«БЕРКУТ»: Охоронці порядку чи каральний загін?

Жорстоке побиття мирних демонстрантів в ніч проти 30 листопада обурило країну і підняло на справді масовий протест. Чим керувалися бійці «Беркуту», коли не просто відтісняли з Майдану Незалежності демонстрантів, а доганяли тих, хто втікав, кидали на землю і дико били? Вони мали такий наказ? Чи це була спонтанна реакція на можливість вчинити насильство над тими, хто слабший?

 

Ніч 30 листопада. Майдан Незалежності

 

Зрештою, події 1 грудня на Банковій і, зокрема, поведінка «Беркуту» там теж викликають певні сумніви. Коли кремезні озброєні чоловіки фотографуються на тлі побитих ними затриманих демонстрантів, виникає підозра у не повній психічній адекватності тих, чий розум, здавалося б, має залишатися у таких ситуаціях холодним.

 

1 грудня на вулиці Банковій в Києві, де розміщена Адміністрація Президента

 

Отже, про про жорстокість поведінки беркутівців щодо демонстрантів Євромайдану, про те, що треба робити, аби таке не могло повторюватися у майбутньому, «Z» розмовляє з людиною, яка зсередини знає «кухню» українських спецпризначенців, — екс-працівником спецпідрозділу «Беркут», львів'янином Віктором Шитим.

 

Екс-беркутівець

Віктор ШИТИЙ:

 

ДІЇ «БЕРКУТУ» НА МАЙДАНІ НЕ БУЛИ ДИКТОВАНІ ЕМОЦІЯМИ. ЦЕ БУЛА НЕПРОФЕСІЙНІСТЬ. АБО ВОНИ ОТРИМАЛИ ТАКИЙ НАКАЗ

 

– На Вашу думку, що стало причиною застосування сили до мирних демонстрантів на майдані Незалежності 30 листопада?

 

– Міліція — це державний озброєний орган виконавчої влади. Тобто вона виконає ті  вказівки, які їй буде давати влада. І незалежно від того, чи це закони, підзаконні акти, рішення місцевих органів влади чи судів, — міліція зобов'язана всі ці законодавчі акти виконувати. Інша справа, чому сталося саме так. Це була ганебна вказівка зачистити площу, на мою думку. Бо не обов'язково було це робити, можна було почекати до неділі, прийти до людей, поговорити з ними. Люди ж розуміли, що угоду про асоціацію з ЄС вже не підписали, вони постояли би там ще в неділю, може, ухвалили б рішення простояти там ще тиждень, але не було би всього оцього, що дало зараз такий розголос.

 

Начальник київської міліції говорить, що це його провина, і подає у відставку. Але таке рішення, я думаю, приймав навіть не начальник міліції. Це приймалося якщо не на засіданні Кабміну, але з подачі першої особи, то мінімум Кабміном, може, навіть і генпрокурор там був — вони ж мусили порадитися, що робити. От вони так і зробили.

 

Це була вказівка влади. Кожен там має свою провину. Міг би сказати: «Давайте ми цього не будемо робити», але цього ніхто не зробив чи не спробував. Та як воно було — ми достеменно не знаємо.

 

Нас цікавить, чому відбулося побиття. Я дивився відеозапис. Більшість думає, що там був спецпідрозділ якоїсь зі східних областей, але справа в тому, що команди віддавали українською мовою, я чув: «Вперед, вперед, заходимо». Який це був спецпідрозділ, дуже легко встановити, бо на кожен день є рознарядка, хто, де, коли стоїть і що робить. Усе це фіксується. Інша справа, чому били людей. Це прецедент, якого не може бути.

