Попередник доктора Пі

Пройдисвіти були у всі віки, як і марновірні люди. В тому числі фальшиві святі отці й доктори. Доктор Пі, який мав відсидіти вісім років, відбув лише два і вже знову ділиться з наївними парафіянами своїми псевдомедичними здобутками. Але він мав попередника.

 

 

На початку ХХ ст. в Радехові, на батьківщині Ігоря Білозора, народився Роман Білозор, греко-католицького віросповідання. Історія його кримінальної діяльності вартує окремого роману, повного пригод і скандалів.

 

Незважаючи на юний вік, Білозор багато років вводив в оману і дівчат, і літніх людей, вирізнявся небувалою хитрістю, спритністю та відвагою. Закінчивши лише 2 класи гімназії, він перервав навчання, залишив свій дім і кинувся у стрімкі води авантюрного життя. Родина йому змалку прищеплювала принципи релігійного життя, от він і вирішив стати греко-католицьким священником. «А що треба, щоб стати священником?» – подумав собі і, просто придбавши рясу, виїхав з Радехова у 1927 р. до Львова.

 

З тієї пори він став грати роль диякона, який чекає висвячення. У Львові незабаром завів знайомства серед поважних українських родин. Був дуже спритний, красномовний, зі значною дозою вродженого інтелекту, тому його всюди радо й гостинно приймали.

 

15 жовтня 1927 р. він познайомився з учителькою початкової школи. Марія Софія Коцишин мешкала на Калічій. Йому вдалося захопити її уяву вже за кілька днів. Під час численних прогулянок Білозор будував заманливі життєві плани, а що робив це сповненими фантазії та зваби словами, то вчителька йому повірила. Він переконав її, що за кілька місяців стане священником, а тоді отримає свою парафію, де вони зможуть оселитися разом і вести спокійне життя. Дівчина побачила в ньому тверезомислячого молодика, сповненого амбіцій, та ще й закоханого в неї. Як писала преса, «вона віддала йому серце і руку».

 

Заручини тривали дуже недовго, бо вже через три тижні, 5 листопада 1927 р., відбулося їхнє вінчання у Львові.

 

Важко збагнути, на що сподівався шахрай. Якщо метою було спокусити дівчину і задовольнити свою хіть, можна вважати, що все вдалося. Однак радість тривала недовго – лише до середини 1928 р., коли Марія зрозуміла, що стала жертвою пройдисвіта, бо жодних натяків на незабарне висвячення не було помітно. Зрештою, не бачила вона, де той диякон служить, бо переважно перебував у хаті.

 

Тоді вона подала заяву на розлучення, а чоловіка просто вигнала з дому. Білозор, який увесь час був безробітним і жив на кошти дружини, вирішив помститися, щоб перешкодити розлученню. Він не боявся, що дружина заявить на нього в поліцію, бо знав, що вона не захоче влаштувати скандал. Марія кілька разів під різними приводами намагалася притягнути до суду шахрая, але йому завжди вдавалося вислизнути. Але тут коло почало для нього звужуватися. Бо одного разу, коли Марія його вистежила і закликала на допомогу перехожих, він ледве відірвався від погоні. Нарешті вона таки повідомила про все поліцію.

 

Білозор покинув Львів. Усі пошуки були безрезультатними. Головна управа слідчої служби у Варшаві почала шукати Білозора за допомогою розшукових листів.

 

От він і чкурнув до Варшави. Сутану запакував у газети і залишив у трамваї. Завдяки грошам, які вициганив у дружини, зумів придбати кілька нових костюмів, тож виглядав завше елегантно, відвідував модні ресторації і вночі, і вдень, де завів низку корисних знайомств.

 

Тепер він був уже не дияконом, а доктором медицини. Йому вдалося познайомитися з фальшувальником документів, який йому виготовив візитки і фальшиві документи.

 

Візитка лікаря відкривала йому шлях до розмаїтих суспільних інституцій. Деякий час навіть практикував у Варшаві, фігуруючи в списку мешканців будинку як лікар. Поява лікаря в будинку викликала увагу сусідів, і вони часто приходили до нього за порадою. Чутка про дуже уважного і недорогого лікаря швидко поширилася на сусідні будинки. Тепер його почали викликати й туди, а траплялися випадки, що викликали до хворих і серед ночі.

 

Як йому вдавалося увесь цей час викручуватися, Бог святий знає. Але він ніколи від жодних викликів не відмовлявся, лікував, виписував рецепти і брав гонорари. Пізніше знайдено було при ньому цілий зошит зі списками ліків від багатьох хвороб, виписані з якогось підручника, та взірці рецептів і лікарських порад із медичних журналів.

 

Маючи добру пам'ять, Білозор легко запам’ятовував медичні терміни й умів ними послуговуватися так переконливо, що в простих людей і сумнівів не було, що перед ними не світило медицини. Він дуже швидко зорієнтувався, яких пацієнтів потребує, і на відміну від інших лікарів, не полював за заможними, бо там якраз міг попастися, а волів обслуговувати пролетаріят, а якщо хтось мав бути заможним, то хіба єврейські торгаші, власники кам'яниць, кнайп і борделів.

 

Щасливе й безтурботне життя шахрая тривало цілих чотири роки. Щойно наприкінці 1932 р. «доктора» Білозора заарештували. Тут його підвела захланність і власна бравада. Він таки одного разу порушив своє правило не обслуговувати заможних пацієнтів. І власне того разу родина хворого, засумнівавшись у методах молодого «доктора», зажадала консиліуму, на який прибуло кілька справжніх медиків. Білозор, досі доволі обережний, сміливо з'явився до хворого і виголосив такі глупства, які могли справити враження хіба на штурпака, але не на фахового лікаря. Медики заявили на нього в поліцію, і Білозора засудили на кілька місяців в'язниці. Правда, термін покарання був умовним. Однак через кілька днів його знову заарештували, і цього разу все пішло не так гладко, бо розкрився ряд махінацій серед столичних купців. Тепер він таки потрапив до цюпи, але не надовго.

