Повільне, але неухильне окислення світового океану, яке відбувається тією мірою, як морська вода поглинає двоокис вуглецю з атмосфери, ще більше прискорюватиме глобальне потепління. До такого висновку дійшли німецькі науковці. Внаслідок зменшення рівня рН деякі морські організми виділятимуть менше сполук з сіркою, які сприяють формуванню хмар й, у такий спосіб, попереджують нагрівання поверхні планети.
Атмосферна сірка, більшість якої походить із моря, стримує глобальне потепління. Річ у тім, що фітопланктон - фотосинтезучі бактерії, які розмножуються у великій кількості у підсонних водах, - виробляють сполуку з сіркою, що називається диметилсульфід (DMS). В атмосфері, внаслідок ряду хімічних реакцій, диметилсульфід перетворююється на сірчану кислоту, що витає у повітрі у вигляді мікроскопічних крапель - аерозолів. Насичення аерозолями сприяє формуванню хмар, які відбивають сонячне світло та сповільнюють нагрівання поверхні планети.
Донедавна вважалося, що внаслідок потепління атмосфери фітопланктон розмножуватиметься активніше, виділятиме більше DMS й стримуватиме глобальне потепління. Цей приклад навіть наводив британський еколог Джеймс Лавлок у своїй "гіпотезі Геї", яка розглядає планету як самокеровану систему.
Недавно, однак, думки стосовно зв'язку між глобальним потеплінням та фітопланктоном змінились в протилежний бік. Як відомо, насичення карбонатною кислотою, в яку у воді перетворюється СО2, знижує рівень pH океанів. Порівняно з доіндустріальною епохою, показник pH світового океану вже впав на 0,1, а до до 2100 р. впаде ще на 0,5. Експерименти з мезокосмами - замкнутими басейнами морської води, що імітують природне середовище, - показали, що у воді з нижчим рівнем pH фітопланктон виробляє менше DMS. У світовому масштабі це матиме ефект мультиплікатора, стимулюючи глобальне потепління.
Метеоролог Катаріна Сікс з Інституту метеорології ім. Макса Планка у Гамбурзі та її колеги співвіднесли дані, отримані у мезокосмах, з розробленою у їхньому інституті моделлю зміни клімату. Вчені дійшли до висновку, що, якщо викиди СО2 в атмосферу не зменшаться, то, під дією цього чинника, до 2100 р. глобальна температура зросте додатково на 0,23 - 0,48 °C (різниця зумовлена різними оцінками залежності між pH та DMS). Максимально у 2100 р. світова температура може зрости на 4,4 °C. Результати дослідження опубліковано учора в журналі Nature Climate Change.
Але Том Белл, морський біогеохімік з Плімутської морської лабораторії (Сполучене Королівство) застерігає проти перенесення даних мезокосмів на глобальне середовище. Як каже вчений, результати, отримані протягом кількох тижнів, сплутують зі змінами, які тривають десятиліттями. Сікс визнає слушність зауваження свого колеги та зазначає, що її команда поки не проводила експериментів з мезокосмами у тропіках та субтропіках, й введення додаткових даних дозволить виправити можливу похибку.
Всі вчені одностайні в тому, що процес потепління клімату впливатиме на морські організми, а їхня реакція, у свою чергу, матиме на нього зворотній вплив, або підсилюючи, або сповільнюючи.
26.08.2013