 

Перше тут — недопрацювання командирів, якщо не було поставлено такого завдання. Бо якщо це був «Беркут» зі східних областей, то на ідеологічному ґрунті їм могли втлумачувати, що ми з Росією одна країна, Україна має бути в союзі і т.д. Це одне підґрунтя.  Друге — недосконале вивчення підлеглими та доведення до підлеглих саме тих завдань, що їх міліція має виконувати у рамках закону. Чому? Бо є закон України «Про міліцію» і є стаття 14 цього закону, яка передбачає застосування спеціальних засобів загалом. Я вже не кажу про те, що дії міліції загалом мають базуватися на гуманізмі, дотриманні прав людини, збереженні життя і здоров'я і так далі. Я так думаю, що, як казав президент, «перегнули палку». Але, на мою думку, емоції тут не входили в рух. Емоції входять тоді, коли ми затримуємо хулігана. Його бити не можна, бо він нам не загрожує і не загрожує оточуючим, а я не стримався і вдарив його. Це емоції.  А які можуть бути емоції, коли пройшла перша шеренга, друга, лежить людина і до неї підбігають троє і намагаються вдарити, і тільки по голові? Хоча ми знаємо, що по голові, по ключицях та інших життєво важливих органах бити не можна…

 

Ніч 30 листопада. Майдан

 

– Врешті, ця людина лежить і не чинить жодного опору, вона нікому не загрожує….

 

– От про це й говорить вже згадана стаття 14. Усі працівники, що бігли, мали б її знати досконало і стримувати свої емоції.

 

– А ті, що бігли в задніх шеренгах, мали б подивитися, чи не потрібна цій людині допомога…

 

– Певно що так! Я розумію, якби нам показали відео, де б'ють перші шеренги, то ще би можна було якось зрозуміти…

 

– Чи можна говорити тут про так званий ексцес виконавця?

 

– Я вважаю, що не було ексцесу виконавця, що роздратувати не могли. По-перше, акція була мирною, і це була четверта година ночі, і ці люди нікому не заважали. Треба читати статтю 14 досконало, там, де описано передумови застосування спецзасобів і вогнепальної зброї. Якщо ці люди не загрожують життю та здоров'ю громадян і працівників міліції, то до них не мають права застосовувати спецзасоби чи зброю. Чому було прийнято рішення робити зачистку в четвертій годині ночі?

 

– Тобто це ще раз вказує на те, що все було сплановано?

 

– Так, це була спланована непрофесійно підготовлена акція влади. З іншого боку, є керівництво того підрозділу, яке не змогло в рамках наданих їм законодавчих повноважень їх застосувати. Я вже не кажу про Конституцію чи права людини — люди мають право, вони о четвертій ночі відпочивають і не чинять ніяких протиправних дій. Прийдіть зранку, скажіть, щоби люди зібрали речі і т.д. Там же ж чиїсь речі пропали. Тобто, по-перше, влада неправильно підготувалася і провела цей захід, а по-друге — це керівництво підрозділу. Я вже не кажу про окремих міліціонерів. Їх важко встановити, бо вони були в шоломах і це була ніч. Але за них відповідають їхні керівники. Якщо командир його не навчив і не зміг підготувати так, щоби він був готовий емоційно та психологічно до будь-яких проявів з натовпу, то це вже дуже багато означає. Нам же говорять, що міліціонер має бути морально стійким, виваженим, культурним та ввічливим до громадян. Принаймні так нас вчили у львівському «Беркуті».

 

30 листопада. Майдан

 

– Як ви оцінюєте заяву міністра Захарченка про те, що він не піде у відставку, бо хоче сам з'ясувати, що сталося?

 

– Я вважаю, що він хоче, поки він ще на своєму місці та користується якимось повноваженнями, прикрити свою частку провини у всьому цьому. Він мав би гонорово написати рапорт і чекати, відпустять його чи ні. Але ж почнемо з того, що міністр на боці Партії реґіонів, хоча й кажуть, що силові структури мають бути позапартійні, але всі вони — ставленики Партії реґіонів, починаючи з губернаторів.

 

– А як Ви можете охарактеризувати те, що відбулося вже 1 грудня на Банковій?

