1 грудня в Центрі інтелектуального мистецтва Меркурій (далі – ЦІММ) відкриють виставковий проєкт «Театр абсурду», у межах якого представлять творчість українського художника Олега Мінька. Уперше малярські задуми митця переведуть у 3D-формат театральних декорацій. Виставка триватиме до 5 січня.
Своєю творчістю Олег Мінько фіксував суперечності та протиріччя світу кінця XX - початку XXI століть. Він вловлював локальні та глобальні зсуви й віяння, і передбачав напрямок, у якому рухатиметься людство.
У межах виставки «Театр абсурду» представлять роботи останнього періоду творчості Олега Мінька з колекції ЦІММу, датовані 1997 – 2013 роками. Саме ця збірка репрезентує контроверсійність тогочасного світу, в якому людство одночасно творило прекрасне й переживало трагедії. Сучасні ж війни, екологічні катастрофи та інші глобальні виклики тільки підсилюють відчуття наростаючого абсурду.
«Митець змальовував життя Світу як картини абсурду, порівнюючи в площині людської моралі нетотожні речі: гроші й життя, славу і відданість, любов і спокусу, вбивство і народження. Останній період творчості Олега Мінька наче створений для усвідомлення сигналів здорового глузду», – пояснює Богдан Мисюга, артдиректор ЦІММу, куратор виставки.
Особливість виставки є те, що малярські задуми митця уперше переведуть у 3D-формат театральних декорацій. Відтак відвідувачі матимуть змогу повноцінно зануритися в атмосферу та світ символів і метафор Олега Мінька.
«Ми урізноманітнюємо форму подачі, переходячи з 2D-формату в 3D. Це такий експеримент. Ми сподіваємось, що позиція «всередині сцени» відкриє глядачеві ключ для прочитання радикальних меседжів художника суспільству», – ділиться Богдан Мисюга.
Щоб підсилити імерсивний досвід глядачів, сучасні українські митці Олександр Коваль та Христина Савицька створять інтерактивні інсталяції, у яких твори Олега Мінька «оживуть».
У межах виставки «Театр абсурду» запланована низка подій: дискусія, театральні читання та показ вистави за Семюелем Бекетом «Чекаючи на Ґодо» у Львівському академічному театрі ім. Леся Курбаса 21 грудня.
Нагадаємо, ЦІММ розпочав свою діяльність у лютому 2024 року. У виставкових залах, площею понад 1000 м², експонують роботи українських художників і художниць від початку ХХ століття й до сьогодні. Інклюзивний вхід до Центру – зі сторони вулиці Валової. ЦІММ працює щодня, крім понеділка, з 12:00 до 20:00 за адресою: площа Міцкевича, 10.
Довідка:
Олег Мінько (1938–1913) народився 3 серпня 1938 року в місті Макіївка Сталінської, тепер Донецької, області. У 1959–1965 роках навчався у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва на відділі художнього текстилю, де серед його викладачів були Роман Сельський, Карло Звіринський, Іван Скобало. Паралельно з навчанням в інституті відвідував підпільну академію Звіринського та адаптовував під місцевий матеріал методики авангардних стилів: кубізму, футуризму, неопримітивізму, абстракціонізму.
Після дисидентських арештів 1965–1968 років творив картини в течії «герметичного мистецтва» — мовою прихованих символів та знаків. Користав зі стилістики дадаїзму та абстрактного сюрреалізму. Образні типи Олега Мінька, «лики», «маски», та програмні картини «Ностальгія», «Степом», «Крик», «Замкова шпарина» відбивають морально-ціннісну позицію художника, що формувалася під впливом українського шістдесятництва.
1970–1978 роки — це період затяжного творчого мовчання, зумовленого ідеологічним пресингом. У 1971–1982 роках працював художником монументального цеху Львівського художньо-виробничого комбінату, виконуючи державні замовлення. Роботи цього періоду — ситуативне повернення до міметичної форми з депресивним змістом і темним оливково-коричневим колоритом.
Від кінця 1980 років у творчості Олега Мінька наступив період «вороття до себе». Гротескні образи біблійних персонажів і світлих постатей із життя художника, неначе символізують повернення цінностей до його світогляду. З образів «канонічних і неканонічних святих» художник сформував своєрідний іконостас. Інші полотна цього часу втілюють метафізику уявних сюжетів, сновидінь і дитячих спогадів.
Роботи 1997–2000 років є більш монументальними, містять складну систему знаків і водночас мають спрощену форму прочитання. Твори останніх років стають своєрідними рефлексіями на сучасність із метафізичним поєднанням реалістичних пейзажів й авторського символізму.
30.11.2024