Безперечним залишається той факт, що в Кремлі зараз найбільше потрібні психіатри, яких у скорому часі замінять патологоанатоми. Огляд подій тижня в Україні.
Саміт тижня
У результаті проведення досить поважного заходу в Бюрґенштоці швейцарського кантону Нидвальден суспільна думка розділилася. Оптимісти тішаться «безпрецедентній підтримці ініціатив України на найвищому рівні»; з піднесенням констатують, що на саміті прозвучала інформація про домовленості G7 щодо надання Україні 50 мільярдів доларів за рахунок заморожених російських активів, які дадуть можливість закрити бюджетні й оборонні потреби у наступному році; без особливої конкретики, але прозвучали вісті про можливість початку переговорів щодо вступу України в ЄС і що такі перемовини можуть розпочатися вже в кінці червня; публічно озвучено дозвіл застосовувати західне озброєння для ударів по прикордонних районах РФ.
Крім того, у спільній заяві за результатами саміту зафіксовано спільне бачення в трьох аспектах. По-перше, «будь-яка загроза або використання ядерної зброї в контексті війни в Україні є недопустимими» (цитата з комюніке). Тут мова йде не про «ядерну довбню», якою в нападах делірію періодично страшить планету заступник голови російського радбезу, а про безпечну роботу вітчизняних АЕС і повернення під контроль законного власника Запорізької атомної. По-друге, «напади на торговельні судна в портах і на всьому маршруті, а також на цивільні порти та цивільну портову інфраструктуру є неприйнятними» (цитата з комюніке). Тобто має бути забезпечене вільне, повне та безпечне торговельне судноплавство в Чорному й Азовському морях, країна-агресор мирним суднам загрожувати не може і вітчизняна сільськогосподарська продукція має безпечно та вільно постачатися зацікавленим третім країнам. По-третє (можливо, головне), усі військовополонені мають бути звільнені шляхом повного обміну. Усі депортовані та незаконно переміщені українські діти та всі інші українські незаконно утримувані цивільні мають бути повернуті в Україну.
Натомість песимісти ремствують – «спільне бачення» мало бути не в трьох, а в десяти аспектах. Аргумент «менше вкусиш – скорше ликнеш» не спрацьовує, і незадоволені результатами саміту наводять ще один привід для незадоволення – захід у Швейцарії мав бути дійсно глобальним, а головною метою (на їхню думку) мало стати залучення на проукраїнські позиції представників «глобального Півдня». В результаті представники Китайської Народної Республіки як найпотужнішого члена цієї неофіційної формації в Бюрґенштоці помічені взагалі не були, решта «південних» аж надто сильно українською проблемою не перейнялися, а Саудівська Аравія, Вірменія, Бахрейн, Таїланд, Індія, Лівія, Мексика, ПАР, Індонезія, ОАЕ, Ірак, Йорданія, Бразилія та Ватикан (не «південь», але також дуже показово) не поставили своїх підписів під спільною заявою учасників Саміту миру.
Таким чином, песимісти стверджують, що коефіцієнт корисної дії вкрай низький, а витрачені час, зусилля і фінанси на організацію саміту можна було скерувати в більш продуктивному напрямку.
Оптимісти з приводу підписів/не підписів опонують, що це навіть на краще, бо дало змогу публічно виявити проросійські «консерви».
Є ще й «золота середина» – ті, хто не розглядав саміт як панацею від всіх бід, не чекав від нього фантастичного прориву, але і не бештає швейцарський захід за паровозний ККД. На їхню думку, найголовніше в кантоні Нидвальден на публіку не виносилося і серйозні переговори проводили за лаштунками. Про що домовилися, стане більш зрозуміло після липневого саміту НАТО, а наразі можна оперувати лише версіями. Залежно від власних уподобань.
Діагноз тижня
А найбільшим популяризатором швейцарського саміту виявився господар Кремля. Офіційно дійство називалося зустріччю президента РФ з керівництвом МЗС РФ, але насправді стало промо-акцією для того, щоб захід в Альпах був більш резонансним. У виступі перед російськими дипломатами президент РФ розповів своє бачення сучасних геополітичних тенденцій. За російською версією, Сполучені Штати є справжньою загрозою для Європи, американці зашантажували європейських лідерів настільки, що ті «більше бояться впасти в немилість Вашингтона, ніж втратити довіру власних громадян». Проте американське гноблення Європи не заважає «колективному Заходу» спільно пити всі соки з «глобального Півдня».