 

– Це вже був наслідок суботнього побиття людей. Але знову ж таки діям міліції не вистачило майстерності. Адже «Беркут» — це спецпідрозділ саме для таких завдань. От розганяти майдан в четвертій ранку не було необхідності. Можна було прийти о 9-й ранку, разом з речником МВС, начальником міліції Києва, і не треба було там сотні міліціонерів. На місці поговорити, розповісти, що будуть ставити ялинку і чекати на результати цієї розмови. А може, люди самі ухвалили б рішення піти? А якщо ні — тоді думати, як це зробити. Але відбулася оця «зачистка», людей побили, били цинічно. При цьому ми ще не згадали про журналістів. Зараз в структурі МВС є спеціальні накази, які забороняють працівникам не те що застосовувати силу, але й спілкуватися у грубій формі з працівниками ЗМІ. Навіть натяку на таке не мало би бути, адже  ЗМІ своїми статтями чи відеорепортажами впливають на суспільство. Але в неділю сталося так, що постраждали понад 50 працівників ЗМІ.

 

– Чому так сталося?
 

– Це робилося спеціально. Або це була вказівка влади, або професійно неправильні дії. Щодо першого, то вони одразу ж скажуть, що це все неграмотні міліціонери, на них найпростіше списати.

 

01 грудня. Банкова

 

– Усі ці безлади на Банковій виглядають Вам як провокація?

 

– Я про це говорити не можу, бо не володію інформацією і не маю ніяких підстав, але вони таки дали маху, бо не діяли одразу і воно могло би мати зовсім інші наслідки. А щодо провокаторів, які ланцюгами били солдатів з очеплення, то саме для таких проявів аґресії з натовпу існує «Беркут». Навіть якщо солдатів поставили у перші ряди, то вони стояли у заслоні. Такий був наказ, це не було спеціально. Там могли стояти звичайні дільничні міліціонери з київських райвідділів. Так сталося. Не можна говорити, що дітей кинули на натовп, просто цей підрозділ виконував своє завдання. А якби це сталося з іншої сторони, то там були б такі самі діти чи, наприклад, звичайні міліціонери.

 

Тут йдеться про те, що за спинами дітей був «Беркут» і якщо ви бачите, що вже б'ють, керівник мав би зреагувати: строковики розійшлись, «Беркут» вибіг, вихопив тих, хто це робить, і знову зійшлися. Для цього є спецпідрозділ, а не для того, щоби бігти з кийками та зачищати студентів.

 

– А може, це спеціально робилася картинка, що б'ють працівників міліції, довели натовп до якоїсь точки кипіння і своїх також…

 

– Це за тої умови, що ми не виключаємо версію, що це були провокатори. Їм дали час на витримку, щоби це відзняти і показати, що відбуваються масові безлади на вулицях. Але ж «Беркут» не йшов у цей час. «Беркут» пішов уночі. З відео видно, що практично відходили вже одиниці. Аж тоді випустили «Беркут» — щоби добивати чи навіщо? Тут «Беркут» уже був непотрібний, люди ж розійшлися. Треба стояти до кінця — годину, дві, до ранку — і потім знімати очеплення. А навіщо було розкривати лави і випускати «Беркут», який біг по одному і добивав тих людей? Професіоналізму тут не вистачає на сьогоднішній день. Або це діється навмисно.

 

– А потім ці кадри, коли побитих збирають і на їх тлі фотографуються. За перепрошенням, нагадує 1942 рік.
 

– Це нагадує американців в Іраку — були фото оприлюднені, як вони з полоненими фотографуються. Це можна пояснити тільки фанатизмом тих працівників, які служать в цьому підрозділі. Є нормальні люди, які виконують обов'язок. А є фанати, яким треба тільки повоювати, порозганяти, десь потовкти когось. Вони навіть на вулиці в будній день поза службою також поводяться аґресивно. Це такий тип людей. Не можна виключати, що серед 300 беркутівців є один-два такі, що хочуть похизуватися, але це винятки, і ми нікуди від цього не дінемося. Такі люди можуть бути в будь-якому колективі.

