За результатами голосування загальних зборів Українського ПЕН Юрій Винничук залишається членом цієї організації.
7 березня ц.р. на акаунті PEN Ukraine у фейсбуці з'явився допис:
Рішення Виконавчої ради Українського ПЕН щодо висловлювань Юрія Винничука
Виконавча рада Українського ПЕН ухвалила рішення про виключення Юрія Винничука з Українського ПЕН за публічні висловлювання, що суперечать цінностям організації та шкодять її репутації. Український ПЕН не толерує проявів ґендерно зумовленого насильства і дотримується принципів, висловлених у Women’s manifesto Міжнародного ПЕН, зокрема у його першому пункті “Non-violence” (“...покласти край насильству проти жінок у всіх його формах, зокрема юридичних, фізичних, сексуальних, психологічних, вербальних та цифрових…”). Засадничі поняття поваги до людини та її гідності саме зараз піддаються випробуванням, і сьогодні особливо важливо їх захищати.
На сайті ПЕН інформації про це рішення виконавчої ради чи про саме виключення Юрія Винничука з членів організації так і не з'явилося, але його прізвище оперативно зникло з оприлюдненого на цьому сайті списку членів ПЕН.
Пізніше, 17 березня, президент Українського ПЕН оприлюднив членам організації протокол відкритого ще 27 лютого засідання виконавчої ради, з якого стало відомо, що рішення про виключення рада прийняла 3 березня ц. р. необхідною більшістю голосів (вісім "за", один "утримався") з формулюванням:
"...на підставі практики Міжнародного ПЕН, зокрема “Women’s Manifesto”, що прямо заявляє про неприпустимість будь-яких форм насильства проти жінок, зокрема вербальних та цифрових, виключити Юрія Винничука з членів Українського ПЕН за публічні висловлювання, що суперечать цінностям організації та шкодять її репутації".
В рішенні не уточнено, про які саме висловлювання Винничука йшлося, але з контексту останніх подій можна зрозуміти, що мова про його текст "Була колись розпусна епоха", опублікований 26 лютого.
Однак виникло питання про порушення вимог статуту при прийнятті цього рішення. Кілька членів ПЕН публічно заявили про вихід з організації, якщо рішення виконавчої ради про виключення Винничука залишиться в силі.
В результаті закритого обговорення (доволі, як стверджують посвячені, бурхливого) консенсусно було погоджено винести питання про членство Юрія Винничука в організації на передбачений статутом розгляд загальних зборів із тим, що виконавча рада перед цим своє рішення – для уникнення всіляких колізій – відкличе, що уможливить Юрію Винничуку (який про рішення виконавчої ради взнав з медіа) взяти у зборах участь і висловити свою позицію.
Отож під час позавчорашнього обговорення Юрій Винничук заявив, що свою позицію він виклав у самому тексті, "усвідомлюючи, що знайдуться люди, які забули такі поняття, як сарказм, самоіронія чи гіпербола", і згадав перед тим, що пояснювати тексти у нього колись вимагали "у стінах КГБ, а потім – за часів Януковича, коли я мав пояснювати в органах свій вірш «Убий підараса»".
При цьому він пояснив мотиви створення тексту:
"Навіщо я цю колонку писав? Мета чітко сформульована в «Жіночому маніфесті» Міжнародного ПЕНу: «...припинити насильство проти жінок і дівчат у всіх його формах». З цією метою я вирішив пояснити, чому журналістка, яка виступила проти професора, так довго мовчала. Я пояснив чому. Бо раніше навіть таку форму сексуального надуживання, як переспати з практично непритомною дівчиною, ніхто – ніхто з тих, хто мав владу за це покарати – не вважав зґвалтуванням: «якби дівчина написала заяву в міліцію, з неї б лише посміялися». А можливо, подали б у суд за наклеп.
Так, я описав гидкі речі. Але хто сказав, що не треба писати про щось гидке? Що це порушує цінності ПЕНу? Чи когось виключали за це? Чи, може, закидали авторам, що вони ностальгують, романтизують, толерують описане?
Якщо колонка викликає огиду, я досяг мети: показав огидність тодішньої практики. Можна не сумніватися, що коли б я хотів романтизувати цю практику, то мені б вистарчило хисту це зробити так, що б вона нікому не видавалася огидною.
Були й такі, що побачили, ніби я підтримую Лося, якого я критикував за його антиісторичні погляди ще в 90-х роках. Насправді я показав, звідки йшла традиція відвертого сексизму у ставленні до студенток. Не уявляю, яким збоченцем треба бути, щоб побачити ніби Винничук «став на сторону насильника»."
На завершення пояснення Винничук додав:
"Я розумію, що за час своєї активної діяльності в літературній критиці, в журналістиці, та й у ФБ я нажив чимало недругів. І тепер вони побачили нагоду відігратися і фантазують над моїм текстом. Майже всі найактивніші мої звинувачувачі мали зі мною в тій чи іншій мірі словесну перепалку, а декотрі ставали персонажами моїх фейлетонів".
