Музи не мовчать, гармати говорять, москалі голосують і голосять «за что?» Огляд подій тижня в Україні.
Перемога тижня
У контексті нагород Кіноакадемії співвітчизники могли похвалитися «Оскаром» Джека Пеленса (справжнє ім’я Володимир Палагнюк) – премія 1992 року за роль ковбоя-філософа у «Міських піжонах», і уродженця Львова Пола Муні (справжнє ім’я Мешилем Меєр Вайзенфройнд) – премія 1937 року за роль біолога Луї Пастера.
Тепер ми можемо гордитися творцями документального фільму «20 днів в Маріуполі» – і не стільки за те, що вони піднялися на кіноолімп, скільки за ефективну спробу донести світу правду про українську трагедію.
Слова режисера стрічки Мстислава Чернова мусять зрозуміти ті, для кого війна – то тільки на кіноекрані або десь дуже далеко: «Для мене велика честь стояти на цій великій сцені. Я, напевно, перший, хто хотів би, щоб цього фільму, за який отримую нагороду, мені ніколи не довелося знімати. І щоб Росія ніколи не нападала на Україну і не окуповувала наші міста. Я віддав би все це, щоб Росія не вбивала десятки тисяч моїх співгромадян. Я віддав би все це, щоб звільнити усіх військовополонених, всіх бійців, які боронили свою землю, всіх цивільних, які зараз закатовані Росією. Але я не можу змінити історію, минуле».
Показ «20 днів в Маріуполі» відновили в кінотеатрах України, фільм демонструватимуть за кордоном. Обивателю в Мюнхені чи Сан-Франциско – й обов’язково в Будапешті та Братиславі – корисно подивитися кілька хвилин (більше свідомість умиротвореного бюргера не витримає), аби зрозуміти, що звірі засмакували людську кров і в Маріуполі не зупиняться.
Гарне тижня
Бити звіра доцільно в його барлозі, і це успішно втілюють в життя спеціалісти СБУ.
Останнім часом дрони Служби атакували 12 нафтопереробних заводів у РФ, а на минулому тижні на російських НПЗ безпілотники влаштували вогняну феєрію – під Нижнім Новгородом під роздачу потрапило підприємство «Лукойла», потім пожежі були в Ростовській і Рязанській областях. На вихідних було ще тепліше в Калузькій області, горіли Новокуйбишевський, Куйбишевський та Сизранський НПЗ (до речі, це майже тисяча кілометрів від українського кордону, і росіяни активно чухають тім’я, шукаючи відповідь на питання «чим же то в нас прилетіло?»).
Спеціалісти галузі вже порахували, що сумарно пошкоджені заводи за рік переробляють близько 25 млн тонн нафти, а це близько 10% усієї нафтопереробки РФ.
Можна згадати, що перша атака дронами по російських НПЗ відбулася на початку року. В результаті п’ять заводів зупинили роботу й уряд РФ наклав мораторій на експорт нафтопродуктів навіть у ті країни, які з росіянами, попри санкції, співпрацюють.
Додати децибелів до завивання на болотах вирішили бійці Російського добровольчого корпусу, які повернулися на історичну батьківщину в іпостасі експедиційного корпусу. Поки що бої тривають в Бєлгородській (навіть в обласному центрі пролунало кілька вибухів, які спричинили пожежі) і Курській областях.
Палаючі НПЗ та інтродукція громадянської війни стали дуже гарним доповненням до буфонади, яку в РФ чомусь назвали «виборами президента».
Негарне тижня
Російський електоральний фарс відбувався і на українських тимчасово окупованих територіях, але тут вже були драматичні нотки. В ТОТ були додатково скеровані тисячі бійців росгвардії, які синхронізували охорону «виборчих дільниць» і зганяння туди за допомогою автоматів місцевих мешканців. Гвардійцям активно допомагали сотні бойовиків приватних військових компаній, що оперативно зареєструвалися в Донецькій та Луганській областях.
Напередодні «волевиявлення» вітчизняне Міністерство закордонних справ попередило: «Примусове залучення до участі у так званих "виборах" мільйонів громадян України, які мешкають на тимчасово окупованих територіях або під примусом були переміщені на територію РФ, є так само незаконним. Зазначене, у поєднанні з відсутністю будь-яких ознак відповідності виборчої кампанії у РФ загальновизнаним демократичним принципам і стандартам проведення виборів, усуненням опонентів російської влади ставить під сумнів об’єктивність і легітимність будь-яких результатів цих "псевдовиборів"».
На міжнародному рівні резонанс був, і 55 країн – учасників Організації Об’єднаних Націй підписали спільну заяву, в якій засудили проведення на тимчасово окупованій території України «виборів» Путіна. Визнавати кремлівського диктатора нелегітимно обраним не стали, бо він і так під статтею ходить.
Нецензурне тижня
Персонажі на кшталт Миколи Тищенка з’являються в інформаційному просторі тільки для того, щоб викликати навіть в максимально гарно вихованих громадян непереборне бажання матюкнутися. Останній раз про цей організм згадували, коли він поїхав у Таїланд, аби, за словами самого Тищенка, налагоджувати співпрацю з тамтешньою українською діаспорою. Тепер мандрівного нардепа ідентифікували на Закарпатті.
Журналісти зацікавилися бізнес-інтересами Колі Котлети в найзахіднішій області – це вивело піддослідного з рівноваги, і він зробив висновок, що за ним пантрують з якимись злими намірами. В результаті до готелю в Ужгороді, де зупинилася знімальна група журналістів, приїхали кілька екіпажів поліції та цивільні авто для «поговорити».
Один із дослідників діяльності Тищенка журналіст Михайло Ткач потім у соцмережі розповів про нічну зустріч з правоохоронцями. Треба віддати належне журналістові – визначення «хлопці за викликом» на адресу поліцейських не прозвучало, хоча під таку дефініцію закарпатські легіні в формі цілком потрапляють.
Інцидент на цьому вичерпався, реноме ужгородських правоохоронців дещо впало, репутації Тищенка падати нижче вже нема куди. Хоча… Діяч він непередбачуваний, і кого, куди і де він викликатиме наступного разу, страшно уявити.
19.03.2024