Їх багато

Їх багато. Вони як мікроби – всюди. В усіх сферах життя. Від армії до школи, тюрми і лікарні. Люди, для який немає писаних і неписаних правил поведінки, немає законів. Війна породжує не тільки страх, страждання і небачене горе – вона породжує героїзм одних і зраду, небачене скотство, цинізм і злочини інших. Війна створює свою економіку, легальну і чорну. На ній наживаються, на ній заробляють.

Офіційно, легально продають пиво «Героям слава», «Слава ЗСУ», «Слава Україні», «Zelensky», чи ще гірше – «Герої не вмирають», «Буча комбуча», пивні кухлі «Слава Україні! Героям слава!» А ще є редиска «Азовсталь», кабачок «Байрактар», диня «Чорнобаївка», про запальнички, магнітики, розмаїті значки й вимпели навіть говорити не треба. Щоб зупинити весь цей маразм, у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №9128, який має на меті запобігти експлуатації теми війни в комерційних цілях.

Пиво «героям» і Шевченко на пачці з макаронами – «ми підтримуємо нашу культурну спадщину», тому «картини Т.Г. Шевченка» на упаковці» (а без макаронів ніяк) – це не так страшно. Цинічно, нагло, вульгарно – але не страшно, свого роду комерція. Страшно – коли кров, коли на крові наших солдат робиться не бізнес (це бізнесом не можна назвати) – ґешефти. З початку 2023 року Держмитслужба виявила 653 випадки зникнення вантажів, які проходили через митницю як гуманітарна допомога військовим. Серед цих вантажів «пластини до бронежилетів, прилади нічного бачення, тепловізори, дрони, автотранспорт». Тобто механізм гуманітарної допомоги військовим використовується для того, що хтось – він, вона, не один, їх багато – набиває кишені. А при цьому хтось гине, не отримавши бронежилета.

Страшно, коли у Херсоні побили волонтера, який перевозив людей. Побили за те, що якраз безкоштовно своїм транспортом кого міг рятував. Побили перевізники, так звана чорна мафія перевізників. Страшно, що поліція, яка приїхала, дружно так говорила з цими бандитами. У місті, яке під обстрілами, у місті, яке затопили, де, здається, вже ніщо не працює, є ті, що на горі й біді заробляють і заробляли. Так було на початку війни – скільки платили провідникам вагонів, щоби взяли, скільки платили, щоби вивезли, скільки платили тій же поліції, щоб пропустила без черги, зробила коридор, коли дороги були забиті машинами. Навіть у повітря стріляли. Історій цих тьма, і суми там просто космічні.

Їх, цих недобрих, цих хижих, цих ницих людей, їх дуже багато в лікарських комісіях, що виписують «ліві папери» – коли комісують, коли встановлюють групу інвалідності, коли взагалі звільняють від служби і видають папірець «непридатний». Вся стрічка укрнету переповнена повідомленнями про чергове «зловили на отриманні хабаря». А ще є прикордонники, митники. І вічна тема – контрабанда. І «нова тема», коли пропускають, переводять, перевозять усіх ухилянтів, сачків, косарів за достатньо немалі гроші й послуги. Держмитслужба про це також не мовчить. Автори і реалізатори схем із фальшивим студентами, опікунами, волонтерами – скільки їх ще на свободі?

Але це лише аматори. А ще є кримінал, організована злочинність, яка зрослася з владою, політиками, поліцією – мафія, професіонали, яких в Україні «з судимістю» на війну не беруть. І в нас відбувається негативний відбір – цієї наволочі стає все більше. Орда цю проблему своєрідну розв’язала, відправивши їх під кулі й на мінні поля ЗСУ. У нас навпаки вони тепер розкошують. Та ж наркомафія нікуди не зникла. Тільки вдумайтеся в цифри: СБУ спільно з ДБР та за матеріалами внутрішньої безпеки Нацполіції викрили у Дніпрі наркосиндикат, який під «дахом» правоохоронців щомісячно заробляв щонайменше 1,5 млн грн. Півтора мільйона на місяць, це щонайменше, – а у нас грошей немає, щоби зброю купити для ЗСУ? І таке в кожній області, в кожному місті, населенім пункті, навіть у селі тепер є наркомани – отже є ті, хто їм це продав.

А після війни все стане ще гірше. У наркомафії, в організованої злочинності зросте клієнтура, зброя (її і зараз немало, а стане ще більше) – і, звичайно, нові бійці кримінального фронту. Після війни багато солдатів підуть у кримінал. Так є завжди, навіть у країнах далеко не бідних. ПТС і невміння вписатись у мирне життя. Багато причин, не одна.

Так, законодавчо можна і треба ввести обмеження на використання військово-патріотичної тематики при реєстрації торговельних марок та в рекламі. Але як побороти корупцію, яка виросла тепер на війні, на біді? Вона з неба не впала – був попит і була пропозиція. Де всі ці гроші підуть, кого вони куплять, політиків, суддів? Як побороти або хоча би приборкати ту хвилю злочинності, яка буде (це той випадок, коли хочеться помилитись) при нашій поліції, яка часто дружня з бандитами, при наших судах?

Хлопці прийдуть і порядок наведуть – хотілося б вірити.