В зборах взяли участь 125 членів Українського ПЕН. Вчора відбулося таємне онлайн-голосування, за результатами якого Юрій Винничук залишається його членом: за його виключення з організації проголосували лиш ⅓ учасників (23% від всіх членів ПЕН) при необхідних ⅔ голосів учасників зборів.
Хоч формально членство Юрія Винничука було поновлено кілька днів тому, в оприлюдненому на сайті ПЕН списку членів організації його прізвище відсутнє.
Отже, подаємо актуальний на нині
список членів Українського ПЕН:
Алієв Алім
Андрейчик Марко
Андрусяк Іван
Аренєв Володимир
Асєєв Станіслав
Бабій Лариса
Бабіна Наталія
Бабкіна Катерина
Барчук Мирослава
Бачинський Андрій
Бельченко Наталія
Беспалов Максим
Бєлорусець Марк
Білоцерківець Наталка
Бондар Андрій
Ботанова Катерина
Буткевич Максим
Василь Голобородько
Вахтель Андрій
Вдовиченко Галина
Винничук Юрій
Вікирчак Ірина
Вільчинський Олександр
Вовченко Анна
Возняк Тарас
Войтенко Володимир
Вольвач Павло
Ворожбит Наталка
Галета Олена
Ґаліна Марія
Герасим'юк Ольга
Гнатюк Оля
Горбаль Микола
Грабович Григорій
Гримич Марина
Грицак Ярослав
Грувер Анна
Грудка Орися
Груша Ярина
Ґудзяк Борис, владика
Гундорова Тамара
Гусейнова Олена
Демчук Сергій
Денисенко Лариса
Діброва Володимир
Дмитришин Ірина
Дністровий Анатолій
Довжик Саша
Єгорушкіна Катерина
Єрмоленко Володимир
Жадан Сергій
Жаржайло Михайло
Зарембо Катерина
Зарівна Теодозія
Захаров Євген
Ільченко Олесь
Ірванець Олександр
Ісіченко Ігор, архиєпископ
Казанжи Зоя
Казарін Володимир
Калитко Катерина
Камінська Анета
Карп'як Вадим
Карпа Ірена
Кебуладзе Вахтанґ
Ківа Ія
Кіяновська Маріанна
Клочко Діана
Коваль Олександра
Койнаш Галя
Коломійчук Богдан
Коробчук Павло
Коцарев Олег
Крапивенко Дмитро
Крук Галина
Крюґер Вано
Купріян Ольга
Кур’ята Ніна
Курков Андрій
Куценко (Poзумна) Оксана
Лазуткін Дмитро
Левицький В'ячеслав
Левкова Анастасія
Лесів Андрій
Лівін Марк
Лісова Інна
Луцишина Оксана
Лучук Ольга
Лучук Тарас
Лущевська Оксана
Любка Андрій
Лютий Тарас
Макаров Юрій
Малігон Анна
Малярчук Таня
Мамутов Бекір
Мамченкова Оксана
Мариничева Олена
Маринович Мирослав
Матвійчук Олександра
Матевощук Юрій
Матіяш Богдана
Матюша Павло
Махно Василь
Мельничук Аскольд
Михед Олександр
Міхаліцина Катерина
Морозов Віктор
Мотиль Олександр
Мусаковська Юлія
Муха Ольга
Нікітін Олексій
Огаркова Тетяна
Ольхова Ольга (Сухомлин)
Осадко Ганна
Павлишин Андрій
Павлова Олена
Павлюк Ілларіон
Палінчак Михайло
Панасюк Лесик
Панич Олексій
Плавущак-Стех Таня
Плохій Сергій
Поваляєва Світлана
Пономаренко Марина
Портников Віталій
Портнов Андрій
Прохасько Тарас
Прохасько Юрій
Процюк Степан
Пучков Андрій
Рафеєнко Володимир
Рибка Олена
Рихло Петро
Романишин Романа
Романцова Богдана
Русіна Оля
Рябчук Микола
Савка Мар'яна
Свято Роксоляна
Семена Микола
Семків Ростислав
Сенін Іван
Сігов Костянтин
Сінченко Олексій
Славінська Ірина
Сливинський Остап
Сняданко Наталка
Соловей (Гончарик) Елеонора
Старовойт Ірина
Степаненко Олена
Стех Марко Роберт
Стяжкіна Олена
Таран Людмила
Тараторіна Світлана
Татаренко Алла
Терен Тетяна
Титаренко Марія
Фалькович Григорій
Фінберг Леонід
Форостина Оксана
Хаєцький Андрій
Харченко Ксенія
Херсонський Борис
Хромейчук Олеся
Хруслінська Ізабела
Цілик Ірина
Чапай Артем
Челяк Софія
Чернецький Віталій
Чернілевський Станіслав
Чернов Мстислав
Чех Артем
Чорногуз Ярина
Чуприна Євгенія
Шейко Володимир
Шиян Галина (Гаська)
Шувалова Ірина
Яновська Ганна
Яремчук Олеся
Яценко Петро
27.03.2025