Нещодавно Віоліна Петриченко започаткувала перший фестиваль української камерної музики у Кельні, записала новий диск музики з творами Сильванського, Барвінського, Сильвестрова та інших світочів нашої фортепіанної школи, а також стала солісткою Львівської національної філармонії. З листопада містами Європи пройде її турне з Академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії під орудою Володимира Сивохопа, а вже наприкінці вересня вона виступить на 29 Міжнародному фестивалі сучасної музики «Контрасти». З цієї нагоди ми поговорили про здійснене та задумане.
— Розкажіть про ваші враження від нового фестивалю у Німеччині: як приймала публіка, які твори української музики викликали найбільше захоплення чи здивування.
— Було надзвичайно багато вражень. Ці дні були насичені та запальні. У фестивалі ще залишилося два концерти (2 листопада та 15 грудня), але саме ці три вересневі дні були його найяскравішим серцем. Для мене великим задоволенням було запросити колег зі Львова (Лілію Нікітчук і Максима Римара, які, так само, як і я, є солістами філармонії цього року) та Наталію Гордєєву з Києва, яка живе наразі в Копенгагені. Звісно, я хвилювалася, чи буде німецька аудиторія приходити на концерти з українською музикою протягом трьох днів, але виявилося, що це було цікаво для них, і вони з радістю відкривали для себе нових музикантів і нову музику. Враження глядачів були різними. Часто вважають, що німецька аудиторія дуже консервативна, але найбільше вражаючих відгуків я чула саме щодо сучасної музики: тріо та Карпатська рапсодія Скорика, вокальний цикл Сильвестрова на вірші Франка, а також "Ангел" Шалигіна. Після кожного концерту були стоячі оплески, і це, безсумнівно, надихало нас на подальший розвиток.
Це був благодійний фестиваль. Я не ставила собі за мету зібрати якусь конкретну суму, але дуже тішуся, що за ці три дні ми назбирали 2,400 євро, які я переказала на рахунок організації «Птахи», що опікується людьми, які втратили дім внаслідок війни.
— Твори з німецьких концертів уже 30 вересня та 3 жовтня прозвучать у Львові. Як саме добирали програми обох подій? Які настрої поєднуються в них?
— Дуже радію можливості представити на Фестивалі "Контрасти" одразу дві програми, які справді дуже відмінні одна від одної. Концерт, запланований на 30 вересня, присвячений творчості Валентина Сильвестрова, якого я надзвичайно ціную. Останнім часом я часто граю його музику і нещодавно випустила диск, на якому представлені і його твори. Мені особисто дуже подобається щирість, інтимність і чистота його музичних композицій. Це особливий стан, майже як медитація, подорож звуками його музики в інший світ, де все стає кращим, тихішим і спокійнішим. На цьому концерті пролунають як відомі твори, такі як "Казка з Наївної музики" і "Кітч музика", так і твори, які виконуються в Україні вперше, такі як "5 Мелодій на Новий Рік", вокальний цикл на слова Франка, а також пісня на вірш Лесі Українки "Стояла я і слухала весну". Останній твір концерту буде справжньою родзинкою програми — це "Кончертіно для фортепіано і камерного оркестру", яке я виконую вперше. Цей твір звучатиме під орудою Володимира Сивохіпа.
На наступному концерті 3 жовтня, присвяченому двом величним постатям української музики – Василю Барвінському та Мирославу Скорику, звісно ж, будуть виконані твори цих композиторів, які часто звучать у Львові. Однак метою цього концерту є представлення цих композиторів з іншого ракурсу. У програмі буде справжній букет прем'єр. Зазвучить тріо ре мінор Скорика, яке вражає контрастами, глибокими почуттями, але і гумором. Також буде виконана маловідома оригінальна версія Арії для віолончелі і фортепіано. А ще відвідувачів фестивалю очікує велика сюїта для віолончелі та фортепіано Барвінського, а також його маловідома обробка п'єси "Мрія. На солодкому меду" Лисенка, яку Барвінський написав у 1934 році.
— Творчість Барвінського та Скорика має багато перетинів. Одним із найбільш парадоксальних історичних фактів між ними є те, що вони обоє в 1948 році — Скорик ще дитиною, а Барвінський зрілим чоловіком — були репресовані, зіслані в Сибір й табори радянською владою. А що для вас є насамперед близького у їхній музиці? Чим кожен унікальний у вашому сприйнятті?
— Важко відразу відповісти на це питання, бо їхня музика дуже багатогранна. Барвінський є для мене улюбленим галицьким романтиком, світ його музики дуже різноплановий, глибокий, але майже завжди з українським колоритом: це і обидві українські сюїти, і колядки, і пісні. Його музичний стиль є дуже новаторським і сучасним, не зважаючи на те, що він писав в першій половині ХХ століття. Звичайно, я як піаністка насолоджуюся його фактурою, бо у кожному його творі відчувається, яким обдарованим піаністом він був. Що стосується Скорика, то я багато граю його камерну музику. Це композитор, у якого є все: і глибокі почуття, і гумор, і серйозні арії, і джазові елементи, і гуцульський фольклор. Скорика я завжди ставлю в своїх концертах під кінець, бо його твори завжди знаходять особливий успіх у публіки.
— Ви є відомою амбасадоркою української музики закордоном. Що у ваших планах незабаром? Коли буде змога почути ваш новий диск із музикою на зимову тематику і як він виник?
— Дякую, планів дуже багато. Чесно кажучи, бракує трохи часу на виконання всього того, що задумала. На даний момент є цікавий проєкт з Наталією Гордєєвою, ми готуємося до запису диску з творами для скрипки і фортепіано українських композиторів. Маю багато концертів з сольною програмою "Діалог з тишею", де центральне місце посідає Сильвестров. Але, мабуть, головним проєктом цієї осені є тур містами Німеччини з львівським оркестром. Дуже тішуся відкривати Європі саме Барвінського, концерт якого ми і будемо виконувати.
Щодо диску, то це специфічна програма, пов'язана з зимовими традиціями і настроями. Тому концерт у Львові запланований на грудень. Це буде різдвяний концерт і одночасна презентація мого нового диску "Winter Whispers".
Розмовляла Дзвенислава Саф’ян.
Календар подій фестивалю «Контрасти».