Тема Східного Партнерства — наріжна тема часу головування Литви в Євросоюзі. Вільнюський саміт, на якому планували підписати Угоду про Асоціацію з Україною і парафувати подібну угоду з Молдовою, мав стати головною геополітичною подією реґіону від часів розпаду СРСР. Адже найбільша (після Росії) країна Східної Європи, здавалося, нарешті вирішила для себе: йдемо до Європи. Реверс України в бік Росії змусив багатьох литовських і європейських політиків нервувати й чутися ображеними. «Але маленька надія ще є, не все втрачено, треба продовжувати переговори, бо іншої нагоди може вже не бути», — підбадьорюють експерти.
Мешканці Вільнюса зміну курсу України не зауважили. Більшість перехожих кажуть, що чули про саміт, який відбуватиметься у їхньому місті, але на питання, для чого його організовують, знизують плечима. Трохи більше знають про мітинґи, які проходять в українських містах, бо останніми днями про це говорять тутешні телеканали.
Юозас Валюшайтіс, фотохудожник й активіст місцевої української громади (литовець з народження) пояснює: «Більшість новин про Україну литовські ЗМІ беруть з російських новинних аґенцій, окрім цього, в країні є багато російських каналів, особливо у кабельних мережах. Тож знання про Україну в литовців дуже поверхове або подається крізь призму російських інтересів».
Частково послабили інформаційний вакуум Дні України, які гучною музикою та колоритними постатями в національних строях привертали увагу перехожих. Створити щось подібне на вільнюський Євромайдан організаторам не вдалося. Гості мало знали про Україну, чули про масові акції протесту, але самі прийшли потанцювати. «Дуже запальна музика», — зізнавалися люди, які танцювали під дощем. «Малолюдність цієї події пов'язувати з непопулярністю України не варто, — пояснювали глядачі концерту. — Всі вихідні у Вільнюсі падав дощ, а крім того, в країні оголошено жалобу — на знак солідарності з Латвією, де загинуло багато людей». Мабуть, саме через це не відвідав українське містечко мер Вільнюса, але про всі причини можна лише здогадуватися.
Місцеві політики більше поінформовані. Шкодують, що Україна відмовилася підписувати Угоду про асоціацію, але налаштовані позитивно. Кажуть: «Шанс ще не втрачено, все залежить від Януковича, двері ще не зачинено». Наголошують на великому значенні масових акції протесту: «Те, що люди мітинґують проти зупинення урядом підготовки до підписання Угоди, свідчить, що Угода — не примха політиків, вона потрібна самим українцям. Мільйони людей готові захищати першу сходинку до євроінтеґрації. Для Європи це вагомий чинник, на них це діє, вони зважають на думку народу», — зазначає депутат литовського Сейму Лінас Бальзис.
Після хвилі першого розчарування політики й експерти починають аналізувати, чому не вдалося підписання угоди, в якому місці ЄС зробив помилку. Належить зрозуміти, що через проґавлений шанс Європа зможе повернутися до Угоди тільки за два роки, після того як відбудуться вибори до Європарламенту й оновиться весь склад Єврокомісії. Наступні півроку у Євросоюзі головуватиме Греція. Вона має свої проблеми, акцент ставитиме на проблемах південних країн. Тому важливо не згаяти час.
Політики у приватних розмовах кажуть, що не всі інструменти впливу на Януковича було використано. Європейські дипломати вчасно не зрозуміли, що відбувається в українському уряді. Звісно, Євросоюз не збирається «купувати» Україну, але запропонувати фінансові ґарантії вартувало б, вважає Лінас Бальсис. Зрештою, так було зроблено з країнами, які вступили в ЄС 2004 року. ЄС заснував десятки фондів, з яких фінансувалося реформи окремих галузей — від судової реформи до комунальних проблем.
Литовські політики зацікавлені, щоб у кожному разі на саміт приїхав Янукович. Від його приїзду залежить ефективність Вільнюського саміту і те, чи приїдуть Анґела Меркель, Франсуа Олланд і Девід Кемерон. Якщо не приїде президент України, то не приїдуть і вони, а треба, щоб процес перемовин не зупинявся, щоб сторони слухали одна одну, кажуть експерти. Попри те, що багато європейських політиків вважають Януковича зрадником і ображені на нього, ніхто не ставиться до України як до неєвропейської держави. 2015 року відбудеться підписання нового установчого договору ЄврАзЕС. Якщо Росія запропонує низьку ціну за газ, то ніхто не дасть ґарантій, що Янукович відмовиться. А тоді повернути Україну в геополітичне поле ЄС буде дуже важко.
Литовські політики тактовно натякають, що їхні лідери не мають політичної волі підтримати Україну. Позиція «ми висуваємо низку вимог, а ви їх виконуйте» — у випадку з Україною не спрацювала. «У нас були ті самі проблеми, ми вийшли зі спільного минулого, всі знаємо, яким сильним може бути тиск Росії, але не зробили нічого, щоби це донести європейським посадовцям, — каже Лінас Бальсис. — У ЄС не працюють канали передавання достовірної інформації, наприклад, про настрої, які панували в адміністрації українського президента».
У Вільнюсі ніхто не каже, що Янукович не відповідає за те, що відбувається з Україною. Він своїм особистим рішенням змінив напрям розвитку країни в інший бік. Але також є розуміння, що європейські структури, які співпрацювали з Україною, не все зробили для підписання угоди. Настрій, який панує напередодні саміту, такий: треба зробити все, щоб процес переговорів не зупинився. Бо коли сторони гримнуть дверима і розійдуться кожен у свій бік, виграє лише Путін.
Матеріал підготовлено в межах спільного проекту Школи міжнародної журналістики, www.my-media.org.ua (проект, що його впроваджує NIRAS/ВВС за фінансової підтримки Danida) та www.hromadske.tv
26.11.2013