 

 

– Може, до цього додається специфіка служби…

 

– Але це не той випадок, коли таким можна хизуватися. Сьогодні ти б'єш, а завтра будеш іти по вулиці і таке саме може статися і з тобою.

 

– Тепер кажуть, що «Беркут» після цього всього треба взагалі ліквідувати…

 

– «Беркут» створювали не за один день. Ще за генерала Попова у Львові створили роту спецпризначення, потім був ОМОН, а потім став «Беркут». Бо прості працівники  міліції чи навіть такі спецпідрозділи, як УБОЗ,  виконують свою роботу, а такий спецпідрозділ, як «Беркут», створено для дій в екстремальних умовах. Адже він створений не тільки для підтримання порядку під час безладів, а й для захоплення небезпечних і озброєних злочинців. Добре, що в нас на Львівщині спокійніше. А от мені розповідали про випадок на Миколаївщині, де переховувалася група диверсантів, яку розшукували у Росії.

 

Під час її захоплення бійці мали спеціальну амуніцію: бронещити куленепробивні, шоломи, які витримують кулі з АК. Там була стрілянина, бо диверсанти не здавались. І коли заскочив офіцер, що був серед перших, то побачив чоловіка, обв'язаного вибухівкою, і встиг ті дроти вихопити. Того взяли живим, а двох застрелили. От саме для таких операцій є «Беркут». Висновки я робити не можу, але, на мою думку, ліквідовувати такий спецпідрозділ не варто. Він повинен існувати. Інша справа — це підготовка і ті функції, що їх він мав би виконувати.

 

– Чи можна говорити, що йде психологічна обробка бійців «Беркуту» всередині структури, щоб аґресивно ставитися до мітинґувальників, ніби це вороги?

 

– Ми вже про це згадували — я цього не виключаю, якщо це накачувалося на сході, але не думаю, щоби отак накачували у нашому львівському «Беркуті». Тому я не можу сказати, що йде така спеціальна психологічна «накачка». Можна дати якийсь маленький відсоток, залежно від командирів і настроїв у тому чи іншому реґіоні. Всі знають, що, до прикладу, в Криму більшість проросійськи налаштовані і вважають, що має бути тільки Росія. А в «Беркуті» служать такі ж самі громадяни, які в тому чи іншому реґіоні живуть.

 

– Як можна було б цю ситуацію виправити? Що мали б зробити для цього працівники міліції?

 

– Треба йти відкрито і говорити з людьми. Тому ж таки міністру чи командиру «Беркуту». Я бачив кадри, як один з керівників київського «Беркуту» навіть не хотів говорити зі ЗМІ. Нахабно ходив, курив, плювався і так далі. Стань спокійно, викинь сигарету — ти ж на роботі і журналіст на роботі, — розкажи, що ти там не був, чи нормально скажи: «Я цього не буду коментувати». Я вважаю, що тільки треба йти до народу. Он студенти кричать: «Міліція з народом!», а люди в погонах їздять на «Мерседесах», «Майбахах» і бояться народу. Простий міліціонер народу не боїться, бо він кожного дня ходить поміж людей. А беркутівця тримають в чотирьох стінах, а потім вишлють, то він не знає, як з людьми поводитися, і махає палицею туди-сюди. А командир мав би його стримувати. Раз ваш «Беркут» побив студентів, то ви вийдіть всім керівництвом разом з міністром, вибачтеся, зніміть шапку, скажіть: «Вибачте діти, ми знайдемо винних. А не знайдемо, то я чи Іванов, Петров, Сидоров напишемо рапорт на відставку чи на пониження в посаді, бо я не забезпечив виконання завдання в рамках закону».

 

Розмовляв Тарас БАЗЮК

08.12.2013