Все буде план

Росіяни махають «ядерною довбнею» і переписують відповідну доктрину, Захід «висловлює глибоке занепокоєння» і збирається в Нью-Йорку. В Україні без змін. Огляд подій тижня.

Презентація тижня

Тривала поїздка Президента України в Сполучені Штати мала дві основні мети. По-перше, Зеленський хотів показати людям, від якихось щось залежить у США (а значить і на всій планеті), свій план, згідно з яким агресія РФ в Україну має закінчитися нашою перемогою.

З чинним президентом-демократом Байденом і можливою спадкоємицею посади Гарріс жодних проблем з представленням ініціатив Верховного головнокомандувача ЗСУ не виникло, а через зайву колоритність кандидата від республіканців Зеленський з командою мали деякі клопоти. Трамп кокетував в традиціях водевілю ХІХ століття (від «не буду зустрічатися, бо він не так зачесаний» до «зустрінуся, але коли мине мігрень»), його оточення виявилося так само добре екзальтоване, бо приплело українській делегації підозру у втручанні в американські вибори. Коли республіканці політичними ігрищами набавилися, то Зеленський з Трампом зустрілися – й обидва (за попередньою інформацією) залишилися задоволені. «Це (війна, – авт.) має припинитися, і Президент (Зеленський, – авт.) хоче, аби цьому було покладено край. І я впевнений, що президент Путін хоче, аби це припинилося, тож у цьому є гарне поєднання. Тому ми хочемо укласти справедливу угоду для всіх», – сказав, підсумовуючи майже годинну бесіду, Трамп.

Пересічні громадяни України матимуть нагоду ознайомитися з «планом Зеленського», але не в повному обсязі. Керівник Офісу президента Андрій Єрмак пояснив в телеефірі: «Це план Президента (Зеленського, – авт.), і безумовно, як він пообіцяв, після презентації президентові Сполучених Штатів і партнерам, я думаю, що план буде презентований українцям. Але можу вам сказати, що є частини такі дуже чутливі, вони є закритими».

Тут хтось скаже «дурневі пів роботи не показують», хтось згадає «менше знаєш – краще спиш». Зеленський пообіцяв стосовно своєї ініціативи, «щоб наповнити кожен крок», важливі рішення, «кожне наше рішення» прийматимуться  у жовтні-грудні.

Асамблея тижня

З офіційного Вашингтона Зеленський повіз додому військової допомоги на 7,9 мільярда доларів, куди ввійшли авіабомби JSOW і ракети Patriot. Але був ще не такий офіційний Нью-Йорк, де відбувалася 79-та сесія Генеральної асамблеї ООН. З такої імпрези привезти щось таке, що потім можна помацати, важко, але це гарний майданчик для поговорити – й іноді такі розмови дають потрібний результат.

В Нью-Йорку Зеленський нагадав прем’єрові Індії, з яким спілкувався кілька днів тому в Києві, про реалізацію Формули миру й підготовку до другого Саміту миру. Ще одним представником «глобального Півдня» був президент Парагваю Сантьяго Пеньєю, з яким український лідер говорив про ситуацію на фронті та перший Саміт миру. З президентом Туреччини Зеленський говорив не лише як з носієм «південних» ідей, але і як з сусідом, бо мова йшла про залучення турецьких компаній до відбудови України. Були зустрічі з прем’єрами Італії й Канади; ясна річ, поговорили з генеральним секретарем НАТО про то, як Україні вступити в Альянс.

З міністром закордонних справ Китайської народної республіки Ван Ї зустрічалися керівник Офісу президента Андрій Єрмак і міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Так ніби має бути по протоколу, коли зустрічаються рівні по ієрархії політичні чиновники, але конспірологи знаходять інші підводні течії.

Платформа тижня

Так шановані всіма медіа «інсайдерські джерела» висовують підозру, що зустрічатися з головним китайським дипломатом Зеленський не став, бо є людиною емоційною й імпульсивною, тому міг наговорити панові Вану емоцій та імпульсів. Причиною мала б стати чергова миротворча ініціатива від КНР. Той самий шеф китайського МЗС повідомив, що Китай, Бразилія та ряд інших країн «глобального Півдня» і не тільки домовилися створити платформу «Друзі миру», в рамках якої планують сприяти мирному врегулюванню «української кризи». Саме таким словосполученням будівничі цієї платформи називають напад РФ на нашу країну.

КНР і Бразилія виступили зі спільною заявою, у якій застерегли від погроз застосування ядерної зброї проти України. Цю заяву також підписали ще Південно-Африканська Республіка, Туреччина, Індонезія. Алжир, Болівія, Колумбія, Єгипет, Казахстан, Кенія, Замбія. Загалом сімнадцять країн. Крім того, заяву несподівано підтримала Швейцарія – тут вже задумаєшся і про геополітику, і про географію. Турків як членів НАТО за зайву ініціативність трохи покритикував Столтенберґ – але хто б то слухав генсека, який вже однією ногою у відставці.

У «мирній ініціативі» КНР і Бразилії відсутнє посилання на Статут ООН та не згадується про територіальну цілісність України. Проте проблемою для нас «глобальнопівденна миротворчість» може стати через те, що буде альтернативною до вітчизняного мирного плану, а плюралізм у таких справах геть не потрібен.

Технології тижня

Про вірус політичної шизофренії, який бродить Європою й особливо агресивний в Угорщині, відомо давно. Спалах стався в цій країні знову, але в плані чи то ідіотизму, чи то дуже глибокої русофілії угорців переплюнули грузини.

Балаж Орбан, політичний радник угорського прем’єра з таким самим прізвищем, міг би отримати порцію вишуканих мадярських матів на свою адресу або й заробити по фізіономії від учасника угорського повстання 1956 року за фразу «але якби така ситуація трапилася (агресія з боку РФ, – авт.) з Угорщиною, вона б не воювала з агресором: цього уроку її навчило безуспішне повстання проти СРСР у 1956-му». Радник потім традиційно виправдовувався, але інтерв’ю нікуди не ділося, скріни, як і рукописи, не горять – і можна сподіватися, що Орбан-молодший ще своє хапне.

В грузинів йде передвиборча кампанія, і прикормлена росіянами партія «Грузинська мрія» виконує кремлівські завдання в електоральному креативі. В країні з’явилась візуальна політична реклама, де з лівого боку зображені зруйновані українські міста, зокрема Маріуполь, з написом «Ні війні!», а з правого боку з написом «Вибери мир» – нерухомість, збудована ручним олігархом РФ і нібито грузином за походженням Бідзіною Іванішвілі, а також нічний Батумі.

Вітчизняне МЗС дуже делікатно відреагувало на таку провокацію і лише закликало уряд Грузії, партію влади «Грузинська мрія» та всі зацікавлені сторони утримуватись від використання теми агресивної війни проти України та її громадян у внутрішньополітичній боротьбі в Грузії. Хоча можна було б просто сказати, що «робкіє грузіни», як називав окремих представників цього народу російський поет-окупант, іноді бувають ще й підленькими.