Востаннє щось подібне відбулося майже шість століть тому. 1415 року Папа Григорій XII оголосив, що зрікається престолу. Нині це вчинив Бенедикт XVI. Щоправда, мотиви й підстави у двох понтифіків були різними, але так чи так усі коментатори, зокрема ватиканські, кажуть про «грім серед ясного неба».
Вісімдесятип'ятирічний Папа Римський (Йозеф Ратцінґер) полишить свій престол 28 лютого. Заявою про це він приголомшив у понеділок консисторію Колеґії кардиналів у Римі. Звичною для таких випадків латинською мовою Понтифік прорік: «Мої сили, з огляду на поважний вік, надалі не відповідають належному виконанню служіння Петра. Я добре усвідомлюю, що це служіння, через його духовну природу, треба нести не лише словами і вчинками, а й не меншою мірою молитвою і стражданням. Однак у сучасному світі, який так швидко змінюється і збурюється глибоко важливими для життя віри питаннями, для того щоб керувати човном святого Петра і проголошувати Євангеліє, необхідні сили розуму й тіла — сили, які протягом кількох останніх місяців вичерпалися в мені настільки, що я змушений визнати свою нездатність добре звершувати довірене мені служіння… Тому, повністю усвідомлюючи серйозність цього акту, цілком добровільно я оголошую, що зрікаюся служіння Єпископа Риму, наступника святого Петра, яке мені довірили кардинали 19 квітня 2005 року; тож від 28 лютого 2013 року, з 20:00, Папський престол, престол святого Петра, буде вільним, і ті, на кого покладено цей обов'язок, мають скликати конклав для обрання нового Верховного Архиєрея».
Папа запевнив, що має намір надалі «всім серцем служити Святій Божій Церкві життям, відданим молитві».
І хоч ця заява, як було зазначено, прозвучала «громом серед ясного неба», все ж не треба забувати, що на можливість такого розвитку подій Понтифік натякав ще кілька років тому. Як, наприклад, в інтерв’ю, яке він дав німецькому публіцистові Петерові Зеевальду в листопаді 2010 року: «Якщо Папа дійде до чіткого розуміння, що він фізично, психічно і духовно не в силі більше виконувати свої посадові завдання, то, за таких обставин, він має право й навіть обов’язок піти з посади». Водночас він тоді зауважив, що Папа не має права відмовлятися від Святого Престолу через певні небезпеки чи труднощі, що у найтяжчих ситуаціях він має знайти в собі сили й триматися.
«Вік тисне на плечі, — прокоментував вчинок свого брата Ґеорґ Ратцінґер, теж католицький священик. — Мій брат зичив би собі вже більше спокою у своєму віці». Ґеорґ зізнався, що був утаємничений в плани свого брата. За його словами, Папа Римський запланував зречення ще кілька місяців тому.
Чи справді фізичний стан Папи такий складний? В кожному разі лікарі не рекомендували Понтифіку здійснювати трансатлантичні подорожі.
***
Абдикацію Папи Римського унормовує Кан. 332, § 2 Кодексу канонічного права. У цьому параграфі передбачено, що понтифік може зректися своєї посади тоді, коли відчуватиме потребу. І він не мусить питати у когось дозволу.
Водночас варто зауважити, що зречення Папи — подія досить рідкісна. Перший прецедент зафіксовано 235 року, коли престолу зрікся Папа Понтіан — напередодні виїзду на заслання до Сардинії за наказом римського імператора Максиміна Трака. Приблизно така сама доля й подібні мотиви були в Папи Сильверія 537 року. Папа Іван XVIII зрезиґнував з посади 1009 року. Зробив він це добровільно чи з примусу — історики досі не дали однозначної відповіді.
Папа Целестин V — єдиний, про якого точно відомо, що він добровільно зрікся престолу, зробив це 13 грудня 1294, прагнучи до чистого та усамітненого життя. Про Григорія XII ми вже згадували. До його зречення призвели внутрішні чвари у Церкві на тлі боротьби зі схизмою.
Припускають, що після 2000 року Іван-Павло ІІ теж обмірковував можливість зречення через поганий стан здоров'я. Проте офіційного підтвердження ця версія не має.
11.02.2013