Крім рецидивів популізму у вигляді «серйозної рекомендації» верховного головнокомандувача головнокомандувачу ЗСУ відправляти на фронт тилових військкомів, трапляються події і не позбавлені сенсу, і геть безглузді.
Дзвінок тижня
До широкого загалу так і не дійшло, хто до кого телефонував – Сі до Зеленського чи навпаки. Зрештою, цей нюанс не є найсуттєвішим. У команді президента особливо наголошували, що це перша бесіда президентів з часу повномасштабної війни і що тривала вона цілу годину. Сам Зеленський відзвітував у Twitter: «У мене була довга та змістовна телефонна розмова з главою Китаю Сі Цзіньпіном. Вірю, що цей дзвінок, а також призначення посла України в КНР дадуть потужний поштовх для розвитку наших двосторонніх відносин». Потім інформаційний простір заповнив традиційний офіціоз про «весь комплекс актуальних питань двосторонніх відносин» і про те, що «окрему увагу було приділено шляхам можливої взаємодії з метою встановлення справедливого і сталого миру для України».
Песимісти ж зачепилися за згадку Зеленського щодо нового посла (ним став Павло Рябікін, колишній шеф Державної митної служби України і міністр з питань стратегічних галузей промисловості) і перейнялися, що ця посада була вакантною аж два роки. В посольському контексті вигулькнуло скандальне інтерв’ю китайського посла у Франції, де представник Піднебесної Лу Шає поставив під сумнів суверенність усіх пострадянських країн, бо «не мають ефективного статусу в міжнародному праві», а Крим назвав «спочатку російським». До негативного бекграунду бесіди президентів можна віднести і китайські «миротворчі» ініціативи, які в Україні були сприйняті як новий заклик «просто перестать стрєлять».
Загалом якогось епічного прориву на китайському напрямку телефонний діалог президентів не спричинив, і було б наївно його чекати, але сам факт контакту на найвищому рівні зараховується до позитиву. Проривом ж буде візит Сі в Україну (РФ китайський президент нещодавно відвідував), але поки що це перебуває у сфері фантастики.
Візити тижня
Предметніше виглядали міжнародні контакти Дениса Шмигаля. Перелік поважних людей, з якими мав перемовини вітчизняний прем’єр, в Італії потужний: президент Серджо Маттарелла, голова Ради міністрів Джорджа Мелоні, голова Сенату парламенту Іняціо Ла Русса, голова Палати депутатів Лоренцо Фонтана. Окремо варто відзначити зустріч Шмигаля з Папою Франциском, що матеріального профіту не мало, але додавало закордонному вояжу статусності.
Стосовно меркантильної сторони, то, за словами прем’єра, Експортно-кредитне агентство Італії (SACE) готове відновлювати роботу з Україною і виділить ще 1 млрд євро для проєктів відновлення вітчизняної інфраструктури, пошкодженої війною. Свій італійський звіт Шмигаль оприлюднив у фейсбуці: «Підписали низку меморандумів про співпрацю у сфері торгівлі, екології, промисловості, інфраструктури, енергетики».
Інформація з Апеннін цікава й тим, що помалу руйнується стереотип, створений Берлусконі і підгодовуваними росіянами партій на шталт «Ліга», про Італію, яка не особливо приязно ставиться до України.
Натомість симпатії чехів і словаків сумнівів не викликають. З президентами Чехії та Словаччини Шмигаль на тижні також мав зустріч, де обговорили знову ж питання економічного відновлення України, посилення санкцій проти РФ та допомогу нашій армії.
І ніби між іншим Шмигаль в описі свого спалаху міжнародної активності зауважив, що цього тижня ЄС перерахував Україні черговий транш макрофінансової допомоги розміром 1,5 млрд євро. Також Україна отримала 1,25 млрд доларів грантових коштів від США через Цільовий фонд Світового банку.
