Попри ейфорію, яка супроводжували недільний «Марш мільйона» на майдані Незалежності, перелому у протистоянні "громадяни України vs влада" не відбулось. Що більше, понеділкові дії силовиків – зачистка вулиці Грушевського, захоплення офісу партії «Батьківщина» – свідчать про те, що влада ще не готова до паритетних перемов із демонстрантами.
Попри те, що на завтра заплановано зустріч Януковича з опозицією за участі трьох попередніх президентів України, більшість спостерігачів остерігають щодо силового розв’язку подій і навіть прогнозують штурм влади в ніч на 10 грудня. Ще один із ймовірних варіантів – запровадження в Києві, а можливо і в Україні загалом надзвичайного стану. Такого в нас іще не було, але таке передбачено нашим чинним законодавством.
Про те, що означатиме надзвичайний стан, яка процедура його запровадження і ймовірні наслідки, «Z» розмовляє з юристом, фахівцем із конституційного права Ігорем Коліушком.
Фахівець з конституційного права
Ігор КОЛІУШКО:
В РАЗІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ ДО КЕРІВНИЦТВА ДЕРЖАВОЮ ДОЛУЧАТЬСЯ ВНУТРІШНІ ВІЙСЬКА ТА СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
– Пане Ігоре, що таке надзвичайний стан як юридичне поняття і яка процедура його запровадження?
– Надзвичайний стан – це особливий правовий режим життєдіяльності території (країни в цілому чи окремої місцевості), під час якого можуть обмежуватися права і свободи громадян. В Україні діє Закон «Про правовий режим надзвичайного стану» і, згідно з його положеннями, процедура запровадження надзвичайного стану є кількаступенева. Отже, спершу президент повинен через засоби масової інформації закликати учасників дій, що можуть бути приводом до запровадження надзвичайного стану, припинити протиправні дії і попередити про можливість введення надзвичайного стану. Потім має відбутися засідання РНБО, яка має подати пропозицію президенту країни щодо введення надзвичайного стану. Коли президент погоджується з думкою Ради, то видає відповідний Указ. А цей Указ, своєю чергою, набуває чинності тільки після затвердження Верховною Радою. Більше того, ВРУ повинна розглянути питання введення надзвичайного стану у дводенний термін з моменту підписання указу президентом.
– А чи є якийсь термін у президента між поданням РНБО і виданням власного Указу?
– Ні, такого терміну немає. Але зрозуміло, що президент мусить мати «свіже» подання, яке стосується актуальної ситуації в країні, а не скористатися поданням, яке готувалося для нього пару років тому з якогось іншого приводу.
– Що, власне, є приводом для введення надзвичайного стану?
– Закон передбачає дві групи підстав: природне лихо чи техногенна катастрофа, які створюють загрозу життю й здоров’ю громадян, і захоплення державної влади чи зміна конституційного ладу шляхом насильства. Але чого у цьому законі нема, то це мирних демонстрацій, навіть якщо вони дуже масові і дуже тривалі.
– А перебування демонстрантів у приміщенні КМДА не може бути підставою для введення надзвичайного стану на території Києва?
– Ні, згідно букви закону не може. Демонстранти не блокують роботу КМДА. Вони перебувають в приміщенні, користувачем якого є Київська міська рада, яка на сьогодні є нелегітимна, бо термін повноважень депутатів завершився, а вибори нової каденції не призначено Верховною Радою – в порушення Конституції. Київський міський голова також відсутній, бо попередній більше року тому подав у відставку, а Верховна Рада – знову всупереч Конституції – досі не призначила його вибори. Якби ці конституційні органи самоврядування були наявні і леґітимні в Києві, думаю, проблем із використанням їхніх приміщень також би не виникало.
– Гаразд, припустімо, що логіка влади така, щоби просто знайти привід для введення надзвичайного стану. Чи дають демонстранти владі такий привід?
– В умовах нашої партійно-регіональної законності приводом може послужити буквально будь-що. І перекриття вулиць для транспорту. І перебування в приміщенні, яке належить органу влади, і навіть мирний пікет під Кабміном, Генпрокуратурою, Адміністрацією Президента тощо. Ви ж розумієте, якщо треба тільки привід, то він буде знайдений. Це, чесно кажучи, набагато легше, ніж виносити такі часті в нашій країні політично вмотивовані судові рішення.
– А чи можна в такому випадку оскаржити указ президента про введення надзвичайного стану у правовому порядку?
– Якихось спеціальних норм щодо оскарження указу президента про введення надзвичайного стану закон не містить. Очевидно, його можна оскаржувати до суду на загальних підставах. Однак хіба в нас це матиме якийсь сенс?
– Що конкретно стоїть за формулюванням «надзвичайний стан»? Що можна буде, а чого не можна буде громадянам? Хто здійснюватиме керівництво країною? Які додаткові права отримають силовики й військові?
– Специфіка така, що сам президент у своєму указі про введення надзвичайного стану вказує, які саме міри застосовуватимуться стосовно громадян. Це може бути комендантська година, обмеження права на пересування, на мирні зібрання, на страйки тощо.
А керівництво державою здійснюватимуть ті самі інституції, що і завжди – президент, Кабмін, ВРУ і т. д. Тут нічого не міняється. До них лише може долучатися військове командування в особі командування внутрішніх військ та Служби безпеки.
– Як на Ваше відчуття, влада справді готується ввести надзвичайний стан, чи ці розмови лише для залякування?
– Я не бачу для цього правових підстав. При цьому я усвідомлюю, що для багатьох інших дій влади я їх також не бачив, проте вони відбулися. Все ж не маю права займатися гаданням.
– Але до чого така міра може призвести, як гадаєте?
– З одного боку, це ще більше посилить протестні настрої в країні. З іншого – це розв’яже руки силовикам, які зможуть чинити дії, подібні до тих, що ми бачили в ніч на 30 листопада, однак вже майже на законних підставах.
– Надзвичайний стан на жодній з територій України ще жодного разу не запроваджувався. А чи вдавалась до таких дій влада у тих країнах, які в останні роки переживали подібні «кольорові революції»? Якщо так, то у що це вилилося там?
– По-перше, не відстежував цих процесів. А по-друге, кожна країна має своє законодавство і зовсім необов’язково, щоб у кожній країні взагалі була можливість запровадження надзвичайного стану. Та, в будь-якому разі, досвід інших країн не дасть відповіді на наші запитання. Українська (як і будь-яка інша) ситуація унікальна. Перед нами стоять свої унікальні виклики. І як ця ситуація розвиватиметься в часі, нам не підкаже жоден іноземний досвід.
Розмовляла Тетяна НАГОРНА
09.12.2013