 

Продовжуючи далі грати роль лікаря, «доктор» Роман Білозор раптово випірнув у липні 1933 р. знову на львівському бруку. Він думав, що за п’ять років усе забулося, і почав заводити нових друзів. Йому вдалося зберегти зароблені гроші й куплені костюми, він часто відвідував кнайпи, перегони, танцювальні заклади, заводячи широке коло знайомств, особливо в колах молодих лікарів, яких він захоплював своїм знанням важливих людей у Варшаві та своїми стосунками. Розповідав їм, що він асистент Загального шпиталю у Варшаві і посідає свідоцтва найвизначніших терапевтів Польщі.

 

Однак постійні нічні забави поглинали чимало коштів, бо наш герой, бажаючи потрапити в родини відомих львів’ян, чинив це доволі коштовним способом, пригощаючи численну «золоту молодь» випивкою, щоб таким чином втертися в друзі і мати змогу їх провідувати.

 

Незабаром у нього з’явилися зв’язки, завдяки яким він поповнив лави типових партачів життя. Восени 1933 р. на одній з вечірок він познайомився з учителькою французької мови. Невідомо, чому його приваблювали саме вчительки. Анна Зоф’я Кохановська жила на Пекарській, 34 і не вирізнялася вродою. Білозор почав залицятися до неї, повідомивши, що він студент-медик, і лише один випускний іспит відокремлює його від докторського ступеня. Поволі спалахнуло кохання, і незабаром вони заручилися. Кохановська радо допомагала йому матеріально в завершенні навчання. Дату весілля не відтягували. Білозор перейшов на римо-католицьке віросповідання, бо Кохановська була полькою. При цьому він приховав, як і від церкви, так і від нареченої, що вже одружений. Тож весілля відбулося без перешкод, і подружжя оселилося в чудовому помешканні на Скарбковській, бо батьки дівчини були люди заможні, а зять медик – то не помпка від ровера.

 

Білозор володів великим даром переконання, і коли познайомився з кількома людьми, які були наближені до служби швидкої допомоги, то незабаром вони йому помогли туди влаштуватися. Тепер він чергував, їздив на виклики й отримував платню. І знову йому фортунило за допомогою словесних маніпуляцій вдавати фахівця. Але це не тривало довго, бо незабаром з’ясувалося, що на роботу взяли повного профана, і його звільнили.

 

Разом з тим 9 липня 1934 р. між Білозором і його дружиною вибухнула сварка, жінка нарешті здогадалася, з ким має справу. Водночас на слід шахрая вийшли комісар поліції Бартузель і слідчий Кобак, зібравши велику кількість доказів проти лікаря-шахрая, який давно впав їм в око.

 

Однак нюх Білозора і тут не підвів, він утік до Перемишля. 13 липня газета «Діло» подала таку новину: «Довгий сон студента. У Перемишлі до готелю "Польонія" спровадився молодий чоловік, який подав, що зветься Роман Білозор, студент медицини зі Львова. Коли після 24 годин студент не виходив, отворили двері й побачили, що він спить у ліжку. Не могли його пробудити, тому відставили до шпиталю, та й тут не змогли лікарі пробудити його. Здогадуються, що студент зажив щось на сон, можливо, щоби покінчити з життям».

 

15 липня ця ж газета повідомила, що «в середу вечором Білозор збудився та признався, що зажив вероналів, щоби покінчити з життям. Це вже вдруге намагався Білозор покінчити самогубством, бо з біди не може покінчити студій».

 

У Перемишлі в Білозора був якийсь знайомий, який вирішив ним заопікуватися, і почувши, що бідолаха хотів піти з життя через сварку з дружиною, не вигадав нічого мудрішого, як завезти його саме до неї. Білозор покаявся, признався в тому, що не має медичної освіти, але про своє одруження змовчав. Однак дружина і знати його не хотіла.

 

Однак в «Ділі» писали, що «по Білозора приїхала жінка (!!!) й мати та забрали його зі шпиталю».

 

Ну і будь тут мудрий, як було насправді.

 

Перебуваючи в шпиталі, Білозор обрав нову тактику: почав грати вар'ята і стругати сьвірка. Надто, що тут вже знову втрутилася поліція. Білозор став молоти таку маячню, в яку важко було повірити. Нібито через те, що він перейшов з греко-католицької віри на римо-католицьку, став жертвою помсти українців, які його обманом вивезли на авті зі Львова до Перемишля, і там під їхнім тиском він змушений був покінчити життя самогубством.

 

Все це легко було перевірити, нові свідчення виявилися брехливими. Скориставшись тим, що шахрай потрапив у руки поліції, обидві дружини змогли нарешті отримати розлучення.

 

Коли психіатричне відділення загального шпиталю у Львові постановило, що Білозор симулює психічну хворобу, його передали в розпорядження органів безпеки. Тут він у всьому зізнався. З цинічною посмішкою описав історію своїх останніх восьми років.

 

Далі його мав чекати суд. Однак...

 

Вже 18 серпня «Діло» опублікувало оголошення від товариства «Ватра», яке об’єднувало студентів ветеринарії, про вступну сесію до Академії ветеринарної медицини, підписану... Романом Білозором, «студентом ветеринарної медицини» і представником вступної комісії. Також він подав свою адресу: Рава-Руська, вулиця Пілсудського, 33.

 

Нова афера?

 

 

28.06.2023