значною дезінформацією. А що справді відбувається, то це поява розуміння, що політики не можуть без громадських організацій, а громадські організації не можуть без політиків. Тому я вважаю, що та формула, яку запропоновано зараз, є оптимальною. Це не заперечує, що на місцях можуть працювати окремо партії, окремо — організації; може бути кілька координаторів. Думаю, будуть і такі організації, які не захочуть вступати у це об'єднання, вони можуть діяти і паралельно. Під цією «парасолькою» буде дуже багато організацій. Головне, щоби не було «фейкових» або керованих Адміністрацією Президента. Треба розуміти, що буде багато провокацій, багато роботи, спрямованої на розкол руху.
– За якою подобою формуватиметься НО «Майдан»? Це буде модель «Пори», яка працювала горизонтально, чи щось схоже до «Народного руху за перебудову», що сформувався на базі кількох організацій?
– Це теж треба дебатувати. «Пора» зіграла свою роль, але, на жаль, ми бачили, чим усе закінчилося… Звичайно, можна було б узагалі нічого не проголошувати, навіть не реєструватися, створивши за фактом масовий мережевий рух. Але все-таки вирішили, що варто реєструватися, щоби юридично існувати.
А яким воно буде? Треба подивитися, де це було успішним. А успішним було у «Солідарності», у «Саюдіса», де практично все населення підтримало ці структури. У Народного Руху теж щось вийшло, але не так масштабно.
Очевидно, що це не буде жорстка централізована структура. Тут прийматимуть і партії, і громадські організації, буде і мережевий рух. Важливо проявити ініціативу на місцях. Не треба чекати, що будуть вказівки згори, — треба брати ідею і працювати. Є така молода структура «Демократичний альянс». Вони багато чого роблять, проводять дуже резонансні та креативні акції. Кожен може щось робити на своєму місці.
Роман БРЕЗІЦЬКИЙ:
СТУДЕНСТВО ПРОТИСТОЯТИМЕ БЮРОКРАТІЇ
– Що заважає знайти спільну мову політикам і студентам?
– Ви знаєте, що вівторкові збори були дуже напруженими. Але позиції студентства, на мою думку, вдалося обстояти. У четвер буде нове засідання, буде представлено делеґатів від трьох середовищ (політики, громадянський сектор, студентство), формуватиметься керівний склад.
Що заважає? Можливо, заважає (заважало) амбіції, і не більше. І страх перед втратою символічних реґалій. Адже виникають окремі громадські інституції, котрі беруть на себе вплив на суспільство, — політики здають позиції. Вважаю, що ця проблема породжена амбіціями та втратою символічної влади. Це заважає. Але, думаю, все буде добре, знайдемо спільну мову.
– Як студентство сприймає дещо формалізований підхід до формування «Майдану»: вертикаль, юридичну реєстрацію, започаткування посвідчень?..
– Це не є обов'язкові речі. Молодіжний і громадський сектори до того ставляться радше неґативно. І ми, напевне, будемо трішки протистояти бюрократичним методам.
– Що зараз головне і пріоритетне?
– Все-таки пріоритетне — сформувати керівні органи. Також — запропонувати подальший план діяльності Євромайдану.
25.12.2013