Історія з гумором

«Я, «Побєда» і Берлін» в театрі ім. Заньковецької

Соломія Кирилова у ролі Барбари і Ярослав Федорчук у ролі Андрія.

«Коли не знаєш, з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі? Але є про що розказати і, видно, доведеться все-таки з чогось починати. Наприклад з того, що я»... прийшов в театр в театр ім. Марії Заньковецької на здачу вистави «Я, “Побєда” і Берлін» за текстом Андрія Кузьменка – він же Кузьма Скрябін – у постановці режисерки Вероніки Літкевич. Премʼєра відбулася 25 січня.

Вистава ледь не дослівно переповідає події однойменного автобіографічного оповідання. Студент Андрій купує на позичених 200 баксів стареньку побиту життям «Побєду». Машина була настільки стара, що її двигун працював зі звуком «ніби падає вантажний літак». Майже відразу головний герой отримав пропозицію від Барда поїхати до Берліна. Бард купував манекени по три карбованці тут і продавав там по 150 дойчмарок. На антикварній машині вони ледь дісталися до Берліна. Назад же Андрій повернувся сам і на виміняному на «Побєду» «Опелі». Історія з гумором розповідає про пʼяних прикордонників, рекет «на районі», берлінські нічні клуби та інші деталі подорожі. Вистава «Я, “Побєда” і Берлін» – це подорож у «великий вільний світ» та повернення назад до рідного Новоєврейська (Новояворівськ, Львівська область). Як і в міфологічній подорожі, по поверненні ми бачимо зміни в головному герої.

Володимир Пантелеєв у ролі Барда  і Ярослав Федорчук у ролі Андрія.

Події вистави розгортаються на початку 90-х. У виставі Андрій (Ярослав Дерпак, Ярослав Федорчук) говорить, що він студент. З біографії Кузьми Скрябіна дізнаємося, що він закінчив навчання в медінституті в 1993 році. Тому всі, хто памʼятає життя перших декількох років незалежності України, можуть оцінити оформлення простору від художниці Марії Хомякової: светри Boys, картаті сумки, старенький корпус «Побєди» і т.п. Творці вистави також пропонують зануритися в атмосферу тих часів через живий музичний супровід. Це уже друга вистава на сцені «Стрих», де використовується прийом присутності музичного гурту, який то супроводжує, то вступає в дію з персонажами вистави. У постановці «Доця», якою відкривали цю сцену, також наживо грають рок під час вистави. Цього разу, звичайно, грають пісні гурту «Скрябін».

Сцена з берлінського життя героїв вистави. Актори: Володимир Пантелеєв, Ігор Возьний, Олег Андрощук.

Які можуть бути жарти на початку 90-х? Точніше, з якими жартами можна згадувати ці події в 2006 році – рік видання книги «Я, “Побєда” і Берлін»? Сьогодні такий гумор можна назвати «бородатим»: він простий, дещо вульгарний і не завжди зрозумілий поколінню, яке народилося в рік видання книги. Не завжди чи то не всім смішний у 2024 році. Наприклад: «Містом розлягався брязкіт металу, ніби танкова дивізія генерала Паульса [Паулюс] воскресла із мертвих і їхала брати Курськ». Або: «Ніколи в житті митник не тверезів і не сивів, і не какав одночасно» тощо.

 Актори Володимир Пантелеєв у ролі Барда і Ярослав Федорчук у ролі Андрія.

У варіанті заньківчан ці жарти не лише «бородаті», а й «масні» – це той варіант, коли жарти намагаються зробити ще смішнішими, ніж їх задумав автор. На мою думку, це типова помилка акторів театру ім. Марії Заньковецької, яка мігрує від вистави до вистави. Через цей метод гри – спроби смішне зробити ще смішнішим – вистави подобаються глядачам, але втрачають в мистецькій цінності. Чим більший дефіцит жартів, тим вони чіткіші і тим більше задоволення від них. Відчуття міри і доцільності можуть вказувати на професійні навички, які відрізняють актора від комедіанта.

Німецькі прикордонники у виконанні Андрія Войтюка  та Костянтина Ткаченка.

В оповіданні Кузьми присутньо багато самоіронії. Часом його жарти можна прочитувати, як абсурдність буття, яку ми успадкували. Пройдену «дорогу», якою ми мусили штовхати стареньку іржаву «Побєду», і вже не можемо її змінити. Але у варіанті заньківчан сценічне дійство практично позбавлене голосу самоіронії. Практично весь сюжет тримається на комічній ноті. Персонажі занурені в цю комедію і максимально карикатурно проживають всіх алкоголіків, дєлків, гопніків, німецьких хіпстерів, бабульок-полоскунів (кістки полощуть, як єноти свою здобич) під підʼїздами та ін. Ця карикатурність на початок нашої незалежності часом перебивається піснями гурту «Скрябін», бажанням головного персонажа повернутися додому та дзвінком з Берліна до мами. Фраза з пісні: «Вибач, що я став дорослим» – звучить як підсумок на шляху дорослішання. А сама пісня про маму в подальшому виконанні головного героя виглядає, як спроба увиразнити цей пройдений шлях у музичному творі, з помилками в нотах та короткими паузами на роздуми – якою мелодія має бути далі. Ми ж то знаємо продовження цієї історії. Споглядаючи її, починаєш озиратися на своє минуле.

 Рок-гурт у  виставі.

Фото: Олег Андрощук

Автори вистави «Я, «Побєда» і Берлін»:

 

Автор тексту та пісень – Кузьма Скрябін;

Режисерка-постановниця та авторка інсценівки – Вероніка Літкевич;

Художниця сценічного простіру – Марія Хомякова;

Художник зі світла – Руслан Березовий;

Музичне оформлення – Олег Мишловський;

Хореограф – Олексій Бусько;

Хормейстерка – Оксана Явдошин;

Помічники режисерки – Олеся Галканова -Лань, В'ячеслав Жуков,Костянтин Шелест.

 

Ролі виконували:

Кузьма – Дерпак Ярослав, Федорчук Ярослав;

Бард – Пантєлєєв Володимир, Хвостенко Юрій;

Барбара, німкеня – Кирилова Соломія, Мазур Марина;

Мама, Кляудія – Швайківська Ірина;

Ориська, українка, німкеня – Калинюк Інна, Мироненко Олександра;

Бабуся, Лесик, Лінда, поляк – Каршневич Дмитро;

Художник, українець, Франц, німець, Сенсей – Норчук Олександр, Вячеслав Жуков;

Бабуся, Томас, Курт, батько-пшек – Гаврилів Ігор, Глова Степан;

Бабуся, німецький прикордонник, польський прикордонник, поляк – Войтюк Андрій;

Бабуся, німецький прикордонник, польський прикордонник, поляк – Павлик Назар, Костянтин Ткаченко;

Вовчик – Хромов Данило;

Карстен, штемпок, українець – Андрощук Олег;

Німець, штемпок – Баліцький Василь, Возьний Ігор;

Фєдя, німець, українець, пшечок – Козлінський Богдан;

Перекладачка – Олеся Галканова-Лань.

 

Музичний бенд:

Соліст – Каршневич Дмитро;

Клавіші – Войтюк Андрій;

Соло-гітара – Хромов Данило;

Бас-гітара – Павлик Назар, Лохманюк Іван;

Ударні – Костянтин Ткаченко;

Бек-вокал – Кирилова Соломія, Мазур Марина.