Поляки, в яких руках є тепер ціле наше середне і народне шкільництво, докладають всіх заходів, щоби те шкільництво, з окрема наше народне шкільництво, цілковито спольонїзувати і руським громадам насильно накинути польські школи та усунути зі шкільництва українських народних учителів. Сю акцию ведуть шкільні (рада шкільна краєва і ради шкільні окружні) на спілку з боєвим польським товариством T.S.L. пляново і систематично і в послїдних роках протизаконно накинули нашим громадам проти їх волї сотки польських шкіл. Коли так дальше піде, коли наша суспільність не зорґанізується для оборони свого національного добра, своєї рідної школи, то невдовзі не буде нї одного руського села без польської школи і мілїони нашого податкового гроша підуть на польонїзацию наших дітий і може вскорі прийти час, коли ми будемо творити меншість на нашій рідній землі і вкінци станемо погноєм для наших національних противників.
Небезпека справді страшна! Ми мусимо боронити ся перед національною смертю, мусимо розвести рівнож плянову, систематичну і витревалу акцию проти винародовлюваня нашого народного шкільництва, проти основуваня польських шкіл в руських громадах. Боротьбу мусимо провадити всїми законними способами через всї інстанциї аж до міністерства просьвіти і найвисшого адміністрацийного трибуналу, бо і народна школа в Галичинї не є ще винята з-під юрисдикциї центральних державних властий у Відни. Ми мусимо масово закинути віденські власти фактами з мартирольоґіі нашого народного шкільництва і жадати активної інтервенциї в оборонї подоптаного закона.
Треба фактів насильства в области нашого народного шкільництва, яких є сотки і тисячі, ба майже нї одна руська громада, нї одна наша народна школа не є вільна від фактів надужиття закона в нашу некористь. Треба ті факти зібрати, точно їх описати (по можности з поданєм дати і чисел розпоряджень шкільних властий) і подати до відома Народної Канцеляриї у Львові (ринок ч. 10), яка подані до її відома факти упорядкує — евентуально оголосить друком — і постараєть ся о їx зужитковане перед державними властями і перед форум парляменту. Розумієть ся, що наші місцеві люди по громадах оборонну акцию проти насильного протизаконного накидуваня польських шкіл руським громадам, проти незаконної переміни руської мови закладової на польську, проти самовільної польонїзациї нашої школи польським учительством і т. д. мусять вести безупинно і на будуче, доки не виборемо для себе рідної школи, доки в шкільництві цілковито не скинемо польського ярма.
Нї оден факт потоптаня наших прав в области шкільництва не сьміє пропасти, про кождий такий факт мусить довідати ся ширший сьвіт, кождому надужитю треба протидїлати і його усунути. В нас зa богато плачу, sa богато нарікань, що нас бють і нам дихати не дають, за мало завзятости і витревалости в доходженю і обороні своїх прав. Тому нас бють і нам дихати не дають.
Наша сільська інтелїґенция, сьвященики, учителї, студенти пробуваючі по селах, а навіть інтелїґентнїйші селяни, мають сьвятий обовязок перед своїм народом і його будучими поколінями брати участь в його визвольній боротьбі, в данім разї є їх обовязком відомі собі факти надужитя шкільних властий в области народного шкільництва зібрати і подати їx до відома Народної Капцеляриї та дбати, щоб наша громада дальше на місци боронила ся перед заходами на її школу, на її дїтий.
Передовсім треба зібрати і подати до ширшого відома такі факти: І) Основанє польських шкіл (експонівок, філїяльних, а навіть приватних TSL.) в руських громадах без згоди рад громадських і накидуванє нашим громадам обов’язку удержуваня тих шкіл; 2) самовільна і протизаконна переміна руської мови викладової на польську; насиланє польських учителїв і учительок (шовіністів і шовіністок) до руських шкіл; 3) переслідуванє шкільними властями руських учителїв і учительок; 4) переслідуванє зглядно шиканованє руської шкільної дітвори польським учительством; 5) здержуванє будови руських шкіл мимо зложеного громадою обовязкового конкуренцийного датку; 6) будова польських шкіл в руських громадах; 7) невиконанє ухвали ради громадської щодо переміни польської мови викладової на руську; 8) брак руських шкіл в мішаних громадах мимо старань місцевого руського населеня о руську школу і мимо достаточного числа руських дїтий в шкільнім віці. Факти треба навести коротко, але точно і ясно, з поданєм місця і часу подій, імен і назвищ осіб — а по можности дат і чисел розпоряджень шкільних властий.
Рівнож і сегорічні семинарияльні руські матуристи і матуристки, які сего року зложили іспит зрілости в учительській державній або приватній семинариї, і яким ради шкільні окружні відмовили наданя тимчасової посади, повинні як найскорше листовно подати до відома Народної Канцеляриї свої імена і назвища, як і се, до кількох і до котрих округів подавали ся — вкінци і імена та назвища тих сегорічних матуристів і матуристок польської народности, які тепер одержали посади.
Нехай не пропаде нї оден факт насильства над нашим народом в шкільництві. Боронїмо своєї школи і своєї шкільної дітвори, а боротьбою здобудемо рідну школу і станемо в нїй панами!
[Дїло, 19.09.1913]
19.09.1913