Російська версія боротьби з сучасним колоніалізмом була, мабуть, цікава московським дипломатам, але все своє красномовство президент РФ включив, коли заговорив про Україну. Оратор з ідіотизмів, випродукованих російською мовою останнім часом, не вжив, мабуть, лише «волинская рєзня». «Донбас обстрілювали вісім років», «Київ зірвав Мінські угоди», «Захід спровокував українську кризу», «провокація в Бучі», «нелегітимність київського режиму», «узурпація влади» вилітали як вірш, декламований піонером у кремлівському Палаці з’їздів. Але коли мова зайшла про умови, за яких РФ сяде за стіл переговорів з Україною, – виявилося, що в бутність свою офіцером КДБ теперішній очільник найбільшої країни на планеті отримував зарплату і спецпайок незаслужено. Не може притомний комітетський так бездарно розкривати карти й одночасно блефувати, кахикаючи і бризкаючи слиною. Років п'ятнадцять тому за такий виступ поставили б оцінку «КГ/АМ», в сучасності оцінки і наслідки будуть трохи іншими.
Угода тижня
Нарікання скептиків на відсутність президента Сполучених Штатів у Швейцарії у вікенд Президентом України парирувалася фактом підписання 13 червня десятирічної двосторонньої безпекової угоди, спрямованої на посилення захисту від російської агресії. Зеленський і Байден поставили свої підписи під документом в Італії, де відбувався саміт лідерів країн G7.
«Сполучені Штати мають намір надавати довгострокову матеріальну підтримку, навчання та консультації, тилове забезпечення, розвідувальну, безпекову, оборонно-промислову, інституційну та іншу підтримку для розвитку українських сил безпеки й оборони, спроможних захистити суверенну, незалежну, демократичну Україну і стримати майбутню агресію», – зазначається в документі. «Сторони визнають цю угоду як таку, що підтримує міст до кінцевого членства України в альянсі НАТО», – йдеться в тексті. У разі збройного нападу або загрози такого нападу на Україну вищі посадові особи США та України зустрінуться протягом 24 годин, щоб провести консультації щодо відповіді та визначити, які додаткові оборонні потреби є у України, – йдеться в угоді.
Крім американського президента, того ж дня аналогічну угоду з Україною підписав японський прем’єр.
В американському контексті є один слизький момент. Позаяк угода не є договором, який має ратифікувати Конгрес США, то не можна виключати можливість, що якийсь Дональд Трамп чи будь-який інший переможець виборів–2024 або наступних виборів американського президента зможе за бажання вийти з неї. За десять років може статися будь-що.
Відновлення тижня
Захід, який відбувся у Німеччині під девізом «Обʼєднані у відновленні, обʼєднані у захисті» і в якому взяли участь понад дві тисячі осіб з понад 60 країн, називався Третя міжнародна конференція з питань відновлення Ukraine Recovery Conference 2024. За підсумками конференції було укладено 110 міжнародних угод на загальну суму, за оцінками німецької сторони, 16 млрд євро.
Передачу Україні від країн-партнерів систем Patriot, Iris-T SLM, танків Gepard, ракет та артилерійських боєприпасів обговорювали в Берліні, але важливими були й економічні питання, порушені на конференції. Про проєкти допомоги Україні й гроші під ці проєкти інформував голова комітету з фінансів та податкової політики Верховної Ради Данило Гетманцев. За його словами, проєкт «Альянс стійкості малого та середнього бізнесу для України» оцінюється у 7 млрд євро. Проєкт «Гарантійні та грантові угоди в рамках інвестиційного компонента програми UkraineFacility» вартуватиме 1,4 млрд євро. І третій пакет виділення понад 1 млрд доларів у рамках Координаційної групи G7+ з надання допомоги енергетичному сектору України.
Саме на енергетику зробив акцент у своєму виступі на конференції Володимир Зеленський, який встиг побувати і в Берліні. «Ударами по Україні Путін намагається відточити практики знищення енергообʼєктів – від звичайних теплових електростанцій і дамб до таких елементів енергообʼєктів, як газові сховища та інтерконектори, які поєднують нашу енергосистему з європейською. Тому відбудоване і відремонтоване в Україні зараз буде слугувати подвійним результатом – в інтересах України та Європи», – заявив Президент України і пообіцяв, що «Україна до кінця року побудує до 1 Гвт газової маневреної генерації. Та ще 4 Гвт у найближчі роки».
На батьківщині Володимира Олександровича експерти від енергетики такі обіцянки назвали ненауковими фантазіями. Залишилось почекати трохи менш як пів року і з’ясувати, хто мав рацію.
18.06.2024