Резолюції тижня
Поки що це лише гарно оформлені декларації, але і вони багато важать. По-перше, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію, в якій офіційно визнала ордер на арешт президента РФ, який 17 березня видав Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі. В офіційному документі найвищого рівня вперше згадується термін «геноцид», яким визначається примусова депортація дітей і дорослих з окупованих територій України. Згідно з цією резолюцією, всі випадки геноциду проти українців повинні розслідуватися, а всі причетні понести відповідальність. Крім того, ПАРЄ вітає рішення МКС щодо ордеру на арешт президента РФ, а також визнає причетним до геноциду самопроголошеного президента Білорусі.
На європейську ініціативу відреагував Володимир Зеленський: «Це перше визнання факту геноциду на рівні міжнародної організації, яка об'єднує 46 країн. Резолюція ПАРЄ допоможе притягти путіна. Депортація українських дітей – це один із цілком продуманих елементів намагання росії стерти ідентичність нашого народу, знищити саму сутність українців. Це свідомий злочин геноциду, скоєний російськими посадовцями. Саме так це має кваліфікуватися і політично, і юридично».
По-друге, Конгрес США представив проєкт резолюції про перемогу України у війні. Важливо, що проєкт підтримали і демократи, і республіканці, тому побоювання про реанімацію «політики Трампа» поки що можна забути. Тепер же Палата представників підтверджує, що політика Сполучених Штатів полягає в тому, щоб Україна перемогла вторгнення РФ і відновила свої міжнародно визнані кордони 1991 року; мир після перемоги України має бути забезпечений шляхом інтеграції України до НАТО та інших євроатлантичних інституцій, що відповідає довгостроковій політиці Сполучених Штатів. Крім того, конгресмени виступають за виплату РФ репарацій Україні, міжнародну допомогу Україні у відновленні та притягнення керівництва РФ до відповідальності за війну.
Скептикам, які стверджуватимуть, що все це лише симпатичні букви, викладені на папір, варто почитати південноафриканську газету Sunday Times. Тамтешні журналісти потрусили свої інсайдерські джерела і взнали, що влада ПАР просить президента РФ не приїжджати на саміт БРІКС, який відбудеться у місті Дурбан у Південній Африці у серпні. «У нас немає варіанта не заарештовувати Путіна. Якщо він сюди приїде, нам доведеться його заарештувати», − сказав представник уряду Південно-Африканської Республіки. Якщо вже навіть соратники по БРІКС, що складається з Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південної Африки, готові запакувати кремлівського мешканця, то майбутнє бачиться оптимістично.
Неліквіди тижня
Спеціалісти різних профілів у майбутньому вивчатимуть «феномен Медведчука». Незбагненно яким чином організм, що процвиркав мільярди російських грошей, втер кремлівським кураторам, що армію окупантів чекають в Україні як манни небесної, за такий провал досі не закатаний в асфальт… Більше того, тепер Медведчук пише статті з закликами організувати міжнародний суд над «київською хунтою», яка втягнула росіян у війну, і створив проєкт «Другая Украина», що органічно імплантувався в російську пропагандистську машину. Нічого оригінального «Другая Украина» не пропонує – все ті ж «божевільні нацистські бандити», «сатанізм та беззаконня», «осквернена Лавра» etc. І на все це Медведчук знову отримує фінансування. Чим заворожив зрадник «загадкову російську душу», невідомо.
Менше в «російській душі» розбирається ще один організм. Дмитро Табачник не помітний в московських телестудіях і редакціях, бо ангажований на окупованій території. Міністр освіти часів Януковича і глава Адміністрації президента Кучми тепер доріс до статусу радника колаборанта, голови окупаційної адміністрації Запорізької області Євгена Балицького та має намір балотуватися в місцеві «депутати» на незаконних «виборах» від партії «Единая Россия» на окупованій території Запорізької області.
Непотоплюваності Медведчука і Табачника може заздрити крейсер «Москва», а тупість російського керівництва, яке досі тримає в обоймі рафінованих лузерів, осягнути неможливо.
01.05.2023